Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець

Расова доктрина аріянства: термінологія, походження, рівні розвитку, постіндустріальна перспектива (+аудіо)

Категорія:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
5 - Наша стратегія

Аріянський погляд на походження людських рас ґрунтується на науковій теорії широкого моноцентризму, доповненої сучасними порівняльними дослідженнями геному людей і палеоантропів – людиноподібних істот.   

2008131863alexandrecabanel-thebirthofvenus.jpg

Народження Венери (1863), художник Александр Кабанель (Франція)
Народження Венери (1863), художник Александр Кабанель (Франція)

Аудіоверсія: Расова доктрина аріянства

Постіндустріальна релігія

Аріянство – це релігія постіндустріальної формації, спрямована на еволюційний розвиток людини. Йдеться про поступовий перехід спочатку до реалізованої людини (арія, надлюдини), далі – до універсальної людини (ельфа) і, нарешті, до боголюдини (спаса).

Цей перехід передбачає суттєве оновлення всіх трьох компонентів людини – духовно-світоглядного, психічного та фізичного. Вони перебувають у тісній взаємозалежності, адже людина – це триєдина істота, яка має плоть, душу і безсмертний дух з божественним ядром – внутрішнім богом, божественним Я. Зміна одного компоненту неминуче веде до зміни двох інших.

Народ – базова одиниця еволюції

Еволюція людини може відбуватися лише в середовищі свого народу – етнобіосоціального організму, колективної істоти, «великої людини». Народ (людська популяція) є найменшою одиницею еволюційного процесу. Але чим відрізняється народ від населення?

Народ – це спільнота «своїх людей», яка відрізняється від інших стійким самобутнім комплексом духовних, психічних та фізичних якостей і спроможна його передати своїм нащадкам. Ключові слова: відчуття власної ідентичності, самобутність, стійкість, продовження у нащадках.

У народів, як і в усіх популяцій, інтенсивність внутрішньої інформаційної та генетичної взаємодії в багато разів перевищує інтенсивність взаємодії з навколишнім світом. Відтак кожен народ має самобутні світогляд, характер (етнопсихіку), мову, культуру, зовнішній вигляд.

Раса – фізичний компонент народу

Фізичний компонент народу позначається словом РАСА, що означає «порода». Йдеться про колективний генотип (сукупність генів) і колективний фенотип, тобто проявлений генофонд народу, який можна представити у вигляді характерного антропологічного типу.

Як ми вже згадували, ознакою народу є те, що схрещування відбуваються переважно всередині народного організму. Відтак в ході тривалого взаємного припасування (притирання) генетичних програм поступово виробляється характерний для народу расовий комплекс. Тому кожний народ – це окрема раса, тобто порода. Для кожного народу властивий унікальний генетичний профіль. Якщо розглядати народ як велику людину, що має дух, душу і плоть, то раса – це плоть, тобто біологічна основа.    

Великі раси

Отже, кожен народ (а їх нині десь півтори тисячі) володіє стійким унікальним комплексом фізичних якостей, а тому є расою. Тим не менше всі ці раси можна об’єднати у великі групи, які називають «великими расами». Традиційно розрізняють три великі раси:

  • європеоїдну (46%);
  • монголоїдну (36%);
  • негроїдну (16%).

Кожна з цих рас початково сформувалася у своєму «расовому казані» («расовій колисці»):

  • європеоїди (біла раса) – Європа;
  • монголоїди (жовта раса) – південно-східна Азія;
  • негроїди (чорна раса) – Африка.

Тому всі три великі расові групи походять від трьох початкових, кореневих рас, сформованих у своїх расотворчих центрах. Усі проміжні раси виникли в результаті схрещування цих трьох кореневих рас. Попри велику кількість міжрасових гібридів, переважну більшість сучасних людей можна впевнено віднести до однієї з трьох великих рас.

Взаємопов’язаність расового, психічного і духовного компонентів

Уявіть собі, що є три типи комп’ютерів – потужний, середній і слабкий. Комп’ютер – це «гард», «гардвар», «залізо». Теоретично на кожен з них можна поставити той самий «софт», тобто програмне забезпечення, «софтвар». Проте на практиці так не буває: що потужніший гард, то розвиненіший софт – це природно, адже кожний користувач прагне максимально використати можливості свого комп’ютера. Відтак існує тісний зв’язок «гард»–«софт».

Йдемо далі. Теоретично на кожному з трьох типів комп’ютерів можуть працювати користувачі одного рівня розвитку. Проте на практиці розвиненіші користувачі шукають потужнішу машину. Якщо ж користувач менш розвинений, то він не буде витрачатися на придбання потужностей, якими не користується.

Легко здогадатися, гард символізує плоть людини, софт – її психіку, а користувач – її духовну сутність. Так само для «великої людини»: гард – це раса народу, софт – це його психічна сфера, користувач – це його духовна еліта.

Очевидно, що між усіма трьома компонентами існує тісний зв’язок: раса, тобто порода, вимагає відповідних для неї психічних (душевних) і духовних якостей. Причому основоположним компонентом є сáме раса, оскільки це найконсервативніший, найінертніший компонент. Ми можемо легко вдосконалити софт на комп’ютері і посадити за нього розвиненішого користувача, але суттєво переробити комп’ютер на щось потужніше – це дуже важке завдання, часто – неможливе. Так само з людиною: ми можемо дати їй культуру, навчити мові, дати корисні знання, але не можемо змінити її генокод і фізичний тип.

Отже, для кожної раси властива відповідна психічна сфера (душа раси) і відповідна духовна сфера (дух раси). Відтак раси відрізняються не лише антропологічно, а й психічно (мова, звичаї, інтелектуальні здібності, емоційна сфера, культура), а також духовно (свідомість, творчість, совість, світогляд, релігія).

Расизм: що це таке?

Очевидним є факт, що раси відрізняються одна від одної. Як тільки ми бачимо відмінності між ними, то природно намагаємося оцінити ці відмінності в категоріях «більше–менше», «сильніше–слабше», а також «корисніше», «ефективніше», «красивіше». Причому те, що краще в одних ситуаціях, може бути гіршим в інших. Це стосується всього сущого: скажімо, птахи добре літають, коні добре бігають, риби добре плавають, лопатою добре копати землю, а молотком – забивати цвяхи.

Так от, визнання відмінностей між расами і спроба об’єктивної оцінки цих відмінностей називається расизмом. Звідси визначення: Расизм – це концепція, згідно з якою раси розрізняються за деякими істотними ознаками, які можуть бути об’єктивно оцінені в категоріях «краще – гірше».

Нічого більше з визначення расизму не випливає. Зокрема, з переваги за деякими параметрами не випливає автоматична перевага за всіма іншими. Не випливає також те, що представників з гіршими характеристиками раси треба ненавидіти або гнобити. Подібним чином, з визнання того факту, що людина за своїм розвитком вище мавп, собак чи котів, не випливає ненависть до них.

Також слід зазначити, що оцінка виробляється для раси в цілому, а не для окремих маловірогідних виключень, поява яких не впливає на загальну картину.

Розуміння расових відмінностей дозволяє адекватно оцінювати можливості людей тієї чи іншої расової групи і не вимагати від них того, що для них не притаманне.

Чотири рівні розвитку людей і рас

Як ми вже знаємо, у кожний конкретний період свого життя людині притаманний один з чотирьох рівнів розвитку:

1) рівень особистого досвіду: спроможність навчатися методом власних спроб і помилок;

2) рівень колективного досвіду: спроможність засвоювати колективні норми, навчатися на чужому досвіді;

3) рівень творчості: спроможність до нестандартних дій, до генерування нових рішень;

4) рівень цілісності: мудрість, спроможність до гармонійної творчості, до творення нового без шкоди для надсистеми. 

Легко побачити, що ця типологія справедлива і для трьох великих рас.

Біла раса найбільш спроможна до творчості в усіх сферах життя, включаючи суспільну організацію, науку, мистецтво, технології. Це вказує на третій рівень розвитку.

Жовта раса схильна засвоювати норми, створені білою расою, і виконувати унормовану діяльність, наприклад, працювати «на конвеєрі». Це вказує на другий рівень розвитку. Характерним прикладом такої поведінки є Китай, який майже нічого не придумує, натомість активно засвоює чужі зразки і ефективно їх тиражує.  

Чорна раса не вирізняється спроможністю до творчості чи нормативної діяльності. Неграм важко дається не лише творення, а й засвоєння нового, зокрема у сфері технологій чи державотворення. Їм важко «працювати на конвеєрі», у них проблеми з самодисципліною, для навчання їм необхідний ретельний тренінг. Це вказує на перший рівень розвитку.  

Наголосимо, що описані вище особливості мислення властиві для расових спільнот в цілому. В середовищі кожної раси є люди всіх рівнів, так само як навіть за примітивними комп’ютерами інколи можна зустріти розвинених користувачів. Проте для раси в цілому властивий один з трьох рівнів мислення:

  • рівень 3 (творчість) – біла раса;
  • рівень 2 (норма) – жовта раса;
  • рівень 1 (досвід) – чорна раса.

– А чи вже є раса четвертого рівня – рівня мудрості?

Такої раси ще нема, але вона вже формується в середовищі білої раси, адже перехід до четвертого рівня можливий лише з третього рівня.

– Як сталося, що кожній великій расі властивий той чи інший рівень розвитку?

Якщо хочеш щось зрозуміти – поглянь, з чого воно почалося. Причина трьох рівнів розвитку великих рас захована в їх походженні.

Наукові теорії походження людських рас   

Між сучасними расами, окрім кольору шкіри, є багато інших суттєвих відмінностей. Так раси відрізняються формою черепа, розміром мозку, будовою очей, структурою волосся, кісток і зубів, частотою пульсу, складом крові і слини, рівнем інтелекту, частотою виникнення різних хвороб та багатьма іншими ознаками. Тим не менше, є спільні ознаки, які не могли виникнути незалежно у різних «расових колисках» на віддалених територіях. Це дало підстави для формування теорії моноцентризму.

Моноцентризм передбачає походження людини з єдиного центру, розселення по планеті і пристосування до місцевих природно-кліматичних умов. Внаслідок цього пристосування й виникли людські раси. Головним аргументом на користь цієї теорії є те, що різні раси мають дещо спільне, яке могло виникнути тільки в одному місці.

Водночас існує виразний зв’язок між великими расами і людиноподібними тваринами (палеоантропами), які проживали на території відповідних «расових колисок». Це дало підстави для формування теорії поліцентризму.

Поліцентризм передбачає незалежне виникнення людських рас в різних точках планети внаслідок природних законів, згідно з якими палеоантропи перетворюються на людей. Головним аргументом цієї теорії є схожість в окремих ознаках сучасних рас з палеоантропами тих же областей. Наприклад, вже 300 тисяч років тому синантропи Південно-Східної Азії мали виразні монголоїдні риси (китайці навіть горді з того, що мають таке прадавнє коріння). Так само негроїди мають ознаки, властиві сáме для африканських людиноподібних тварин, зокрема, простежується еволюційна лінія від «родезійської людини» до негроїдів.

Згідно з поліцентричною теорією вважалося, що всі три великі раси самостійно пройшли той самий еволюційний шлях «від мавпи до людини». Проте згодом з’ясувалося, що це не стосується європеоїдів: їхній генетичний зв’язок з палеоантропами Європи – неандертальцями –  виявився вкрай малоймовірним. «Новітні генетичні дослідження кісток неандертальців та Homo sapiens завдали нищівного удару по традиційних спрощених поглядах у науці. Від середини 1980-х до аналізу палеоантропологічних матеріалів застосовували нові методики визначення ДНК за кістками давніх людей. У 2008-му вдалося дешифрувати генний набір із мітохондрій клітин, а в 2010-му було опубліковано результати реконструкції геному ДНК із клітинних ядер класичних неандертальців Європи. Їх порівняння з геномом людини розумної засвідчує значні розбіжності на рівні окремих біологічних видів. Зокрема, розбіжностей між геномами неандертальців та Homo sapiens утричі більше, ніж відмінностей між ними [геномами] в різних рас сучасного людства. Причому генний набір найдавніших сапієнсів Європи (кроманьйонців), що мешкали поряд із неандертальцями, ідентичний наявному в сучасних людей, але суттєво різниться від неандертальського. На думку провідних фахівців, генетичний аналіз заперечує саму можливість походження сучасного людства від неандертальців і виключає їх із числа наших пращурів» – розповідає український археолог, доктор історичних наук професор Леонід Залізняк.

Теорії моноцентризму і поліцентризму вважаються протилежними, проте насправді вони є взаємодоповнюючими – в рамках теорії «широкого моноцентризму».

Теорія широкого моноцентризму передбачає розселення неоантропів з єдиного центру і  змішування з аборигенними популяціями палеоантропів, які жили у віддалених регіонах планети. Цим пояснюється відоме протиріччя – наявність одночасно подібних ознак у сучасних людей дуже віддалених територій і схожість в окремих ознаках сучасних рас з викопними гомінідами (людиноподібними тваринами) тих же областей.

Очевидно, що теорія широкого моноцентризму долає суперечності між моноцентризмом й поліцентризмом і переконливо пояснює наявний археологічний фактаж. Тому саме ця теорія походження людини є науковою основою расової доктрини аріянства. Але попередньо корисно ознайомитися з «принципом партнерства».

Принцип партнерства: опускання вищого до нижчого

Партнерство – це рівноправна взаємодія сторін, яка виникає при їх перебуванні на одному рівні. Йдеться про горизонтальну взаємодію – на відміну від  вертикальної, властивої для стосунків «вчитель–учень», «начальник–підлеглий». Зокрема, продовження життя чоловіком і жінкою може відбуватися лише завдяки партнерській взаємодії їхніх хромосом.  

– Чи можливе партнерство між людьми з різними рівнями розвитку?

Так, але тільки тоді, коли вони опиняться на одному горизонтальному рівні. Для цього або один піднімається на вищий рівень, або другий опускається на нижчий рівень. Оскільки підняття на вищий рівень вимагає значних  зусиль і часу, то партнерство досягається переважно шляхом опускання людини вищого рівня на нижчий рівень.

Це універсальний принцип: для забезпечення взаємодії двох компонентів треба вищий опустити до рівня нижчого. Наприклад:

  • Для взаємодії двох процесорів з різними тактовими частотами треба зменшити частоту досконалішого процесора до частоти примітивнішого.
  • Якщо в якогось простішого пристрою є 2 контакти, а в досконалішого – 4, то для забезпечення їх взаємодії треба у досконалішого відламати два «зайві».
  • Швидкість руху автоколони визначається швидкістю найповільнішого автомобіля цієї автоколони.
  • Якщо хочете підключити електроприлад на 120 вольт до мережі на 220 вольт, то доведеться зменшити напругу в мережі до 120, інакше прилад згорить і роботи не буде.

При партнерській взаємодії нижчий компонент може дещо підніматися, проте вирівнювання відбувається передусім за рахунок опускання вищого – це простіше, легше, швидше. 

Расова доктрина аріянства

Першим критерієм істини є логічна цілісність, тобто несуперечливість і відповідність фактам. Цьому критерію відповідає аріянський погляд на походження людських рас. Його короткий виклад можна звести до наступних положень.

1. Людина відрізняється від тварини наявністю втіленої божественно-духовної сутності – джерела творчості. Якщо еволюція архантропів (2,8 млн. – 350 тис. р. тому) і палеоантропів (250–35 тис. р. тому) тривала дуже повільно і її темпи співмірні з розвитком рослинного і тваринного світу, то поява 50 тисячоліть тому «нової людини» – неоантропа, людини-гравця – спричинила вибухові перетворення, і вони зафіксовані археологією.

2. Первинна людська раса народилася не в Африці, а в Європі. Найдавніші поселення неоантропів знайдені на території Чернігівщини і Воронежчини. Про європейське походження людини говорить сучасна наука, зокрема археологія і ДНК-генеалогія.

3. Людина не виникла шляхом еволюції людиноподібних тварин під впливом праці чи інших чинників. Тому «проміжної ланки» від тварини до людини нема і не може бути. Людина одразу з’явилася як досконала істота.

4. Першолюдина була білою – свідчить ДНК-генеалогія. З погляду типології рівнів розвитку первинна людська раса  належала до 4 рівня. Завдяки цьому вона була енергетично самодостатньою, могла живитися праною, не боялася холоду, була фізично досконалою.

5. Негроїдна і монголоїдна раси виникли після розселення неоантропів внаслідок їх змішування з місцевими палеоантропами. Це пояснює, чому всі раси мають ознаки походження з єдиного центру (моноцентризм).

6.  Змішування неоантропів з африканськими палеоантропами дало негроїдну расу, а з синантропами – монголоїдну расу. Це пояснює наявність у негроїдів і монголоїдів ознак місцевих – африканських і східно-азійських – палеоантропів (поліцентризм).

7. Згідно з принципом партнерства, при схрещуванні відбувається опускання досконалішої системи до рівня менш досконалої. Тож природно, що при взаємодії людей і палеоантропів значною мірою виявилися фізичні ознаки палеоантропів. Так, новонароджені негроїдна і монголоїдна раси отримали від місцевих палеоантропів багато характерних ознак: відповідний колір шкіри, особливості фізіології, будови скелету, черепу, очей, зубів тощо. Завдяки більшій чи меншій присутності генетичної основи неоантропів, люди всіх рас належать до одного біологічного виду. Раси є підвидами, тому при схрещуванні спроможні давати плодюче потомство.

8. Згідно з принципом партнерства, внаслідок схрещування між неоантропами (первинною білою расою) і людиноподібними тваринами відбулося зниження творчих можливостей і стабілізація на рівнях раси-1 (негроїди) і раси-2 (монголоїди). Вищий рівень розвитку монголоїдів у порівнянні з негроїдами пов’язаний, найімовірніше, з наступними хвилями розселення білої раси на Схід і періодичним вливанням «свіжої крові». Європейці зазвичай пересувалися на схід або захід – в межах звичного для них помірного клімату, натомість рух на південь був значно слабкішим через непристосованість білої людини до спеки і палючого сонця.    

9. Біла раса зазнала найменшого змішування з місцевими палеоантропами, відтак найбільше зберегла первинну чистоту. Опускання білої людини з четвертого на третій рівень розвитку пояснюється не забрудненням тваринною генетикою, а її цікавістю до навколишнього світу, схильністю до ризику, прагненням пізнати життя, випробувати доступні можливості, пристосувати навколишній простір до власних потреб.

10. Наступним еволюційним кроком буде поступове повернення білої раси на четвертий рівень розвитку. Його проявом буде поєднання спроможності керувати собою (повернення до первинної автономності) зі спроможністю мудро керувати навколишнім світом. Перехід до раси-4 – важлива тенденція постіндустріального переходу.

Продовження: Велике Повернення, або Чому перехід до нової раси відбудеться стрибкоподібно – доктрина Аріянської Церкви

Gyvata - Bernuzeli Kareiveli

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Наші інтереси: 

Формуємо аріянську теологію. Расова доктрина - важливий компонент аріянства.

Коментарі

Зображення користувача Сергій Білецький.

мої ясні карі очі всміхаються, але від тієї усмішки холоне у грудях колонізаторів

Зображення користувача Арсен Дубовик.

"Кому велено нявчати —
Хай нявчить,
Кому треба цвірінчати —
Цвірінчіть!
Не бувати вороні коровою,
Не літать жабенятам під хмарами!"
(Корній Чуковський, "Плутанина")

Цитата:
Причому те, що краще в одних ситуаціях, може бути гіршим в інших. Це стосується всього сущого: скажімо, птахи добре літають, коні добре бігають, риби добре плавають, лопатою добре копати землю, а молотком – забивати цвяхи.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Арсен Дубовик.

До того ж, прихід богів - саме як білої людини - чомусь та й закарбувалося в міфологіях світу.

Цитата:
Змішування неоантропів з африканськими палеоантропами дало негроїдну расу, а з синантропами – монголоїдну расу. Це пояснює наявність у негроїдів і монголоїдів ознак місцевих – африканських і східно-азійських – палеоантропів (поліцентризм).

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Ігор Каганець.

Це результат 20 років досліджень - тому вмістилося на кількох сторінках тексту. Усе просто, коротко, зрозуміло.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Тарнай Стрілець.

Радіймо! Досконало!

Зображення користувача Ігор Каганець.

Статтю "То звідки ж пішла людина" професор Леонід Залізняк опублікував у журналі "Тиждень" 9 листопада 2013 року, тобто "по свіжих слідах" - після розшифровки геному неандертальців у 2010 році. У цей же час з’явилося й повідомлення про те, що у людей і мавп нема спільних предків, прабатьківщина людства – Європа - 24 березня 2012 року.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.

Про "Принцип партнерства" розповідається у фільмі «Частоти» / Frequencies / OXV: The Manual (2013).
https://www.ar25.org/node/28966

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Сергій Ждан.

Так, Творець Всесвіту - наш Великий Батько, але безпосереднім Батьком людства кожної галактики, сонячної системи, планети може бути один з ієрархії синів Єдиного Творця. В такому випадку є сенс еволюції. У Землі може бути спільний батько, а у кожного земного народу (або раси) - свій особистий Бог-Батько. Це питання кожному з нас для нашого внутрішнього Бога: хто його Батько і чим він відрізняється від Батьків інших народів?

Все починається з Любові.

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Я би не змішував поняття Творець (Вишній Батько) і Бог.
Хоча, без сумніву, Творець є Бог, і кожен бог є творцем.
АЄОА...
Щоб дещо розібратися в такому дивосплетінні, пропоную поглянути на таку особливість під іншим кутом.
У одному із аудіо-п'єс радіо-каналу НО прозвучала гарна, як на мене думка, яка й привела мене до наступного висновку, а саме: Спас - це повністю реалізована особистість, яка однаково легко здійснює функції усіх чотирьох соціотипів своєї квадри. Тобто, одна повністю реалізована особистість (Спас, Хрестос), яка творить, як уся множина квадри, стає богатою, тому й може іменуватися зовнішніми спостерігачами не інакше як "богом" (звичайно ж, прикладом тут є Ісус Хрестос!). Хто ж такий внутрішній бог? Нам уже відомо, що хомо складається з кількох енергетичних оболонок. Залежно від рівня усвідомлення їх важливості та єдності (дуже спрощено), хомо реалізує або культ тіла, або культ душі, або..., або,...,
або ж(!) приводить їх усіх у гармонійну співтворчість, яка і є внутрішнім богом. Бог - Людина богата, тобто єдина, гармонійна. Жити в гармонії з внутрішнім богом - це жити в гармонії з собою.
Радіймо!

Сергій Ждан каже:
Так, Творець Всесвіту - наш Великий Батько, але безпосереднім Батьком людства кожної галактики, сонячної системи, планети може бути один з ієрархії синів Єдиного Творця. В такому випадку є сенс еволюції. У Землі може бути спільний батько, а у кожного земного народу (або раси) - свій особистий Бог-Батько. Це питання кожному з нас для нашого внутрішнього Бога: хто його Батько і чим він відрізняється від Батьків інших народів?

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Микола Стригунов.

Радіймо! Тут ясно пишеться про дуже важливі речі. Дякую!

Якщо прагнеш дива - створюй його!