Командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький назвав три головні проблеми, які Українському війську треба вирішити у 2026-му році, незалежно від того, чи буде якесь припинення вогню, чи ні. Це – бойова підготовка, якість сержантського корпусу та «паперові генерали», які не знаючи реалій війни, вершать людські долі.
Про це він зазначив у своїй статті для "The Economist", що опублікована у виданні NV. Републікацію цієї статті NV, яке тепер називається New Voice, а до великої війни називалося "Новоє врємя" (НВ), заборонило. Тому ми можемо тільки переказати те, що написав Андрій Білецький.
На думку Білецького, після військових успіхів 2022-го року держава замість аналізу взялася ділити перемогу, а армія продовжила рухатися на тому самому паливі, на якому викинула росіян з-під Києва, – на ентузіазмі мотивованих добровольців. Саме ці люди і є причиною кожної з українських перемог. Але це "пальне" не безкінечне.
"Коли почалися перші пробуксовки, країна знову шукала магічні рішення. Спершу "Джавеліни". Потім "Байрактари". Потім HIMARS, F-16, Abrams, Leopard, Bradley, "стіни дронів" та "кілл-зони". Але технологія без стратегії не змінює хід війни", – пише Білецький.
Він закликає негайно змінити підходи до базової військової підготовки і почати формувати професійний сержантський корпус. На його думку, навчання – це те, що Україна може почати вже завтра: є позитивний досвід військової школи ім. Євгена Коновальця, який нескладно масштабувати, є можливість за пів року підготувати 3-4 тисячі висококласних інструкторів із бойовим досвідом.
Без якісно нового рівня підготовки і навчання немає сенсу збільшувати чисельність військ – це призведе лише до зростання втрат. Намагання вирішити системні проблеми швидкими популярними рішеннями він назвав причиною турбулентності і хаосу.
Він пише: "Проблема номер один – це завжди люди. Я командував елітними підрозділами з мотивованих професіоналів – і підрозділами, сформованими з мобілізованих безхатьків. Я бачив російські елітні штурмові групи – і бачив цілі роти, набиті пораненими, алкоголіками та наркозалежними. В Україні існує ілюзія, що збільшення чисельності війська = автоматично «кава в Криму». Це не так. Без якісної базової підготовки та без сильного сержантського корпусу збільшення чисельності означає лише зростання втрат. Єдине, що ми можемо протиставити противнику, сили і ресурси якого переважають, – радикально іншу якість і ефективність. Зрештою, якісно інший людський матеріал на кожному з рівнів – причина кожної з українських перемог. Перше, чим можна забезпечити підвищення ефективності, – навчанням людей".
"Друга проблема – «паперові генерали», які починали війну ще у 2014 році полковниками та підполковниками, а отже перебували на посадах, які, незалежно від їхнього бажання чи небажання, не передбачають безпосередньої участі в бойових діях. Нинішні полковники і командири батальйонів починали в найкращому випадку командирами взводів чи рот у 2014-му. Це люди, які бачили, як воно «на землі», може, і не прямо «їли солдатський хліб», але їм доводилося бувати під обстрілами, здійснювати піші й машинні марші, перебувати в обороні і навіть стріляти. Вони розуміють межі можливостей солдата, принаймні фізичні. Генерали – ні", – пише Білецький.
Ці генерали, які були «книжковими» офіцерами, сьогодні вершать людські долі, зауважує Білецький. Їм бракує практичного досвіду. Білецький нагадує, що після Іраку США зіткнулися з тим самим. Багато генералів не воювали з часів В'єтнаму. Перша війна в Іраку оголила розрив між теорією і практикою. Вихід був радикальний: очищення генеральського корпусу і підвищення тих, хто мав реальний бойовий досвід.
"Україні потрібна така сама реформа. Повна переатестація офіцерського складу не у форматі покарання, а як запорука виживання. Потрібне швидке зняття усіх барʼєрів для росту здібних молодих офіцерів. Найефективніші з моїх командирів сьогодні – капітани й майори, які виросли з 2014-го і сьогодні виконують завдання полковників та генералів. Вони однозначно компетентніші, ніж ті, що керують лише завдяки вислузі років", – наголосив Білецький.
Наші інтереси:
Ще один генерал почав писати статті. Але, якщо той знаменитий генерал здебільшого займається теоретичними роздумами, цей генерал (який, до речі, зовсім нещодавно став генералом, не закінчуючи військові академії і не захищаючи дисертації) пише про практичні речі, які вкрай необхідні нашому війську.
Війна в Україні – це надпотужний каталізатор, що прискорює розпад неефективної етатичної диктатури та сприяє народженню республіки – народної держави. У республіці джерелом влади є «демоси» –...
«Паперові генерали» – це проблема. Андрій Білецький закликає до переатестації офіцерського складу
Світ:
Командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький назвав три головні проблеми, які Українському війську треба вирішити у 2026-му році, незалежно від того, чи буде якесь припинення вогню, чи ні. Це – бойова підготовка, якість сержантського корпусу та «паперові генерали», які не знаючи реалій війни, вершать людські долі.
25122104.jpg
Про це він зазначив у своїй статті для "The Economist", що опублікована у виданні NV. Републікацію цієї статті NV, яке тепер називається New Voice, а до великої війни називалося "Новоє врємя" (НВ), заборонило. Тому ми можемо тільки переказати те, що написав Андрій Білецький.
На думку Білецького, після військових успіхів 2022-го року держава замість аналізу взялася ділити перемогу, а армія продовжила рухатися на тому самому паливі, на якому викинула росіян з-під Києва, – на ентузіазмі мотивованих добровольців. Саме ці люди і є причиною кожної з українських перемог. Але це "пальне" не безкінечне.
"Коли почалися перші пробуксовки, країна знову шукала магічні рішення. Спершу "Джавеліни". Потім "Байрактари". Потім HIMARS, F-16, Abrams, Leopard, Bradley, "стіни дронів" та "кілл-зони". Але технологія без стратегії не змінює хід війни", – пише Білецький.
Він закликає негайно змінити підходи до базової військової підготовки і почати формувати професійний сержантський корпус. На його думку, навчання – це те, що Україна може почати вже завтра: є позитивний досвід військової школи ім. Євгена Коновальця, який нескладно масштабувати, є можливість за пів року підготувати 3-4 тисячі висококласних інструкторів із бойовим досвідом.
Без якісно нового рівня підготовки і навчання немає сенсу збільшувати чисельність військ – це призведе лише до зростання втрат. Намагання вирішити системні проблеми швидкими популярними рішеннями він назвав причиною турбулентності і хаосу.
Він пише: "Проблема номер один – це завжди люди. Я командував елітними підрозділами з мотивованих професіоналів – і підрозділами, сформованими з мобілізованих безхатьків. Я бачив російські елітні штурмові групи – і бачив цілі роти, набиті пораненими, алкоголіками та наркозалежними. В Україні існує ілюзія, що збільшення чисельності війська = автоматично «кава в Криму». Це не так. Без якісної базової підготовки та без сильного сержантського корпусу збільшення чисельності означає лише зростання втрат. Єдине, що ми можемо протиставити противнику, сили і ресурси якого переважають, – радикально іншу якість і ефективність. Зрештою, якісно інший людський матеріал на кожному з рівнів – причина кожної з українських перемог. Перше, чим можна забезпечити підвищення ефективності, – навчанням людей".
"Друга проблема – «паперові генерали», які починали війну ще у 2014 році полковниками та підполковниками, а отже перебували на посадах, які, незалежно від їхнього бажання чи небажання, не передбачають безпосередньої участі в бойових діях. Нинішні полковники і командири батальйонів починали в найкращому випадку командирами взводів чи рот у 2014-му. Це люди, які бачили, як воно «на землі», може, і не прямо «їли солдатський хліб», але їм доводилося бувати під обстрілами, здійснювати піші й машинні марші, перебувати в обороні і навіть стріляти. Вони розуміють межі можливостей солдата, принаймні фізичні. Генерали – ні", – пише Білецький.
Ці генерали, які були «книжковими» офіцерами, сьогодні вершать людські долі, зауважує Білецький. Їм бракує практичного досвіду. Білецький нагадує, що після Іраку США зіткнулися з тим самим. Багато генералів не воювали з часів В'єтнаму. Перша війна в Іраку оголила розрив між теорією і практикою. Вихід був радикальний: очищення генеральського корпусу і підвищення тих, хто мав реальний бойовий досвід.
"Україні потрібна така сама реформа. Повна переатестація офіцерського складу не у форматі покарання, а як запорука виживання. Потрібне швидке зняття усіх барʼєрів для росту здібних молодих офіцерів. Найефективніші з моїх командирів сьогодні – капітани й майори, які виросли з 2014-го і сьогодні виконують завдання полковників та генералів. Вони однозначно компетентніші, ніж ті, що керують лише завдяки вислузі років", – наголосив Білецький.
Ще один генерал почав писати статті. Але, якщо той знаменитий генерал здебільшого займається теоретичними роздумами, цей генерал (який, до речі, зовсім нещодавно став генералом, не закінчуючи військові академії і не захищаючи дисертації) пише про практичні речі, які вкрай необхідні нашому війську.
Зверніть увагу
Архаїчні демоси – самокеровані групи «своїх людей»: від священного ладу Трипілля до сучасної республіки та копного права 2.0