НАКАЗ
військам Південно-Східного фронту
№ 213
м. Саратов 3 листопада 1919 року
Затверджується відмітний нарукавний знак калмицьких формувань, згідно доданих креслення й опису.
Право носіння надати всьому командному складу і червоноармійцям існуючих і формованих калмицьких частин, згідно вказівок наказу Революційної військової ради республіки ц.р. за № 116.
Командувач фронтом Шорін
Член Революційної військової ради Трифонов
Врід. начальника штабу Генерального штабу Пугачов
Додаток до наказу військам Південно-Східного фронту ц.р. № 213
ОПИС
Ромб розміром 15 х 11 сантиметрів з червоного сукна. У верхньому кутку п'ятикутна зірка, в центрі – вінок, в середині якого «люнгтн» з написом «Р. С. Ф. С. Р.». Діаметр зірки – 15 мм, вінка 6 см, розмір «люнгтн» – 27 мм, буква – 6 мм.
Знак для командного і адміністративного складу вишитий золотом і сріблом і для червоноармійців трафаретний.
Зірка, «люнгтн» і стрічка вінка вишиті золотом (для червоноармійців – жовтою фарбою), самий вінок і напис – сріблом (для червоноармійців – білою фарбою).
(РГВА ф.107, оп.1, д.104, лл.195 об.196)
У той же час також ось такі нашивки зі свастикою носили бійці з буддистів-калмиків, що відрізнялися особливою військової зухвалістю.
Хто ж такий «Командувач фронтом Шорін», який ввів у радянську військову символіку свастику?
Його послужний список вельми солідний!
Василь Іванович Шорін (26 грудня 1870 (7 січня 1871), Калязін – 29 червень 1938, Ленінград) – радянський воєначальник, командував фронтами Червоної армії під час Громадянської війни.
Закінчив Казанське піхотне юнкерське училище (1892; по 2-му розряду) і Офіцерську стройову школу «успішно». Випущений підпрапорщиком в Юхновський резервний батальйон. Підпоручик (ст. 25.02.1893). Поручик (ст. 25.02.1897). Штабс-капітан (ст. 25.02.1901). У російсько-японську війну 1904-1905 рр. командував ротою. Нагороди: орден Св. Станіслава 2-й ст. (1911); орден Св. Анни 2-й ст. (1912).
У Велику війну вступив на посаді командира батальйону. Був кілька разів поранений. Підполковник (пр. 20.05.1915; ст. 02.02.1915; за відмінності в справах...), 333-й піхотний Глазовский полк. Нагороджений Георгіївською зброєю (ВП 10.06.1915) та орденом Св. Георгія 4-го ст. (ВП 21.08.1915). Полковник (ст. 26.11.1915) в тому ж полку. Командир 102-го Піхотного Вятського полку (1917).
Після Жовтневого перевороту зрадив Присязі і перейшов на бік радянської влади. Був обраний солдатами начальником 26-ї піхотної дивізії (01.1918-04.1918). У вересні 1918 в В'ятці добровільно вступив до Червоної армії і був призначений командувачем 2-ю армією Східного фронту. Провів велику роботу по реорганізації армії і керував її діями в Іжевсько-Воткинській операції 1918 у час весняного наступу військ адмірала Колчака. Нагороджений орденом Червоного Прапора (1919) і почесною революційною зброєю (1919).
З травня 1919 командувач Північною групою Східного фронту, керував проведенням Пермською і Єкатеринбурзькою операцією. З 07.1919 командував Особливою групою Південного фронту (9-а, 10-а, а пізніше і 11-я армії), перетвореною в вересні 1919 в Південно-Східний фронт. У реввійськраду фронту входили С.І. Гусєв, І.Т. Смилга і В.А. Трифонов. Війська фронту успішно діяли під час контрнаступу проти військ генерала Денікіна в кінці 1919 року. У січні 1920 командував Кавказьким фронтом. У 1920 член Сибірського революційного комітету. З травня 1920 по січень 1921 був помічником Головкому Збройними Силами Республіки по Сибіру, керував придушенням антирадянських повстань (Рогова в Прічумишьє, 1920; Народної повстанської армії на Степовому Алтаї, 1920; Західно-Сибірське повстання, 1921) і боротьбою з військами барона Унгерн фон Штернберга. З січня 1922 командував військами Туркестанського фронту, очолював боротьбу з повстанцями, зокрема, в листопаді 1922 року при ліквідації загонів Енвер-паші.
Нагороджений Військовим орденом Хорезмскої народної республіки (1923) і Бухарским Революційним золотим знаком військової відмінності 1-го ст.
У 1923-1925 заступник командувача військами Ленінградського військового округу. У 1925 звільнений за віком в запас з довічним залишенням в списках РККА (Наказ наркома оборони СРСР М.В. Фрунзе №140 від 24.02.1925).
На 1938 проживав у Ленінграді, був головою військово-наукового комітету Леноблради Осоавіахіма.
Заарештовано 24.02.1938. Обвинувачувався за ст. ст. 58-10-11 КК РРФСР. Слідство призупинено 27.06.1938. Переведений «в зв'язку з його хворобою для лікування в лікарню в'язниці ГУГБ». Помер о 3 годині 45 хв. 29.06.1938 від «занепаду серцевої діяльності внаслідок артеріокардіосклероза». Труп направлено в прозекторському Військово-медичної академії. Таємно похований на Богословському кладовищі. Перепохований в 1962. Реабілітований.
Джерела:
Історія використання свастики у військовій символіці надзвичайно цікава і корисна для пізнання древніх сакральних символів і їх впливу на наше життя!
А зухвалі буддисти-калмики мають, що логічно, атакуючю сваргу.
Коментарі
Ви робите корисну справу, подаючи цікаві факти, важливі для нашої національної концепції.
А зухвалі буддисти-калмики мають, що логічно, атакуючю сваргу.
Саме така, атакуюча ("чоловіча") сварга, завжди зображується на тілі Будди, адже він був воїном.
Натомість протилежна сварга ("жіноча"), як у Червоній армії і в нацистів, несе енергію оборони, захисту, гармонізації, заспокоєння, впорядкування. Вона зображалася на тілах богинь, дитячих ліжечках, скринях з добром, писанках.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!