Націонал-комунізм проти націонал-соціалізму

З націонал-соціалізмом нібито все ясно. Він налякав весь цивілізований світ. На боротьбу з ним були кинуті всі його наявні матеріальні та інтелектуальні ресурси. Врешті він був переможений і засуджений Нюрнберзьким процесом як найбільше зло всіх часів і народів.

Психологічна структура націонал-соціалізму

А що таке націонал-комунізм? Хіба комунізм може бути національним? Це ж від початку інтернаціональна доктрина, спрямована на «ощасливлення» всього людства. Може! Будь-яка доктрина лише тоді стає реальною силою, коли вона спирається на глибинні, фундаментальні настрої широких народних мас конкретного народу.

Саме тому комунізм у двадцятому сторіччі і став найжахливішою руйнівною силою людства. У своєму загрозливому поступі він оперся на найвідсталіший народ Європи – московитів. У 1917 році лише 30% населення Російської імперії вміли або читати по складам або писати друкованими літерами. Невелика частина з них вміла і читати, і писати одночасно. І лише дехто з останніх мав освіту у сучасному розумінні цього слова. Ця освічена частина становили лише 2% населення і була винищена в ході червоного терору як буржуазний елемент або втекла за кордон, рятуючи своє життя.

У Польщі, яка тоді була частиною Російської імперії, ця верства населення становила 4% і була національно орієнтованою. Її не торкнувся геноцид громадянської війни і її цілком вистачило, щоб згуртувати польську націю навколо ідеї незалежності Польщі. Поляки не лише відстояли свою незалежність, але і врятували всю Європу від захоплення її більшовицькими бандами.

Отже, комуністична революція перемогла у найвідсталішій європейській країні при відсутності в ній середнього класу. Серед очільників більшовиків, що визначали політику новітньої вже комуністичної імперії, жодний не мав вищої освіти. Найосвіченішим був Ленін, якого вигнали з першого курсу Казанського університету. Середню освіту мав Троцький – головний організатор більшовицького перевороту. Решта або мали освіту на рівні церковно-приходської школи, або до школи взагалі не ходили.

Біографія Сталіна в інтернеті тепер капітально підчищена, але у давніші часи там можна було знайти інформацію про те, що він закінчив трирічну народну школу у глухій кавказькій провінції і витратив на це 6 років, оскільки навчання давалось йому важко. Центральну працю Маркса під назвою "Капітал" навряд хтось з цих «інтелектуалів» прочитав до кінця, тим паче розібрався, а от Маніфест комуністичної партії, де на кількох сторінках давались прості рецепти побудови «нового» суспільства – насправді концтабору – прочитали всі. Такий концтабір перед Другою світовою війною вони і створили у Новітній російській імперії.

Але ж дивіться, яка гарна і демократична назва – Радянський союз. Тут кожне слово – брехня. Слово "радянський" натякає на те, що державна влада Новітньої імперії спирається на волю народу, без ради з яким вона нічого не робить. Тут нема що обговорювати, оскільки представницька демократія на території Радянського союзу з’явилась лише після його розвалу у 1991 році. Слово "союз" натякає на те, що різні народи, об’єднані в новітню імперію не силою, а цілком добровільно.

Саме в часи формального утворення Радянського союзу, в тому числі Української радянської соціалістичної республіки, на території України була здійснена перша спроба геноциду українців: 1921–1923 роки – 3.5 млн. осіб. На такому фоні про вільне волевиявлення українського народу мова в принципі не могла йти.

Зверніть увагу на герб Радянського союзу: в центрі земна куля, над нею – масонська зірка, під нею – заклик до всіх об’єднатись. Такий герб не міг бути гербом окремої країни. Це – герб всесвітньої комуністичної республіки з центром у Москві. От вам і поєднання національної імперської ідеї, притаманної московитам, з комуністичними гаслами і символами, що насправді грали другорядну роль і мали замаскувати паталогічне прагнення московитів до безмежного домінування, характерного для психопатів.

Ключове слово "союз" запрошувало інші народи світу приєднатись до імперії. Одночасно це прагнення цілком узгоджувалось і з прагненням Штабу світової революції до створення всесвітнього концтабору. Тут кожний думав про своє, а разом створили концтабір у найбільшій за площею країні світу.

Де були створені перші концтабори для цивільних осіб? У Радянському союзу. Де були створені перші газові камери? У Радянському союзі. Де був започаткований безпрецедентний за розмахом геноцид людей за етнічною ознакою? У Радянському союзі. У 1932-1933 роках були знищені 10.5 млн. українців в місцях їх компактного проживання. При цьому українці знищувались як в Україні, так і за її межами.

Де більшість населення, яке складалось з селян, було перетворене у рабів? У Радянському союзі. Такого не було навіть у класичних рабовласницьких країнах давнини. Кількість в’язнів концтаборів і досі точно не відома. Це – державна таємниця Російської федерації, що ретельно оберігається. Проте оцінки цієї кількості починаються з числа у кілька мільйонів осіб, що одномоментно знаходились там. Середній термін ув’язнення перевищував 10 років, а половина в’язнів помирала за перші 5 років. Газова камера мала дуже просту конструкцію: металева герметична будка замість кузова у вантажівки і вихлопна труба заведена всередину будки, де знаходились в’язні. Поки автівка доїжджала до місця масового поховання в’язнів – вони вже були мертві.

Як мав реагувати світ на це печерне варварство? Вжити тут слово середньовічне – це не сказати нічого. Ліва інтелігенція типу англійського письменника Бернарда Шоу і французького письменника Анрі Барбюса була в захваті. Коли мільйони українців гинули від штучного голоду і репресій, крім Німеччини, жодна провідна газета Європи і Північної Америки словом не обмовилась про цей геноцид. Навпаки, скрізь друкувались статті про щасливе життя робітників і селян у країні, де відсутня експлуатація людини людиною.

Першою державою, що визнала Голодомор, стала гітлерівська Німеччина

А от тверезі представники середнього класу були вкрай стурбовані. Їх занепокоєння поділяли провідні представники промислового капіталу європейських країн. Саме середній клас, розуміючи смертельну небезпеку комунізму, став рушійною силою масового правого антикомуністичного руху. При підтримці промислового капіталу в Європі виникли потужні політичні сили, спрямовані на нейтралізацію згубного впливу марксизму на життя цих країн. В Італії такою силою стали фашисти, очолені Беніто Муссоліні, в Німеччині – націонал соціалісти, очолені Адольфом Гітлером.

Фашизм – це масовий рух середнього класу (відео)

У дійсності Друга світова війна була війною між правими і лівими силами Європи і світу. Перемогли ліві сили. Апофеозом цієї перемоги став судовий процес у Нюрнберзі над провідними діячами німецького націонал-соціалізму. Прокурором тут виступала провідна націонал-комуністична сила світу – Радянський союз. Тому важливо співставити два комплекси ідей – ліві і праві – для розуміння того, який ідеологічний імпульс отримав світ у висліді цієї перемоги. Розглянемо реалізацію 5 заповідей, викладених у Маніфесті комуністичної партії.

Як ми бачимо, націонал-соціалізм і націонал-комунізм – абсолютно протилежні у сенсі сприйняття марксистської концепції суспільного розвитку. Різною була і соціальна база цих рухів. У Російській імперії це була люмпенізована маса, що становила критичну частину населення імперії у центральних губерніях. У Німеччині це був потужний середній клас, що теж становив критичну частину населення країни. Але у них було і багато спільного.

Авторитаризм. Вождь на чолі держави, що концентрує у своїх руках і законодавчу, і виконавчу владу: Сталін в новітній російській імперії, Гітлер у Третьому рейху, Муссоліні в Італії, Франко в Іспанії, Салазар в Португалії, Хорті в Угорщині, пізніше Мао Цзе Дун у комуністичному Китаї, Ким Ір Сен у Кореї, Хо Ши Мін у В’єтнамі. Цей перелік можна продовжувати і по сьогоднішній день. Проблема в тому, що в жодній з названих країн авторитаризм не розглядався як тимчасове явище, але як основа для подальшого життя народу без обмеження у часі. В історичному сенсі авторитаризм програв колективному розуму. Нищівна поразка Німеччини у Другій світовій війні є яскравим свідченням цього програшу, безпрецедентні людські і матеріальні втрати Новітньої російської імперії також. Остання потрапила в табір переможців лише завдяки майстерно зіграній колективним розумом партії під назвою Друга світова війна.

Націоналізм. Націоналізм відразу став основою внутрішньої і зовнішньої політики всіх перерахованих вище держав, крім Новітньої російської імперії. Ця імперія виникла під інтернаціональними гаслами. Її інтернаціональний характер у значній мірі був зумовлений значною присутністю на початковому етапі її становлення євреїв у вищих керівних ланках комуністичної партії, армії, державного апарату. У перші роки існування євреї були провідною силою інтернаціонального революційного руху і в інших країнах Європи, зокрема, в Німеччині і Угорщині. Правда в останніх двох країнах їх революційна діяльність лише підсилила націоналістичні настрої в суспільствах і через це спроби революцій під руйнівними марксистськими гаслами були швидко придушені.

Антисемітизм. Антисемітизм був частиною державної політики Третього рейху. Євреям німці приписували поразку у Першій світовій війні. В той час, як німецька армія перемагала на всіх фронтах, єврейські революціонери дестабілізували тил. Німеччина програла війну не через поразки на фронтах, а через розвал тилу. Другою причиною німці вважали те, що євреї в своїй масі були носіями ідей більшовизму, які перемогли в Російській імперії, і мало не перемогли в Німеччині та багатьох інших країнах Європи. Німеччина була єдиною європейською країною, де були широко відомі всі злочини більшовизму, включно з геноцидом українців: 1932-1933 роки – 10.5 млн. жертв. На рівні державної політики антисемітизм був і у Румунії та Угорщині.

Неарійське походження: у гітлерівській армії воювало до 150 тисяч євреїв

Проте у фашистській Італії антисемітизму не було. Там величезна кількість євреїв була членами Італійської фашистської партії. Не було антисемітизму і в Іспанії та Португалії. Так що антисемітизм не є автоматично засадничою ідеєю правих рухів.

А от у Новітній російській імперії антисемітизм був основою негласної державної політики. Для зовнішнього користування ця імперія вживала інтернаціональні гасла, оскільки потребувала фінансової, економічної, наукової, політичної підтримки міжнародного єврейства. Для цього, наприклад, десятки років на поважних посадах в державі був приручений єврей Каганович. Євреї були і на багатьох другорядних шаблях влади. Вони в дозволених межах писали книжки, ставили фільми, виступали на сцені, але від реальної влади були усунені. Процес усунення відбувався поступово.

Реальним організатором більшовицького перевороту в Російській імперії був Троцький. Він забезпечив його фінансування із-за кордону, а також становлення і фінансування збройних сил, які у 1920 році досягли чисельності у 5.5 млн. осіб. Він мав очолити Новітню російську імперію після смерті Леніна у 1922 році. Проте Сталін підступно переграв Троцького у боротьбі за владу і несподівано для багатьох став генеральним секретарем комуністичної партії імперії. З цього моменту Троцький був приреченим. Фізично знищити його тоді Сталін не міг – надто великий авторитет був у Троцького у впливових єврейських колах за межами країни, а Сталін щодо них мав великі плани. Він вислав Троцького з країни у 1929 році. Одночасно він почав методично знищувати всіх  соратників Троцького. При цьому він не казав, що знищує євреїв, він говорив, що знищує троцькістів. Інших видатних комуністичних лідерів єврейської національності, разом з їхніми поплічниками також переважно єврейської національності, він вже знищував не вагаючись після резонансних політичних судових процесів. У цьому разі він також не говорив, що знищує євреїв у владі. Він знищував всіляких лівих і правих уклоністів, що відійшли від генеральної лінії комуністичної партії.

Всі двадцяті і тридцяті роки йшло систематичне винищення євреїв у владі. Вирішальний удар був нанесений їм у 1937 році, коли за один рік було розстріляно 750 тисяч представників переважно середньої ланки управлінського апарату країни і 750 тисяч було відправлено до концтаборів. Так були  знищені найздібніші представники цього народу, що пішли у владу. При цьому єврейський простолюд не чіпали, сподіваючись на його швидку асиміляцію серед населення імперії.

Другий потужний удар по євреям в Україні нанесли вже німці. Саме тут за межою осілості проживала більшість євреїв Російської імперії. Практично знищені були всі найбідніші представники цього народу, які в силу різних причин не змогли евакуюватись на схід при відступі червоної армії.

ПРАВДА ПРО БАБИН ЯР. Документальне дослідження

Більшовицький заколот 1917  року став трагедією не лише для українського народу, але і для єврейського, який йому щиро сприяв. Євреї допомогли дикому звіру – російській черні – зірватись з ланцюга. Проте згодом цей звір їх і покусав.

До цього євреї переважно жили за рахунок торгівлі і ремісництва. За радянської влади не стало ні першого, ні другого. У результаті була підірвана економічна основа існування єврейського етносу. Правда, тисячі років євреї в місцях свого компактного проживання були відсторонені від державної влади, а тут, саме завдяки більшовицькому перевороту, вперше в історії вони отримали можливість прилучитись до цієї влади на найвищих її щаблях. Але тривало це буквально кілька років і коштувало більшості з них життя.

Керівний склад НКВС УСРР середини 1930-их років

Моє дитинство пройшло в м. Балті – колишньому єврейському торговому містечку. П’ятидесяті роки вже добре відклались у моїй дитячій пам’яті. Тоді на жодній вагомій посаді в місті не було жодного єврея. Центр міста, як і раніше, був цілком заселений євреями. Тоді всі жили у злиднях, але навіть на цьому фону злидні переважної більшості єврейських родин привертали увагу. Євреї не становили критичної маси управлінських кадрів новітньої російської імперії навіть у ті декілька років, що слідували за більшовицьким переворотом. Ніколи не становили вони більшості у каральних органах імперії ЧК і НКВД і не очолювали їх. Євреї імперії були швидше розмінною монетою у глобальній грі Штабу світової революції за створення світового концтабору.

Двадцять років єврейської державності в Україні, 1918-1938

Репресивність. Третій рейх був доволі репресивною державою. Напередодні початку Другої світової війни у 1939 році у в’язницях і концтаборах націонал-соціалістичної Німеччини утримувались за різними оцінками 25-60 тисяч в’язнів. Нагадаю, що на 1900 рік аналогічний показник в Російській імперії становив 19 тисяч осіб. Не були рідкістю і смертельні вироки німецьких судів. На відміну від Німеччини, в Італії за всі роки панування фашизму до страти було засуджено лише десять осіб. Правда і те, що під час тої війни в міру погіршення ситуації на фронтах німці приступили до фізичного винищення євреїв, а також циган.

Нацизм і більшовизм

Навіть на цьому фоні вражає масштаб репресій в Новітній російській імперії. Нижня оцінка кількості в’язнів напередодні Другої світової війни тут сягала 2.5 млн. осіб. Тут геноцид тривав усі передвоєнні і навіть у післявоєнні роки: 1921-1923 роки – 3.5 млн. українців, 1932-1933 роки – 10.5 українців, 1946-1947 роки – 1.5 млн. українців.

Мільйони українців були виселені у віддалені частини імперії: частина з них загинула ще в дорозі або в перші місяці перебування на нових землях. Геноцид тривав і під час війни, коли безжально знищували українців, використовуючи фактор війни, посилаючи їх в атаки на німецькі кулемети не видавши зброї або примушуючи їх форсувати Дніпро не надавши плавзасобів (потонуло близько 1 млн. осіб).

Підрив греблі Дніпрогесу при відступі червоної армії коштував українцям 100 тисяч осіб. І нема тим злочинам кінця і краю. Демографічні втрати українців у Другій світовій війні сягнули 14 млн. осіб. На відміну від Гітлера, Сталін і його кліка ніколи відкрито не оголошували свої наміри. Жодного разу ніхто з них не вимовив слова: «Всі українці мають бути знищені». Вони завжди дбали про інформаційне прикриття своїх людожерських дій: неврожай, колективізація, індустріалізація, перемога над ворогом, світле майбутнє людства – все йшло в дію.

А результатом було фізичне знищення українців. Знищувались і виселялись не лише українці, але в одній статті про всіх не розкажеш. На місці спустілих українських сіл виникали не єврейські кібуци, а російські дєрєвні.

Чому все-таки націонал-комунізм, а не інтернаціонал-комунізм був у Новітній російській імперії?

Банді мерзотників, яка очолила колишню Російську імперію, були байдужі інтереси будь-якого з народів імперії. Проте її завданням було спочатку утримання імперії від остаточного розвалу, а далі її подальше розширення. Для цього потрібно було опертись на народ, зусиллями якого ця імперія творилась і поширювалась протягом століть.

Цим народом міг бути лише так званий російський народ. Він становив більшість червоної армії, яка потопила в крові українські національно-визвольні змагання, і  у 1920 році вже настільки посилилась, що була кинута на захоплення всієї Європи, правда невдалого, на продзагони, які грабували і нищили українські села, на каральні органи ЧК і НКВД, які чинили масовий терор на окупованих землях України, на державний апарат, зокрема, в окупованій Україні.

Я пам’ятаю п’ятидесяті роки в м. Балті, що була острівцем в морі українських, польських і молдавських сіл. На всіх керівних посадах від першого секретаря райкому до начальника поштового відділення були виключно московити. Теза Сталіна про можливість побудови комунізму в одній окремо взятій країні була адресована саме цьому народу. Тобто не будемо чекати світової революції, щоб розчинитись в бурхливому морі передових європейських народів, а будемо робити те, що робили протягом століть, – поширювати далі, далі і далі за межи імперії, фізично знищуючи можливих конкурентів.  

Конкурентом номер один для московитів був, безумовно, український етнос. Тому він і зазнав найбільших втрат серед інших народів імперії. Конкурентами номер два, але лише у владі – через їх відносно малу загальну чисельність, були євреї, тому всі чистки державного апарату від троцькістів, правих і лівих уклоністів та інших ворогів народу в першу чергу зачіпали саме їх.

Кордони багатьох союзних республік декілька разів перекроювались на користь так званої російської федерації. Зокрема українсько-російській кордон на всій своїй довжині проходив етнічними українськими землями – Брянщина, Курщина, Воронежчина, Білгородщина, Кубань. За межами України залишились мільйони українців. 

Великі державні кошти виділялись на розвиток так званої російської культури і на фізичне знищення видатних діячів культур інших народів та пригнічення національних культур. На лице була брутальна форма великодержавного російського шовінізму. А на зовні все подавалось як розквіт братніх народів у союзі із старшим братом.

Репресії проти інакодумців були характерні і для націонал-соціалізму, і для націонал-комунізму, проте їх масштаб суттєво відрізнявся. І дуже дивним виглядає націонал-комунізм – об’єктивно абсолютне зло людства (імперія зла, за висловом американського президента Рональда Рейгана) в ролі судді над націонал-соціалізмом.

Як правильно називати паталогічний російський шовінізм тепер, коли після розпаду Радянського союзу слово комунізм виглядає ніби недоречним? Фашизм? Але він став лайкою лише з подачі вождя світового пролетаріату – Сталіна. Нацизм – скорочення від  націонал–соціалізм? Але вище наведений аналіз показує, що їх відмінності перевищують те, що у них спільне. Це унікальне явище світової історії найдоречніше називати РАШИЗМом. І нинішня війна з Московією має завершитись Нюрнберзьким трибуналом над рашизмом, який не раз протягом століть змінював своє ідеологічне прикриття, залишаючись тим самим по суті – диким, злобним, агресивним, антилюдським.

На якому комплексі ідей має базуватись концепція побудови майбутньої української етнічної держави? Комплекс лівих, викладений вище, – це шлях до національної смерті. Безумовно, це має бути комплекс правих ідей, доопрацьований на основі ретельної роботи над помилками минулого. При цьому слід виходити з того, що переважна більшість народів Європи є братніми нам народами, а поляки є другою великою частиною єдиного з нами народу.

Україна понад усе! Слава українській нації! Смерть її ворогам! Поки ці слова будуть жити у серці кожного українця, Україна переможе і буде сильною та процвітаючою державою серед братніх європейських народів.

Колір Ночі - Слава Україні

Додаток.

Друга світова війна. Росіяни увійшли до Європи.

Уривки з книги «Війна все спише» російського художника і живописця Леоніда Миколайовича Рабічева, який був командиром взводу у 1942-1945 роках.

…Але спочатку заходимо в будинок. Три великі кімнати, дві мертві жінки і три мертві дівчини, спідниці закинуті, а між ніг стирчать порожні пляшки. Я йду вздовж стіни будинку, других дверей, коридору, дверей і ще двох суміжних кімнат, на кожному з ліжок, а їх три, лежать мертві жінки з розкинутими ногами і пляшками між ніг. Ну, всіх зґвалтували і розстріляли, подушки залиті кров'ю, але звідки це садистське бажання встромити пляшку? Наша піхота, танкісти, сільські та міські хлопці, у кожного є родини, матері, сестри. Я розумію – вбив у бою, якщо ти не вб'єш, тебе вб'ють. Але це – якась страшна садистська гра, щось на зразок змагання: хто більше встромить пляшок, і це в кожному будинку.

...Це було п'ять місяців тому, коли наші війська в Східній Пруссії наздогнали цивільне населення, що евакуйовувалось з Гольдапа, Інстербурга та інших міст, покинутих німецькою армією. На возах, машинах, пішки люди похилого віку, жінки, діти, великі патріархальні родини неспішно йшли на захід по всіх дорогах і магістралях країни. Наші танкісти, піхотинці, артилеристи, зв'язківці, що наздогнали їх, щоб розчистити шлях, скидали їх вози з меблями, сумками, валізами, кіньми в рови на узбіччях шосе, відтісняли старих і дітей і, забувши про обов'язок і честь і про відступаючі без бою німецькі частини, тисячами нападали на жінок і дівчат. Жінки, матері та їхні дочки, лежать праворуч і ліворуч уздовж шосе, а перед кожною стоїть кудкудакаюча армада чоловіків зі спущеними штанами. Тих, хто стікає кров'ю і втрачає свідомість, відтягують в сторону, дітей, які поспішають їм на допомогу, розстрілюють. Гогіт, сміх, крики і стогін. А їх командири, їх майори і полковники стоять на шосе: хто сміється, а хто й деригує процесом. Це для того, щоб в ньому брали участь всі без винятку їхні солдати. Ні, не взаємна відповідальність, і зовсім не помста проклятим окупантам – це пекельний смертельно небезпечний груповий секс.

Вседозволеність, безкарність, знеособленість і жорстока логіка збожеволілого натовпу. Шокований, я сів у кабіну вантажівки, мій водій Демидов стояв у черзі, і я уявляв собі Карфаген Флобера, і розумів, що війна не все спише. А полковник, той, хто тільки що диригував, не витримує і сам стає в чергу, а майор стріляє в свідків, дітей і людей похилого віку, які б'ються в істериці. А попереду – наступний підрозділ. І знову зупинка, і я не можу утримати своїх зв'язківців, які теж стають в нові черги, а мої телефоністи задихаються від сміху, і нудота підступає до горла. До горизонту між горами лахміття, перекинутих возів, трупи жінок, старих, дітей. Шосе звільняється для руху. Темніє. Зліва і справа розташовані німецькі ферми. Отримуємо команду влаштуватися на ночівлю. Це частина штабу нашої армії: командувач артилерією, протиповітряною обороною, політвідділ. Ми з взводом управління отримуємо ферму за два кілометри від траси. У всіх кімнатах лежать трупи дітей, людей похилого віку, а також зґвалтованих і розстріляних жінок. Ми настільки втомлені, що, ігноруючи їх, лягаємо на підлогу між ними і засинаємо.

...Отже, я допомагаю виносити трупи. Я мерзну біля стіни будинку. Весна, перша зелена трава на землі, яскраве спекотне сонце. Наш будинок гостроверхий, з флюгерами, в готичному стилі, покритий червоною черепицею, напевно, їй двісті років, внутрішній двір, вимощений кам'яними плитами, яким п'ятсот років. У Європі, ми в Європі! І раптом дві шістнадцятирічні німецькі дівчини входять у відчинені ворота. В їх очах немає страху, а страшна тривога. Вони побачили мене, підбігли і, перебиваючи одна одну, намагалися мені щось пояснити німецькою. Хоча я не знаю мови, але чую слова «мутер», «фатер», «брудер». Мені стає зрозуміло, що в атмосфері тисняви вони десь втратили родину. Мені їх страшенно шкода, я розумію, що їм потрібно бігти з нашого головного двору, куди дивляться очі, і швидше, і я кажу їм: "Бурмочу, фатер, брудер – ніхт!" - і показую пальцем на другі далекі ворота, я їх підштовхую. Нарешті вони мене розуміють, швидко йдуть, зникають з поля зору, а я полегшено зітхаю – як мінімум я врятував двох дівчат і йду на другий поверх до своїх телефонів, але менш ніж за двадцять хвилин чую з двору якісь крики, сміх, матюки. Кидаюся до вікна. Майор А. стоїть на сходах будинку, а два сержанта викручують руки тим двом дівчатам. Навколо водії, санітари, писарі, посильні. Ніколаєв, Сидоров, Харитонов, Піменов... Командує майор А.: "Беріть дівчат за руки і ноги, спідниці і блузки вниз! Ставайте в дві шеренги! Розстебніть ремені, стягніть штани! Праворуч і ліворуч, по одному, починайте! Майор А. командує, а мої зв'язківці, мій взвод, вже біжить сходами і шикується в ряди. А дві «врятовані» мною дівчини лежать на стародавніх кам'яних плитах, руки в лещатах, рот повний шарфів, ноги розведені в сторони – вони вже не намагаються вирватися з рук чотирьох сержантів, а п'ятий відриває і розриває їх блузки, бюстгальтери, спідниці, штани. Мої телефоністи вибігли з дому – сміх і непристойність. І черги не зменшуються, одні піднімаються, інші опускаються, а навколо мучениць вже калюжі крові, і немає кінця рядам і мату. Дівчата вже без свідомості, а насилля триває. Нарешті майор А. дістає з кобури револьвер і стріляє в закривавлені обличчя мучениць, а сержанти тягнуть їх понівечені тіла в свинарник, де голодні свині починають відривати їх вуха, носи, груди, і за кілька хвилин від них залишається тільки два черепа, кістки, хребці. Мені страшно і огидно. Нудота підступає до горла і я рву". (Переклад автора, оригінал російською за посиланням).

Зауваження

Переважна кількість цих тварин у військовій формі закінчили радянські школи, де замість закону божого вивчали Маніфест комуністичної партії. Навіть армія Російської імперії, при всій її брутальності, не була здатна на такі злочини. А чи інакше себе вели російські окупанти в м. Бучі на початку нинішньої повномасштабної війни? Чи можна було б уявити німців в подібній ситуації на окупованих ними територіях? Я пам’ятаю слова своєї вже давно покійної родички, в хаті якої була німецька комендатура: «Не вірте нікому, що німці погані люди. Вони нікому і нічого поганого не зробили».