Сакральна мова аріянства, ділова мова постіндустріальної цивілізації Міжмор’я

Сила сакральної мови

Сакральними називають мови, якими були написані священні тексти. Це мови, якими зафіксовані божественні одкровення. Як пояснював Рене Генон, «тільки сакральна мова може забезпечити стійку вірність тексту Писань; переклади обов’язково відрізняються від однієї мови до іншої і, крім  того, вони можуть бути тільки приблизними, оскільки кожна мова має свої власні вислови, які не відповідають точно іншим; навіть коли вони подають якнайкраще зовнішнє і буквальне розуміння, вони в будь-якому випадку вносять багато перешкод для проникнення в інші глибокі значення».

Мови, на які зроблені переклади з сакральної мови, Генон називає богослужбовими мовами. Властивістю богослужбових мов є їхня «фіксованість», тобто значно вища стабільність в порівнянні з мінливістю звичайних мов.

Таким чином, особливе значення сакральної мови в тому, що вона забезпечує найкращий зв’язок з божественним. Вона є найефективнішим каналом отримання святості.

Природним наслідком такого зв’язку з божественним є те, що сакральна мова володіє вищою магічною силою в порівнянні з іншими мовами. Відповідно, вища магічна ефективність мови є найголовнішим аргументом на користь її сакральності – згідно з принципом «дерево пізнається за плодами», або  «практика – критерій істини».    

Сакральна мова аріянства

Священними текстами аріянства є чотири Євангелія. Вони були написані одразу ж після описаних у них подій (в районі 31 р. н. е.) і являють собою цілісну систему. Це єдиний твір, спеціально розділений на 4 частини для захисту від майбутніх фальсифікацій.

Повна назва цього сакрального твору: «Добра новина Ісуса Хреста  – сина Божого» (слова «хрестос» і «син Божий» є синонімами і позначають стан безсмертної боголюдини).

Відповідальним за Чотириєвангеліє був Іван Заведей – найголовніший  апостол, євангеліст, двоюрідний брат Ісуса Хреста. Про це відверто сказано в кінці Євангелія – у своєрідному підписі керівника проекту: «Це той учень, який те свідчить і який написав те, і знаємо, що його свідчення правдиве». Українське прізвисько «Заведей» означає «заспівувач, заводій, ініціатор, лідер».  

Усі чотири Євангелія були написані гелленською (давньогрецькою) мовою. Проте євангельський текст повідомляє, що перед смертю Ісус звернувся до Бога-Отця давньоукраїнською мовою: «О дев’ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом: Лельо, лельо, лем з мя ся остані! — тобто Отче, у Твої руки віддаю дух Мій!».

Закохана в Ісуса Марія Магдалина звернулася до нього по-українськи – «Раввуньо!». Це люблячо-пестлива форма слова «вчитель» з відтінком ніжності і близьких почуттів, подібно до наших «синуньо», «татуньо» чи «мамуньо».  

З усього сказаного випливає, що внутрішньою мовою спілкування галілеян – Ісуса, його батьків, апостолів і учнів – була давня українська мова. Вона і є сакральною мовою аріянства (аріохрестиянства, хрестиянства).

Апостол Іван Заведей, брат Ісуса, і три інші євангелісти виклали Євангеліє в перекладі з цієї внутрішньої рідної давноукраїнської (сакральної, «хатньої мови» – «мови ельфів») на зовнішню гелленську мову. Завдяки цьому гелленська мова набула в аріянстві статусу богослужбової.

Рене Генон писав, що будь-яка сакральна мова є водночас богослужбовою мовою тієї традиції, якій вона належить. Натомість богослужбові мови не є автоматично сакральними.    

Отже, давня українська мова є для аріянства сакральною і богослужбовою, а гелленська – богослужбовою.

Чи є сакральною сучасна українська мова?

По-перше, давня українська мова в цілому зрозуміла сучасним українцям.

По-друге, саме сучасна українська мова є мовою відродженого аріянства, зокрема, відновленого Євангелія – очищеного від фарисейських вставок. Тобто вона є мовою священних текстів.

По-третє, внутрішні молитви українською мовою в кілька разів ефективніші за такі ж самі молитви російською мовою. Йдеться про застосування Живого Слова для самозцілення і піднесення у простір позитивних подій.

Таким чином:

1) сучасна українська мова є розвитком давньої української мови;

2) відновлення Євангелія відбулося сучасною українською мовою за допомогою досліджень давньої української мови, відтак сучасна українська мова є мовою Писання;

3) сучасна українська мова володіє магічною ефективністю.

Висновок

Сучасна українська мова є сакральною мовою аріянства. Володіючи магічною силою і спроможністю приносити успіх, вона стане діловою мовою Внутрішнього Міжмор’я (Гартленду), а згодом – Великого Міжмор’я. 

Гартленд. Хрестос посеред нас - є і буде!

Продовження: Правова система аріянства: походження, структура, розвиток

В Карпатських гОрах, скрізь поміж народом,
Відомим з давніх пір, як галичани,
Ще пам’ятають жінку свого роду –
Її Марією назвали й величали.
Вона жила в прадавній Галілеї,
Де той народ так звав свою країну,
Пісні співала мовою своєю,
І з молоком передала ту мову сину...

Про кого йдеться, то невже ж не здогадався?
І цю історію від нас давно ховали,
Наш слід заплутали та „склабами” назвали,
Щоб кожен з нас осліп і запродався
Чужинцю підлому, облудливому татю,
Якому байдуже, чи ллється наша мова,
Чи почали її, сердешну, виганяти
Із храму пам’яті та світлої любові...

Та слід залишився, – жива допоки мова,
І до історії ключі вона тримає,
І рідним словом, невмирущим вічним словом
До нас Євангеліє нині промовляє.
Там, бач, залишились такі слова Хрестові,
Що ні один тлумач ще їх не втямив,
Бо прозвучало, сповнене любові:
„О, лельо, лельо, лем з мя ся остані!”

Перекладати галичанам слів не треба –
Там батько лельом споконвіку називався,
То син Маріїн очі звів свої до неба,
Сказав, щоб лиш Отець із ним остався...
Незрозуміле розпинателям те слово, –
Вони і досі на свій лад його тлумачать,
Марія ж дивиться на нас – і вже не плаче,
Радіє, що плекаєм рідну мову!

Анна Малахова
5 вересня 2004 року

Радіймо, арії!

Борогодиця Марія з Ісусом Хрестом дружно вітають нас арійським салютом! Ісус зображений з книгою в руках, що є характерною ознакою аріянства - релігії знань. Статуя в селі Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області (фото AR25.ORG).