Аудіоверсія: Добра Новина про паразитичний егрегор, його імена і властивості
Попередні статті:
Нагадаємо, що згідно з Арійською традицією у нашому світі є три простори подій – Простір волі («вищі планети»), Простір боротьби («земні планети») і Простір страждань («пекельні світи»). Оскільки переважна більшість людей перебуває у двох останніх просторах, то Євангеліє для їх позначення застосовує термін «світ». Тобто «світ» – це простори боротьби і страждань. Натомість для позначення Простору волі застосовується термін «Царство боже».
Проект «Добра Новина» полягав у тому, щоб навчити людей звільнятися з неволі «світу», тобто просторів боротьби та страждань, і підноситися у «Царство боже», тобто у Простір волі.
Царство боже – це простір щастя. Всі люди прагнуть щастя, тож можна було б очікувати масового прагнення Царства божого. Проте цього не було.
Перша, найголовніша перешкода полягала в тому, що люди втратили знання про існування Царства божого та інших просторів подій. Понад те, вони були переконані, що окрім їхнього «світу» з його стражданнями і боротьбою більше нічого не існує і не може існувати. Тому для того, щоб показати людям реальність Простору волі, довелося навести безпрецедентно переконливі аргументи. Цими аргументами стали чудесні зцілення і воскресіння людей Ісусом Хрестом, його власні смерть і самовоскресіння, чотири незалежні письмові свідчення про ці чудесні події – євангелія, фотографія моменту воскресіння – Туринська плащаниця, формування масового руху за Царство боже та його поширення на всю Європу, Малу Азію та Північну Африку. Згаданий рух у формі аріянських (аріохрестиянських) церков ширив знання про теорію і практику досягнення щастя у Просторі волі. Ці знання називалися «Добра Новина», гелленською – Євангеліє (εύαγγέλιον – блага звістка, гарна новина).
Нижчі простори подій густо пронизані паразитичними процесами, основаними на визискуванні одних іншими. Соціальні паразити можуть існувати лише у нижчих просторах подій, тому вони рішуче проти Простору волі. Підняти людей у вищий простір означає залишити паразитів без «кормової бази» і приректи їх на голодну смерть. Вони це відчувають інстинктивно.
Головним поведінковим проявом паразитичного конгломерату є постійні намагання щось «урвати» з чужого добра для власного збагачення. Заради привласнення вартості на сто одиниць, вони готові руйнувати системи вартістю в мільйони одиниць. Сучасним прикладом такої паразитичної практики є знищення великих підприємств лише заради того, щоб порізати їх на металобрухт і збагатитися на його продажі.
Обов’язковою умовою паразитування з його аферами і «схемами» є слабкість порядку, законності, визначеності, відповідальності. Тому другим характерним проявом гіперактивності паразитів є поширення хаосу у всіх доступних сферах – від світогляду та культури до судоустрою й охорони здоров’я. Що більше хаосу, то легше «ловити рибку в мутній воді».
Паразити вкрай егоїстичні, проте їх об’єднує спільний інтерес, який полягає в утримуванні людей у стані темноти, невігластва, роздорів, страху, ненависті, недовіри, фізичних і психічних недуг. Ситуація ускладнюється тим, що паразити об’єднані спільним егрегором – брудним, підлим і агресивним.
Егрегор («енергер») – це своєрідний «психоенергетичний банк», «психічний акумулятор», який притягує і накопичує подібні між собою думки та емоції. Розвинені егрегори поводяться як справжні живі істоти, зокрема вони мають свій характер та інтелект, інстинкт самозбереження та гін до зростання, симпатії та антипатії до інших егрегорів. Подібно до людських особистостей, егрегори бувають світлими і темними, миролюбними і агресивними.
Важливо розуміти, що егрегори не є духовними істотами – у них нема божественного ядра, відтак нема спроможності до творчості. Егрегори – це безтілесні істоти психічного (астрального) плану, проте вони прагнуть реалізації на фізичному плані – і роблять це за допомогою людей.
Для потужних егрегорів нерідко застосовують багатозначне слово «бог», але це призводить до термінологічної плутанини. Маємо розуміти, що наш Всесвіт має чотири базові рівні:
Подібним чином, комп’ютеризована система має гард («залізо»), софт (програми та дані), оператора (людину-користувача) і розробника (людину-творця, спроможного розвивати комп’ютерну систему). Егрегори – це софт, боги – це творці-розробники. Тому егрегори треба називати саме «егрегорами», а не «богами». Егрегори – це феномени психічного рівня, боги – божественного.
Паразитичний егрегор у Добрій Новині позначається словом «диявол»: «Зерно – це слово боже. Ті, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і бере геть з їхнього серця слово, щоб вони не увірували» (Лука 8.11–12). Гелленське слово «диявол» – διάβολος – означає «брехун, наклепник, спокусник».
У Євангелії диявол – це егрегор, до якого під’єднані іудеї: «Сказав Ісус до іудеїв: Диявол – ваш батько, і ви прагнете чинити волю батька вашого. Він душогубець в основі і не тримається правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько брехні» (Іван 8, 30, 44).
Свого родоплемінного егрегора іудеї назвали іменем Єгова, інше прочитання – Ягве. Згідно з іудейською Торою, для Єгови властиві лютість, ревнощі, заздрість, мстивість і жорстокість. «Єгова – ревнивий і мстивий егрегор, Єгова мстивий і лютий...» (Наум 1.2).
Диявол на ім’я Єгова нищить все сильне і здорове, натомість підтримує все слабке і хворобливе: «Я принижую дерево високе і підвищую дерево низеньке, я висушую дерево зелене, а дерево сухе роблю квітучим» (Єзекиїль 17.24). Тобто замість підтримки всього продуктивного, він робить навпаки – підтримує все дегенеративне. Тому для позначення диявола Добра Новина ще застосовує синонім «сатана», що арамейською мовою означає «противник», «той, що противиться», «робить навпаки». Протиприродна підтримка всього слабкого і збоченого – це паразитична стратегія поширення хаосу, необхідна для формування зручного для афер середовища «мутної води».
Єгова конкурує з іншими егрегорами, тому перша заповідь іудаїзму: «Я – Єгова, ТВІЙ егрегор, що вивів тебе з землі єгипетської, з дому неволі. Хай не буде в тебе інших егрегорів окрім мене» (Вихід 20:2-5). Як і слід було очікувати від диявола – брехуна і спокусника – його перша заповідь починається з нахабної брехні, адже іудеї ніколи не були в єгипетському рабстві і ніколи звідти не виходили. Той, хто тримає іудеїв у ментальному рабстві, видає себе за їх визволителя.
Володіючи низькими якостями, Єгова може паразитувати лише у нижчих просторах, натомість вищі простори для нього недоступні. Тому він докладає всіх зусиль, щоб якомога більше людей перебувало у просторах боротьби і страждань. Один з потужних інструментів опускання вниз – масові вакцинації. Особливо це стосується дітей, адже вони від самого народження перебувають у стані Царства божого, відтак недоступні для диявола.
Природно, що євангельський проект звільнення людей з-під впливу паразитичного егрегора неминуче мав зіткнутися з його найрішучішим опором і війною не на життя, а на смерть.
Головним завданням диявола і всього паразитичного «кодла гадючого» (як висловився Ісус про фарисеїв) було приховання самого факту існування чогось кращого, ніж простори боротьби і страждань.
Про це знали творці Доброї Новини, тому передбачили рішучу спробу «дітей диявола» за будь-яку ціну заглушити інформацію про Царство боже. Розуміючи нетворчу природу диявола, вони передбачили вірогідний спосіб його протидії і навіть повідомили про це в самій Добрій Новині – у притчі про пшеницю і кукіль.
Продовження: Пшениця і кукіль – притча про перемогу в інформаційній війні
Пізнаємо метафізичні глибини Євангелія.
Дякую Ігоре Хоча все про що йде мова у статті знайоме але статтю приємно читати і радісно від того що що з кожним цьог питання воно засвоюється НА да даний момент ця стаття для мене як просторовий обєкт освітлений світлом з усіх сторін
Коментарі
Тепер розумієте, чому усі ці "масочники" і "свідки ковіду" виглядають як психопати? Вони є рабами паразитичного егрегора. Звичайні зомбі.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Важлива характеристика диявола: сатана – це той, що робить навпаки, ставить з ніг на голову, намагається перетворити космос на хаос.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Наприклад, закінчити війну дипломатичним шляхом.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Сатана живиться негативними емоціями, тому він ніколи не наближатиме умиротворення – це зменшує його "кормову базу".
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Дякую Ігоре Хоча все про що йде мова у статті знайоме але статтю приємно читати і радісно від того що що з кожним цьог питання воно засвоюється НА да даний момент ця стаття для мене як просторовий обєкт освітлений світлом з усіх сторін
Останнім часом багато думав, як же може існувати сатана. З одного боку, враховуючи поведінку людей і дух паразитизму, ніби й очевидно, що існує якась зовнішня нематеріальна зла сила,що багатьом вставляє палки в колеса. Водночас, не можу повірити, щоб Бог її створив, або щоб вона була на рівні із Богом. Тепер же все стає на свої місця, якщо розуміти що сатана це тільки (але для багатьох аж) егрегор.
Знаю людину яка з ним (або одним з них) по телефону розмовляла
Дякую! Дуже корисна стаття. Допомагає зрозуміти (прийняти) поведінку деяких людей.
Ніколи не розумів навіщо збирати гроші на дітей, які в кращому випадку помруть, а в гіршому будуть мучити себе і всіх оточуючих. Вкладати треба в обдарованих і працьовитих дітей, бо саме вони дають плоди людському суспільству.
Додали озвучення цієї статті. Варто прослухати.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Будучи боголюдиною, Ісус Хрестос разом із своїми однодумцями передбачили можливість фальсифікації Євангелія та застосували для цього прийом його розділення на чотири частини, які повинні були доповнювати одна одну. Ті, хто вдався до поширення куколю в пшениці слова Божого, були залучені до впливу свого паразитичного егрегора, який позначається словом «диявол» або «сатана», що в перекладі означає – брехун, наклепник, противник. Факт того, що юдейський племенній егрегор – Єгова, є брехуном, підтверджується першою заповіддю їхнього Закону, адже в ній вказується, що він вивів свій народ з єгипетського рабства, що, однак, не підтверджується науковими даними. Крім того, якщо уважно читати наукову літературу, дослідники вказують, що багато вказаних у "Біблії" подій викликають труднощі та суперечки. Наприклад, мова про це йде в «Атласі біблійної історії» під редакцією Джеймса Прічарда. Тому так важливо вміти відділяти істинні знання від нахабного обману, щоб бути вільним і діяти творчо.
У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!