Якщо війна не зупиниться до кінця травня, це означає, що ми зайшли на нове коло збройного протистояння. І логіка цього етапу російсько-української війни не у завоюванні нових квадратних кілометрів, а у намаганні зруйнувати чи бодай суттєво підважити стійкість системи життєдіяльності ворога.
Ця стратегія не нова. Стратегічні бомбардування часів ІІ Світової війни були здебільшого спрямовані не проти військових зʼєднань чи обʼєктів, а проти обʼєктів критичної інфраструктури, стратегічних підприємств та цивільного населення. Останнє нищили сотнями тисяч, випалюючи цілі квартали у німецьких містах в розрахунку, що німці повстануть проти свого фюрера та скинуть його, замінивши на іншого більш зговірливого лідера, який укладе з союзниками мир на їхніх умовах, пише Геннадій Друзенко.
"Система Третього Райху виявилась настільки стійкою, що союзниками прийшлось штурмувати Берлін та окупувати Німеччину. Бо нацистський ВПК вийшов на свій пік в серпні 1944, коли союзники вже відкрили другий фронт і фактично повністю домінували в повітрі. І тоді ж 70+% німецької молоді віком від 16 до 18 років добровільно записалось до Сил оборони. Система не похитнулась до самого кінця, тому союзники були змушені її знищити.
Система імператорської Японії також проявила надзвичайну стійкість. І тільки два ядерних бомбардування змусили японців скласти зброю. Натомість італійський фашистський режим виявився набагато менш тривким – не витримав напруги великої війни, через що захитався і колапсував вже 1943 року. Так само Другий Райх не витримав напруження сил в перебігу І Світової та колапсував наприкінці 1918 року, коли Німеччина не втратила жодної пʼяди своєї землі.
Я вдався до цього короткого історичного екскурсу лише для того, аби продемонструвати, що війна в довгу – це насамперед не про територіальні здобутки, а про стійкість системи. І якщо російсько-українська війна зайде на нове коло, то йтиметься не про те, хто завоює чи відвоює більше земель, а про те, чия система тривкіша.
Останні три роки великої війни Україна воювала за формулою: українці воюють – Захід оплачує війну. Ба більше, суспільний консенсус полягав у тому, що на передовій достатньо приблизно 1% мешканців України, ще кілька відсотків служать, але не на передовій, ще 5-6% якимось чином причетні до війни: активно волонтерять, працюють на підприємствах ОПК, служать в ДСНС тощо. Ще відсотків 10 – внутрішні переселенці. Для решти 80% війна стала новою нормальністю. Головне, аби не прилетіла ракета або дрон і не злапало ТЦК.
Це – нестійка система. По-перше, основний донор (США) більше не хоче оплачувати українську війну. А це нівроку приблизно третина видаткової частини українського бюджету у минулі роки. По-друге, СЗЧ та дезертирство фактично вимивають з Сил оборони приблизно таку ж кількість особового складу, яку мобілізують до неї ТЦК. По-третє, корупційні скандали та неефективне урядування демотивують людей ризикувати життям і віддавати його за таку Україну. Звичайно, я розумію, що влада не дорівнює України, але всі, хто воліє вбивати й вмирати за будь-яку Україну, давно на фронті. Порядні майже закінчилися. Бідні ховаються від ТЦК. Заможні та непорядні – відкупаються.
Тому аби продовжувати війну вдовгу (а скидається, що все до того йде), треба змінювати власне матрицю українського життя і суспільства. Аби всі ці мікротріщини у довірі до влади, у взаєминах між тими, хто у камуфляжі та хто ні, між тими, хто уїхав і залишився, між тими, хто четвертий (як варіант – одинадцятий) рік добровільно на фронті, і тими, кого щойно бусифікували, між елітними частинами та нікому невідомими бригадами з командирами-мʼясниками, між, між, між...
Доки путін не оголошує загальну мобілізацію, росія воює в півсили. 600-700 тис. росіян на українському фронті – 0,5% від загальної кількості населення РФ. Таких сил точно недостатньо, аби завоювати Україну. А от щоб розхитати її неефективну систему їх може вистачити.
Воювати вдовгу можна. Але нам знову треба згуртуватися так, аби не посипатися зсередини під російським тиском. Бо російський буревій може повалити український дуб тільки в тому разі, якщо його зсередини сточить український шашель", – написав він.
Виділення в тексті мої, О.К.
Наші інтереси:
Розуміємо, що влада Зеленського та його "5-6 ефективних менеджерів" своїми брудними руками знищила ту згуртованість, єдність, віру, величезний духовний та національний підйом і натхнення, яке були серед українців у перші місяці цієї війни. Хто залишився в Україні, розуміє, про що я. Такого єднання і взаємодопомоги напевне ще не було в нашій новітній історії. Але повернулися до корита чиновники, залізли своїми загребущими руками в держбюджет, який наповнювався переважно західною допомогою, почали красти й збагачуватися, не хотіли відкривати електронне декларування, щоб ми не побачили, як вони збагачуються на війні, аж поки народ через петиції та суспільний розголос не підняв це питання...
Поки прості українці воюють, влада збільшує собі зарплати, МВС купує для поліції дорогі автівки, а народ скидається на автівки військовим. Міноборони платить гроші за зброю невідомо кому, щоб чиновники отримали відкати, і врешті цю зброю так і не отримує, а народ скидається на дрони.
Багато ще можна згадати, що було протягом цих трьох років. Тому цілком зрозуміло, чому вже не стоять черги до військкоматів, щоб записатися і піти у військо, як це було у перші місяці 2022 року. Йти вмирати за таку державу, якою керує ця ганебна владна верхівка на чолі з "5-6 ефективними менеджерами", вже ніхто не хоче. Вони наживаються на війні, наживаються на ухилянтах, наживаються на усьому, на чому тільки можна – навіть на відбудові шкіл у прифронтовій зоні, у яких ніхто не вчиться.
Цій злочинній правлячій верхівці й надалі потрібна війна – навіть до останнього українця. Їм байдуже, чи буде взагалі існувати Україна, – тоді вже нікому не буде діла, щоб розбиратися з їхніми злочинами... Чи справді потрібно продовжувати війну й надалі? Чи не досить вже цих пафосних, "потужних" гасел про незламність? Потрібно йти на нове коло війни?
На перший погляд, це недосяжна мета. Проте Ісус закликає без вагань братися до справи й негайно розпочинати стратегію «успадкування Землі», адже правильна стратегія сама згенерує необхідні ресурси...
Межі стійкості системи. Або що буде з Україною, якщо війна не зупиниться до кінця травня
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Якщо війна не зупиниться до кінця травня, це означає, що ми зайшли на нове коло збройного протистояння. І логіка цього етапу російсько-української війни не у завоюванні нових квадратних кілометрів, а у намаганні зруйнувати чи бодай суттєво підважити стійкість системи життєдіяльності ворога.
24051302.jpg
Ця стратегія не нова. Стратегічні бомбардування часів ІІ Світової війни були здебільшого спрямовані не проти військових зʼєднань чи обʼєктів, а проти обʼєктів критичної інфраструктури, стратегічних підприємств та цивільного населення. Останнє нищили сотнями тисяч, випалюючи цілі квартали у німецьких містах в розрахунку, що німці повстануть проти свого фюрера та скинуть його, замінивши на іншого більш зговірливого лідера, який укладе з союзниками мир на їхніх умовах, пише Геннадій Друзенко.
"Система Третього Райху виявилась настільки стійкою, що союзниками прийшлось штурмувати Берлін та окупувати Німеччину. Бо нацистський ВПК вийшов на свій пік в серпні 1944, коли союзники вже відкрили другий фронт і фактично повністю домінували в повітрі. І тоді ж 70+% німецької молоді віком від 16 до 18 років добровільно записалось до Сил оборони. Система не похитнулась до самого кінця, тому союзники були змушені її знищити.
Система імператорської Японії також проявила надзвичайну стійкість. І тільки два ядерних бомбардування змусили японців скласти зброю. Натомість італійський фашистський режим виявився набагато менш тривким – не витримав напруги великої війни, через що захитався і колапсував вже 1943 року. Так само Другий Райх не витримав напруження сил в перебігу І Світової та колапсував наприкінці 1918 року, коли Німеччина не втратила жодної пʼяди своєї землі.
Я вдався до цього короткого історичного екскурсу лише для того, аби продемонструвати, що війна в довгу – це насамперед не про територіальні здобутки, а про стійкість системи. І якщо російсько-українська війна зайде на нове коло, то йтиметься не про те, хто завоює чи відвоює більше земель, а про те, чия система тривкіша.
Останні три роки великої війни Україна воювала за формулою: українці воюють – Захід оплачує війну. Ба більше, суспільний консенсус полягав у тому, що на передовій достатньо приблизно 1% мешканців України, ще кілька відсотків служать, але не на передовій, ще 5-6% якимось чином причетні до війни: активно волонтерять, працюють на підприємствах ОПК, служать в ДСНС тощо. Ще відсотків 10 – внутрішні переселенці. Для решти 80% війна стала новою нормальністю. Головне, аби не прилетіла ракета або дрон і не злапало ТЦК.
Це – нестійка система. По-перше, основний донор (США) більше не хоче оплачувати українську війну. А це нівроку приблизно третина видаткової частини українського бюджету у минулі роки. По-друге, СЗЧ та дезертирство фактично вимивають з Сил оборони приблизно таку ж кількість особового складу, яку мобілізують до неї ТЦК. По-третє, корупційні скандали та неефективне урядування демотивують людей ризикувати життям і віддавати його за таку Україну. Звичайно, я розумію, що влада не дорівнює України, але всі, хто воліє вбивати й вмирати за будь-яку Україну, давно на фронті. Порядні майже закінчилися. Бідні ховаються від ТЦК. Заможні та непорядні – відкупаються.
Тому аби продовжувати війну вдовгу (а скидається, що все до того йде), треба змінювати власне матрицю українського життя і суспільства. Аби всі ці мікротріщини у довірі до влади, у взаєминах між тими, хто у камуфляжі та хто ні, між тими, хто уїхав і залишився, між тими, хто четвертий (як варіант – одинадцятий) рік добровільно на фронті, і тими, кого щойно бусифікували, між елітними частинами та нікому невідомими бригадами з командирами-мʼясниками, між, між, між...
Доки путін не оголошує загальну мобілізацію, росія воює в півсили. 600-700 тис. росіян на українському фронті – 0,5% від загальної кількості населення РФ. Таких сил точно недостатньо, аби завоювати Україну. А от щоб розхитати її неефективну систему їх може вистачити.
Воювати вдовгу можна. Але нам знову треба згуртуватися так, аби не посипатися зсередини під російським тиском. Бо російський буревій може повалити український дуб тільки в тому разі, якщо його зсередини сточить український шашель", – написав він.
Виділення в тексті мої, О.К.
Розуміємо, що влада Зеленського та його "5-6 ефективних менеджерів" своїми брудними руками знищила ту згуртованість, єдність, віру, величезний духовний та національний підйом і натхнення, яке були серед українців у перші місяці цієї війни. Хто залишився в Україні, розуміє, про що я. Такого єднання і взаємодопомоги напевне ще не було в нашій новітній історії. Але повернулися до корита чиновники, залізли своїми загребущими руками в держбюджет, який наповнювався переважно західною допомогою, почали красти й збагачуватися, не хотіли відкривати електронне декларування, щоб ми не побачили, як вони збагачуються на війні, аж поки народ через петиції та суспільний розголос не підняв це питання...
Поки прості українці воюють, влада збільшує собі зарплати, МВС купує для поліції дорогі автівки, а народ скидається на автівки військовим. Міноборони платить гроші за зброю невідомо кому, щоб чиновники отримали відкати, і врешті цю зброю так і не отримує, а народ скидається на дрони.
Багато ще можна згадати, що було протягом цих трьох років. Тому цілком зрозуміло, чому вже не стоять черги до військкоматів, щоб записатися і піти у військо, як це було у перші місяці 2022 року. Йти вмирати за таку державу, якою керує ця ганебна владна верхівка на чолі з "5-6 ефективними менеджерами", вже ніхто не хоче. Вони наживаються на війні, наживаються на ухилянтах, наживаються на усьому, на чому тільки можна – навіть на відбудові шкіл у прифронтовій зоні, у яких ніхто не вчиться.
Цій злочинній правлячій верхівці й надалі потрібна війна – навіть до останнього українця. Їм байдуже, чи буде взагалі існувати Україна, – тоді вже нікому не буде діла, щоб розбиратися з їхніми злочинами... Чи справді потрібно продовжувати війну й надалі? Чи не досить вже цих пафосних, "потужних" гасел про незламність? Потрібно йти на нове коло війни?
Напишіть, що думаєте.
Зверніть увагу
«Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу» – третій крок до вічного життя та опанування планети Земля