Чи ви колись чули, щоби у польському сеймі засідали переважно чехи чи канцлером Німеччини обирали якогось французького патріота? Кожна самодостатня нація, маючи незалежну державу, висуває у владу своїх представників. В Україні ж президент – білорус, голова уряду – єврей. І хоч етнічних українців у державі живе 78%, саме така питома вага представників неукраїнців серед депутатів Верховної Ради. Влада фактично належить не українцям. Подібна ситуація не так давно була і в Південно-Африканській республіці, де «чорна» більшість була відсунута від управління державою. Таку політику в світі називають апартеїдом.
Немов би знущаючись, представники антиукраїнських сил щодня з телеекранів повторюють одну і ту ж мантру: ось, мовляв, «ви» вже були у владі, але нічого не зробили. Під словом «ви» розуміють, звісно, не якихось там «помаранчевих», а українців, адже говорять про це переважно промосковські комуністи та регіонали. І вимовляють фразу з таким докором, ніби це вони з панської ласки дозволили українцям на дуже короткий час покерувати власною державою.
Але ця фраза западає в душу настільки, що багато хто з наших земляків і справді починає вірити, ніби ми як нація неспроможні створити державу. Ведучий однієї з популярних телепрограм на «ЗіКу» Остап Дроздов днями добалакався вже до того, що ось, мовляв, у Львові каналізація несправна, зате «у міськраді повно патріотів». Виходить, на його думку, добробут українців напряму залежить від того, наскільки швидко прийдуть ним керувати чужинці?
Насправді українцям ніколи не належала влада у власній країні. І якщо хтось із представників справді потрапляв на високі посади, він, як правило, виявлявся настільки «вмонтованим» в існуючу систему, що ані можливості, ані навіть бажання щось змінити на краще в країні у нього просто не було. Саме на таких, з дозволу сказати, «патріотів» і показують пальцем українофоби, коли усіма силами намагаються довести, ніби суспільству необхідно шукати будь-які шляхи, тільки б не згадували про природні права державоутворюючої української нації. Прикро, але багато хто потрапляє на цей гачок, хоч наша історія мала би вже наочно показати, що доки українці не запанують на своїй землі, про жодну Незалежну Україну на ділі, а не на словах, не може бути й мови.
Пригадаймо, наприклад, як на початку двадцятих років минулого століття під гаслами боротьби з «експлуататорами» московські комуністи обіцяли мало не райське життя, але українці отримали три голодомори, жахливі війни, репресії, депортації тощо. Страшне розчарування чекало на мешканців західної частини України, коли ті ж самі більшовики прийшли «визволяти» нас від польського гніту. Радість від об’єднання з Великою Україною швидко розвіялася, бо господарями у державі були аж ніяк не українці, а окупанти. А як на початку дев’яностих людям розповідали, ніби варто лише відмовитися від соціалізму, і життя одразу налагодиться? Хіба тоді вкотре не повторилася ситуація, коли навіть після проголошення незалежності держави, на чолі залишилися чужинці?
Україна без українців?
Ми проаналізували, як виглядає ситуація зараз, через 21 рік після розпаду радянської імперії. Серед народних депутатів українців, як уже згадувалося, обмаль. На ключових державних посадах – жодного українця! Взагалі серед міністрів українців лише третина, якщо рахувати і тих, хто розмовляє рідною мовою лише перед телекамерами.
Серед найзаможніших людей в Україні – жодного українця. Навіть якщо проаналізувати так звану першу сотню найбагатших людей України, де, починаючи з другого десятка, «олігархи» біднішають до рівня звичайних мільйонерів, все одно виходить, що українцям належить лише 8% великого приватного капіталу.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Ростислав Новоженець: коли ми «запануємо у своїй сторонці»?
Світ:
Чи ви колись чули, щоби у польському сеймі засідали переважно чехи чи канцлером Німеччини обирали якогось французького патріота? Кожна самодостатня нація, маючи незалежну державу, висуває у владу своїх представників. В Україні ж президент – білорус, голова уряду – єврей. І хоч етнічних українців у державі живе 78%, саме така питома вага представників неукраїнців серед депутатів Верховної Ради. Влада фактично належить не українцям. Подібна ситуація не так давно була і в Південно-Африканській республіці, де «чорна» більшість була відсунута від управління державою. Таку політику в світі називають апартеїдом.
nowozeniec_20121005.JPG
Режим окупації
Немов би знущаючись, представники антиукраїнських сил щодня з телеекранів повторюють одну і ту ж мантру: ось, мовляв, «ви» вже були у владі, але нічого не зробили. Під словом «ви» розуміють, звісно, не якихось там «помаранчевих», а українців, адже говорять про це переважно промосковські комуністи та регіонали. І вимовляють фразу з таким докором, ніби це вони з панської ласки дозволили українцям на дуже короткий час покерувати власною державою.
Але ця фраза западає в душу настільки, що багато хто з наших земляків і справді починає вірити, ніби ми як нація неспроможні створити державу. Ведучий однієї з популярних телепрограм на «ЗіКу» Остап Дроздов днями добалакався вже до того, що ось, мовляв, у Львові каналізація несправна, зате «у міськраді повно патріотів». Виходить, на його думку, добробут українців напряму залежить від того, наскільки швидко прийдуть ним керувати чужинці?
Насправді українцям ніколи не належала влада у власній країні. І якщо хтось із представників справді потрапляв на високі посади, він, як правило, виявлявся настільки «вмонтованим» в існуючу систему, що ані можливості, ані навіть бажання щось змінити на краще в країні у нього просто не було. Саме на таких, з дозволу сказати, «патріотів» і показують пальцем українофоби, коли усіма силами намагаються довести, ніби суспільству необхідно шукати будь-які шляхи, тільки б не згадували про природні права державоутворюючої української нації. Прикро, але багато хто потрапляє на цей гачок, хоч наша історія мала би вже наочно показати, що доки українці не запанують на своїй землі, про жодну Незалежну Україну на ділі, а не на словах, не може бути й мови.
Пригадаймо, наприклад, як на початку двадцятих років минулого століття під гаслами боротьби з «експлуататорами» московські комуністи обіцяли мало не райське життя, але українці отримали три голодомори, жахливі війни, репресії, депортації тощо. Страшне розчарування чекало на мешканців західної частини України, коли ті ж самі більшовики прийшли «визволяти» нас від польського гніту. Радість від об’єднання з Великою Україною швидко розвіялася, бо господарями у державі були аж ніяк не українці, а окупанти. А як на початку дев’яностих людям розповідали, ніби варто лише відмовитися від соціалізму, і життя одразу налагодиться? Хіба тоді вкотре не повторилася ситуація, коли навіть після проголошення незалежності держави, на чолі залишилися чужинці?
Україна без українців?
Ми проаналізували, як виглядає ситуація зараз, через 21 рік після розпаду радянської імперії. Серед народних депутатів українців, як уже згадувалося, обмаль. На ключових державних посадах – жодного українця! Взагалі серед міністрів українців лише третина, якщо рахувати і тих, хто розмовляє рідною мовою лише перед телекамерами.
Серед найзаможніших людей в Україні – жодного українця. Навіть якщо проаналізувати так звану першу сотню найбагатших людей України, де, починаючи з другого десятка, «олігархи» біднішають до рівня звичайних мільйонерів, все одно виходить, що українцям належить лише 8% великого приватного капіталу.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)