Камала Гарріс бере приклад з Ніколаса Мадуро: збільшення податків і ручне управління цінами

Вже минув місяць, як Камала Гарріс є кандидатом у Президенти США від Демократичної партії. Хоча офіційно її було номіновано на конвенті Демпартії, що відбувся цього тижня, проте де-факто вона вже місяць, як є кандидатом. І весь цей час вона старанно уникає зустрічей з журналістами. Вона зустрічається зі своїми прихильниками, зачитує їм з телесуфлера заздалегідь написаний текст «за все хороше проти всього поганого», але уникає зустрічей у форматі «питання-відповідь». І, схоже, що буде до самих виборів уникати ситуацій, де треба відповідати на запитання. Бо може такого наговорити, що просто занулить свій рейтинг.

Тому за неї працюють пропагандисти, які через ЗМІ розповідають різним групам населення те, що ті групи населення хочуть чути. І таким чином «надувають» рейтинг Камали Гарріс.

Проте не так давно вона висловилася про те, що збирається робити з економікою. Там різні соціальні програми (а де ж на них узяти гроші?), підняття федеральних податків (ах, ось де узяти гроші!) і – «вишенька на торті» – введення на федеральному рівні заборони на підняття цін на продукти! Щоправда, для введення в дію подібних законів має проголосувати Конгрес. Але Камала ще у 2019 році, коли була кандидатом у Президенти (і вилетіла з перегонів ще на початковому етапі) вже пояснила, як вона буде добиватися таких законів. Вона просто буде постійно видавати купу президентських указів, які Конгрес буде намагатися заблокувати – і так до того часу, поки не «продавить» те рішення, яке її влаштовує.

Взагалі, про те, що ціни (зокрема на продукти) зростають саме через недолугу політику чинної адміністрації Байдена-Гарріс – Камала сором’язливо мовчить. Але хоче законодавчо заборонити підняття цін. І, на її думку, отак простим наказом можна подолати інфляцію.

У світі вже неодноразово були ситуації, коли держава втручалася у ціноутворення, тобто забороняла підіймати ціни, коли в країні інфляція. Це було у різні часи у різних країнах, і завжди приводило до того самого результату: дефіцит товарів, розквіт «чорного ринку», збідніння населення і всі супутні явища.

Камала проголошує, що вона своєю економічною програмою захищає інтереси середнього класу. Але ж насамперед від заморожування цін на продукти постраждають дрібні торговці, власники невеликих магазинів, кав’ярень, яток. Постраждають власники невеликих ферм, невеликих продовольчих бізнесів. Якщо не можна буде підіймати ціни, то вони будуть прогорати та втрачати свої бізнеси. А власники великих торговельних мереж почнуть гуртово закуповувати такі самі товари, але нижчої якості за нижчі ціни. І таким чином зможуть тримати ціни у запропонованому «коридорі». Таким чином з магазинів зникнуть якісні товари, а люди будуть вимушені купувати їх на «чорному ринку» значно дорожче, ніж на них була б підвищена ціна при нормальному ціноутворенні, через що населення буде бідніти.

Ті, хто жив у СРСР, проходили це на власному досвіді. А ті, хто молодше – можуть спостерігати це все на прикладі Венесуели. Як колись багата країна скотилася у стан тотального дефіциту, збідніння, масової еміграції з країни та репресій проти тих, хто залишився.

Само собою, економіка США має набагато більший запас міцності порівняно з Венесуелою. Щоб довести її до стану сучасної Венесуели, знадобиться кілька років. Проте штовхнути США у цьому напрямку Камала цілком може.

А тепер подумаємо: якщо США підуть курсом Венесуели: у напрямку дефіциту, «чорного ринку», збідніння – чи буде тоді їм діло до України? Зараз Україна залежить від допомоги наших союзників. І тому нас дуже хвилює, що саме там відбувається.