Любов, Лелія, Милість, Кохання – чотири слова української мови для позначення любові

Почнімо з чотирьох гелленських слів та їх українських відповідників.

1. Агапе (ἀγάπη) – приязнь, доброзичливість, глибока симпатія. Це безумовне почуття, яке в нас існує незалежно від того, як ставляться до нас – люблять нас чи ні. Слову «агапе» відповідає українське «милість», звідси – «милосердя».

2. Філіа (φιλία) – любов, любов-дружба, духовна любов. Це почуття передбачає взаємність, адже якщо ми когось любимо, то бажаємо, щоб нас також любили. Любов – це коли людям разом любо, приємно. Почуття любові поєднує бажання добра об’єкту своєї любові з прагненням бути з ним в єдності.

3. Ерос (ἔρως) – кохання, душевна любов між чоловіком і жінкою. Етимологічно слово «кохання» складається з двох коренів: *ко (со) – спільний, *ган-гон – рушійна сила, те, що жене. Тобто кохання – це психічна сила, яка притягує людей одне до одного. Кохання може бути неконтрольованим з боку розуму і перетворитися на пристрасть.

4. Сторге (στοργή) – любов між батьками та дітьми. Це найпоширеніший і найприродніший прояв любові, тож було б дивно, якби в українській мові не було відповідника.

Отже, агапе – це милість, філія – це любов, ерос – це кохання. А як позначити почуття сторге?

Для позначення ніжної любові між батьками та дітьми в українській мові є слово «лелія», з наголосом на звук Е. Від іменника «лЕлія» походить дієслово «леліяти», що значить – дбайливо доглядати, оточувати ласкою, ніжністю, піклуванням.

Відповідно, ті, які є носіями любові-лелії, називаються «лельо» (батько) і «леля» (матір).

На це вказує словник Бориса Грінченка (1908): «Лельо – батюшка, отець», по-сучасному – татечко, татуньо. Перед входженням у стан смерті Ісус проголосив сакральну формулу, яка починалася словами «Лельо, лельо», тобто «тату, тату».

Слово «леля» у значенні «неня», «мамуся», «матуся» збереглося у вигуку «Ой, леле», тобто «ой, мамо».

Звідси ж і слово «ляля» – мала дитина, яку леліють, тобто яка є об’єктом лéлії. «Люлька» – ліжечко для маленької дитини, в якому її леліють і люляють. Колискові пісні часто починаються словами «ой, люлі-люлі».

Таким чином, українська мова розрізняє чотири різновиди почуття глибокої приязності:

милість – безумовна доброзичливість, яка не передбачає взаємності;

любов – прагнення добра тому, кого любимо, та єдності з ним;

кохання – глибока емоція, яка притягує чоловіка та жінку;

лелія – ніжність, ласка та піклування між батьками та дітьми.

НеДіля - Просто Неба