На третьому році правління нинішня українська влада раптом згадала, що у неї – вкрай зубожілий народ. Попереду – парламентські вибори. А відтак – варто обіцяти людям якнайбільший добробут «уже завтра».
Ці обіцянки – абсолютно голослівні, безпідставні та не підкріплюються ані об’єктивними чинниками в економіці країни, ані бодай найменшими діями самої влади. Щоб зрозуміти це, варто лише порівняти не дуже розділені в часі заяви політиків (іноді – одних і тиж же осіб).
Найслабше місце влади – у повному нерозумінні, які доходи необхідні населенню для «покращання життя», а також в тому, яким саме чином ці доходи можна збільшили.
Прем’єр-міністр Микола Азаров сьогодні на з’їзді УСПП закликав підвищувати прибутковість підприємств та зарплати працівникам. «Працюйте так, щоб прибуток був. А що, Азаров за вас повинен дохід створювати?», - обурився він.
А крім того, Азаров слушно зауважив, що зарплата у 3 тисячі гривень на місяць є низьким показником. «Хіба три тисячі – це нормальний показник?», - сказав прем’єр.
Не погодитися із цією тезою важко. Але хто, як не сам Азаров у команді «професіоналів», два роки «удосконалював» одну з найгірших економік світу, де, незалежно від кваліфікації, абсолютна більшість працівників має найменші на Європейському континенті зарплати? І хто, власне, виконував соціальні передвиборчі обіцянки президента Януковича та Партії Регіонів з точністю до навпаки?
На з’їзді УСПП Азаров заявив, що «уряд буде вживати заходів для зменшення нарахувань на фонд оплати праці». Це доволі дивна заява, зважаючи на те, що пенсійна та податкова реформа, які мали б відрегулювати ці нарахування, уже «успішно» втілені «великим реформатором» Тігіпком.
Азаров, Тігіпко та, зрештою, Янукович – надзвичайно заможні люди. За своїм майновим статусом у порівнянні з кожним із них навіть доларові мільйонери виглядають голодранцями. Тож відчуття суми, необхідної пересічному українцеві бодай для елементарного виживання, у них просто відсутнє.
Здавалося б, тут на допомогу високопосадовцям мав прийти державний апарат з його аналітиками, стратегами тощо. Але натомість ми побачили абсолюбтно безглузді ура-реляції Януковича, котрий з серйозним обличчям розповідав населенню, що, збільшивши пенсії в середньому на 100 гривень та до кінця року роздавши «вітіну тисячу», влада відчутно послабить соціальну напругу в суспільстві.
За статистикою, у грудні минулого року середня зарплата в Україні збільшилася у порівнянні з листопадом аж на 12% і доягла 3054 грн. в міс. У січні 2012-го зарплата зменшилася до 2722 грн., тобто, повернулася приблизно на попередній рівень. На відміну від цін, які постійно зростають. Хай там що, а протягом цього року ніхто не планує збільшувати доходи громадян у рази, що могло б стати лише компенсацією реальних інфляційних процесів після кризового періоду.
Показовим є порівняння українських зарплат із межею малозабезпеченості, встановленою ООН ($17 на добу - понад 4 тис. грн. в місяць на одну людину). Пересічний українець, працюючи за «непогану», за нашими мірками, середню зарплату, не може дозволити собі гідно утримувати бодай одну дитину чи перестарілих батьків, оскільки цілий місяць працює тільки на те, щоб самому собі забезпечити лише тритижневий мінімум. Про тих, хто змушений виживати на мінімальну українську зарплату чи пенсію – навіть мови нема.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Передвиборчі мантри про «високі зарплати»: арифметична шизофренія влади?
Світ:
azar_20120320.jpg
Найслабше місце влади – у повному нерозумінні, які доходи необхідні населенню для «покращання життя», а також в тому, яким саме чином ці доходи можна збільшили.
Прем’єр-міністр Микола Азаров сьогодні на з’їзді УСПП закликав підвищувати прибутковість підприємств та зарплати працівникам. «Працюйте так, щоб прибуток був. А що, Азаров за вас повинен дохід створювати?», - обурився він.
А крім того, Азаров слушно зауважив, що зарплата у 3 тисячі гривень на місяць є низьким показником. «Хіба три тисячі – це нормальний показник?», - сказав прем’єр.
Не погодитися із цією тезою важко. Але хто, як не сам Азаров у команді «професіоналів», два роки «удосконалював» одну з найгірших економік світу, де, незалежно від кваліфікації, абсолютна більшість працівників має найменші на Європейському континенті зарплати? І хто, власне, виконував соціальні передвиборчі обіцянки президента Януковича та Партії Регіонів з точністю до навпаки?
На з’їзді УСПП Азаров заявив, що «уряд буде вживати заходів для зменшення нарахувань на фонд оплати праці». Це доволі дивна заява, зважаючи на те, що пенсійна та податкова реформа, які мали б відрегулювати ці нарахування, уже «успішно» втілені «великим реформатором» Тігіпком.
Азаров, Тігіпко та, зрештою, Янукович – надзвичайно заможні люди. За своїм майновим статусом у порівнянні з кожним із них навіть доларові мільйонери виглядають голодранцями. Тож відчуття суми, необхідної пересічному українцеві бодай для елементарного виживання, у них просто відсутнє.
Здавалося б, тут на допомогу високопосадовцям мав прийти державний апарат з його аналітиками, стратегами тощо. Але натомість ми побачили абсолюбтно безглузді ура-реляції Януковича, котрий з серйозним обличчям розповідав населенню, що, збільшивши пенсії в середньому на 100 гривень та до кінця року роздавши «вітіну тисячу», влада відчутно послабить соціальну напругу в суспільстві.
За статистикою, у грудні минулого року середня зарплата в Україні збільшилася у порівнянні з листопадом аж на 12% і доягла 3054 грн. в міс. У січні 2012-го зарплата зменшилася до 2722 грн., тобто, повернулася приблизно на попередній рівень. На відміну від цін, які постійно зростають. Хай там що, а протягом цього року ніхто не планує збільшувати доходи громадян у рази, що могло б стати лише компенсацією реальних інфляційних процесів після кризового періоду.
Показовим є порівняння українських зарплат із межею малозабезпеченості, встановленою ООН ($17 на добу - понад 4 тис. грн. в місяць на одну людину). Пересічний українець, працюючи за «непогану», за нашими мірками, середню зарплату, не може дозволити собі гідно утримувати бодай одну дитину чи перестарілих батьків, оскільки цілий місяць працює тільки на те, щоб самому собі забезпечити лише тритижневий мінімум. Про тих, хто змушений виживати на мінімальну українську зарплату чи пенсію – навіть мови нема.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)