Чи можливо простежити, що залишилося в народній культурі та ментальності українців від носіїв трипільської культури? Це питання цікавить багатьох. Однак, точної відповіді на нього немає, стверджує провідний дослідник трипільської культури археолог Михайло Відейко. Відповідає з іронією.
"Якби італійців запитати, чи залишилося у них щось від римлян, здогадайтеся що вони б вам відповіли. Хоча там відстань у часі вдвічі менша, - сказав він. - Це неможливо прослідкувати, бо середньовічну Італію заселяли масса народів. Те саме у Британії. Що у них залишилося від кельтів й піктів, а що йде від норманів, англо-саксів? В Україні так само, як у будь-якій іншій країні. Хтось скаже, що певна риса є трипільською, а хтось, що скіфською, скандинавською і так далі. Побутові звичаї блукають світом. Взяти, наприклад, кутю. Нею користується весь світ – це поховальна їжа. Тільки десь її готують з рису, а десь з пшениці. До речі, у Грузії її готують з пшениці-двозернянки, яку вирощували трипільці. То що, грузини є нащадками трипільців? Таких версій немає".
Хліборобство свого часу стало ноу-хау, що назавжди змінило історію всього "старого світу". Тому можна сказати, що таким чином трипільці, разом з іншими хліборобськими культурами Європи, визначили подальшу історію регіону.
Зараз в Україні ту пшеницю, яку вирощували трипільці, не культивують. "Її заборонили вирощувати в часи колективізації, тому що вона була непридатна для збирання комбайном, - розповів Михайло Відейко. - Це так звані плівчасті пшениці – однозернянка і двозернянка, полба. Це високоякісна поживна білкова їжа. В деяких регіонах вона з᾿явилася ще до трипільців. В Україні набір злаків від Трипілля до Київської Русі лишався незмінним. Змінювалися народи й культури, але всі вирощували та їли те саме. Греки почали вирощувати свою пшеницю. В Україні на грецьку пшеницю почали переходити від Ярослава Мудрого. Вона прийшла з християнством, бо з двозернянки не можна було робити проскурки".
За словами Відейка, в майбутньому можливе повернення до ефективного вирощування плівчастої пшениці. І українські науковці мають шанс посісти провідне місце у цьому процесі.
"Знаю, що у Харкові зараз виводять сорти, які можна було б збирати комбайном. Сьогодні така їжа продається у кілька разів дорожче від звичайної пшениці. У Швейцарії її збирають вручну і це окупається. Якщо наші доведуть це до рівня комбайна, то Європа ляже від нашої полби", - завершив археолог.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Пшеницю, яку вирощували трипільські племена, заборонили в часи колективізації
Світ:
Чи можливо простежити, що залишилося в народній культурі та ментальності українців від носіїв трипільської культури? Це питання цікавить багатьох. Однак, точної відповіді на нього немає, стверджує провідний дослідник трипільської культури археолог Михайло Відейко. Відповідає з іронією.
13083001r.jpg
"Якби італійців запитати, чи залишилося у них щось від римлян, здогадайтеся що вони б вам відповіли. Хоча там відстань у часі вдвічі менша, - сказав він. - Це неможливо прослідкувати, бо середньовічну Італію заселяли масса народів. Те саме у Британії. Що у них залишилося від кельтів й піктів, а що йде від норманів, англо-саксів? В Україні так само, як у будь-якій іншій країні. Хтось скаже, що певна риса є трипільською, а хтось, що скіфською, скандинавською і так далі. Побутові звичаї блукають світом. Взяти, наприклад, кутю. Нею користується весь світ – це поховальна їжа. Тільки десь її готують з рису, а десь з пшениці. До речі, у Грузії її готують з пшениці-двозернянки, яку вирощували трипільці. То що, грузини є нащадками трипільців? Таких версій немає".
Хліборобство свого часу стало ноу-хау, що назавжди змінило історію всього "старого світу". Тому можна сказати, що таким чином трипільці, разом з іншими хліборобськими культурами Європи, визначили подальшу історію регіону.
Зараз в Україні ту пшеницю, яку вирощували трипільці, не культивують. "Її заборонили вирощувати в часи колективізації, тому що вона була непридатна для збирання комбайном, - розповів Михайло Відейко. - Це так звані плівчасті пшениці – однозернянка і двозернянка, полба. Це високоякісна поживна білкова їжа. В деяких регіонах вона з᾿явилася ще до трипільців. В Україні набір злаків від Трипілля до Київської Русі лишався незмінним. Змінювалися народи й культури, але всі вирощували та їли те саме. Греки почали вирощувати свою пшеницю. В Україні на грецьку пшеницю почали переходити від Ярослава Мудрого. Вона прийшла з християнством, бо з двозернянки не можна було робити проскурки".
За словами Відейка, в майбутньому можливе повернення до ефективного вирощування плівчастої пшениці. І українські науковці мають шанс посісти провідне місце у цьому процесі.
"Знаю, що у Харкові зараз виводять сорти, які можна було б збирати комбайном. Сьогодні така їжа продається у кілька разів дорожче від звичайної пшениці. У Швейцарії її збирають вручну і це окупається. Якщо наші доведуть це до рівня комбайна, то Європа ляже від нашої полби", - завершив археолог.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)