Представляючи проект змін до Конституції, президент Петро Порошенко окремо зупинився на питанні Донбасу. Він заявив про "можливість специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування" на окупованих територіях відповідно до окремого закону. Посилання на це є в перехідних положеннях проекту Основного закону.
Відразу після виступу президента з'явилася стаття його соратника Юрія Луценка. Він переконує, що результатом змін до Конституції не стане якийсь автономний чи федеральний статус окупованих територій. Мовляв, жодної небезпеки немає.
Намагання президента та його команди ніби виправдатися закономірні. Останнім часом багато повідомлень свідчать про можливі підкилимні міжнародні домовленості щодо окупованого Донбасу й навіть про зовнішнє втручання в підготовку проекту Конституції з цією метою.
Відбулися дивні махінації з текстом документа без участі Конституційної комісії, яка мала б його готувати. Проект надзвичайно швидко схвалила Венеціанська комісія, читай — Європа. Ще раніше з'явилися повідомлення про намагання США та деяких впливових країн ЄС тиснути на Київ із метою в той чи інший спосіб легалізувати донбаських сепаратистів. Мовляв, Захід втомився від "українського питання" і хоче так чи інакше його позбутися.
Підозріло мовчить Росія, що раніше наполягала на федералізації України. Загалом риторика сепаратистів і Кремля віднедавна різко змінилася. Вони тепер палкі прихильники того, аби ДНР–ЛНР залишалися в складі України. При цьому ясно, що мета буде незмінна — окуповані території мають бути важкою гирею, з якою українці далеко від Росії не зайдуть.
Показовими є останні інтерв'ю Порошенка західним медіа з капітулянтськими нотками в деяких заявах. Зокрема, італійській "Кор'єрре делла серре" повідомив, що в парламенті обговорюють порядок проведення виборів на територіях, контрольованих проросійськими сепаратистами.
Що саме відбувається, стане зрозуміло трохи пізніше. Нині ж виглядає, що інструментом легалізації сепаратистів можуть стати майбутні місцеві вибори. Конституційна децентралізація з положеннями щодо специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування на окупованих територіях буде при цьому хорошою димовою завісою. Якщо на окупованих територіях справді відбудуться ці вибори і їх визнає Київ, то жодних автономій сепаратистам не буде й потрібно. Принаймні на цьому етапі.
Однак коли той чи інший план легалізації ДНР–ЛНР існує, його автори не враховують головного: що думає і як розцінить усе це український народ. Такої фатальної помилки припустився Янукович, коли в листопаді 2013 року відмовився підписати Угоду про асоціацію з ЄС. На ті ж граблі наступили підписанти меморандуму 21 лютого 2014-го, який передбачав продовження перебування Януковича при владі після розстрілу Майдану. Українці внесли свої корективи в усі ті домовленості.
Тож і намагання штучного узаконення окупованих територій без міцної української влади на них приречені на невдачу — байдуже, в які словесні чи письмові форми їх загорнуть. У підсумку це призведе лише до великого обурення людей і принесе проблеми насамперед президентові Порошенку та українській владі в цілому. Адже наступним кроком після формального визнання місцевої окупаційної влади є фінансування її з кишень усіх українців.
Якщо на Порошенка справді чинять тиск із метою так чи інакше визнати сепаратистів ДНР–ЛНР нібито в рамках виконання мінських домовленостей, то він має поставити питання про відокремлення неконтрольованих Києвом територій Донбасу. Жодних виборів за відсутності української влади, але з російськими військами й тисячами місцевих бандитів, із сотнями кілометрів неконтрольованого кордону з Росією, там бути не може.
Автор: Анатолій МАРЦИНОВСЬКИЙ
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Порошенко готовий узаконити сепаратистів Донбасу?
Представляючи проект змін до Конституції, президент Петро Порошенко окремо зупинився на питанні Донбасу. Він заявив про "можливість специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування" на окупованих територіях відповідно до окремого закону. Посилання на це є в перехідних положеннях проекту Основного закону.
Відразу після виступу президента з'явилася стаття його соратника Юрія Луценка. Він переконує, що результатом змін до Конституції не стане якийсь автономний чи федеральний статус окупованих територій. Мовляв, жодної небезпеки немає.
Намагання президента та його команди ніби виправдатися закономірні. Останнім часом багато повідомлень свідчать про можливі підкилимні міжнародні домовленості щодо окупованого Донбасу й навіть про зовнішнє втручання в підготовку проекту Конституції з цією метою.
Відбулися дивні махінації з текстом документа без участі Конституційної комісії, яка мала б його готувати. Проект надзвичайно швидко схвалила Венеціанська комісія, читай — Європа. Ще раніше з'явилися повідомлення про намагання США та деяких впливових країн ЄС тиснути на Київ із метою в той чи інший спосіб легалізувати донбаських сепаратистів. Мовляв, Захід втомився від "українського питання" і хоче так чи інакше його позбутися.
Підозріло мовчить Росія, що раніше наполягала на федералізації України. Загалом риторика сепаратистів і Кремля віднедавна різко змінилася. Вони тепер палкі прихильники того, аби ДНР–ЛНР залишалися в складі України. При цьому ясно, що мета буде незмінна — окуповані території мають бути важкою гирею, з якою українці далеко від Росії не зайдуть.
Показовими є останні інтерв'ю Порошенка західним медіа з капітулянтськими нотками в деяких заявах. Зокрема, італійській "Кор'єрре делла серре" повідомив, що в парламенті обговорюють порядок проведення виборів на територіях, контрольованих проросійськими сепаратистами.
Що саме відбувається, стане зрозуміло трохи пізніше. Нині ж виглядає, що інструментом легалізації сепаратистів можуть стати майбутні місцеві вибори. Конституційна децентралізація з положеннями щодо специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування на окупованих територіях буде при цьому хорошою димовою завісою. Якщо на окупованих територіях справді відбудуться ці вибори і їх визнає Київ, то жодних автономій сепаратистам не буде й потрібно. Принаймні на цьому етапі.
Однак коли той чи інший план легалізації ДНР–ЛНР існує, його автори не враховують головного: що думає і як розцінить усе це український народ. Такої фатальної помилки припустився Янукович, коли в листопаді 2013 року відмовився підписати Угоду про асоціацію з ЄС. На ті ж граблі наступили підписанти меморандуму 21 лютого 2014-го, який передбачав продовження перебування Януковича при владі після розстрілу Майдану. Українці внесли свої корективи в усі ті домовленості.
Тож і намагання штучного узаконення окупованих територій без міцної української влади на них приречені на невдачу — байдуже, в які словесні чи письмові форми їх загорнуть. У підсумку це призведе лише до великого обурення людей і принесе проблеми насамперед президентові Порошенку та українській владі в цілому. Адже наступним кроком після формального визнання місцевої окупаційної влади є фінансування її з кишень усіх українців.
Якщо на Порошенка справді чинять тиск із метою так чи інакше визнати сепаратистів ДНР–ЛНР нібито в рамках виконання мінських домовленостей, то він має поставити питання про відокремлення неконтрольованих Києвом територій Донбасу. Жодних виборів за відсутності української влади, але з російськими військами й тисячами місцевих бандитів, із сотнями кілометрів неконтрольованого кордону з Росією, там бути не може.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков