Не дивуйтеся. Адже поляки – різні. Є, як і українці, порядні поляки, а є – непорядні. Є чесні і розумні поляки, а є не дуже обтяжені інтелектом і такі, які схильні до дрібненького шахрайства. Особливо, у галузі готельного бізнесу.
Почну із історії, яка трапилася зі мною, коли їздила нещодавно до Вроцлава. Дуже хотіла побачити це місто – воно до 1945 року було німецьким і називалося Бресляу, хоча засноване було чеським князем Вратіславом I. Але Вроцлав – то окрема тема.
Вроцлав. Залізничний вокзал
Отже забронювала я собі кімнату в хостелі Центрум, що на вуліці Святого Миколая, через всесвітньо відому систему бронювання Букінг.ком, а коли туди приїхала, виявилося, що термінал для оплати банківською карткою у них не працює. Мені детально розказали, де найближчий банкомат, у якому я можу зняти готівку.
Насправді, все у них працювало! То був такий трюк, щоб не платити Букінг.кому комісію за їхні послуги. Це я вже потім вияснила – після того, як наступного дня о 10:00 покинула готель. Прийшов мені пополудню електронний лист від Букінга, що моє бронювання скасоване, тому що моя банківська картка нечинна. Скасовано, коли я вже переночувала і виїхала! Цікаво.
Вирішила я розібратися і зрозуміла, що вони просто не захотіли платити 12% комісії Букінгу! Так що не кажіть, будь ласка, що тільки українці хитрують-мудрують, аби не платити податки, збори чи комісійні.
До речі, коли я зупинялася у Перемишлі, господиня гостьових кімнат мене прямим текстом люб’язно попросила, щоб коли я знову буду у Перемишлі, телефонувати або текстувати їй безпосередньо, а не бронювати на Букінгу.
Другий випадок вже не такий смішний, а сумний. Управляючий одного з краківських хостелів, який неофіційно наймає українок покоївками (пана звати Марек, а хостел називається «70-s Hostel») дозволяє собі просто не платити за роботу. І не тільки за пробний день, а за важкі години праці, яка може бути по 10 годин в день. Так що не треба вірити полякам на слово!
Є у Кракові й цигани. Ось ця жіночка у довгій спідниці ходить по трамвайним зупинкам і намагається втюхати польським пані парфуми
Третій випадок стосується обмінних пунктів Кракова.
Так от в центрі міста, особливо, на вулиці Флоріанскій (де обмінники тут просто один біля одного), а також неподалік залізничного вокзалу, вивішують тільки курс продажу валюти. Не так, як у нас: спочатку суму, за яку купляють валюту, а потім - за якою продають. Тут, у Кракові, різниця між курсом продажу і купівлі може сягати сотні злотих! Так, наприклад, висить курс 365 PLN - 100 USD. А потім виявляється, що то курс продажу, а курс купівлі - 265 PLN за 100 USD. Такі ось маленькі хитрощі, розраховані на туристів. У великих торгових центрах, як правило, пишуть спочатку курс купівлі, а потім курс продажу, як і в Україні.
А тепер про приємні враження.
Коли я приїхала до Перемишля і не могла знайти заброньований готель, а телефон розрядився, щоб подивитися на Гугл-карті, питала людей на вулиці. Чоловіки-поляки дуже приязно і детально мені все пояснювали. У Кракові, коли шукала школу, де мала урок польської мови, молода полька на ім’я Юлія пішла разом зі мною її шукати і навіть дала свій номер телефону, щоб я телефонувала їй, якщо мені щось буде потрібне.
Польські пані дуже уважні. На зупинці одна пані колись зауважила, що у мене розстібнута сумка.
Польські пані, особливо, старші, дуже люблять побалакати. Сідає у трамвай і починає розмову із тим, хто сидить поруч.
Колись їхала в автобусі, то отримала безплатний урок розмовної польської мови – три пані років по 40 всю дорогу жваво розмовляли. Наступного дня у цьому ж самому автобусі слухала, як розмовляють пані років по 60-70. І знаєте, про що? Про серіали! Вони обговорювали серіали.
Польський пан, у якого я знімаю кімнату в квартирі, також весь час дивиться серіали! І слухає попсу або дискотеку 80-х! Причому він слухає польську поп-музику, яка дуже нагадує пісні Вєркі Сердючки.
Здебільшого поляки дуже відкриті і комунікабельні. Колись о сьомій ранку напередодні Різдва, 23 грудня, я чекала біля дому знайому українку. Вийшов пан років 70 і почав мене вітати з прийдешнім Різдвом, обнімати і казати різні емоційні приємності.
А ще у Кракові бачила багато п’яних чоловіків, які розгулюють на вулицях, а деякі навіть мочаться серед білого дняі. Є і бомжі, які спокійнісінько їздять у місцевому транспорті. Здебільшого вони кучкуються біля залізничного і автобусного вокзалу.
І не тільки в Україні люди риються по смітниках! Тут я бачила те ж саме. В основному, риються, щоб знайти пляшки у спеціальному контейнері для скла. Біля будинків у Кракові стоять 3 контейнера: один – для скла, другий – для пластика, а третій – для паперу.
А ще тут дуже багато людей палять – і молодих, і старих. Йде така собі бабуся у капелюшку, років 75, а то й 80, з ціпком… І палить! Часто бачу молодь з електронними сигаретами. Мені здається, що в Україні так багато людей не палить.
А ще у Кракові мене дуже здивувало те, що алкоголь продають цілодобово! Стоять повсюди спеціальні магазини «Alkohol 24». Так що Кличку - респект, що у Києві продаж алкоголю після 22 години заборонений!
Колись я йшла ввчечері по площі Матейка (це – центр міста). Мені на зустріч – пан років 40, каже: «Вибачте, дайте мені 5 злотих на їжу!» Я була в шоці. Не знала, що сказати. У Києві мене ніхто отак на вулиці не зупиняв і не просив 40 гривень на їжу (а 5 злотих – це приблизно 40 гривень по теперішньому курсу). Не думаю, що йому на їжу потрібні були ті 5 злотих.
А ще, окрім алкоголя, поляки люблять лотареї.
У маленьких склепах (так називаються магазини по-польськи), де продають різні товари першої необхідності, із-за яких не хочеться йти до супермаркету, обов'язково продаються лотарейні квитки. По місту також чи не на кожному кроці стоять спеціалізовані павільончики «Лото». Там завжди багато людей, яким переважно 60+.
Українців в Кракові зустрічала багато. Як відомо, у Кракові вчиться дуже багато української молоді – і не тільки із Західної України! Багато з Києва і Дніпра. Часто чую в автобусах українську і російську мови.
Українці, які знають польську мову, мають непогану роботу. Такою вважається праця в офісі. Зустрічала українок, які працюють в готелях і хостелах. Починали з роботи покоївок, стали ресепшионістками. Деякі працюють покоївками роками.
Світлана, 44 роки, працює покоївкою в хостелі третій рік. Приїхала з Черкас. Чоловік помер, у Кракові знайшла собі іншого чоловіка, українця. Каже, що чоловіки-поляки їй не подобаються. Принаймні, каже, нормальних ще не зустрічала. Її старший син, 24 роки, зі своєю жінкою також приїхав у Краків, молодший – у Черкасах з бабусею. Вчиться у 9-му класі. Світлана хоче, щоб він після дев'ятого класу також до неї переїхав. Світлана має карту тимчасового побиту (вид на проживання). Знімає разом зі своїм новим цивільним чоловіком однокімнатну квартиру за 1600 злотих на місяць. Це – разом з усіма комунальними платежами. Інколи сума оренди виходить й меншою, каже Світлана. А я от думаю собі, скільки ж номерів треба прибрати в місяць, щоб оплатити таку вартість оренди квартири!
Далі буде.
Наші інтереси:
Знати, як живуть наші найближчі сусіди і українці-емігранти.
Виявлено виразний зв’язок між рівнем розвитку людини та простором подій, в якому вона перебуває. Царство боже є простором Гомо триплекс. Щоб стати триплексом, треба піднятися у простір Царства божого...
Польські нотатки: життя у Кракові. Поляки і українці (оновлено)
Світ:
Якщо запитаєте, які вони – поляки і чим відрізняються від українців, скажу, що вони – такі самі, як і українці, і мало чим відрізняються.
17122806.jpg
Не дивуйтеся. Адже поляки – різні. Є, як і українці, порядні поляки, а є – непорядні. Є чесні і розумні поляки, а є не дуже обтяжені інтелектом і такі, які схильні до дрібненького шахрайства. Особливо, у галузі готельного бізнесу.
Почну із історії, яка трапилася зі мною, коли їздила нещодавно до Вроцлава. Дуже хотіла побачити це місто – воно до 1945 року було німецьким і називалося Бресляу, хоча засноване було чеським князем Вратіславом I. Але Вроцлав – то окрема тема.
Отже забронювала я собі кімнату в хостелі Центрум, що на вуліці Святого Миколая, через всесвітньо відому систему бронювання Букінг.ком, а коли туди приїхала, виявилося, що термінал для оплати банківською карткою у них не працює. Мені детально розказали, де найближчий банкомат, у якому я можу зняти готівку.
Насправді, все у них працювало! То був такий трюк, щоб не платити Букінг.кому комісію за їхні послуги. Це я вже потім вияснила – після того, як наступного дня о 10:00 покинула готель. Прийшов мені пополудню електронний лист від Букінга, що моє бронювання скасоване, тому що моя банківська картка нечинна. Скасовано, коли я вже переночувала і виїхала! Цікаво.
Вирішила я розібратися і зрозуміла, що вони просто не захотіли платити 12% комісії Букінгу! Так що не кажіть, будь ласка, що тільки українці хитрують-мудрують, аби не платити податки, збори чи комісійні.
До речі, коли я зупинялася у Перемишлі, господиня гостьових кімнат мене прямим текстом люб’язно попросила, щоб коли я знову буду у Перемишлі, телефонувати або текстувати їй безпосередньо, а не бронювати на Букінгу.
Другий випадок вже не такий смішний, а сумний. Управляючий одного з краківських хостелів, який неофіційно наймає українок покоївками (пана звати Марек, а хостел називається «70-s Hostel») дозволяє собі просто не платити за роботу. І не тільки за пробний день, а за важкі години праці, яка може бути по 10 годин в день. Так що не треба вірити полякам на слово!
Третій випадок стосується обмінних пунктів Кракова.
Так от в центрі міста, особливо, на вулиці Флоріанскій (де обмінники тут просто один біля одного), а також неподалік залізничного вокзалу, вивішують тільки курс продажу валюти. Не так, як у нас: спочатку суму, за яку купляють валюту, а потім - за якою продають. Тут, у Кракові, різниця між курсом продажу і купівлі може сягати сотні злотих! Так, наприклад, висить курс 365 PLN - 100 USD. А потім виявляється, що то курс продажу, а курс купівлі - 265 PLN за 100 USD. Такі ось маленькі хитрощі, розраховані на туристів. У великих торгових центрах, як правило, пишуть спочатку курс купівлі, а потім курс продажу, як і в Україні.
А тепер про приємні враження.
Коли я приїхала до Перемишля і не могла знайти заброньований готель, а телефон розрядився, щоб подивитися на Гугл-карті, питала людей на вулиці. Чоловіки-поляки дуже приязно і детально мені все пояснювали. У Кракові, коли шукала школу, де мала урок польської мови, молода полька на ім’я Юлія пішла разом зі мною її шукати і навіть дала свій номер телефону, щоб я телефонувала їй, якщо мені щось буде потрібне.
Польські пані дуже уважні. На зупинці одна пані колись зауважила, що у мене розстібнута сумка.
Польські пані, особливо, старші, дуже люблять побалакати. Сідає у трамвай і починає розмову із тим, хто сидить поруч.
Колись їхала в автобусі, то отримала безплатний урок розмовної польської мови – три пані років по 40 всю дорогу жваво розмовляли. Наступного дня у цьому ж самому автобусі слухала, як розмовляють пані років по 60-70. І знаєте, про що? Про серіали! Вони обговорювали серіали.
Польський пан, у якого я знімаю кімнату в квартирі, також весь час дивиться серіали! І слухає попсу або дискотеку 80-х! Причому він слухає польську поп-музику, яка дуже нагадує пісні Вєркі Сердючки.
Здебільшого поляки дуже відкриті і комунікабельні. Колись о сьомій ранку напередодні Різдва, 23 грудня, я чекала біля дому знайому українку. Вийшов пан років 70 і почав мене вітати з прийдешнім Різдвом, обнімати і казати різні емоційні приємності.
А ще у Кракові бачила багато п’яних чоловіків, які розгулюють на вулицях, а деякі навіть мочаться серед білого дняі. Є і бомжі, які спокійнісінько їздять у місцевому транспорті. Здебільшого вони кучкуються біля залізничного і автобусного вокзалу.
І не тільки в Україні люди риються по смітниках! Тут я бачила те ж саме. В основному, риються, щоб знайти пляшки у спеціальному контейнері для скла. Біля будинків у Кракові стоять 3 контейнера: один – для скла, другий – для пластика, а третій – для паперу.
А ще тут дуже багато людей палять – і молодих, і старих. Йде така собі бабуся у капелюшку, років 75, а то й 80, з ціпком… І палить! Часто бачу молодь з електронними сигаретами. Мені здається, що в Україні так багато людей не палить.
А ще у Кракові мене дуже здивувало те, що алкоголь продають цілодобово! Стоять повсюди спеціальні магазини «Alkohol 24». Так що Кличку - респект, що у Києві продаж алкоголю після 22 години заборонений!
Колись я йшла ввчечері по площі Матейка (це – центр міста). Мені на зустріч – пан років 40, каже: «Вибачте, дайте мені 5 злотих на їжу!» Я була в шоці. Не знала, що сказати. У Києві мене ніхто отак на вулиці не зупиняв і не просив 40 гривень на їжу (а 5 злотих – це приблизно 40 гривень по теперішньому курсу). Не думаю, що йому на їжу потрібні були ті 5 злотих.
А ще, окрім алкоголя, поляки люблять лотареї.
У маленьких склепах (так називаються магазини по-польськи), де продають різні товари першої необхідності, із-за яких не хочеться йти до супермаркету, обов'язково продаються лотарейні квитки. По місту також чи не на кожному кроці стоять спеціалізовані павільончики «Лото». Там завжди багато людей, яким переважно 60+.
Українців в Кракові зустрічала багато. Як відомо, у Кракові вчиться дуже багато української молоді – і не тільки із Західної України! Багато з Києва і Дніпра. Часто чую в автобусах українську і російську мови.
Українці, які знають польську мову, мають непогану роботу. Такою вважається праця в офісі. Зустрічала українок, які працюють в готелях і хостелах. Починали з роботи покоївок, стали ресепшионістками. Деякі працюють покоївками роками.
Світлана, 44 роки, працює покоївкою в хостелі третій рік. Приїхала з Черкас. Чоловік помер, у Кракові знайшла собі іншого чоловіка, українця. Каже, що чоловіки-поляки їй не подобаються. Принаймні, каже, нормальних ще не зустрічала. Її старший син, 24 роки, зі своєю жінкою також приїхав у Краків, молодший – у Черкасах з бабусею. Вчиться у 9-му класі. Світлана хоче, щоб він після дев'ятого класу також до неї переїхав. Світлана має карту тимчасового побиту (вид на проживання). Знімає разом зі своїм новим цивільним чоловіком однокімнатну квартиру за 1600 злотих на місяць. Це – разом з усіма комунальними платежами. Інколи сума оренди виходить й меншою, каже Світлана. А я от думаю собі, скільки ж номерів треба прибрати в місяць, щоб оплатити таку вартість оренди квартири!
Далі буде.
Знати, як живуть наші найближчі сусіди і українці-емігранти.
Зверніть увагу
Простір волі та Царство боже є двома окремими, але суміжними просторами подій – докази