Правова культура: Карантин може бути встановлений не інакше як у разі оголошення надзвичайного стану

Зараз я хочу пояснити, чому ініційована новоспеченим міністром Максимом Степановим постанова про нові карантинні обмеження є незаконною, злочинною і чому її не можна виконувати – пише Сергій Дібров у статті «Коротко про узурпацію». 

1. Ми живемо у правовій державі. Хто не згодний з цією тезою, можуть далі не читати. Живіть собі далі по поняттях.

2. В нашій державі діє Конституція, яка встановлює права громадян.

3. В нашій державі діють закони, яких усі повинні дотримуватися.

Зокрема, є Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» і Кодекс цивільного захисту України, в якому встановлено правовий режим надзвичайної ситуації.

4. «Надзвичайний стан» і «надзвичайна ситуація» – не тотожні поняття.

Надзвичайні ситуації різного рівня відбуваються щодня: наприклад, пожежі, ДТП, зсуви на приморських схилах тощо. Оголошення режиму надзвичайної ситуації стосується діяльності підприємств, установ, державних органів. За Кодексом, участь громадян в ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється виключно за їх згодою.

Зовсім інша справа – надзвичайний стан. В період надзвичайного стану Конституція допускає обмеження певних прав громадян, примусову працю і навіть примусове відчуження майна громадян (ст. 41 Конституції).

Надзвичайний стан – справа дуже серйозна. Тому Конституція встановила особливий порядок його оголошення. Надзвичайний стан оголошує Президент України, а потім затверджує Верховна Рада.

Зараз Кабінет міністрів оголосив в країні надзвичайну ситуацію. Так, має право і інколи навіть обов’язок.

Але ж 1 квітня 2020 року міністром охорони здоров’я Степановим було анонсовано влаштування таких заборон Кабміном:

– заборона громадянам перебувати в громадських місцях без вдягнутої маски чи респіратора; – заборона перебувати в громадських місцях громадян, які не досягли 16 років, без супроводу повнолітніх; – заборона громадянам пересуватися групою осіб більш ніж дві особи; – заборона відвідувати парки, сквери, зони відпочинку, лісопаркові та прибережні зони; – заборона відвідувати спортивні та дитячі майданчики; – заборона громадянам проводити всі масові (культурні, розважальні, спортивні, соціальні, релігійні, рекламні та інші) заходи, у яких бере участь понад 10 осіб.

Ці заборони вочевидь обмежують конституційні свободи і права громадян, зокрема свободу пересування (ст. 33 Конституції України), право проведення мирних зборів (ст. 39 Конституції), право на свободу віросповідування, відправлення одноособово чи колективно релігійних культів (ст. 35 Конституції).

А тепер починається найцікавіше.

Так, звісно, конституційні права громадян не є абсолютними. Вони дійсно можуть бути обмеженими. Але:

– свобода пересування може бути обмежена в умовах надзвичайного стану, а не надзвичайної ситуації (ст. 33 Конституції, п. 1 частини першої ст. 16 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»);

– право на свободу мирних зібрань може бути обмежено виключно судом (ст. 39 Конституції, п. 4 частини першої ст. 16 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»);

— право проведення релігійних та інших заходів може бути обмежено в умовах надзвичайного стану, а не надзвичайної ситуації (ст. 35 Конституції, п. 4 частини першої ст. 16 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»).

Карантин — це обмеження прав людей. Саме тому стаття 40 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлює, що карантин може бути встановлений не інакше як у разі оголошення надзвичайного стану.

Кабінет Міністрів України не має повноважень оголошувати надзвичайний стан і запроваджувати обмеження прав громадян. Це виключні повноваження Президента, Верховної Ради України і в деяких випадках суду.

Таким чином, першоквітневе офіційне повідомлення про те, що Кабінет Міністрів начебто планує запровадити «більш жорсткі вимоги» і «заборони», судячи з наявної інформації, свідчить про підготовку до злочину. Це дії, спрямовані на захоплення державної влади, у формі змови.

І не треба мені казати, що «уряд діяв в умовах «крайньої необхідності», коли «не можна тягнути» і «треба діяти рішуче». Прем’єр-міністр за посадою входить до Ради національної безпеки і оборони України. Ніщо у світі не заважало Кабінету міністрів ініціювати введення надзвичайного стану і діяти в законний спосіб – так, як передбачено ст. 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану». Але ж вони свідомо обрали інший шлях. Злочинний.

Кримінальний кодекс України: Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади 1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. 

Конституція України. Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Про порушення порядку встановлення карантину, встановленого ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», я вже навіть не говорю - пише Сергій Дібров у статті «Коротко про узурпацію».