Праведники і грішники, або Звідки береться зло і як його подолати (+аудіо)

Духовні сутності безсмертні, а тому достатньо досконалі й гармонійні. Відтак у світі духів нема пекла, тобто місця вічних страждань. Відповідно, зло на землі має не небесне, а земне походження.

Зло («руйнівна сила») – це активний прояв дисгармонії. Найбільш загальною причиною земної дисгармонії є те, що для духовних сутностей, які втілюються у фізичному світі, цей світ новий, чудесний і незнайомий. Тож потрапляючи у нього, духовні сутності, перебуваючи в оболонці «гомо сапієнса» («оселі мудрості», «вмістилища духу») можуть помилятися.

Ситуація ускладнюється тим, що в багатьох випадках духовні сутності не можуть впливати на поведінку свого «гомо сапієнса», тому що канал зв’язку між духом і психікою (душею) людини нерозвинений, деформований або «зашумлений» паразитичними програмами та інформаційним брудом. Тобто духовна сутність не може керувати власною психофізичною оболонкою і змушена терпіти те, що ця оболонка живе на основі власних автоматичних програм або керується зовнішніми впливами. Для того, щоб докричатися до своєї земної особистості, духовні сутності йдуть на всілякі хитрощі: подають знаки, творять підказки уві снах, влаштовують докори сумління тощо.   

Унаслідок втілення в незнайомому земному світі всі люди неминуче помиляються, проте:

• одні радо відмовляються від своїх помилок, відшкодовують збитки і поширюють гармонію, що є добром,
• інші вперто наполягають на своїх помилках і поширюють дисгармонію навколо себе, що й є злом.

Ті, які прагнуть виявляти свої помилки, постійно їх виправляють і керуються прагненням до правди, називаються праведниками.    

Ті, які наполягають на своїх помилках і ставлять свої гріхи вище правди, називаються грішниками.

Впертість у своїх гріхах (хибах, помилках) є проявом:

1) недосвідченої духовної сутності з малим досвідом земних втілень або/і

2)  результатом негативних земних впливів: поганих прикладів, зараження паразитичними програмами (астральними паразитами), підключення до темних егрегорів.

З розуміння названих вище чинників дисгармонії і проявленого зла випливають прості і зрозумілі методи протидії злу:

1) поширення в суспільстві знань, культури і позитивних прикладів, щоб навіть недосвідчена духовна сутність правильно зорієнтувалася в земних умовах, ставала гармонійною і творила добро всередині себе і навколо себе;

2) очищення власної й колективної психіки від паразитичних програм,і вироблення захищеності від зовнішніх маніпуляцій, в тому числі від впливу паразитичних астральних сутностей та темних егрегорів;

3) ліквідація паразитичних процесів, відмежування від негативних людей і спільнот, блокування джерел брехні, бруду та іншої інформаційної деструкції.

Уявлення про те, що зло має земну природу, означає, що подолання зла можливе земними засобами і є доброю справою.

«Диявол знищує сам себе» – якщо його ізолювати від паразитування на чужому. Якщо ж не ізолювати – він росте і знищує усе навколо себе.

Тому активне просування добра та ізоляція зла – природна поведінка шляхетної (арійської) людини. Вона відповідає інтересам еволюції людства й усього Всесвіту.

Майбутнє за праведниками. Це ті, що відкриті до визнання своїх помилок і пластичні (м’які, лагідні) щодо правдивих знань. Вони розвиваються і плодяться в гармонії з Усесвітом. Тому:

«Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю» (Матвій 5.4).  

Воплi Вiдоплясова - Гармонія