У довгостроковій перспективі збереження економічної та технологічної переваги США є найнадійнішим способом стримування та запобігання великомасштабному військовому конфлікту. Сприятливий баланс звичайних збройних сил залишається важливою складовою стратегічної конкуренції. Велика увага приділяється Тайваню – частково через домінування Тайваню у виробництві напівпровідників, але і через те, що Тайвань забезпечує прямий доступ до Другого острівного ланцюга та розділяє Північно-Східну та Південно-Східну Азію.
З огляду на те, що третина світових морських перевезень щорічно проходить через Південно-Китайське море, це має велике значення для економіки США. Тому запобігання конфлікту навколо Тайваню, в ідеалі шляхом збереження військової переваги, є пріоритетом. Ми також будемо дотримуватися нашої давньої задекларованої політики щодо Тайваню, що означає, що Сполучені Штати не підтримують жодних односторонніх змін статусу-кво в Тайванській протоці, йдеться у Стратегії національної безпеки США.
"Ми створимо армію, здатну заперечувати агресію будь-де в Першому острівному ланцюзі. Але американські військові не можуть і не повинні робити це самостійно.
Наші союзники повинні активізуватися та витрачати – і, що ще важливіше, робити – набагато більше для колективної оборони. Дипломатичні зусилля Америки повинні зосередитися на тиску на наших союзників і партнерів по Першому острівному ланцюзі, щоб вони дозволили американським військовим розширити доступ до своїх
портів та інших об'єктів, витрачати більше на власну оборону і, що найважливіше, інвестувати в можливості, спрямовані на стримування агресії. Це пов'яже питання морської безпеки вздовж Першого острівного ланцюга, одночасно посилюючи здатність США та союзників заперечувати будь-які спроби захоплення Тайваню або досягнення балансу сил, настільки несприятливого для нас, що захист цього острова стане неможливим", – йдеться у документі.
Також зазначається, що викликом безпеці є можливість для будь-якого конкурента контролювати Південнокитайське море. Це може дозволити потенційно ворожій державі запровадити систему сплати мита на одному з найважливіших торгових шляхів світу або, що ще гірше, закрити та знову відкрити його за бажанням. Будь-який з цих двох результатів завдасть шкоди економіці США та ширшим інтересам США.
"Необхідно розробити рішучі заходи разом із необхідними стримуючими заходами, щоб ці шляхи залишалися відкритими, вільними від «плати за проїзд» та не підлягали довільному закриттю однією країною. Це вимагатиме не лише подальших інвестицій у наші військові, особливо військово-морські, але й тісної співпраці з кожною країною, яка постраждає, від Індії до Японії та далі, якщо цю проблему не буде вирішено. Враховуючи наполягання президента Трампа на збільшенні розподілу тягаря з Японією та
Південною Кореєю, ми повинні закликати ці країни збільшити витрати на оборону, зосередившись на можливостях, включаючи нові можливості, необхідні для стримування супротивників та захисту Першого острівного ланцюга. Ми також посилимо та зміцнимо нашу військову присутність у західній частині Тихого океану, тоді як у наших відносинах з Тайванем та Австралією ми зберігаємо нашу рішучу риторику щодо збільшення витрат на оборону.
Запобігання конфлікту вимагає пильної позиції в Індо-Тихоокеанському регіоні, оновленої оборонно-промислової бази, збільшення військових інвестицій з нашого боку та від союзників і партнерів, а також перемоги в економічній та технологічній конкуренції в довгостроковій перспективі", – йдеться у документі.
Нагадаємо, Тайвань – це острів в Східній Азії, розташований у Тихому океані, приблизно за 150-180 кілометрів на схід від узбережжя материкового Китаю, від якого його відділяє Тайванська протока. Тайвань є де-факто незалежною державою, відомою як Республіка Китай (або просто Тайвань), хоча Китайська Народна Республіка (КНР) – комуністичний Китай – вважає його своєю провінцією. Влада КНР не виключає застосування сили з метою захоплення острова. Тайвань вважає себе окремою від материкового Китаю державою, має власну конституцію та демократично обраних лідерів.
Розкол між Китаєм і Тайванем стався після Другої світової війни, коли на материковому Китаї точилися бої між націоналістичними урядовими силами та Комуністичною партією Китаю. Комуністи перемогли у 1949 році, а їхній лідер Мао Цзедун взяв під контроль Пекін. Тим часом представники націоналістичної партії, відомої як Ґоміндан, втекли до сусіднього Тайваню. Відтоді Ґоміндан став однією з найвпливовіших політичних партій Тайваню і керував островом протягом значного періоду часу. Але комуністичний Китай (КНР) вважає Тайвань своєю провінцією, над якою КНР тимчасово втратила контроль.
Наші інтереси:
Розбираємося в хащах геополітики, намагаємося зрозуміти зовнішню політику США у світлі їхньої нової національної Стратегії.
Війна в Україні – це надпотужний каталізатор, що прискорює розпад неефективної етатичної диктатури та сприяє народженню республіки – народної держави. У республіці джерелом влади є «демоси» –...
Стримування військових загроз – пріоритет на запобіганні конфлікту навколо Тайваню
Світ:
У довгостроковій перспективі збереження економічної та технологічної переваги США є найнадійнішим способом стримування та запобігання великомасштабному військовому конфлікту. Сприятливий баланс звичайних збройних сил залишається важливою складовою стратегічної конкуренції. Велика увага приділяється Тайваню – частково через домінування Тайваню у виробництві напівпровідників, але і через те, що Тайвань забезпечує прямий доступ до Другого острівного ланцюга та розділяє Північно-Східну та Південно-Східну Азію.
25120801.jpg
З огляду на те, що третина світових морських перевезень щорічно проходить через Південно-Китайське море, це має велике значення для економіки США. Тому запобігання конфлікту навколо Тайваню, в ідеалі шляхом збереження військової переваги, є пріоритетом. Ми також будемо дотримуватися нашої давньої задекларованої політики щодо Тайваню, що означає, що Сполучені Штати не підтримують жодних односторонніх змін статусу-кво в Тайванській протоці, йдеться у Стратегії національної безпеки США.
"Ми створимо армію, здатну заперечувати агресію будь-де в Першому острівному ланцюзі. Але американські військові не можуть і не повинні робити це самостійно.
Наші союзники повинні активізуватися та витрачати – і, що ще важливіше, робити – набагато більше для колективної оборони. Дипломатичні зусилля Америки повинні зосередитися на тиску на наших союзників і партнерів по Першому острівному ланцюзі, щоб вони дозволили американським військовим розширити доступ до своїх
портів та інших об'єктів, витрачати більше на власну оборону і, що найважливіше, інвестувати в можливості, спрямовані на стримування агресії. Це пов'яже питання морської безпеки вздовж Першого острівного ланцюга, одночасно посилюючи здатність США та союзників заперечувати будь-які спроби захоплення Тайваню або досягнення балансу сил, настільки несприятливого для нас, що захист цього острова стане неможливим", – йдеться у документі.
Також зазначається, що викликом безпеці є можливість для будь-якого конкурента контролювати Південнокитайське море. Це може дозволити потенційно ворожій державі запровадити систему сплати мита на одному з найважливіших торгових шляхів світу або, що ще гірше, закрити та знову відкрити його за бажанням. Будь-який з цих двох результатів завдасть шкоди економіці США та ширшим інтересам США.
"Необхідно розробити рішучі заходи разом із необхідними стримуючими заходами, щоб ці шляхи залишалися відкритими, вільними від «плати за проїзд» та не підлягали довільному закриттю однією країною. Це вимагатиме не лише подальших інвестицій у наші військові, особливо військово-морські, але й тісної співпраці з кожною країною, яка постраждає, від Індії до Японії та далі, якщо цю проблему не буде вирішено. Враховуючи наполягання президента Трампа на збільшенні розподілу тягаря з Японією та
Південною Кореєю, ми повинні закликати ці країни збільшити витрати на оборону, зосередившись на можливостях, включаючи нові можливості, необхідні для стримування супротивників та захисту Першого острівного ланцюга. Ми також посилимо та зміцнимо нашу військову присутність у західній частині Тихого океану, тоді як у наших відносинах з Тайванем та Австралією ми зберігаємо нашу рішучу риторику щодо збільшення витрат на оборону.
Запобігання конфлікту вимагає пильної позиції в Індо-Тихоокеанському регіоні, оновленої оборонно-промислової бази, збільшення військових інвестицій з нашого боку та від союзників і партнерів, а також перемоги в економічній та технологічній конкуренції в довгостроковій перспективі", – йдеться у документі.
Нагадаємо, Тайвань – це острів в Східній Азії, розташований у Тихому океані, приблизно за 150-180 кілометрів на схід від узбережжя материкового Китаю, від якого його відділяє Тайванська протока. Тайвань є де-факто незалежною державою, відомою як Республіка Китай (або просто Тайвань), хоча Китайська Народна Республіка (КНР) – комуністичний Китай – вважає його своєю провінцією. Влада КНР не виключає застосування сили з метою захоплення острова. Тайвань вважає себе окремою від материкового Китаю державою, має власну конституцію та демократично обраних лідерів.
Розкол між Китаєм і Тайванем стався після Другої світової війни, коли на материковому Китаї точилися бої між націоналістичними урядовими силами та Комуністичною партією Китаю. Комуністи перемогли у 1949 році, а їхній лідер Мао Цзедун взяв під контроль Пекін. Тим часом представники націоналістичної партії, відомої як Ґоміндан, втекли до сусіднього Тайваню. Відтоді Ґоміндан став однією з найвпливовіших політичних партій Тайваню і керував островом протягом значного періоду часу. Але комуністичний Китай (КНР) вважає Тайвань своєю провінцією, над якою КНР тимчасово втратила контроль.
Розбираємося в хащах геополітики, намагаємося зрозуміти зовнішню політику США у світлі їхньої нової національної Стратегії.
Зверніть увагу
Архаїчні демоси – самокеровані групи «своїх людей»: від священного ладу Трипілля до сучасної республіки та копного права 2.0