Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська
  • Відвідувань: 8
  • Переглядів: 8

Про погані запитання, що несуть негатив і не вирішують жодної проблеми

На щастя, невдоволення і роздратування дають прекрасну можливість що-небудь змінити... Як тільки в нашій голові народжуються неправильні думки, краще запитати: «Що я можу змінити?», «Як я можу допомогти команді?». Про це цікава історія з самого життя. 

Картина особистої відповідальності (цитата із книги Джона Міллера «Проактивне мислення»)

В один прекрасний день я забіг до ресторану «Rock Bottom», аби перекусити на швидку руку. У закладі — не проштовхнутися.

Часу було обмаль, але мені вдалося зайняти місце біля бару. Тільки-но я сів, повз пронісся молодик із повною тацею брудного посуду.

Краєм ока він помітив мене, тому зупинився і запитав:

— Вас уже обслужили, сер?

— Ні ще, — відповів я. — Взагалі-то я поспішаю. Я б замовив салат і, напевно, парочку ролів.

— Можу вам принести. Що будете пити?

— Дієтичну колу, якщо можна.

— Вибачте, сер, у нас тільки пепсі. Гаразд?

— Ні, дякую, — посміхнувся я. — Тоді воду з лимоном, будь ласка.

— Дуже добре, я скоро повернуся.

І він зник. За мить він приніс салат, роли і воду. Я подякував йому, і він швидко втік, а задоволений клієнт в моїй особі почав гамувати голод. Аж раптом зліва хтось ворухнувся, повіяло «вітерцем ентузіазму», і до мене простяглася «довга рука сервісу» з півлітровою пляшкою, вкритою інієм зовні та крижаною дієтичною колою всередині!

— Овва! Дякую!

— На здоров'я, — посміхнувся офіціант і знову кудись вислизнув.

У голові промайнула думка: «Треба б взяти цього хлопця на роботу!» Він перевершив мої очікування. Це явно не посередній працівник.

І чим більше я розмірковував про вчинок офіціанта, тим більше мені хотілося поговорити з ним. Як тільки мені вдалося привернути увагу цієї молодої людини, я покликав його до себе.

— Вибачте, але я думав, ви не продаєте колу.

— Так, сер, не продаємо.

— Де ж ви її взяли?

— У магазині за рогом.

Його відповідь торкнула мене за душу.

— Хто ж за неї заплатив? — Запитав я.

— Я, сер. Усього лише долар.

На той час у мене в голові крутилася лише одна думка: «Ги, отакої!» Але я сказав:

— Гаразд, у вас тут роботи по саме нікуди. Коли ж ви встигли?

Посміхаючись і все більше зростаючи в моїх очах, він відповів:

— Я послав за нею свого менеджера.

Я не міг у це повірити. Як же це назвати — передавання повноважень? Готовий заприсягтися, ми всі мріємо поблажливо кинути своєму босові: «Біжи-но за дієтичною колою». Просто мрія! Але, крім усього іншого, вчинки цього офіціанта малюють чудову картину особистої відповідальності і приклад QBQ [проактивне мислення]…

А зараз розгляньмо мислення офіціанта і його вчинки. Як завжди, в обідній час в закладі штовханина. Він був заклопотаний, коли нісся з повною брудного посуду тацею в руках, а попереду на нього чекала ще купа справ.

Але замість того, щоб використовувати цей факт як причину — чи виправдання — і продовжувати свій шлях на кухню, офіціант помітив клієнта, який, хоча і сидів не в його зоні обслуговування, потребував уваги. Тому він і вирішив допомогти.

Звичайно, я не знаю, що в той момент відбувалося в його голові, але в подібній ситуації багато хто питає себе: — чому все доводиться робити мені? — хто взагалі повинен обслуговувати клієнтів у цій зоні? — коли ж керівництво підготує більш широкий асортимент? — чому нам вічно не вистачає людей? — коли вже клієнт навчиться уважно читати меню?

Цілком можна зрозуміти людину, яка думає так само, особливо в стані роздратування, але це погані запитання. Вони несуть негатив і не вирішують жодної проблеми…

Вони суперечать принципам особистої відповідальності, оскільки мають на увазі, що хтось інший повинен вирішити проблему або виправити ситуацію.   

На жаль, саме такі думки першими приходять в голову. Сумно визнавати, що, коли ми напружені або потрапляємо в скрутне становище, наша миттєва реакція зазвичай буває негативною і захисною, і першими в голові виникають саме неправильні запитання.

Але, на щастя, невдоволення і роздратування дають прекрасну можливість що-небудь змінити... Як тільки в нашій голові народжуються неправильні запитання, ми опиняємося перед вибором: прийняти їх («Так коли ж нам дадуть нарешті помічників?!») або опиратися, поставивши більш відповідальні запитання: «Що я можу зробити, щоб щось змінити?», «Як я можу допомогти команді?»…

Джерело

Наші інтереси: 

Виховувати в собі відповідальність, контролювати власні думки і вчинки, мислити позитивно і творчо.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Дуже цікава стаття! Такого роду історії з життя - найкращий спосіб просування аріянського світогляду.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Дуже цікава стаття! Такого роду історії з життя - найкращий спосіб просування аріянського світогляду.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Ця історія має продовження:

Коли я повернувся туди через пару місяців і запитав «мого улюбленого офіціанта Джейкоба Міллера» (мені сподобалося його прізвище), офіціантка почала говорити:

- Вибачте, сер, Джейкоб більше не...

Мої думки закрутилися з шаленою швидкістю. Тільки не це! Ви втратили мого улюбленого офіціанта! Ви втратили людину, яка дивилась на мене і думала: «Що я можу зробити прямо зараз, щоб обслужити свого клієнта?» Я вухам своїм не вірив. Як вони могли дозволити йому піти?!

Але, перебивши її, вголос я сказав лише:

- Тільки не кажіть мені, що ви його втратили!

На що вона поспішила відповісти:

- Ні-ні, сер, ми не втратили його - Джейкоба підвищили.

Моєю першою думкою було: «Підвищення. Яка втрата!» Можете посміхнутися, якщо ви теж менеджер.

Втім, я зовсім не був здивований тим, що Джейкоб зі своєю філософією так швидко пішов вгору кар'єрними сходами. Ось що може зробити особиста відповідальність. Виграють усі: клієнти, колеги, компанія - всі.

А що стосується Джейкоба, то крім чайових і підвищення, мені здається, найкраща нагорода для нього - прекрасне самовідчуття в кінці робочого дня, тому що він ставив правильні запитання, приймав правильні рішення і розвивав у собі особисту відповідальність.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Джон Міллер продовжує:

А тепер поговорімо про метод, який привносить в життя особисту відповідальність, - про QBQ. Метод «Питання за питанням» ґрунтується на тому положенні, що перша реакція зазвичай буває негативною і виявляється в неправильних запитаннях. Таким чином, якщо в момент вирішування контролювати себе і замість неправильних запитань, які першими приходять в голову, поставити правильні (QBQ), це вже дасть хороші результати.

Один з основних принципів методу QBQ звучить так: відповіді містяться в запитаннях. Інакше кажучи, якщо ставити собі правильні запитання, отримаєш правильні відповіді. Отже, метод QBQ полягає в умінні ставити правильні запитання.

Що ж таке - правильні запитання? Як перетворити НЗ (неправильні запитання) в QBQ? Що для цього потрібно зробити?

Уточнимо, що QBQ - це запитання, які ми задаємо собі, а не іншим. Ми рідко ставимо їх вголос колегам, клієнтам, членам сім'ї і друзям, оскільки обдумуємо їх про себе.

Представляю вам три простих принципи формулювання QBQ:

1. QBQ починаються зі слів «що», «як» або «яким чином», а не «чому», «коли» або «хто».

2. У QBQ міститься особисте займенник «я», а не «вони», «ми» або «ви».

3. QBQ націлені на вчинення конкретних дій.

Наприклад, запитання «Що я можу зробити?» відповідає всім трьом принципам. Воно починається зі слова «що», містить займенник «я» і спрямоване на конкретну дію: «Що я можу зробити?»

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача cBіт Розумний.
0
Ще не підтримано

Не робімо тієї ж помилки, яку робить речник ВР. Рішення ухвалюють, а не приймають.

"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Так, до цього вже пора звикнути.

cBіт Розумний каже:
Не робімо тієї ж помилки, яку робить речник ВР. Рішення ухвалюють, а не приймають.

Все, що робиться з власної волі, – добро!