У відеоінтерв’ю співзасновник компанії «Нова пошта» Володимир Поперешнюк обговорює критичну необхідність економічної свободи та зменшення державного втручання в Україні. Підприємець стверджує, що будь-яке регулювання та високі податки гальмують розвиток суспільства, а держава часто стає «третім зайвим» у відносинах між бізнесом і клієнтом.
Володимир Поперешнюк, співзасновник «Нової пошти», мислить не тезами, а викликами. Його погляди – це стрес-тест для будь-якої усталеної думки про роль держави, бізнесу та суспільства, і його нещодавнє інтерв'ю не стало винятком. Як один із творців найуспішнішої приватної компанії в історії сучасної України, він дивиться на всі процеси крізь призму прагматичної логіки підприємця.
Його ідеї часто йдуть всупереч із загальноприйнятими уявленнями, змушуючи по-новому поглянути на все: від виборів до національної безпеки. Мета цієї статті – розібрати п'ять найбільш провокаційних та контрінтуїтивних тез з його розмови.
1. Захист бізнесу – справа бізнесу: чому «Нова пошта» скористалася б послугами приватного ППО
Нещодавно російська армія вкотре вдарила по мосту в Маяках на Одещині, фактично відрізавши логістичні шляхи. Для «Нової пошти» це означало, що 20 000 посилок застрягли на одному березі Дністра. Саме такі реальні проблеми, на думку Володимира Поперешнюка, викривають неефективність державної монополії на безпеку. Його рішення просте: якби закон це дозволяв, «Нова пошта» не створювала б власну систему ППО, а найняла б для захисту своїх терміналів та ключових об'єктів інфраструктури приватну військову компанію.
Логіка такого підходу така ж, як і в будь-якому іншому аспекті бізнесу – аутсорсинг непрофільних функцій. Компанія не купує власні вантажівки, а орендує їх, не утримує власну армію охоронців, а наймає послуги безпеки. Так само і захист від повітряних атак – це спеціалізована послуга.
Поперешнюк переконаний: приватний власник мосту набагато більше зацікавлений у його захисті та швидкому відновленні, ніж держава. Причина в тому, що він безпосередньо втрачає гроші від простою, тоді як для чиновника це лише один з багатьох об'єктів. Державне регулювання та монополія гальмують ініціативу.
2. «Третій зайвий»: чому будь-яке державне регулювання – це шкідливе втручання
Концепція «третього зайвого» – наріжний камінь економічної філософії Поперешнюка. Він стверджує, що будь-яке державне регулювання – це втручання третьої сторони (чиновника) у добровільні відносини між двома людьми – підприємцем та його клієнтом.
Ключова проблема такого втручання полягає в тому, що ця третя сторона – держава в особі чиновника – не несе жодної фінансової чи репутаційної відповідальності за наслідки своїх дій. Якщо підприємець приймає хибне рішення, він втрачає гроші та клієнтів. Якщо чиновник видає шкідливий регуляторний акт, він не несе персональних збитків.
Щоб проілюструвати абсурдність ситуації, Поперешнюк використовує просту аналогію: уявіть, що до вас додому приходить сусід, забирає половину ваших грошей і починає вказувати, що вам їсти і о котрій прокидатися. Навіть якщо якась із його порад виявиться корисною, сам факт такого втручання є диким. Тому проблема не в тому, чи є регулювання «надмірним» або «помірним», а в самому факті його існування.
3. Вибори – це міф: як ми обираємо собі «хазяїна», не змінюючи владу
Одна з найбільш радикальних тез Поперешнюка стосується політики. Він вважає, що вибори в їхньому нинішньому вигляді – це міф, який лише створює ілюзію контролю громадян над владою. По-перше, виборці голосують не за сотні депутатів, а за кількох медійних осіб на чолі партійних списків. Вибір зводиться до голосування за умовного лідера, а не за програму чи команду.
По-друге, справжньою владою є незмінний апарат чиновників – бюрократія, яка залишається на своїх місцях незалежно від результатів виборів. Політики приходять і йдуть, а система, яка приймає реальні рішення, продовжує функціонувати за своїми правилами. Таким чином, виборчий процес зводиться до формальної процедури вибору нового «хазяїна», який буде регулювати ваше життя за допомогою все того ж апарату.
4. Голосувати мають лише платники податків: ідея для більш відповідальної влади
Коли його попросили обрати «найкращий із найгірших варіантів» для поточної політичної системи, Поперешнюк запропонував радикальне, але логічне рішення: обмежити виборче право. Право голосу, вважає він, повинні мати лише ті, хто сплачує податки, тобто фінансує утримання держави.
Для пояснення цієї ідеї він використовує аналогію з ОСББ або котеджним містечком. Лише мешканці, які вкладають свої гроші в утримання спільного майна, мають право вирішувати, як їх витрачати: на ремонт дороги, охорону чи прикрашання ялинок. Вони напряму зацікавлені в ефективності цих витрат.
Ця модель протиставляється ситуації, коли голосують усі, включно з тими, хто живе за рахунок соціальної допомоги. Такі виборці, не вкладаючи нічого, природно зацікавлені в тому, щоб забирати якомога більше грошей у платників податків через збільшення соціальних виплат. Це створює фундаментальний конфлікт інтересів, який робить владу безвідповідальною.
5. Про Україну ніхто не думає: чому треба розраховувати лише на себе
У сфері міжнародних відносин погляд Поперешнюка є прямолінійним і прагматичним: іншим країнам, по суті, байдуже до України. Кожна людина, спільнота чи нація в першу чергу переймається власними проблемами та інтересами. Чи сильно українців хвилюють проблеми десь в Африці?
Для ілюстрації цієї думки він наводить психологічну аналогію з власного досвіду: «Раніше я хвилювався за те, що про мене думають. Потім мені стало все одно, що про мене думають. А потім я зрозумів, що про мене ніхто не думає». Такий самий принцип, на його думку, працює і на рівні держав.
З цього випливає єдиний можливий висновок: очікувати на глибоку залученість інших країн, що хтось буде розв'язувати наші проблеми, є марними. Надійний шлях для України – це розраховувати виключно на власні сили, власний бізнес та власну ініціативу.
Нагадаємо, у 2022 році Володимир Поперешнюк закликав владу перестати боятися змін і провести справжні та сміливі реформи. І що ми бачимо на сьогодні? Влада зганьбилася, народ деморалізований, заляканий, мобілізація несправедлива, топ-корупція досягла небачених масштабів, "двушечка" йде у Москву, Зеленський продовжує гастролювати світом і розказувати про потужність і незламність... Воєнні дії не припиняються, молоді люди гинуть на війні, розумніші й багатші виїздять за кордон, Україна залишається країною пенсіонерів, податки підвищують.
Наші інтереси:
Розумне і логічне обґрунтування необхідності усунення чиновництва від керування (читай – регулювання) державою. Якщо прибрати чиновників, то Україна стане найбагатшою країною у світі. Голосувати мають тільки ті, хто утримує державу своїми податками, бо до влади приходять некомпетентні особи через некомпетентних виборців. Розуміємо, що ця влада підтримує тільки свій електорат, роздаючи гроші на кешбеки та вовині тисячі, коштом платників податків. Не може чиновник отримувати від цієї держави втричі більше, ніж той, за чиї податки йому цю зарплату платять. Не може бути в державі, тим більше яка воює, такої кількості чиновників, як в Україні зараз. Не можуть чиновники бути заброньовані від війни і жирувати в тилу, як це зараз в Україні.
Філон Іудей був багатим аристократом і високофункціональним корпоративним психопатом. Свої тексти він генерував як несвідоме, інстинктивне мавпування, подібно до сучасних систем штучного інтелекту...
Приватне ППО та голосування для платників податків: 5 несподіваних ідей від співзасновника «Нової пошти» Володимира Поперешнюка
Категорія:
Світ:
Спецтема:
У відеоінтерв’ю співзасновник компанії «Нова пошта» Володимир Поперешнюк обговорює критичну необхідність економічної свободи та зменшення державного втручання в Україні. Підприємець стверджує, що будь-яке регулювання та високі податки гальмують розвиток суспільства, а держава часто стає «третім зайвим» у відносинах між бізнесом і клієнтом.
260118-popereshnyuk.jpg
Володимир Поперешнюк, співзасновник «Нової пошти», мислить не тезами, а викликами. Його погляди – це стрес-тест для будь-якої усталеної думки про роль держави, бізнесу та суспільства, і його нещодавнє інтерв'ю не стало винятком. Як один із творців найуспішнішої приватної компанії в історії сучасної України, він дивиться на всі процеси крізь призму прагматичної логіки підприємця.
Його ідеї часто йдуть всупереч із загальноприйнятими уявленнями, змушуючи по-новому поглянути на все: від виборів до національної безпеки. Мета цієї статті – розібрати п'ять найбільш провокаційних та контрінтуїтивних тез з його розмови.
1. Захист бізнесу – справа бізнесу: чому «Нова пошта» скористалася б послугами приватного ППО
Нещодавно російська армія вкотре вдарила по мосту в Маяках на Одещині, фактично відрізавши логістичні шляхи. Для «Нової пошти» це означало, що 20 000 посилок застрягли на одному березі Дністра. Саме такі реальні проблеми, на думку Володимира Поперешнюка, викривають неефективність державної монополії на безпеку. Його рішення просте: якби закон це дозволяв, «Нова пошта» не створювала б власну систему ППО, а найняла б для захисту своїх терміналів та ключових об'єктів інфраструктури приватну військову компанію.
Логіка такого підходу така ж, як і в будь-якому іншому аспекті бізнесу – аутсорсинг непрофільних функцій. Компанія не купує власні вантажівки, а орендує їх, не утримує власну армію охоронців, а наймає послуги безпеки. Так само і захист від повітряних атак – це спеціалізована послуга.
Поперешнюк переконаний: приватний власник мосту набагато більше зацікавлений у його захисті та швидкому відновленні, ніж держава. Причина в тому, що він безпосередньо втрачає гроші від простою, тоді як для чиновника це лише один з багатьох об'єктів. Державне регулювання та монополія гальмують ініціативу.
2. «Третій зайвий»: чому будь-яке державне регулювання – це шкідливе втручання
Концепція «третього зайвого» – наріжний камінь економічної філософії Поперешнюка. Він стверджує, що будь-яке державне регулювання – це втручання третьої сторони (чиновника) у добровільні відносини між двома людьми – підприємцем та його клієнтом.
Ключова проблема такого втручання полягає в тому, що ця третя сторона – держава в особі чиновника – не несе жодної фінансової чи репутаційної відповідальності за наслідки своїх дій. Якщо підприємець приймає хибне рішення, він втрачає гроші та клієнтів. Якщо чиновник видає шкідливий регуляторний акт, він не несе персональних збитків.
Щоб проілюструвати абсурдність ситуації, Поперешнюк використовує просту аналогію: уявіть, що до вас додому приходить сусід, забирає половину ваших грошей і починає вказувати, що вам їсти і о котрій прокидатися. Навіть якщо якась із його порад виявиться корисною, сам факт такого втручання є диким. Тому проблема не в тому, чи є регулювання «надмірним» або «помірним», а в самому факті його існування.
3. Вибори – це міф: як ми обираємо собі «хазяїна», не змінюючи владу
Одна з найбільш радикальних тез Поперешнюка стосується політики. Він вважає, що вибори в їхньому нинішньому вигляді – це міф, який лише створює ілюзію контролю громадян над владою. По-перше, виборці голосують не за сотні депутатів, а за кількох медійних осіб на чолі партійних списків. Вибір зводиться до голосування за умовного лідера, а не за програму чи команду.
По-друге, справжньою владою є незмінний апарат чиновників – бюрократія, яка залишається на своїх місцях незалежно від результатів виборів. Політики приходять і йдуть, а система, яка приймає реальні рішення, продовжує функціонувати за своїми правилами. Таким чином, виборчий процес зводиться до формальної процедури вибору нового «хазяїна», який буде регулювати ваше життя за допомогою все того ж апарату.
4. Голосувати мають лише платники податків: ідея для більш відповідальної влади
Коли його попросили обрати «найкращий із найгірших варіантів» для поточної політичної системи, Поперешнюк запропонував радикальне, але логічне рішення: обмежити виборче право. Право голосу, вважає він, повинні мати лише ті, хто сплачує податки, тобто фінансує утримання держави.
Для пояснення цієї ідеї він використовує аналогію з ОСББ або котеджним містечком. Лише мешканці, які вкладають свої гроші в утримання спільного майна, мають право вирішувати, як їх витрачати: на ремонт дороги, охорону чи прикрашання ялинок. Вони напряму зацікавлені в ефективності цих витрат.
Ця модель протиставляється ситуації, коли голосують усі, включно з тими, хто живе за рахунок соціальної допомоги. Такі виборці, не вкладаючи нічого, природно зацікавлені в тому, щоб забирати якомога більше грошей у платників податків через збільшення соціальних виплат. Це створює фундаментальний конфлікт інтересів, який робить владу безвідповідальною.
5. Про Україну ніхто не думає: чому треба розраховувати лише на себе
У сфері міжнародних відносин погляд Поперешнюка є прямолінійним і прагматичним: іншим країнам, по суті, байдуже до України. Кожна людина, спільнота чи нація в першу чергу переймається власними проблемами та інтересами. Чи сильно українців хвилюють проблеми десь в Африці?
Для ілюстрації цієї думки він наводить психологічну аналогію з власного досвіду: «Раніше я хвилювався за те, що про мене думають. Потім мені стало все одно, що про мене думають. А потім я зрозумів, що про мене ніхто не думає». Такий самий принцип, на його думку, працює і на рівні держав.
З цього випливає єдиний можливий висновок: очікувати на глибоку залученість інших країн, що хтось буде розв'язувати наші проблеми, є марними. Надійний шлях для України – це розраховувати виключно на власні сили, власний бізнес та власну ініціативу.
Нагадаємо, у 2022 році Володимир Поперешнюк закликав владу перестати боятися змін і провести справжні та сміливі реформи. І що ми бачимо на сьогодні? Влада зганьбилася, народ деморалізований, заляканий, мобілізація несправедлива, топ-корупція досягла небачених масштабів, "двушечка" йде у Москву, Зеленський продовжує гастролювати світом і розказувати про потужність і незламність... Воєнні дії не припиняються, молоді люди гинуть на війні, розумніші й багатші виїздять за кордон, Україна залишається країною пенсіонерів, податки підвищують.
Розумне і логічне обґрунтування необхідності усунення чиновництва від керування (читай – регулювання) державою. Якщо прибрати чиновників, то Україна стане найбагатшою країною у світі. Голосувати мають тільки ті, хто утримує державу своїми податками, бо до влади приходять некомпетентні особи через некомпетентних виборців. Розуміємо, що ця влада підтримує тільки свій електорат, роздаючи гроші на кешбеки та вовині тисячі, коштом платників податків. Не може чиновник отримувати від цієї держави втричі більше, ніж той, за чиї податки йому цю зарплату платять. Не може бути в державі, тим більше яка воює, такої кількості чиновників, як в Україні зараз. Не можуть чиновники бути заброньовані від війни і жирувати в тилу, як це зараз в Україні.
Зверніть увагу
Філон Іудей з Александрії Єгипетської – фальсифікатор Євангелія, батько іудохристиянства (подкаст)