Спасибі за твою любов й науку
За те, що мала час завжди
Я вибачаю тобі таку розлуку,
Що привела до мети,
Тієї, яка ще десь дрімала,
Але народжена була
І можливо я тобі сказала,
Що вона у мене не одна.
Спасибі за те, що веселила
За твою ласку і тепло
За те, що я була щаслива
Коли твоє обличчя, як сонечко цвіло.
Пробач мені за те,що пізно
Я вдячність пишу і молю,
Щоб небо не було вже грізним,
Адже я тебе так люблю,
Щоб доля найкращих не забирала,
Щоб час на все ще даний був
Адже я ще не все тобі сказала
І мій день ще не забув,
Що маю належне не раз віддати,
Щоб ти могла спокійно спати,
Щоб ти годилась мною,
Щоб сонце над головою,
Було і теплим і приємним,
А для життя все таки таємним....
Щирі слова про доню й матір. І гарне ім"я Ярослава та ще й Сонячна! Останні рядки я трошки підправив:
[b]Щоб, мамо, гордилася мною,
Щоб Сонечко над головою
Світило тепло й приємно
Творило життя таємно... [/b] Як тобі це, Ярославко?
Коментарі
Спасибі за перегляд та оцінку)
Гарний вірш! Щирий і шляхетний.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Спасибі) Досить довго думала що і як написати.
Щирі слова про доню й матір. І гарне ім"я Ярослава та ще й Сонячна! Останні рядки я трошки підправив:
[b]Щоб, мамо, гордилася мною,
Щоб Сонечко над головою
Світило тепло й приємно
Творило життя таємно... [/b] Як тобі це, Ярославко?
Гарний вірш. Шкода, що не про мене....