Олександр Філоненко — Принципи відповідальності: як відповідати на красу
Коло — місце, з якого починається пекло
У «Божественній комедії» Данте є місце, яке часто звучить не як загроза, а як точна метафора нашого життя: «ця людина — не з нашого кола». Але саме кола — атрибути пекла, адже лише там все поділено на сектори, ранги, кордони. Усі кола пекла об'єднує одна спільна ознака — брак відповідальності. Ад — це різноманітність форм, позбавлених відповідальності.
Філоненко починає з архітектури, бо вона — мистецтво аду, за Данте. Але ця метафора не просто гра слів. Вона — вхід до розмови про відповідальність. І це не лекція про етику. Це — запрошення вглиб, де відповідальність не примус, не обов’язок, а форма відповіді на щось світле, беззбройне і тендітне — на красу. А отже — форма любові.
Частина I: Відповідальність не як цінність, а як чеснота
Ми живемо в епоху декларованих цінностей. Вони лунають з презентацій, політичних трибун, реклам і гасел. Але відповідальність — не з їхнього кола. Її не проголошують. Вона — не ідеологія, а внутрішній м’яз. Вона, як чеснота, формується в діях, а не в деклараціях.
Цінності ми промовляємо. Чесноти — практикуємо.
Це фундаментальний зсув. У місті, суспільстві, у якому панують лише цінності, — люди мають «правильні» плакати, але не правильні вчинки. Там, де є простір для чеснот — з’являється відповідальність як тиша після слова, як дія після роздуму.
Місто, говорить Філоненко, — це місце для практикування чеснот. Не для лозунгів. Для формування характеру. Саме тут відповідальність стає архітектурною: вона створює структуру життя.
Частина II: Турбота замість допомоги
Ми часто плутаємо допомогу з турботою. Але це — різні речі. Допомога, як не дивно, може знищувати суб’єктність людини. Допомога — це коли я знаю краще, що тобі потрібно. Турбота — це коли я з тобою, поруч, і даю простір бути собою.
Філоненко згадує історію з римської міфології: богиня Кура (Турбота) створила людину з землі. Її запросили до життя завдяки подиху Юпітера. Але її суть — турбота. Вона — не обов’язок, а природа. Турбота — це форма присутності, де відповідальність не давить, а підтримує. Там, де є турбота, народжується суб’єктність.
Частина III: Відповідальність — це відповідь на красу
Ми часто чуємо: «Ти маєш бути відповідальним, бо мусиш». Але що, якщо відповідальність — це не примус, а відповідь? Відповідь на щось, що вимагає захисту. Відповідь на те, що беззахисне. Філоненко називає це — беззбройна краса.
Ті, хто беруть зброю в руки, захищають не тільки державу. Вони захищають свою любов, своїх дітей, пейзажі свого дитинства, мову, пісню, поезію. Вони — відповідають на красу. Коли ми розуміємо, яка саме краса для нас безцінна — ми стаємо здатними до відповідальності.
Тож відповідальність народжується з поклику краси. І це не риторика. Це — принцип. У темряві війни, коли немає нічого певного, саме краса дає нам точку відліку. Надія — це здатність не тільки побачити красу, а й зберігати її в часі. А значить — відповідати.
Частина IV: Простори відповідальності — собори, сади, шпиталі
Філоненко пропонує не метафору, а архітектурну програму. Відповідальність неможлива без простору. Чесноти не ростуть у вакуумі. Їх потрібно садити.
1. Собори як форма довгого дихання.
Санта-Марія дель Фйоре у Флоренції — не просто будівля. Це відповідальність, яку почали без знання, як завершити. Архітектори не мали майстрів куполів. Але щодня молились, щоб такі з’явились. Вони будували на 700 років вперед. Це форма віри, яка перетворюється на простір.
2. Сади як початок відповідальності.
Сьогодні ми не здатні будувати собори. Але можемо — сади. Сади — це доступна форма культури часу. Сад — це про турботу, повторення, сезонність, проростання. Це маленьке, але послідовне формування майбутнього.
3. Шпиталі як простір суб’єктності.
Шпиталь у Сієні — не лікарня. Це місце, де кожному, хто потрапляє, повертають гідність. У фресках, які прикрашають приймальню, керівник закладу зображений не як управлінець, а як той, хто реалізує гостинність. Це і є простір, де лікують не тільки тіло, а й дух.
Висновок: Відповідальність + Майстерність = Віртуозність
Відповідальність — це лише півсправи. Друга половина — майстерність. У час кризи ми не можемо дозволити собі бути лише щирими, або лише компетентними. Потрібна віртуозність — здатність бути майстром і людиною водночас.
Архітектура, каже Філоненко, — це точка, де етика зустрічається з естетикою, а обидві стають практикою. Там, де створюються простори для краси в часі, народжується відповідальність. Не як обов’язок. А як відповідь.
Наші інтереси:
Користь для читача: як жити з відповідальністю сьогодні
Шукай свою красу. Що тебе захоплює до сліз? Саме вона — джерело твоєї відповідальності.
Будь садівником. Почни з малого. Піклуйся, а не допомагай. Не вбивай чужу суб’єктність.
Створюй простори. Для себе, дітей, громади. Простори, де можна жити чеснотами, а не гаслами.
Мисли на 600 років уперед. Навіть якщо результат побачать лише онуки твоїх онуків.
Поєднуй серце з умінням. Майстерність без серця — холодна. Серце без майстерності — безсиле. Тільки разом — вони творять.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Відкрийте для себе шлях до надлюдини – шлях ельфізму! Знання про перетворення людини на ельфа є суттю Євангелія та Бгаґавад-ґіти – проявів єдиної Гіперборійської Традиції. Ключем до цієї дивовижної...
Олександр Філоненко — Принципи відповідальності: як відповідати на красу
Коло — місце, з якого починається пекло
У «Божественній комедії» Данте є місце, яке часто звучить не як загроза, а як точна метафора нашого життя: «ця людина — не з нашого кола». Але саме кола — атрибути пекла, адже лише там все поділено на сектори, ранги, кордони. Усі кола пекла об'єднує одна спільна ознака — брак відповідальності. Ад — це різноманітність форм, позбавлених відповідальності.
Філоненко починає з архітектури, бо вона — мистецтво аду, за Данте. Але ця метафора не просто гра слів. Вона — вхід до розмови про відповідальність. І це не лекція про етику. Це — запрошення вглиб, де відповідальність не примус, не обов’язок, а форма відповіді на щось світле, беззбройне і тендітне — на красу. А отже — форма любові.
ofpv.jpg
Зміст
Частина I: Відповідальність не як цінність, а як чеснота
Ми живемо в епоху декларованих цінностей. Вони лунають з презентацій, політичних трибун, реклам і гасел. Але відповідальність — не з їхнього кола. Її не проголошують. Вона — не ідеологія, а внутрішній м’яз. Вона, як чеснота, формується в діях, а не в деклараціях.
Цінності ми промовляємо.
Чесноти — практикуємо.
Це фундаментальний зсув. У місті, суспільстві, у якому панують лише цінності, — люди мають «правильні» плакати, але не правильні вчинки. Там, де є простір для чеснот — з’являється відповідальність як тиша після слова, як дія після роздуму.
Місто, говорить Філоненко, — це місце для практикування чеснот. Не для лозунгів. Для формування характеру. Саме тут відповідальність стає архітектурною: вона створює структуру життя.
Частина II: Турбота замість допомоги
Ми часто плутаємо допомогу з турботою. Але це — різні речі. Допомога, як не дивно, може знищувати суб’єктність людини. Допомога — це коли я знаю краще, що тобі потрібно. Турбота — це коли я з тобою, поруч, і даю простір бути собою.
Філоненко згадує історію з римської міфології: богиня Кура (Турбота) створила людину з землі. Її запросили до життя завдяки подиху Юпітера. Але її суть — турбота. Вона — не обов’язок, а природа. Турбота — це форма присутності, де відповідальність не давить, а підтримує. Там, де є турбота, народжується суб’єктність.
Частина III: Відповідальність — це відповідь на красу
Ми часто чуємо: «Ти маєш бути відповідальним, бо мусиш». Але що, якщо відповідальність — це не примус, а відповідь? Відповідь на щось, що вимагає захисту. Відповідь на те, що беззахисне. Філоненко називає це — беззбройна краса.
Ті, хто беруть зброю в руки, захищають не тільки державу. Вони захищають свою любов, своїх дітей, пейзажі свого дитинства, мову, пісню, поезію. Вони — відповідають на красу. Коли ми розуміємо, яка саме краса для нас безцінна — ми стаємо здатними до відповідальності.
Тож відповідальність народжується з поклику краси. І це не риторика. Це — принцип. У темряві війни, коли немає нічого певного, саме краса дає нам точку відліку. Надія — це здатність не тільки побачити красу, а й зберігати її в часі. А значить — відповідати.
Частина IV: Простори відповідальності — собори, сади, шпиталі
Філоненко пропонує не метафору, а архітектурну програму. Відповідальність неможлива без простору. Чесноти не ростуть у вакуумі. Їх потрібно садити.
1. Собори як форма довгого дихання.
Санта-Марія дель Фйоре у Флоренції — не просто будівля. Це відповідальність, яку почали без знання, як завершити. Архітектори не мали майстрів куполів. Але щодня молились, щоб такі з’явились. Вони будували на 700 років вперед. Це форма віри, яка перетворюється на простір.
2. Сади як початок відповідальності.
Сьогодні ми не здатні будувати собори. Але можемо — сади. Сади — це доступна форма культури часу. Сад — це про турботу, повторення, сезонність, проростання. Це маленьке, але послідовне формування майбутнього.
3. Шпиталі як простір суб’єктності.
Шпиталь у Сієні — не лікарня. Це місце, де кожному, хто потрапляє, повертають гідність. У фресках, які прикрашають приймальню, керівник закладу зображений не як управлінець, а як той, хто реалізує гостинність. Це і є простір, де лікують не тільки тіло, а й дух.
Висновок: Відповідальність + Майстерність = Віртуозність
Відповідальність — це лише півсправи. Друга половина — майстерність. У час кризи ми не можемо дозволити собі бути лише щирими, або лише компетентними. Потрібна віртуозність — здатність бути майстром і людиною водночас.
Архітектура, каже Філоненко, — це точка, де етика зустрічається з естетикою, а обидві стають практикою. Там, де створюються простори для краси в часі, народжується відповідальність. Не як обов’язок. А як відповідь.
Користь для читача: як жити з відповідальністю сьогодні
Шукай свою красу. Що тебе захоплює до сліз? Саме вона — джерело твоєї відповідальності.
Будь садівником. Почни з малого. Піклуйся, а не допомагай. Не вбивай чужу суб’єктність.
Створюй простори. Для себе, дітей, громади. Простори, де можна жити чеснотами, а не гаслами.
Мисли на 600 років уперед. Навіть якщо результат побачать лише онуки твоїх онуків.
Поєднуй серце з умінням. Майстерність без серця — холодна. Серце без майстерності — безсиле. Тільки разом — вони творять.
Зверніть увагу
Крішна, Хрестос та їхні ельфи: Бгаґавад-Ґіта про те, як діяти проти всіх і стати надлюдиною (подкаст)