Баронас Пятрас - скульптор, автор унікальних медалей про перших фотографів Литви. Його дружина Аyдроне - художник, організатор унікальних пленерів в Швянтойі, що біля Паланги. (Швянтойі - назва однойменної річки). Проведена нами година в гостях у художників і бесіда з ними гідна вашої уваги... Про свого чоловіка розповідає дружина.
Мій чоловік домашня людина, він нікуди далеко не їздить. І життя його було різне, є період, коли творчо не створювалося жодного твору майже 15 років. Творчі люди в той період нікого не цікавили. Він і масажистом став, хорошим масажистом, адже руки скульптора вміють тонко відчувати матеріал. Я прийшла після цього періоду в його життя справжнього художника, стала третьою дружиною. Ми були з Петрасом колегами. Нас зблизили спільність інтересів, це була просто пізня любов.
Якщо говорити про те, що було більше - любов до мистецтва чи до Пятрасa, то все-таки людські почуття - найголовніше. До речі, Пятрас говорив, що на його життя вистачить дружин, а та, якій готовий віддати життя до останнього дня, це муза творчості. І коли він зрозумів, що я той перший і єдиний глядач, який каже правду, критик, його натхнення і... Все виявилося в одному - в дружині.
Мрія на другу половину життя залишалася у нього та ж, що і на початку першого століття його земного життя: Творити, Творити і зробити більше, ніж вже зробив. Зараз повністю зайнятий творчістю зі створення медалей. Весь час говорить: «Як я хочу попрацювати з сокирою, адже стільки ще не зроблених скульптур, що часом навіть сняться», - ділиться він своїми баченнями. А в цілому - все з медалями, до речі, це якраз те, що в студентські роки він найбільше уникав і не любив робити. Коли робили його ювілейну виставку в Паланзі, я була куратором цієї виставки, яку відкрили тільки на 60 хвилин, адже за платню вчителів в курортному місті на більшу фінансово ми не могли потягнути.
А у Пятраса планів ще на два життя, я питаю: ти маєш такі далекі плани, а раптом здоров'я підведе чи щось інше трапиться, а у нього навіть такої думки немає. «Треба робити, треба робити, поки голова працює і сили є. Головне, щоб побут не заїдав», - каже мені Пятрас. А я теж художник і вмію однією рукою кашу варити, а інший творити.
У такій дружній і довірчій бесіді з сімейством художників поставив їм одне питання про Україну: погодився б Маестро показати свої унікальні роботи українському глядачеві. Адже в Литві по-різному говорять про Україну: і війна, і корупція, і немає доріг. Чоловік і дружина в один голос відповіли: «Для творчості немає меж, і зараз на серпневий пленер думають запросити художника з України.
Вся наша громадська робота з небайдужими людьми з нашого містечка, ми не можемо це кинути, це - частина нашого життя.
Зараз Петрас живе медалями про фотографів, ця тема неймовірно цікава і відкриває багато нового. Контактує зі Станіславом Жвіргджасом, він колишній Голова Спілки фотохудожників Литви, історик фотографії та консультант цього проекту. Станіслав дав список великих литовських фотографів початку ери фотомистецтва, допомагає шукати по музеях фотографії. Ось зараз ніяк не можемо знайти фото графа Шуазеля-Гуфье, здавалося - така знаменита людина, а його самого немає жодної фотографії. Шукаємо ще фото, особливо кримські, зроблені К. Чюрльонісом і іншими письменниками і художниками.
Це довічна робота і шкода, що не дійде, напевно, Пятрас до сокири. Ось модель стели «Нескінченність», її філософське прочитання Пятрасом. Добре б таку стелу поставити в воді, як дзеркало, думаємо, вона б прикрасила узбережжя Швянтойі. Така стела виступає на 10-15 метрів з води в небо. Цей проект розробив Петряс з сином, архітектором Юлюсом. Ось він на стінці висить. Можна вздовж річки Швянтойи поставити ряд скульптур, вони будуть як маяки культури. За ними можна буде орієнтуватися, пливучи на човні або на байдарках по річці Швянтойі. Ці скульптури будуть як вічні книги, з них дізнаєшся щось нове про Швянтойи. Ось така ідея, якій поки судилося жити у нас в будинку, а могла б бути вже реалізована в нашому краї.
Ще раз згадую виставку на 60 хвилин в день 60-річчя Петраса в Паланзі. Я, представляючи його роботи, все-таки встигла розповісти про Пятрасa, про те, чому він почав робити медалі, як він малює і яку геральдику створив. Тоді багато говорила про його спокійний характер, що саме благодатне середовище для його творчості - це наше маєток в околицях Швянтойи. Поділилася своїми спостереженнями про глибинність думкив в образах і продуманості його робіт. Він довго вивчає тему, перш ніж її втілити творчо.
Особливо акцентувала на його новаторство в мистецтві: він не копіює навіть себе, не кажучи про вплив інших майстрів. Кожна робота виходить неповторною зі своїми рішеннями, в новій художньої унікальній формі. Знайдене раніше - це тільки ступінь до майбутніх робіт. Ось, наприклад, був він на екскурсії на Соловецьких островах. Коли повернулися, замовник підійшов і сказав: «Ось зараз замовляю тобі медаль для Північного морського пароплавства, роби як хочеш», - Пятряс подумав, і прийшло рішення: зробити як ікону з трьох частин, яку можна закрити - така незвичайна медаль.
Я людина мистецтва, сама малюю, але розповідати про чоловіка - це теж моя творчість. Не палітрою, а словами пишу портрет циєї тонкої, талановитої і творчої людини. Пишу з натури, тому, що ми разом ділимо радості і печалі, особливо коли бачимо, як знищують люди від влади унікальні пам'ятки древньої дерев'яної скульптури, ставлячи поруч туристичні манекени або інформаційні стовпи, як знайти шедевр. У Римі такого собі не дозволяють, напевно тому, що там в школі виховують культуру людини, а вже потім градоначальника або політика.
Є речі, яким не можна навчитися, і я це кожен день відкриваю в Пятрясі. Цей феномен називається відомим всім словом - Талант.
Петро і Анна Олар (Швянтойі, Литва)
Наші інтереси:
Про творчих людей Литви
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Портрет художника з натури - у виконанні дружини
Світ:
Спецтема:
Баронас Пятрас - скульптор, автор унікальних медалей про перших фотографів Литви. Його дружина Аyдроне - художник, організатор унікальних пленерів в Швянтойі, що біля Паланги. (Швянтойі - назва однойменної річки). Проведена нами година в гостях у художників і бесіда з ними гідна вашої уваги... Про свого чоловіка розповідає дружина.
Мій чоловік домашня людина, він нікуди далеко не їздить. І життя його було різне, є період, коли творчо не створювалося жодного твору майже 15 років. Творчі люди в той період нікого не цікавили. Він і масажистом став, хорошим масажистом, адже руки скульптора вміють тонко відчувати матеріал. Я прийшла після цього періоду в його життя справжнього художника, стала третьою дружиною. Ми були з Петрасом колегами. Нас зблизили спільність інтересів, це була просто пізня любов.
Якщо говорити про те, що було більше - любов до мистецтва чи до Пятрасa, то все-таки людські почуття - найголовніше. До речі, Пятрас говорив, що на його життя вистачить дружин, а та, якій готовий віддати життя до останнього дня, це муза творчості. І коли він зрозумів, що я той перший і єдиний глядач, який каже правду, критик, його натхнення і... Все виявилося в одному - в дружині.
Мрія на другу половину життя залишалася у нього та ж, що і на початку першого століття його земного життя: Творити, Творити і зробити більше, ніж вже зробив. Зараз повністю зайнятий творчістю зі створення медалей. Весь час говорить: «Як я хочу попрацювати з сокирою, адже стільки ще не зроблених скульптур, що часом навіть сняться», - ділиться він своїми баченнями. А в цілому - все з медалями, до речі, це якраз те, що в студентські роки він найбільше уникав і не любив робити. Коли робили його ювілейну виставку в Паланзі, я була куратором цієї виставки, яку відкрили тільки на 60 хвилин, адже за платню вчителів в курортному місті на більшу фінансово ми не могли потягнути.
А у Пятраса планів ще на два життя, я питаю: ти маєш такі далекі плани, а раптом здоров'я підведе чи щось інше трапиться, а у нього навіть такої думки немає. «Треба робити, треба робити, поки голова працює і сили є. Головне, щоб побут не заїдав», - каже мені Пятрас. А я теж художник і вмію однією рукою кашу варити, а інший творити.
У такій дружній і довірчій бесіді з сімейством художників поставив їм одне питання про Україну: погодився б Маестро показати свої унікальні роботи українському глядачеві. Адже в Литві по-різному говорять про Україну: і війна, і корупція, і немає доріг. Чоловік і дружина в один голос відповіли: «Для творчості немає меж, і зараз на серпневий пленер думають запросити художника з України.
Вся наша громадська робота з небайдужими людьми з нашого містечка, ми не можемо це кинути, це - частина нашого життя.
Зараз Петрас живе медалями про фотографів, ця тема неймовірно цікава і відкриває багато нового. Контактує зі Станіславом Жвіргджасом, він колишній Голова Спілки фотохудожників Литви, історик фотографії та консультант цього проекту. Станіслав дав список великих литовських фотографів початку ери фотомистецтва, допомагає шукати по музеях фотографії. Ось зараз ніяк не можемо знайти фото графа Шуазеля-Гуфье, здавалося - така знаменита людина, а його самого немає жодної фотографії. Шукаємо ще фото, особливо кримські, зроблені К. Чюрльонісом і іншими письменниками і художниками.
Це довічна робота і шкода, що не дійде, напевно, Пятрас до сокири. Ось модель стели «Нескінченність», її філософське прочитання Пятрасом. Добре б таку стелу поставити в воді, як дзеркало, думаємо, вона б прикрасила узбережжя Швянтойі. Така стела виступає на 10-15 метрів з води в небо. Цей проект розробив Петряс з сином, архітектором Юлюсом. Ось він на стінці висить. Можна вздовж річки Швянтойи поставити ряд скульптур, вони будуть як маяки культури. За ними можна буде орієнтуватися, пливучи на човні або на байдарках по річці Швянтойі. Ці скульптури будуть як вічні книги, з них дізнаєшся щось нове про Швянтойи. Ось така ідея, якій поки судилося жити у нас в будинку, а могла б бути вже реалізована в нашому краї.
Ще раз згадую виставку на 60 хвилин в день 60-річчя Петраса в Паланзі. Я, представляючи його роботи, все-таки встигла розповісти про Пятрасa, про те, чому він почав робити медалі, як він малює і яку геральдику створив. Тоді багато говорила про його спокійний характер, що саме благодатне середовище для його творчості - це наше маєток в околицях Швянтойи. Поділилася своїми спостереженнями про глибинність думкив в образах і продуманості його робіт. Він довго вивчає тему, перш ніж її втілити творчо.
Особливо акцентувала на його новаторство в мистецтві: він не копіює навіть себе, не кажучи про вплив інших майстрів. Кожна робота виходить неповторною зі своїми рішеннями, в новій художньої унікальній формі. Знайдене раніше - це тільки ступінь до майбутніх робіт. Ось, наприклад, був він на екскурсії на Соловецьких островах. Коли повернулися, замовник підійшов і сказав: «Ось зараз замовляю тобі медаль для Північного морського пароплавства, роби як хочеш», - Пятряс подумав, і прийшло рішення: зробити як ікону з трьох частин, яку можна закрити - така незвичайна медаль.
Я людина мистецтва, сама малюю, але розповідати про чоловіка - це теж моя творчість. Не палітрою, а словами пишу портрет циєї тонкої, талановитої і творчої людини. Пишу з натури, тому, що ми разом ділимо радості і печалі, особливо коли бачимо, як знищують люди від влади унікальні пам'ятки древньої дерев'яної скульптури, ставлячи поруч туристичні манекени або інформаційні стовпи, як знайти шедевр. У Римі такого собі не дозволяють, напевно тому, що там в школі виховують культуру людини, а вже потім градоначальника або політика.
Є речі, яким не можна навчитися, і я це кожен день відкриваю в Пятрясі. Цей феномен називається відомим всім словом - Талант.
Петро і Анна Олар (Швянтойі, Литва)
Про творчих людей Литви
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта