Про цензуру в інтернеті та в соціальних мережах зокрема. Цукерберг уже заметушився

Практично кожен, хто користується соціальними мережами, хоча б раз потрапляв у так званий «бан». Зокрема у Facebook це виглядає так: вам приходить повідомлення, що ваша публікація «порушує правила спільноти й буде видалена». Причому у більшості випадків ви не можете узнати, яка саме публікація знищується, які саме правила вона порушила – вас просто ставлять перед фактом. І якщо у вас було вже кілька таких випадків, то починається повноцінний «бан» - ви позбавляєтеся можливістю користуватися соціальною мережею від кількох годин до кількох місяців.

Зараз в США напередодні виборів наростає температура політичного протистояння, тож питання цензури у соціальних мережах постає у повний зріст, бо є цілком обґрунтоване побоювання, що політичні уподобання власників мереж можуть суттєво впливати на те, які матеріали будуть блокуватися, а які навпаки – всіляко просуватися.

Олії додав Дональд Трамп, який сказав, що коли стане Президентом, то запроторить Марка Цукерберга до буцегарні. Скоріш за все, це такий стиль розмови Трампа, і він не буде цього робити. Проте Цукерберг вирішив не ризикувати, і лише за три дні Meta оголосила, що зніме всі попередні обмеження щодо облікових записів Трампа у Facebook та Instagram. Нагадаю, у січні 2021 року Facebook та Instagram повністю заблокували акаунти чинного на той час Президента Дональда Трампа. Минулого року Meta відновила акаунти Трампа, щоправда, з деякими обмеженнями. А от тепер, коли Трамп ось-ось може виграти вибори, Meta не хоче з ним сваритися.

Отже, постає питання упередженості власників соціальних мереж. Марк Цукерберг є прихильником демократичної партії, і у фейсбуці відчувається більш поблажливе ставлення до їх поглядів.

Проте існує мережа «X», колишній «twitter». А її власник Ілон Маск на цих виборах підтримує Дональда Трампа. Тому деякі оглядачі починають говорити, що, якщо Facebook обмежує консервативний контент, то, напевно, і мережа «X» може обмежувати ліберальний контент.

Постає питання: а чи варто урядовим органам втручатися у роботу соціальних мереж, намагатися їх регулювати? Держава може вимагати чогось від власників мереж, проте де знайти ту грань, щоб боротьба проти тролів, проти ботів, проти дезінформації, проти порнографії, проти порушення приватності тощо – щоб все це не призвело до обмеження свободи слава.

З цього приводу найбільш поширеними є три напрямки думок.

1. Всі інтернет-гіганти, соціальні мережі мають запровадити перевірку користувача. Тоді з’явиться можливість видаляти ботів і тролей. Відомо, що Росія й Китай активно користуються ботами, є цілі «фабрики ботів», які у промислових масштабах поширюють полу правду або свідому дезінформацію. Але такі перевірки призводять до другої проблеми: як оберігати конфіденційність особистих даних. Тобто, боротьба з ботами може призвести до втрати конфіденційності, втрати особистих даних

2. Другий напрямок роботи – це розділ 230 закону про пристойність в інтернеті, який був покликаний обмежити поширення порнографії та запобігти доступу неповнолітніх до порнографії. Закон був ухвалений у 1996 році (коли ще не існувало соціальних мереж), він передбачає відповідальність ЗМІ за те, що вони публікують, проте звільняє від відповідальності тих, хто надає інтернет-послуги: інтернет-провайдерів, власників інтернет-форумів, власників сайтів, де є можливість публікувати коментарі до опублікованих матеріалів. І це розумно, бо власники не можуть нести відповідальність за сторонніх людей, які можуть саме в коментарях підкидати матеріали, за які належить нести відповідальність. При тому розділ 230 дає оцим надавачам інтернет-послуг право модерації, тобто знищення у коментарях протиправного контенту. Коли з’явилися соціальні мережі, то їх власники потрапили під захист отого розділу 230, і вони не несуть відповідальності за те, що публікують користувачі. Проте власники соціальних мереж почали цим правом зловживати. Вони модерують контент, вводять на свій розсуд цензуру, тобто починають діяти, як ЗМІ, яке формує свій порядок денний, свій погляд на життя, свої політичні уподобання – але при тому не несуть відповідальності, як ЗМІ. Тобто мова йде про те, що треба осучаснити цей закон. Так щоб або власники соціальних мереж були звільнені від відповідальності за те, що публікують користувачі, і при тому не мали б можливості обмежувати свободу слова для всіх користувачів, незалежно від їх політичних уподобань. Або, якщо вже вони модерують контент і формують свій політичний порядок денний – то визнати їх ЗМІ й визнати, що вони мають нести відповідальність за те, що публікується у цій соціальній мережі.

3. Ще один напрямок – сумісність даних і контенту. Це зрівняє умови гри, дозволяючи користувачам легко переносити свій вміст, публікації та підписників між платформами. Тобто, якщо вам не подобається якась соціальна мережа, ви вважаєте, що вона обмежує вашу свободу слова – то ви можете «переселитися» в іншу мережу, зберігаючи всі свої публікації та всіх своїх фоловерів. Ну, приблизно як коли ви переходите від одного оператора мобільного зв’язку до іншого оператора – і при тому зберігаєте свій номер.

Ось такі три напрямки спроб боротьби з цензурою в інтернеті. Можливо, вони є недостатніми, можливо взагалі є недієвими. Проте пошук моделі, як протистояти ботам, тролям, дезінформації, і той же час не порушити свободу слова – пошук такої моделі триває.