А ви знали, що на початку Першої світової війни у Маріуполі працювало сім консульств європейських держав – Греції, Італії, Австро-Угорщини, Туреччини, Бельгії, Німеччини та Великої Британії? Знали, що у 1900 році Бельгія була найбільшим іноземним інвестором в Російській імперії й 60 відсотків капіталів інвестувала саме на тих територіях, які належали Україні?
Кілька місяців тому я подивилась дуже крутий і дуже важливий документальний фільм-розслідування режисера Kornii Hrytsiuk та продюсерки Анна Паленчук, пише у своєму дописі на Фейсбук відома журналістка та громадська діячка Зоя Казанжи.
Вона зауважує, що сталінська історія перетворила потужний індустріальний край на погано розвинений регіон, який нібито піднявся за СРСР.
"З історії стиралось все, що б могло нагадати про європейськість цього регіону. Ще наприкінці 19 століття заможні німці, бельгійці, британці, французи та американці, які хотіли якнайшвидше примножити свої статки, переїздили в цей депресивний регіон – вони відкривали сучасні заводи, будували розвинені селища з необхідною інфраструктурою. Так з'явилися Донецьк, Маріуполь, Лисичанськ, Дружківка, Нью-Йорк та інші міста сходу.
А от коли до влади прийшли більшовики, то європейці й американці спішно поверталися додому, покидавши тут своє майно, свої заводи і фабрики.
Коли Україна нарешті отримала незалежність, у східних областях вже фактично не залишилося згадок про європейців – ні в архівах, ні на вулицях, ні в спогадах. Лише завдяки кільком ентузіастам історична справедливість почала потроху відновлюватися вже в наші часи.
Фільм "Євродонбас" якраз про це все розповідає, показує те, що було цілим на момент зйомок, знайомить нас з людьми Донбасу, які відновлювали реальну історію краю.
Під час роботи над фільмом були знайдені та анімовані унікальні архівні матеріали 19 століття. Історики, експерти, місцеві жителі розповіли на камеру цікаві і важливі факти, які збирали самі, які їм переповідали старші люди. Все це старанно знищувала радянська влада, стираючи з пам'яті людей імена таких європейських підприємців як Джон Г'юз, Ернест Сольве та Генріх Лауде.
Знаєте, що мене дуже розхвилювало у фільмі? Те, що документалісти встигли відзняти іноземну спадщину Маріуполя, Лисичанська, Дружківки та селища Нью-Йорк. Всі будівлі, на жаль, вже неможливо побачити такими, як у фільмі. Бо майже ВСІ відзняті об’єкти знищили російські варвари!
Фільм знімали у 2021 році, а вже монтували, готували до показу якраз під час повномасштабного вторгнення. У фільмі показано ентузіастів із нині окупованих і зруйнованих міст – люди намагались реставрувати, поновлювати історичні і пам’ятні будівлі. Де ті люди зараз? У яких світах? Чи живі взагалі?" – пише авторка допису.
Зоя Казанжи зауважує: ті падлюки стирали будь-яку пам’ять із людського мозку, як завозили зайд з отого скотозагону для різних народів, яким став срср в результаті, змішували, переплавляли через страх і покарання, розсовували скалічених отих людей по союзу, відбивали все – от звідки оте «мой адрес не дом и не улица».
Наші інтереси:
Знати справжню історію, припинити нарешті послуговуватися радянськими джерелами й відмовитись від штампів та стереотипів, які вмонтували у мізки людям СРСР.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Історія Донбасу була спотворена і переписана радянською владою. Індустріальний Донбас створили європейці і американці
Категорія:
Світ:
Спецтема:
А ви знали, що на початку Першої світової війни у Маріуполі працювало сім консульств європейських держав – Греції, Італії, Австро-Угорщини, Туреччини, Бельгії, Німеччини та Великої Британії? Знали, що у 1900 році Бельгія була найбільшим іноземним інвестором в Російській імперії й 60 відсотків капіталів інвестувала саме на тих територіях, які належали Україні?
24020201.jpg
Кілька місяців тому я подивилась дуже крутий і дуже важливий документальний фільм-розслідування режисера Kornii Hrytsiuk та продюсерки Анна Паленчук, пише у своєму дописі на Фейсбук відома журналістка та громадська діячка Зоя Казанжи.
Вона зауважує, що сталінська історія перетворила потужний індустріальний край на погано розвинений регіон, який нібито піднявся за СРСР.
"З історії стиралось все, що б могло нагадати про європейськість цього регіону. Ще наприкінці 19 століття заможні німці, бельгійці, британці, французи та американці, які хотіли якнайшвидше примножити свої статки, переїздили в цей депресивний регіон – вони відкривали сучасні заводи, будували розвинені селища з необхідною інфраструктурою. Так з'явилися Донецьк, Маріуполь, Лисичанськ, Дружківка, Нью-Йорк та інші міста сходу.
А от коли до влади прийшли більшовики, то європейці й американці спішно поверталися додому, покидавши тут своє майно, свої заводи і фабрики.
Коли Україна нарешті отримала незалежність, у східних областях вже фактично не залишилося згадок про європейців – ні в архівах, ні на вулицях, ні в спогадах. Лише завдяки кільком ентузіастам історична справедливість почала потроху відновлюватися вже в наші часи.
Фільм "Євродонбас" якраз про це все розповідає, показує те, що було цілим на момент зйомок, знайомить нас з людьми Донбасу, які відновлювали реальну історію краю.
Під час роботи над фільмом були знайдені та анімовані унікальні архівні матеріали 19 століття. Історики, експерти, місцеві жителі розповіли на камеру цікаві і важливі факти, які збирали самі, які їм переповідали старші люди. Все це старанно знищувала радянська влада, стираючи з пам'яті людей імена таких європейських підприємців як Джон Г'юз, Ернест Сольве та Генріх Лауде.
Знаєте, що мене дуже розхвилювало у фільмі? Те, що документалісти встигли відзняти іноземну спадщину Маріуполя, Лисичанська, Дружківки та селища Нью-Йорк. Всі будівлі, на жаль, вже неможливо побачити такими, як у фільмі. Бо майже ВСІ відзняті об’єкти знищили російські варвари!
Фільм знімали у 2021 році, а вже монтували, готували до показу якраз під час повномасштабного вторгнення. У фільмі показано ентузіастів із нині окупованих і зруйнованих міст – люди намагались реставрувати, поновлювати історичні і пам’ятні будівлі. Де ті люди зараз? У яких світах? Чи живі взагалі?" – пише авторка допису.
Зоя Казанжи зауважує: ті падлюки стирали будь-яку пам’ять із людського мозку, як завозили зайд з отого скотозагону для різних народів, яким став срср в результаті, змішували, переплавляли через страх і покарання, розсовували скалічених отих людей по союзу, відбивали все – от звідки оте «мой адрес не дом и не улица».
Знати справжню історію, припинити нарешті послуговуватися радянськими джерелами й відмовитись від штампів та стереотипів, які вмонтували у мізки людям СРСР.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта