Зображення користувача Валерій Швець.
Валерій Швець
  • Відвідувань: 5
  • Переглядів: 5

Наше призначення

Українському народу потрібна перемога, життєвий успіх і впевненість у майбутньому  на тисячі років вперед, оскільки його опорою у минулому є сім тисяч років його власної історії.

Це були часи, коли боги розмовляли як люди і розмовляли з людьми, любили шанування як люди і вимагали його від людей. «… і зроблю нащадків твоїх, як пісок земний; якщо хто може порахувати пісок земний, то і нащадки твої полічені будуть.» - Так сказав Господь  родоначальнику всіх арабів і євреїв Аврааму. «… встань, пройди по землі цій у довжину і ширину її, бо я дам її тобі і нащадкам твоїм назавжди». Цікаво було б знати, що сказав Господь родоначальнику всіх українців? Можливо так: «Для чого земля ваша, якщо у вас немає нащадків? Чуже рало оратиме її згодом, чужий меч захищатиме її від ворогів, але не для вас і не для людей вашої крові». Цінність кожного святого письма у тому, що у ньому завжди закарбований досвід тисячоліть, досвід живої природи, який передається вустами людей наступним поколінням. Сенс існування кожної живої істоти, кожної рослини у тому, щоб залишити після себе собі подібних. Все живе, що нас оточує, це якраз те, що зуміло протягом століть, тисячоліть і мільйонів років зберегти маленьке і унікальне чудо, закарбоване в його генах. Головна наша біда не москалі. За чотири роки війни вони, або їх зброя, вбили лише п’ятнадцять тисяч українців. Насправді за цей час українців стало на два мільйони менше. Ми вимираємо з такою швидкістю, що слушно пригадати найтрагічніші часи нашої історії. За останню чверть сторіччя ми втратили стільки ж людей, як за три голодомори двадцятого сторіччя. Якщо на початку дев’яностих років минулого сторіччя нас було 52 мільйони, то тепер за оптимістичними оцінками лише 42 мільйони. За сто років після початку Першої світової війни ми так і не досягли чисельності, що мали тоді і маємо багато шансів її вже не досягнути. Влада держави уникає проведення регулярних переписів населення, щоб не пригнічувати людей справжніми числами наших втрат. Останні, швидше за все, відповідають песимістичним оцінкам. Вимирання – це не лише наша біда. Вимирає вся Європа. Але ми вимираємо особливо швидко. Нищівна поразка націонал-соціалістичної Німеччини та фашистської Італії і менш очевидна але таки поразка всіх інших європейських країн у Другій світовій війні одним з своїх наслідків мала для Європи крутий лівий розворот на її Заході і катастрофічне політичне підсилення Імперії зла – Союзу радянських соціалістичних республік на Сході. З моєї точки зору, шлях до соціалізму в його марксистському розумінні – це шлях в нікуди, точніше до смерті. І от Європа, якій світ зобов’язаний  безпрецедентним в історії людства вибуховим розвитком науки, культури, технологій, вимирає і, одночасно заміщується людьми інших рас. Але ми не повинні розділити долю Європи. Сенс нашої боротьби у тому, щоб вижити тепер у небезпечній війні з Московією, щоб вижити надалі в наших дітях і онуках і примножитися в них. Щоб передати їм дбайливо доглянутий найпрекрасніший на всій земній кулі куточок землі -  нашу Арату-Скіфію-Сарматію-Русь-Україну. Це і є наша національна ідея. Все решта – другорядне і має сенс лише через сприяння реалізації головного нашого призначення.

            Для виживання окремої людини не потрібна жодна абстрактна ідея. Для виживання етносу або нації така ідея потрібна. Силу подібної ідеї легко зрозуміти на прикладі євреїв. Тисячі років  розсіяння всією земною кулею і поза тим на їх історичній батьківщини таки виникла єврейська держава. За формальними ознаками – це маленька держава з маленьким населенням, з маленьким економічним потенціалом. Але розглядаючи стосунки Ізраїля і, наприклад, Сполучених штатів – найбільшої потуги сучасного світу, не так просто відповісти на питання, хто тут головний партнер. «І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама, що хочу вчинити! Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі, тому що Я обрав його для того, щоб він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд.» Талмуд зберіг євреїв від зникнення і асиміляції, вірніше зберіг їх той комплекс ідей, що в ньому. І головною з цих ідей була ідея богообраності євреїв. Де наше святе письмо, що забезпечило б нам виживання навіть не у цілому світі, а хоча б на своїй землі. Все двадцяте сторіччя нас нищили фізично наші вороги, а тепер ми продовжуємо нищити себе самі завдяки хибному комплексу чужих світоглядних ідей. Де шукати наші власні засадничі ідеї? Можливо в Зороастризмі - першій світовій монотеїстичній релігії, створеній одним з наших предків скіфського роду Заратустрою? Можливо в Євангеліях, якщо вважати, що в них викладені життя і духовний заповіт людини арійського кореня Ісуса з Галілеї? Але тоді слід користуватись Евангеліями, звільненими від пізніших вставок, що спотворюють їх зміст. Ця титанічна праця вже виконана нашим сучасником -  українським науковцем Ігорем Каганцем. Можливо в ісламі, оскільки кримсько-татарська частина нашого народу, для якої Україна, як і для українців, є історичною батьківщиною, сповідує іслам? Звернімо увагу, що жодний народ ісламського світу не вимирає. І жодний народ світу, що сповідує християнство, не примножується. Якби на одну мить ми уявили собі всю Україну ісламською, проблеми вимирання у нас би не було. Можливо у святому письмі - Магавірі, написаному українцем Левом Силенком для українців у другій половині двадцятого сторіччя? Можливо в аріанстві, що активно і успішно розвивається на сторінках Народного оглядача? Я думаю скрізь, але час вже зараз сформулювати цей комплекс ідей цілком конкретно. Наш історичний ворог переступив поріг нашої хати і не буде чекати, поки ми зліземо з печі.

            Першою такою ідеєю, з моєї точки зору, є ідея неможливості мирного існування незалежної України поряд з Московською імперією. Як писав класик українського націоналізму Юрій Липа: «Україна стане вільною не тоді, коли ми звільнимо Київ, а коли зруйнуємо Москву, як столицю імперії». Мир між Україною і Московією – це не більше, ніж нестійка рівновага потуг, що при невеликому збуренні швидко переходить у стійку, тобто у війну. Знищення Московії, як імперії, як ракової пухлини цілого світу – це історичний обов’язок української нації перед цивілізованим світом і умова нашого власного виживання. Прийнятною для нас і, насправді, благодатною для московитів, є перетворення Московії в типову для Європи переважно моноетнічну державу. Можливо лише так  вдасться досягти тривалого миру. Проте, швидше за все, «Що було, те і буде» - як сказано в біблії. Тобто мир між нами ніколи не буде надто тривалим.

            Друга ідея – це державотворення, націєтворення, зміцнення біологічної основи українського етносу, як керований саме волею української інтелектуальної еліти процес, а не переважно зовнішніми чинниками, таємний задум яких поза нашим розумінням. Такий процес має базуватись на вже існуючих ідеологічних концепціях, які пройшли перевірку часом і виявили свою ефективність. Базовою ідеологією має бути націоналізм але важливо проаналізувати існуючі позитивні досягнення цієї ідеології у різних народів. Націоналізм кожного народу неповторний і є виявом лише одному йому властивого глибинного поклику його власної душі. Жодного сенсу не мають спроби наклеїти ярлик німецького націоналізму у формі націонал-соціалізму, або італійського націоналізму у формі фашизму, або єврейського націоналізму у формі сіонізму якомусь іншому народу. Неможливо повторити чужий шлях. Насправді кожний народ йде своєю національною дорогою, але досвід інших народів надзвичайно важливий. Слід видати українською мовою засадничі праці теоретиків націоналізму інших народів. Це допоможе зрозуміти нам наш власний національний шлях. Нам потрібен націоналізм з українським обличчям. Націоналізм – імунітет нації щодо зовнішніх і внутрішніх загроз – це умова нашого виживання, але без його теоретичного осмислення він безплідний, як ідея прогресу, і може реалізуватись лише як вульгарний націоналізм  з його ймовірними руйнівними наслідками. Класичним прикладом глибоко розробленої націоналістичної концепції, звернутої до одного народу, є талмуд. Ефективність цієї концепції довів досвід єврейського народу протягом тисячоліть. На протилежному полюсі націоналізму концепція, спрямована на реалізацію інтересів однієї раси, до якої належить інший народ – це німецький націонал-соціалізм. Гідні подиву досягнення довоєнної Німеччини мали трагічний кінець, ще і досі цілком не подоланий німецьким народом. Яскравий вибух національної енергії, що був, як спалах наднової зірки, тривав лише декілька років. Що і чому пішло не так?

            Третя ідея – це ідея братства європейських народів - наших сусідів. Деякі з них мають подібну до нашої мову. Але всі вони, попри інколи суттєву відмінність мов, є близької нам крові: румуни, угорці, австрійці, німці, або навіть однієї крові: білоруси, поляки, литовці, словаки, чехи, болгари, хорвати. Виключення становлять лише московити, що є швидше азіатами, ніж європейцями, і то у всіх проявах свого національного характеру і своєї фізичної природи. Мови наших сусідів в Україні повинні не роз’єднувати людей, а об’єднувати. В усіх школах України має вивчатись як предмет одна з цих мов. Польську мову мають вивчати не тільки поляки, але і українці, угорську мову мають вивчати не тільки угорці Закарпаття, але і українці всієї Україні. Мову кримських татар мають знати також і інші українці. Українці мають навчитись читати єврейських авторів, починаючи з їх священних книг, в оригіналі. Разом з мовою до України прийде і культура відповідного народу. Вона неодмінно збагатить українську культуру, а українці - носії такої мови і такої культури стануть додатковим містком між Україною і нашими сусідами, нашими потенційними союзниками. Що сьогодні: де кіно наших сусідів, де українські переклади їх книжок, де концертні турне їх виконавців, де інтенсивний науковий обмін, де спільні масштабні проекти? Поки ж культурний обмін між Україною і сусідами полягає у прибиранні українцями вулиць і площ їх міст. Вступаючи до герцю, якщо не хочеш програти, обери собі одного ворога, а не змагайся з багатьма. Покажи іншим, що захищаючи себе, ти захищаєш і їх, зроби їх своїми союзниками, нагадай їм, що Україна є прадавньою Батьківщиною більшості європейських народів, що Україна – це Гартленд.

            Четверта ідея стосується визначення головних світових гравців, що безпосередньо впливають на долю нашої Батьківщини. На жаль, такими гравцями не є ні німці, ні австрійці, що рішуче підтримавши нашу незалежність на початку двадцятого сторіччя, тим самим зробили її можливою у кінці цього сторіччя. Деморалізовані поразками у двох світових війнах, відповідальність за які цілком несправедливо, як на мене, на них же і поклали, вони ще не скоро, а можливо і ніколи не стануть головними світовими політичними потугами. І Західна Європа в цілому зараз перебуває у такому непевному стані, що від завоювання Московією її убезпечує лише санітарний кордон з таких країн як Україна, Польща і країни Балтії, підтримуваний Сполученими штатами. Для найбільшої потуги світу - Сполучених штатів Московія є ворогом але звичним і прийнятним. Московію, як імперію, могли цілком знищити ще на початку двадцятого століття, після використання її в якості гарматного м’яса для перемоги над Німеччиною і Австрією у Першій світовій війні. Але, оскільки ця війна не вирішила всіх глобальних проблем тогочасного світу і потрібна була ще одна війна, то Московії допомогли перефарбуватись у Радянський союз, добре озброїли і знову використали в якості гарматного м’яса вже у Другій світовій війні для чергової, а можливо і остаточної перемоги над Німеччиною і Австрією. Після спустошливих світових війн Європа тепер вже ні для кого не становить небезпеку. Але на Сході Євроазії виникла нова надпотуга – Китай. Китай на шляху дивовижного зростання своєї могутності повторив шлях Радянського союзу у передвоєнні роки. Але необхідний для цього потужний творчий, фінансовий і технологічний імпульс він отримав, на мою думку, вже переважно не із Сполучених штатів, а з Європи. Необхідність балансу сил у світі може знову зробити спокусливою ідею використання Московії, як ефективної противаги вже щодо Китаю. Така спокуса для Сполучених штатів мені здається існує і їх нинішні зусилля спрямовані не на остаточний розподіл Московії, а на зміну режиму в ній на більш передбачуваний і керований. Єдиною країною світу, зацікавленою в утилізації Московії насправді є Китай. Існує багато шансів, що Китай роздавить Московію у дружній обіймах. Є і багато шансів, що Китай переможе Московію на полі бою. Але чи убезпечить Україну заміна російсько-українського кордону на китайсько-український? Загроза зі Сходу для України не зникне в будь-якому разі. Підтримка наших союзників ніколи не буде абсолютною.  Єдиний рецепт нашого виживання - бути сильними на своїй землі і у світі. Ми маємо стати ще одним народом, здатним на це.

Розглядаючи світові потуги не можна не згадати про одну з найбільших – євреїв. Їх сила не стільки в державі Ізраїлі, як у впливі на загальний світовий порядок через їх фінансові і інформаційні можливості. Силу свого інформаційного впливу на світ євреї яскраво продемонстрували у 1926 році, коли агент НКВС Самуїл Швардбард у Парижі убив лідера українських визвольних змагань Симона Петлюру. Єврейські організації у тогочасній фінансовій столиці світу Лондоні створили комітет з його захисту. Вони зібрали значні кошти, найняли знаменитого адвоката, в рамках всієї Європи провели потужну інформаційну кампанію на користь Швардбарда. Убивцю Петлюри перетворили на месника за кривди свого народу. Колишнього громадянина Російської імперії перетворили у добропорядного громадянина Франції. Його кримінальне минуле: у 1908 році він був заарештований у Відні за спробу пограбувати банк – втік з в’язниці до Румунії, де невдовзі був заарештований за спробу пограбувати ресторан, жодним чином не вплинуло на його репутацію. Натомість Симон Петлюра став винуватцем всіх єврейських негараздів в Україні. Суд над убивцею перетворився у суд над його жертвою. Чи слід дивуватись, що сталася безпрецедентна подія – під гучні оплески присутніх убивцю виправдали. Принагідно зазначу, що витрати на судовий процес з боку загиблого взяла на себе Польща. Десятки українських емігрантських організацій, що діяли тоді в Європі, виявили свою повну безпорадність. Згодом Самуїл Швардбард став національним героєм Ізраілю. Його тлінні останки перепоховані саме там. Там увічнена і його пам’ять. А що Симон Петлюра? І досі в столиці нашої держави немає пам’ятника одному з найвидатніших героїв і лідерів нашої національно-визвольної боротьби. А хіба тільки йому?

Та пропагандивна кампанія скомпроментувала весь український визвольний рух і здалась мені генеральною репетицією подальшого інформаційного супроводу на теренах Європи і Сполучених штатів голодомору в Україні 1932-33 років, довівши колосальні можливості засобів масової інформації у формуванні суспільної думки. Перед Другою світовою війною лише одна країна світу – націонал-соціалістична Німеччина наважилась говорити на весь світ правду про цю найбільшу трагедію українського народу. Але її інформаційні можливості були обмеженими, а політичне становище достатньо непевним, щоб надто педалювати цю тему. Багато країн світу згодом визнали голодомор геноцидом українського народу. Першою була Естонія (1993), другим Ватікан (2001) і лише у 2006 році це зробила сама Україна. Зробили це і Польща, і Сполучені штати проте і досі не зробили Ізраїль і Велика Британія. Не зробила цього і сучасна Німеччина, яка буквально у всьому намагається заперечити своє націонал-соціалістичне минуле. Але знаючи і пам’ятаючи минуле, слід дивитись у майбутнє. Драматичні для обох сторін українсько-єврейські взаємини двадцятого сторіччя потрібно назавжди залишити позаду, зробивши з них правильні висновки.

Наша перемога над Московією видається проблематичною без дружньої нам Польщі. Польщі часто дорікають, що у міжвоєнний період вона намагалась полонізувати українців Західної України.  Але при цьому забувають, що Польща спасла Західну Україну від нищівного катка геноциду тридцятих років, що проїхав рештою України. Якби він пройшовся і по Західній України, то не було б героїчної боротьби Української повстанської армії. Полум’я національно визвольної боротьби могло б згаснути у всій Україні ще у двадцяті роки минулого сторіччя і, можливо, назавжди. І інакше, якби вся територія України в міжвоєнний період ввійшла до складу Польщі, то мільйони українець не загинув би від голоду або від пострілу в потилицю в катівнях НКВС, не бу би депортований до Сибіру, не перетворилися б у рабів після конфіскації землі. Польща, фактично, зберегла нам частину нашого етносу для подальшої національно-визвольної боротьби. Не забуваймо, що саме героїчна боротьба самих поляків протягом дев’ятнадцятого століття за свою незалежність будила і у українців почуття національної ідентичності і вказувала єдино можливий шлях її справжньої реалізації - власну державу. Не випадково гімн України починається словами: «Ще не вмерли України ні слава, ні воля …», тими ж словами, що починається мазурка Домбровського – гімн Польщі: «Єще Польска не згінела …». Але спочатку був гімн Польщі. Люди однієї крові звичайно не спроможні на таку нелюдську жорстокість щодо один одного, як люди різної крові. Люди однієї крові найчастіше намагаються навернути один одного до своєї віри. Взаємна агресія людей часто пропорційна відстані між ними по крові. Інколи ця агресія доходить до намагання знищити один одного. Це відчули на собі індіанці обох Америк, євреї, цигани, армяни, а також і українці. Я пригадую спогади одного німецького офіцера часів Другої світової війни про Україну. Він знав про найбільшу трагедію українського народу голодомор  і відзначав у своєму щоденнику, що його першим враженням про Україну було відчуття, що ця земля і цей народ пережили страшну пошесть. І відбиток цієї пошесті ще у 1941 році був на всьому: на хатах, на людях, на землі.

            Наші стосунки з Польщею ще довго затьмарюватиме «Волинська трагедія». Звертає на себе увагу те, що вона відбулась в найменш націоналістичному і, одночасно, найбільш прокомуністичному регіоні Західної України. Тут нам не обійтись без становлення дійсно української історичної науки. Вона варта будь-яких фінансових витрат. Ставку слід робити на молодь, бо, за рідким винятком, представники старшого, ще радянського, покоління істориків, не можуть позбавитись стереотипів радянського минулого. Волинську трагедію слід дослідити до найменших дрібниць, буквально погодинно і на основі історичної правди досягти консенсусу з польською стороною. Мені не здається випадковим факт активізації істерії щодо Волинської трагедії в Польщі саме зараз. Розслідування авіаційної катастрофи під Смоленськом, де була знищена вся польська керівна верхівка на чолі з президентом, добігає кінця. Російський слід в ній очевидний. Ідеальним засобом переключити увагу поляків з нещодавніх подій, що затьмарюють польсько-російськи стосунки, на щось інше є якраз Волинська трагедія сімдесятип’ятирічної давнини, що завжди псувала польсько-українські стосунки. Для цього є і відповідний механізм, як в Польщі, так і в Україні – це десь по півмільйона позаштатних співробітників КДБ в кожній з держав, що залишились там ще з радянських часів. Багато з них, я впевнений, ще і досі зберігають впливові посади і відданість своїм колишнім кураторам.

П’ята ідея – це приборкання наших олігархів. Прогрес людства у всіх царинах людської діяльності: наука,  література, поезія, музика, живопис, технології, менеджмент, бізнес тощо – це, в першу чергу, результат діяльності небагатьох талановитих, геніальних людей. Саме вони визначають темп і якість поступу людства. Саме вони формулюють правила гри у всіх сферах. Спроба зробити ставку на сіру масу, взяти не якістю, а кількістю – це негативний досвід Радянського союзу, який закінчився доволі швидким крахом цієї держави. Найбільша потуга сучасного світу – Сполучені штати Америки завдячують саме олігархам своєю економічною, промисловою і науковою міццю, своїми амбіціями на світове лідерство. Багато славетних імен: Генріх Форд – піонер сучасного масового конвеєрного виробництва, він першим розпочав серійне виробництво автомовілів, зробивши їх доступними для пересічних американців; Джон Девісон Рокфеллер – найбільший нафтовий магнат Сполучених штатів, один з засновників Федеральної резервної системи Сполучених штатів, його нафтова компанія Стандарт Оил стала найбільшою в світі, завдяки Рокфеллеру Сполучені штати і досі є світовим лідером у нафтопереробці і нафтовидобутку і контролі за світовими нафтовими потоками;  Корнеліус Ван Дер Більт –залізничний магнат, що об’єднав багато локальних залізниць в загальнонаціональні мережі, Ендрю Карнегі – найбільший металургійний магнат Сполучених штатів і світу, започаткував будівництво хмарочосів, що базувалось на металевому каркасі, Джон Пірпонт Морган – фінансовий геній, що чимало посприяв становленню Америки, як фінансової столиці світу, створив одну з найбільших фінансових імперій світу, заснував шість індустріальних гігантів: Америкен Телефон-енд-Телеграф, Дженерел Електрик, Інтернешенел Харвестер, Юнайтед Стейтс Стил, Вестинхауз електрик корпорейшен, Вестерн Юніон Корпорейшен; Білл Гейтс – комп’ютерний геній сучасної Америки і світу, лідер революції персональних комп’ютерів, у 1995 – 2017 роках найбагатша людина світу. Список олігархів Америки доволі довгий, але не надто. В ньому лише декілька десятків осіб. Але саме вони радикально вплинули на життя сотень мільйонів людей своєї країни і мільярдів інших людей світу. Саме вони зробили Америку величною країною – найбільшою потугою сучасного світу у всіх сенсах. Але не слід думати, що всі олігархи білі і пухнасті і ночі не сплять, думаючи про нагальні потреби людства. Олігархами стають і лідери кримінального світу, і просто випадкові люди, наділені від природи безмежною жадобою до грошей і не обтяжені жодними моральними чеснотами. Найперше саме інтереси хазяїв грошей стоять за світовими війнами і багатьма іншими катаклізмами людської цивілізації. Саме американські олігархи профінансували модернізацію і Німеччини, і Радянського союзу напередодні Другої світової війни. Це, на мою думку, були різні олігархічні клани. У висліді Другої світової війни більше виграли ті, що вклали гроші в Радянський союз. Але говорячи про американських олігархів слід пам’ятати про той благодатний грунт, на якому виросли ці гіганти світового бізнесу. У щорічному звернені до Конгресу одного з американських президентів прозвучали слова: «Головним багатством Америки є освічені, працелюбні і амбітні американці». Працелюбність і освіченість є і у українців. Не вистачає їм лише амбітності. Замість стати успішними на своїй Батьківщині, багато з них беруться за найнепрестижнішу роботу за кордоном без шансів на життєвий успіх.

А що ж наші олігархи? Які передові технології вони подарували світу? Як вони посприяли звеличенню нашої держави, процвітанню українського народу? А ніякі і ніяк. В якійсь момент наша держава втратила важелі керування над своєю власністю, створеною попередніми поколіннями українців, за рахунок їх нещадної експлуатації і жебрацького існування. Фіговий листок всенародної приватизації не може приховати того очевидного факту, що ця власність майже в повному обсязі перейшла найчастіше до жадібних рук випадкових людей, не обтяженими професійними і моральними чеснотами. Причому українці серед них виявились в меншості. Більшість нових хазяїв грошей самі були подивовані таким неочікуваним везінням. Не потрібно було поколінь наполегливої праці, власного важкого життєвого шляху протягом десятиліть. Багатство прийшло все і відразу.  Що робили більшовики у 1917 році прийшовши до влади? Вони ховати по закордонним рахункам колосальні кошти, отримані шляхом різноманітних конфіскацій, не вірячи у тривалість свого прориву до влади. Що роблять наші олігархи? Ночі не сплять, плануючі нові технологічні прориви і іншу маячню? Ні. Вони чавлять до упору контрольовану ними колишню державну власність і кожну вичавлену копійку намагаються сховати в закордонних активах, не вірячи в тривалість свого владарювання. Всі роки незалежності у нас спостерігається від’ємне сальдо платіжного балансу. Тобто з країни офіційно вивозиться більше валюти, ніж в неї ввозиться. Якщо олігарх отримує прибуток у гривнях, а за кордон потрібно вивезти долари, то де він їх бере? Купує на валютній біржі. Масова потреба конвертувати свої прибутки з гривні у долар створює потужний тиск на національну валюту. Для підтримання її стабільності Національний банк має продавати на біржі свої доларові запаси. Головним джерелом їх надходження є зовнішні позики. Тобто ми ввозимо в країну позичену валюту з метою, щоб наші олігархи вивезли її у зворотному напрямі, викупивши за гривні. Ви звернули увагу, що Національний банк всі позики робить з метою поповнення свої валютних резервів. Зверніть також увагу і на те, що попри регулярні позики ці резерви практично не збільшуються. Про причину цього, а, фактично, про катастрофічне зростання нашої зовнішньої заборгованості, я вже сказав вище. Отже зовнішні позики – кайдани на ногах майбутніх поколінь українців – це прояв невгамовного потягу наших олігархів до приховування грошей у надійному місці, тобто за кордоном. Ще одним джерелом покриття дефіциту платіжного балансу є заохочення заробітчанства за кордоном. Щороку саме заробітчани завозять в Україну мільярди доларів, зароблених важкою і некваліфікованою працею, щоб олігархи згодом вивезли їх у зворотному напрямі. Отже олігархи напряму зацікавленні у максимальному поширені заробітчанства. Наступне. Як ви думаєте, чому платня українців в доларовому еквіваленті є найнижчою у Європі? Чому це відбувається в найбагатшій за природними ресурсами європейській країни, з працелюбним і освіченим населенням? Правда, якщо перерахувати цю платню за паритетом купівельної спроможності, то ми вже далеко не на останньому місці. Ми ніби у штучній фінансовій ямі – жити можна, а вибратись ні. Моя відповідь така. Серед наших олігархів найвпливовіші ті, що заробляють за кордоном у доларах, а витрати несуть всередині країни у гривнях. Максимальність їх  прибутку досягається тоді, коли вони все продають за світовими цінами у доларах, а витрати несуть за символічними цінами всередині України у гривнях. Для цього гривня щодо долара має бути максимально дешевою. І так воно є всі роки існування незалежної України. Такий перепад на ціну праці всередині України і будь-де за кордоном знекровлює країну, витискаючи з неї наймолодшу, найактивнішу, часто найосвіченішу частину населення. На фоні падіння народжуваності – це найвагоміший фактор прогресуючого обезлюднення України. Чи не занадто багато ми дозволяємо своїм олігархам, і чому власне? Список претензій до олігархів  України насправді дуже великий. Яка претензія є найбільшою? Думаю та, що наші олігархи після революції гідності взяли відповідальність на себе лише за свою власність, як вони думають, а не за долю України, як ми думаємо. Насправді у них є лише така альтернатива - забезпечити собі надійне майбутнє в Україні, провівши всебічну модернізацію країни або зійти з історичної арени. Це головна запорука нашого не тільки економічного, але і культурного процвітання, - це наш головний шанс для перемоги у війні з нашим історичним ворогом. Які кошти для цього потрібні? Помножте зовнішній державний борг України на п’ять -  це приблизно те, за моєю оцінкою,  що вони вивезли за кордон. Візьміть третину цієї суми і ви отримаєте необхідні кошти для інфраструктурної, промислової, культурної модернізації країни. Найближчий наш сусід Польща вже завершує таку модернізацію і не даремно два мільйони українців йому у цьому допомагають. Показником успішності модернізації України, як на мене, був би факт присутності у нас принаймні чотирьох мільйонів заробітчан із Польщі. Нашим олігархам є над чим замислитись. Я б не радів їм надто зловживати терпінням українського народу. Українському народу потрібна перемога, життєвий успіх і впевненість у майбутньому  на тисячі років вперед, оскільки його опорою у минулому є сім тисяч років його власної історії.

            І сказав Господь:  українці є народом великим і сильним, і благословляться в них всі народи землі, тому що Я обрав їх для того, щоб вони заповідали синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд. І подивіться на небо і порахуйте зірки, якщо можете порахувати їх, стільки буде у вас нащадків. І повірили українці Господу, і Він поставив їм це у праведність. В ці свої слова я вкладаю свою віру і свої переконання.

            Професор Валерій Швець           

Наші інтереси: 

Бути сильними на своїй землі і у світі.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Український народ складається з двох підсистем:

- "голова" (до 5%) - люди, спроможні до самостійного мислення.
- "тіло" (95%) - люди, не спроможні до самостійного мислення, зате спроможні до виконання наказів.

Заклики до самостійного мислення мають сенс тільки стосовно "голови".

Завдання "голови" - взяти в управління "тіло", яке, до речі, радо слухається розумних і чітких наказів.

Тому не треба звинувачувати народ в інфантильності. Всі претензії - до 5%.

Володимир Федько каже:
Друже Явсе Світ, поясни мені, будь ласка,
а) хто заставляє вступати в партії?
б) хто заставляє купувати і читати ЗМІ, що належать партіям?
Коли "конголезька експедиція" Че Гевари закінчилася повним провалом і розгромом, то він написав аналіз... в якому говорилося: "Ми не можемо звільнити народ, який не хоче боротися"!
Якщо народ України не хоче звільнятися від олігархату, то нічого не вдієш!
А те, що народ України в масі своїй не дозрів до громадянської відповідальності і незалежності видно на прикладах 1917-1919 рр., 1941 р. і 1991 р.

Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">Політичні партії,які годуються із рук олігархів,не можуть захищати інтереси виборців по-справжньому.Також ЗМІ в руках тих самих людей,або групи людей,які створюють і утримують політичні партії...</blockquote>

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Чудова, глибока за змістом стаття!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

На мій погляд, єдиним джерелом засадничих ідей є "Євагеліє..." і воно цілком доступне для вивчення і осмислення!

Цитата:
Де шукати наші власні засадничі ідеї?.. Можливо в Євангеліях, якщо вважати, що в них викладені життя і духовний заповіт людини арійського кореня Ісуса з Галілеї? Але тоді слід користуватись Євангеліями, звільненими від пізніших вставок, що спотворюють їх зміст. Ця титанічна праця вже виконана нашим сучасником - українським науковцем Ігорем Каганцем.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Володимир Федько каже:
На мій погляд, єдиним джерелом засадничих ідей є "Євагеліє..." і воно цілком доступне для вивчення і осмислення!

Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">Де шукати наші власні засадничі ідеї?.. Можливо в Євангеліях, якщо вважати, що в них викладені життя і духовний заповіт людини арійського кореня Ісуса з Галілеї? Але тоді слід користуватись Євангеліями, звільненими від пізніших вставок, що спотворюють їх зміст. Ця титанічна праця вже виконана нашим сучасником - українським науковцем Ігорем Каганцем.</blockquote>

Тут виникає питання щодо тори (старого завіту), що супроводжує євангелія. Тора є підгрунтям євангелій. Як ставитись до тори і її засадничих ідей?

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

На мою думку, це питання треба задати Ігорю Каганцю, оскільки він глибоко вивчав Евангелія і очищав їх від фарисейських вставок.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

І сказав Господь:
українці є народом великим і сильним, і благословляться в них всі народи землі, тому що Я обрав їх для того, щоб вони заповідали синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Володимир Федько каже:
І сказав Господь:
українці є народом великим і сильним, і благословляться в них всі народи землі, тому що Я обрав їх для того, щоб вони заповідали синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд!

Це слова тори, які я переінакшив щодо українців.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Мавпування Тори нічого хорошого нам не дасть. Тора і Євангеліє - це носії антагоністичних світоглядів. В Євангелії нема жодних посилань на іудейські тексти.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Ігор Каганець каже:
Мавпування Тори нічого хорошого нам не дасть. Тора і Євангеліє - це носії антагоністичних світоглядів. В Євангелії нема жодних посилань на іудейські тексти.

Старий завіт переписувався, правився заново перекладався стільки разів, що авторство і час написання окремих його фрагментів ми ніколи не встановимо. В середні віки був період в розвитку християнства, коли простим смертним заборонялось читати і трактувати біблію. Очевидно тоді процес творення біблії ще тривав. Тому, якщо десь зустрічаються гарні слова, то чому не застосувати їх задля власної мети?
Можливо різка зміна трактовки християнства як раз і збіглась у часі з об’єднанням старого завіту і євангелій в одній книзі. З цього моменту можливо і євангелії почали сприйматись, як надбудова на старим завітом. В усякому разі, коли читаєш невиправлені євангелії, то саме таке враження може скластись.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Тора була написана іудейським священиком Єзекиїлом у 5 ст. до н.е., з того часу там нічого принципово не змінилося.

Тора була поєднана з іудохристиянською (тобто фальсифікованою) версією Євангелія у 1-2 ст. н.е.

Про походження іудейських писань: Хула проти Святого Духа – інформаційна зброя дітей диявола.

Валерій Швець каже:
Старий завіт переписувався, правився заново перекладався стільки разів, що авторство і час написання окремих його фрагментів ми ніколи не встановимо. В середні віки був період в розвитку християнства, коли простим смертним заборонялось читати і трактувати біблію. Очевидно тоді процес творення біблії ще тривав. Тому, якщо десь зустрічаються гарні слова, то чому не застосувати їх задля власної мети?
Можливо різка зміна трактовки християнства як раз і збіглась у часі з об’єднанням старого завіту і євангелій в одній книзі. З цього моменту можливо і євангелії почали сприйматись, як надбудова на старим завітом. В усякому разі, коли читаєш невиправлені євангелії, то саме таке враження може скластись.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Цілком погоджуюсь!

Тора це єврейський погляд і єврейський світогляд!

Цитата:
Мавпування Тори нічого хорошого нам не дасть. Тора і Євангеліє - це носії антагоністичних світоглядів. В Євангелії нема жодних посилань на іудейські тексти.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Володимир Федько каже:
Цілком погоджуюсь!
Тора це єврейський погляд і єврейський світогляд!

Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">Мавпування Тори нічого хорошого нам не дасть. Тора і Євангеліє - це носії антагоністичних світоглядів. В Євангелії нема жодних посилань на іудейські тексти.</blockquote>

Можливо не тільки тора.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Ще є питання щодо особистості Симона Петлюри, адже це під його керівництвом було зруйновано Другий Гетьманат, що призвело до наступних поразок і голодоморів.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Ігор Каганець каже:
Ще є питання щодо особистості Симона Петлюри, адже це під його керівництвом було зруйновано Другий Гетьманат, що призвело до наступних поразок і голодоморів.

Щодо Симона Петлюри абсолютно з Вами згодний. Але вдивляючись надто ретельно в історичні постаті завжди можна знайти щось компроментуюче або непривабливе. В заколоті проти гетьмана Скоропадського були використані і Січові стрільці. Ну а з ними як? З героями наших визвольних змагань слід бути дуже обережними. Інакше ми взагалі можемо залишитись без героїв. В момент чину всі його наслідки часто неможливо передбачити. Помилка - це те, що привело до поразки, але могло призвести і до перемоги. Тільки з великої часової відстані, сидячи за письмовим столом, можна розставити всі точки над і. Ми повинні віднайти і проаналізувати всі помилки наших провідників для того, щоб не повторювати їх знову, але герої мають залишитись героями, навіть обтяжені помилками. Я пам’ятаю Рух на активній частині його історичної траєкторії. Якби ми залучаючи людей до активних акцій розглядали їх під мікроскопом, то на самі акції часу у нас би вже не було. Кожна з цих осіб згадується мною як людина, що здійснила в своєму житті щось неординарне для себе і корисне для України. Я завжди вголос говорю про найкращі людські прояви і тільки там де треба, про особисті вади. Попри недалекоглядність Симона Петлюри в питанні з гетьманом Скоропадським, я вважаю, що пам’ятник Петлюрі в Києві має бути, так само як і гетьману Скоропадському.

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Чудова стаття.
Цікавим є факт про те,що Російську імперію,а згодом і Радянський Союз,який на той час очолював Сталін,було використано як гарматне м'ясо в обох Світових війнах...Виникає питання...Хто це робив?

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Явсе Світ каже:
Чудова стаття.
Цікавим є факт про те,що Російську імперію,а згодом і Радянський Союз,який на той час очолював Сталін,було використано як гарматне м'ясо в обох Світових війнах...Виникає питання...Хто це робив?

В загальному плані відповідь доволі проста - хазяї світових грошей. З персоналіями складніше. Тут аматорського підходу замало, попри небезбечність називати імена могутніх людей.
Про їх фінансові можливості свідчить той факт, що приблизно за десять років вони змогли створити в Радянському союзі дев'ять з половиною тисяч середніх, великих і гігантських підприємств. За лічені роки ця індустрія виробила зброї більше, ніж її було у решти світу. Те саме було здійснене і з Німеччиною.

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Якщо такі великі кошти вкладалися в економіку СРСР і Німеччини,то чи можна допустити,що певні кошти також вкладалися і у політичну сферу цих країн...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Америка не вкладала кошти в політичну сферу Третього Райху та СРСР!

В Третьому Райху був так званий "Клуб друзів Гітлера", який складався з підприємців і банкірів, що підтримували НСДАП фінансами.

А в Радянському Союзі правляча партія - ВКП)б) / КПСС - фінансувалася державою. Фактично комуністична партія була державною партією.

Цитата:
Якщо такі великі кошти вкладалися в економіку СРСР і Німеччини,то чи можна допустити,що певні кошти також вкладалися і у політичну сферу цих країн...

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Якщо хтось вкладає великі гроші у певні справи,то напевне йому потрібні гарантії,що ці кошти будуть використані за планом...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Правильно!

Промисловці і банкіри Німеччини (Веймарівської) вкладали свої власні кошти в політичну партію - НСДАП, в розвиток штурмових загонів, щоб зупинити розповсюдження марксизму/більшовизму, щоб Німеччина могла розвиватися і зберегла традиційні цінності.

Повторюю, промисловці і банкіри Німеччини вкладали свої власні кошти!

В Радянській Росії більшовики, що захопили владу шляхом збройного перевороту, використовували на розвиток партії - РСДРП(б) / ВКП(б) / КПСС - державні кошти, оскільки партія забезпечувала їм легальність влади. Тобто, організоване злочинне угрупування, що називало себе партією, захопило владу, побудувало нео-рабовласницьку державу, а для навколишнього світу імітувало народне правління через блок комуністів і безпартійніх на чолі з комуністичною партією.

Цитата:
Якщо хтось вкладає великі гроші у певні справи,то напевне йому потрібні гарантії,що ці кошти будуть використані за планом...

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Явсе Світ каже:
Якщо такі великі кошти вкладалися в економіку СРСР і Німеччини,то чи можна допустити,що певні кошти також вкладалися і у політичну сферу цих країн...

В економіку кошти вкладали саме тому, що політична сфера хазяїв грошей цілком влаштовувала. Троцький ще до 1917 року проклав шлях до американських грошей. З того часу потік грошей не припинявся ні на хвилину. Питання було лише в їх кількості.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Дуже важливо дати правильну оцінку подіям того часу, тому що невивчені уроки призводять до повторення тих самих помилок.

Лівак Петлюра виступив проти гетьмана Скоропадського - і Україна зазнала катастрофи, втративши чудовий історичний шанс.

Через два десятиліття лівак Бандера виступив проти Шептицького та Мельника - і знову Україна втратила видатний історичний шанс і зазнала ще більшої катастрофи.

Сьогодні величезна кількість українців ненавидить існуючу українську державу. Так, вона далека від ідеалу, але її втрата може призвести до остаточної катастрофи.

Загроза серйозна - і вона посилюється героїзацією Бандери та Петлюри з одночасним замовчуванням Скоропадського, Коновальця, Шептицького, Мельника, Сціборського, Сеника, Сушка, Кубійовича, Бульби-Боровця та сотень інших українських державників.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Цитата:
"Сьогодні величезна кількість українців ненавидить існуючу українську державу. Так, вона далека від ідеалу, але її втрата може призвести до остаточної катастрофи."

Тих,хто ненавидить існуючу українську державу не така і величезна кількість.Їх із кожним роком стає все менше.
А ось тих,хто ненавидить теперішню українську владу,стає все більше...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Влада не була накинута нам з Марса чи Місяця. Влада викристалізувалася з населення України і править зі згоди населення України.

На сьогодні жодна політична партія не запропонувала національну ідею і національну мету.

Якщо ж ми говоримо про національний солідаризм, як українську ідею, і про побудову Вільної Української Держави, то давайте просувати наш світогляд і збільшувати чисельність наших прихильників, щоб створити критичну масу і демократичним шляхом змінити владу.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Влада України викристалізувалася не із народу України,а із олігархату,який назвати українським важко.Про це добре написано у цій статті...

Політичні партії,які годуються із рук олігархів,не можуть захищати інтереси виборців по-справжньому.Також ЗМІ в руках тих самих людей,або групи людей,які створюють і утримують політичні партії...Це просто цирк Шапіто,який народ України чомусь утримує...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Друже Явсе Світ, поясни мені, будь ласка,

а) хто заставляє вступати в партії?
б) хто заставляє купувати і читати ЗМІ, що належать партіям?

Коли "конголезька експедиція" Че Гевари закінчилася повним провалом і розгромом, то він написав аналіз... в якому говорилося: "Ми не можемо звільнити народ, який не хоче боротися"!

Якщо народ України не хоче звільнятися від олігархату, то нічого не вдієш!
А те, що народ України в масі своїй не дозрів до громадянської відповідальності і незалежності видно на прикладах 1917-1919 рр., 1941 р. і 1991 р.

Цитата:
Політичні партії,які годуються із рук олігархів,не можуть захищати інтереси виборців по-справжньому.Також ЗМІ в руках тих самих людей,або групи людей,які створюють і утримують політичні партії...

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Український народ складається з двох підсистем:

- "голова" (до 5%) - люди, спроможні до самостійного мислення.
- "тіло" (95%) - люди, не спроможні до самостійного мислення, зате спроможні до виконання наказів.

Заклики до самостійного мислення мають сенс тільки стосовно "голови".

Завдання "голови" - взяти в управління "тіло", яке, до речі, радо слухається розумних і чітких наказів.

Тому не треба звинувачувати народ в інфантильності. Всі претензії - до 5%.

Володимир Федько каже:
Друже Явсе Світ, поясни мені, будь ласка,
а) хто заставляє вступати в партії?
б) хто заставляє купувати і читати ЗМІ, що належать партіям?
Коли "конголезька експедиція" Че Гевари закінчилася повним провалом і розгромом, то він написав аналіз... в якому говорилося: "Ми не можемо звільнити народ, який не хоче боротися"!
Якщо народ України не хоче звільнятися від олігархату, то нічого не вдієш!
А те, що народ України в масі своїй не дозрів до громадянської відповідальності і незалежності видно на прикладах 1917-1919 рр., 1941 р. і 1991 р.

Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">Політичні партії,які годуються із рук олігархів,не можуть захищати інтереси виборців по-справжньому.Також ЗМІ в руках тих самих людей,або групи людей,які створюють і утримують політичні партії...</blockquote>

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Тоді виникає питання.Чому більш розвинуті люди не можуть впорядкувати натовп? Чи їх просто нема в потрібній кількості? Чи можливо між тими 5 відсотками і 95 відсотками людей існує якась паразитична перепона...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Якщо взяти США, Німеччину (Веймарську і Третій Райх), Італію, Фінляндію (за Маннергейма), Польщу (за Пілсудського), то ми бачимо, що розвинуті люди можуть успішно впорядкувати натовп і керувати ним, збудувавши традиційне цивілізоване суспільство.

Якщо ж ми візьмемо територію Росії, колишньої царської імперії, то бачимо, що злочинці теж змогли впорядкувати натовп і збудувати нео-рабовласницьку державу. Одночасно більш розвинути люди терплять поразку за поразкою, намагаючись впорядкувати натовп і навернути його на шлях істинний.

На мій погляд, натовп на території колишньої Росії - СРСР глибоко інфікований заразою марксизму, ідеями "рівності".

Цитата:
Чому більш розвинуті люди не можуть впорядкувати натовп? Чи їх просто нема в потрібній кількості?

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Абсолютно не погоджуюсь з тезою, що "тіло"... радо слухається розумних і чітких наказів"! "Тіло" скоріше прислухається до брехливих обіцянок!

Цитата:
Завдання "голови" - взяти в управління "тіло", яке, до речі, радо слухається розумних і чітких наказів. Тому не треба звинувачувати народ в інфантильності. Всі претензії - до 5%.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Явсе Світ каже:
Цитата:
А ось тих,хто ненавидить теперішню українську владу,стає все більше...

З моєї точки зору це вкрай небезпечно. Так було не раз в нашій історії і завжди це закінчувалось руїною. Так було з українськими магнатами часів Хмельниччини, так було з найкращими нашими гетьманами у часи Московщини, так було з гетьманом Скоропадським у 1918 році, так є і тепер. Над нами весь час нависає марево руїни.

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Для мене особисто теперішня обстановка в країні і є руїною.Та ця руїна із зовнішнім управлінням трохи відрізняється від руїни в минулому.Руїна у вигляді "дикого заходу" набагато цікавіша на мою думку...

Також мені здається,що в "руїні" зараз перебуває вся біла раса людства...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Цілком згоден з оцінкою Симона Петлюри і Степана Бандери, як діячів з лівими поглядами. Але вони стали лідерами визвольних змагань в першу чергу через те, що лівим було середовище, яке піднесло їх на найвищий щабель влади. Лівому середовищу не властивий аристократизм, так само як і пошана до аристократів. Селянин-західняк ненавидів поляків, вважаючи їх панами, і толерував, особливо на початку, москалів, розуміючи, що вони жеброта, в термінах тих часів.Ліве середовище висунуло і підтримало лівих вождів, прирікши визвольний рух на поразку, тому що більшовизм був ще лівішим, а тому ще привабливішим в очах численних і злиденних прошарків населення.
Я думаю, що наші нечисленні сили слід спрямувати не на дискредитація лівих діячів нашого минулого, вони були лише виразниками тогочасних народних настроїі, а на піднесення недостатньо оцінених імен наших правих інтелектуалів і практичних політиків. У них було мало можливостей перемогти у свій час, але їх ідеї саме зараз найбільше потрібні Україні. Нація живе і перемагає доти, доки у неї є авторитетний правий провід.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Цілком згідний, друже Валерію!

Цитата:
Я думаю, що наші нечисленні сили слід спрямувати не на дискредитація лівих діячів нашого минулого, вони були лише виразниками тогочасних народних настроїі, а на піднесення недостатньо оцінених імен наших правих інтелектуалів і практичних політиків. У них було мало можливостей перемогти у свій час, але їх ідеї саме зараз найбільше потрібні Україні. Нація живе і перемагає доти, доки у неї є авторитетний правий провід.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Чому ми протягом 101 року національно-визвольних змагань постійно впадаємо в блуд!? Блуд політичний, блуд релігійний!

МИ - арійці!
І наш шлях - національний солідаризм і аріохрестиянство!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Володимир Федько каже:
Чому ми протягом 101 року національно-визвольних змагань постійно впадаємо в блуд!? Блуд політичний, блуд релігійний!
МИ - арійці!
І наш шлях - національний солідаризм і аріохрестиянство!

Цілком згоден. Але актуалізація і деталізація потрібні. Релігія нічого не говорить про московитів, а у нас з ними війна.
З цієї точки зору потрібно ще раз подивитись на Хмельниччину і Махновщину.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Історія не може дати точні відповіді на сучасні виклики і запитання!
Двічі не можна увійти в одну і ту ж воду!

В той же час історія говорить, що московитам не можна довіряти, і єдина мова, яку московити розуміють, це мова Сили, мова Зброї.

Інтелігентність московити сприймають як прояв слабкості і одразу нахабніють!

Цитата:
Релігія нічого не говорить про московитів, а у нас з ними війна.
З цієї точки зору потрібно ще раз подивитись на Хмельниччину і Махновщину.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Володимир Федько каже:
Історія не може дати точні відповіді на сучасні виклики і запитання!
Двічі не можна увійти в одну і ту ж воду!
В той же час історія говорить, що московитам не можна довіряти, і єдина мова, яку московити розуміють, це мова Сили, мова Зброї.
Інтелігентність московити сприймають як прояв слабкості і одразу нахабніють!

Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">Релігія нічого не говорить про московитів, а у нас з ними війна.
З цієї точки зору потрібно ще раз подивитись на Хмельниччину і Махновщину.</blockquote>

З моєї точки зору історія - це наука про майбутнє.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

З одного боку, я "в темі", з іншого, дивлюся на нас зі сторони.

Нібито дійшли згоди, що "Євангеліє..." - дороговказ!
Нібито дійшли згоди, що "національний солідаризм" - наша ідеологія!
Нібито дійшли згоди, що АНСДП - партія майбутнього...
Створили світоглядний орган АНСДП - журнал "Гартленд".
Створюємо стартапи культури Гартленд... клуби Гартленд...

ПРАЦЮЄМО!

Чого не вистачає!?

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Я не буду мріяти у вселенському масштабі.
Я навіть, не буду фантазувати у всеукраїнському масштабі.
Я скажу в масштабах нашої спільноти "Народного Оглядача"...
І скажу перефразовуючи слова Джона Кеннеді, мовлені ним під час президентської виборчої кампанії:
"Не запитуй, що для тебе зробить "Народний Оглядач".
Запитуй, що Ти можеш зробити для "Народного Оглядача"!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!