Добровольчий батальйон «Госпітальєри» готує бойових медиків і рятує життя поранених військових. Його гасло – «Заради кожного життя!» У цьому відео – про мотивацію, мрії та що допомагає триматися обраного шляху, про рішення круто змінити життя, про те, як це вважати домом Мангеттен, а потім – український схід.
Марія Данчина (Тювик) жила в найпівденнішій частині Австрії в місті, з якого за 15 хвилин можна було доїхати до моря, навчалася в університеті на спеціальності «міжкультурний менеджмент» і планувала працювати в Європі.
Ярослав Горянський (Зетрікс) був добровольцем за часів АТО, останні три роки перед повномасштабним вторгненням жив у Польщі, де лікувався, навчався і працював.
Вікторія Гончарук (Торі) підлітком переїхала до США на навчання за грантовою програмою, згодом вступила в університет, працювала інвестиційним аналітиком на Волл-стріт, мріючи заснувати компанію венчурних інвестицій в Україні.
00:00 — Знайомство з бойовими медиками батальйону «Госпітальєри»
03:53 — Чим займались до повномасштабного вторгнення
07:36 — Де і як зустріли війну
11:27 — Історії про повернення до України
16:55 — Реакції близьких та рідних
18:23 — Історії про мобілізацію. Долучення до батальйону «Госпітальєри»
27:25 — Підтримка, мотивація та цінності
35:26 — Рефлексії про відчуття дому
Наші інтереси:
Бачимо, яка прекрасна молодь зараз на війні. Шкода, що багатьох гарних та розумних молодих людей ми вже втратили. Прикро, якщо Україна залишиться без такої прекрасної молоді, а тільки з поколінням з срср та "какаяразніца".
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Із Мангеттена на передову. Історії «госпітальєрів», які повернулися з-за кордону – Ukraїner (відео)
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Добровольчий батальйон «Госпітальєри» готує бойових медиків і рятує життя поранених військових. Його гасло – «Заради кожного життя!» У цьому відео – про мотивацію, мрії та що допомагає триматися обраного шляху, про рішення круто змінити життя, про те, як це вважати домом Мангеттен, а потім – український схід.
240910-viktoriyagoncharuk-2.jpg
Марія Данчина (Тювик) жила в найпівденнішій частині Австрії в місті, з якого за 15 хвилин можна було доїхати до моря, навчалася в університеті на спеціальності «міжкультурний менеджмент» і планувала працювати в Європі.
Ярослав Горянський (Зетрікс) був добровольцем за часів АТО, останні три роки перед повномасштабним вторгненням жив у Польщі, де лікувався, навчався і працював.
Вікторія Гончарук (Торі) підлітком переїхала до США на навчання за грантовою програмою, згодом вступила в університет, працювала інвестиційним аналітиком на Волл-стріт, мріючи заснувати компанію венчурних інвестицій в Україні.
00:00 — Знайомство з бойовими медиками батальйону «Госпітальєри»
03:53 — Чим займались до повномасштабного вторгнення
07:36 — Де і як зустріли війну
11:27 — Історії про повернення до України
16:55 — Реакції близьких та рідних
18:23 — Історії про мобілізацію. Долучення до батальйону «Госпітальєри»
27:25 — Підтримка, мотивація та цінності
35:26 — Рефлексії про відчуття дому
Бачимо, яка прекрасна молодь зараз на війні. Шкода, що багатьох гарних та розумних молодих людей ми вже втратили. Прикро, якщо Україна залишиться без такої прекрасної молоді, а тільки з поколінням з срср та "какаяразніца".
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)