Постіндустріальна ферма «Балерина» – це водночас і дім, і добре керований прибутковий бізнес – UnHerd (Британія)

Мрія першопрохідців глибоко вкорінена в американській культурі та історії. Вона проста, але потужна: вирушити в невідоме, взявши лише кілька речей і найближчих родичів, і створити самодостатній, процвітаючий дім у несприятливому середовищі. Як показано в серіалі Лори Інґолс Вайлдер" Маленький будиночок" (нині гучно «скасованому» ліваками), ця мрія вимагала практичних навичок, фізичної сили та душевної стійкості, пише Мері Гаррінгтон (Mary Harrington) на UnHerd.

Але те, що для чоловіка могло бути піонерською пригодою, для його дружини могло стати важкою щоденною працею з вирощування та приготування їжі, пошиття та лагодження одягу, прання, догляду за тваринами тощо, і все це без допомоги сім'ї та з кількома дітьми під ногами.

З часом, однак, безліч інновацій – від автомобілів до готових харчових продуктів та побутової техніки, що заощаджує працю, – зробили життя, здавалося б, самодостатнім, дедалі простішим. Можливо, найбільше це звільнило жінок від необхідності здійснювати індивідуалістичні мрії так само, як і чоловіків. Як одного разу зауважила американська антифеміністка Філліс Шлафлі, жінок більше визволила пральна машина, ніж фемінізм.

У соціальних мережах інфлуенсери документують свою працю дружин і матерів. Роблячи це, вони роблять чесноту з того, що повертають у своє життя ті самі домашні обов'язки, яких воліли уникнути попередні покоління жінок.

І це спонукає до роздумів. Чому, маючи такий реакційний меседж, їхній контент має таку популярність?

Серед цих постатей жодна не є більш популярною або, останнім часом, більш суперечливою, ніж Ганна Нілман, яку в нещодавньому вірусному інтерв'ю Times охрестили "королевою традиційних жінок". На своєму каналі в соціальних мережах Нілман документує естетику землі, аграрний спосіб життя та дуже дорогий стиль життя "назад до землі" (“back to the land”), яким вона насолоджується разом зі своїм чоловіком, спадкоємцем авіакомпанії Деніелом Нілманом, та їхніми вісьмома дітьми на фермі площею 328 акрів в штаті Юта.

В інтерв'ю Times авторка Меґан Аґнью описує домашнє життя Нілман з явним натяком на те, що там щось не так. Вона натякає, що, можливо, Нілман намагається надати позитивного відтінку своєму важкому життю з владним чоловіком – зрештою вона відмовилася від місця в престижній балетній школі заради вагітності та свинарства. Можливо, під тиском того ж владного чоловіка вона відмовилася від знеболення під час численних домашніх пологів. А можливо її досягнення були відсунуті на задній план, а її потенціал занедбаний. Агню детально описує костюми королеви краси, викинуті в гаражі, і кімнату, яку Нілман хотіла зробити танцювальною студією, а натомість перетворила на клас для домашнього навчання. Агню зауважує, що їй ледве вдається поговорити з Нілман без того, щоб її не перебивали малюки або не перебивав Деніел. Нам пропонують замислитися, де ця красива, обдарована жінка може бути особистістю, окрім того, що вона є слухняною дружиною і матір'ю? Відколи інтерв'ю було опубліковане, воно викликало бурю спекуляцій щодо здоров'я її шлюбу і значення фартуха на день народження, співчуття до її явно пригніченого стану, а також не менш енергійний захист її способу життя (в тому числі й з боку самої Нілман).

То що ж насправді відбувається на фермі "Балерина"? Чи пригнічують Ганну Нілман? Чи вкрали у неї її мрію? Звичайно, те, що зображено в соціальних мережах, часто розходиться з реальністю, і це правда, що стосунки, які виглядають як любовні, можуть мати менш щасливу динаміку за лаштунками. Деякі нібито "традиційні" шлюби насправді є насильницькими. Однак я не втаємничена у такі плітки про "Ферму балерини" і не маю жодного інтересу додавати до них спекуляцій, зауважує авторка статті.

Вона намагається пояснити саму природу ситуації, в якій опинилась Нілман. Безумовно, сам факт того, що її відвернули від мрії про життя прими-балерини до життя аграрної домогосподарки, вагітної кожні 18 місяців, обложеної липкими малюками та домашніми клопотами, може свідчити про "скривджену" жінку, чий шанс на самореалізацію був вкрадений домінуючим чоловіком. 

Однак це не враховує суть "Ферми балерини": її не визнають ані потенційні феміністичні рятівниці, ані традиціоналістичні захисники. На перший погляд, декорації виглядають тривожно антифеміністичними. Але якщо взяти за ідею не лише зміст постів у соціальних мережах, але й увесь проект "Ферма балерини", то Ганна Нілман не постає ні класично "пригнобленою", ні класично "емансипованою". Скоріше, вона глибоко занурена у справу свого життя, яку нелегко зіставити ані з піонерським лібертаріанським баченням життя, ані з високотехнологічним світом, що виник на основі цього бачення для "визволення" жінок.

Якби завтра зникло індустріальне суспільство, то це могло б повернути окремим чоловікам певну практичну владу над бюрократією та складними соціальними структурами. Але це також витіснило б більшість жінок із суспільного життя, зануривши їх у повсякденну рутину домашнього господарства з дітьми.

Цією думкою пронизані всі найсуперечливіші аспекти дискурсу "Ферми балерини". Наприклад, інтерв'ю в Times і безліч респондентів на TikTok та X приділили багато уваги тому факту, що Нілмани не мають няні, яка б допомагала з найменшими дітьми, бо Деніел не хоче її мати. Ця деталь узгоджується з образом самодостатнього піонера, але, вочевидь, є більшим тягарем для Ганни, ніж для Даніеля. Також, відповідно до піонерського стилю "йти до мети самотужки", більшість її дітей були народжені вдома, без знеболення. Наскільки це був її вибір? Хто знає?

Але, можливо, справжнє питання полягає в тому, наскільки "піонерським" є їхнє життя? Сувора фішка "Маленького будиночка" правдоподібна лише доти, доки ви не запитуєте себе: "Хто знімає?". Я можу насолоджуватися тим, як Нілман готує "ідеальний літній обід" із заквашених коржів, песто і сиру – все з нуля, включно з приготуванням і проціджуванням сиру, – тому що я не звертаю уваги на очевидний факт, що все це робиться для камер. Зробити все це було б божевільним обсягом роботи для людини з вісьмома дітьми та домашніми справами, якщо тільки у неї не було б багато помічників.

Цілком очевидно, що їй дуже допомагають. Для початку, з такою високою вартістю виробництва на місці, ймовірно, є команда, яка допомагає з освітленням, фільмуванням, монтажем і публікацією її природних на вигляд кухонних творінь. Сама Нілман детально розповіла про понад 30 співробітників і поділилася кадрами приміщення (значно менш художньо оформленого), де умпа-лумпи (Oompa-Loompas – пігмеї, які виготовляли цукерки в книжці "Чарлі та шоколадна фабрика" – прим. моя, О.К.) з "Ферми балерини" пакують і відправляють продукти багатомільйонного бренду харчових продуктів та стилю життя, що є похідним від шоу. Їхня ферма-будинок-студія – це справжнісінький вулик, де постійно кипить діяльність і люди. Як зазначається в інтерв'ю, тут також є домашні прибиральниці, а також домашній репетитор, який займається навчанням старших дітей.

Ні, у Ганни Нілман нема няні для малюків. Але з нянею чи без няні, тут не бракує людей, готових наглядати за роєм дітей. Це не "Будиночок у прерії", де на багато миль у будь-якому напрямку немає нікого, окрім мами, тата і виводка. І, як свідчить той факт, що обоє Нілманів активно працюють на фермі "Балерина", це також не "традиційна" сім'я за моделлю "домогосподарка-годувальниця".

Цей розкол між працюючим чоловіком і залежною дружиною, який часто називають словом "tradwife", походить з індустріальної епохи. Тобто він зовсім не "традиційний", а виразно сучасний. Це також модель, яка з часом стала причиною багатьох невдоволень, з якими зіткнувся фемінізм. Але Ганна Нілман у цьому сенсі зовсім не "tradwife". Точніше, вона – tradewife-мати, яка працює в економічно продуктивному домогосподарстві.

Ферма "Балерина" – це водночас і дім, і чітко налагоджений та, вочевидь, прибутковий бізнес. І Даніель, і Ганна виконують у ньому різні, але однаково життєво важливі ролі. Це – спосіб життя, який більше нагадує домодерну епоху, ніж щось "традиційне" у розумінні "традиційна дружина". Але це також і не спроба повернутися до доіндустріальної епохи.

Зрештою, все це було б неможливим без інтернету: IRL-фермерство (In Real Life farming – прим. моя, О.К.) Даніеля Нілмана існує в симбіозі з engagement farming (фермерське господарство залучення – це коли хтось хоче більше залучати прихильників на платформах соціальних мереж – прим. моя, О.К.) його дружини. На відміну від багатьох нещасних фермерів, які живуть від того, що виростили своїми руками (living hand-to-mouth), Деніел може взяти коробку круасанів і м'ясну ковбасу за $139. Різниця між ним і більш звичним американським фермером, життя якого пов'язане з підвищеним ризиком самогубства, полягає в його гламурній, інтернет-просунутій дружині. Хто знає, якими є їхні стосунки за зачиненими дверима, але з погляду грошей і влади, я без проблем вірю в те, що Ганна Нілеман характеризує їх як "співдиректорів" (co-CEOs) ферми "Балерина", зазначає авторка.

У цьому світлі сімейний бізнес ферми "Балерина", що поєднує високі та низькі технології, не є пропагандою "піонерської" моделі або її заміської спадкоємиці – буржуазної домогосподарки. Те, що побудували Нілмани, є радше оновленням у 21-му столітті набагато старішого домашнього шаблону – доіндустріального "продуктивного домогосподарства". Тобто, будинок, який також є робочим місцем, в якому кожен є економічно активним. Навіть велика кількість штатних працівників у Нілманів нагадує про широку історичну зайнятість прислуги у продуктивних домогосподарствах.

Можливо, це дає нам підказку про те, що насправді рухає дискурсом "Ферми балерини", – заздрість. Адже у 21 столітті "продуктивне домогосподарство" такого типу доступне не для всіх. Інтернет, як ніколи раніше, дозволив матерям мати все – економічно активне життя, велику родину, гарний дім, і все це разом із можливостями віддаленої роботи, які відкриває інтернет. Але не для всіх жінок. Лише тих,  хто має навички, гроші, харизму, місце для домашнього офісу і чоловіка, який поділяє їхні погляди.