Головна загадка Другої світової: чому справу Рудольфа Гесса засекречено на 100 років

Здивованим англійцям Гесс заявив, що прибув з місією миру - переконати їх відмовитися від війни. Це було настільки ж дивно і безглуздо, як якби в 1943 або 1944 році з парашутом над Берліном вистрибнув Молотов або Маленков. 

Разом з Гітлером

Гесс познайомився з Гітлером на самому початку його сходження до влади, коли майбутній фюрер ще виступав у пивних залах і його приходили послухати сотня-інша людей. 

Їх походження відрізнялося: Гітлер був художником що перебивався з хліба на воду, а Гесс - сином процвітаючого бізнесмена. Але вони обидва добровільно пішли на фронт в перші дні Першої світової, охоплені патріотичним поривом. 

Обидва мали нагороди за хоробрість, поранення і пройшли всю війну до найостанніших її днів.

Гесс дуже важко переживав крах імперії і перемогу соціал-демократів, тому яскраві та емоційні промови Гітлера знаходили в його душі живий відгук. Гесс став буквально боготворити Гітлера, який, в свою чергу, виявив несподіваний інтерес до Гесса.

Вони були настільки близькими, що аж до самого одруження Гесса в 1927 році ходили чутки про те, що вождя НСДАП і Гесса пов'язує щось набагато більше, ніж просто дружба.

Саме Гесс допомагав Гітлеру редагувати його книгу-маніфест, написану за час ув'язнення. Він же підібрав для неї гучну назву - "Моя боротьба" (Гітлер хотів назвати її "4,5 роки боротьби проти брехні, дурості і зради").

Після виходу з в'язниці Гітлер попросив Гесса стати його особистим секретарем. НСДАП у другій половині 20-х впевнено набирала силу, і, здавалося б, незначна посада зробила Гесса одним з найвпливовіших людей в партії.

Після приходу нацистів до влади більшу частину часу Гітлера стали займати державні справи, і він більше не міг приділяти багато уваги партії. Тому спеціально для Гесса була заснована посада заступника фюрера, який отримав всю повноту влади в партійних справах. 

Гітлер, який любив виступати з промовами, не міг перебувати в кількох місцях одночасно, тому там, куди Гітлер не міг поїхати, від його імені виступав Гесс.

Становище Гесса і його посада були унікальними. Він не підкорявся взагалі жодному відомству або керівнику, за винятком особисто Гітлера.

Зв'язки з англійцями

У 30-ті роки було ясно, що мир, встановлений Версальським договором, скоро завалиться, що спричинить за собою нову війну. Але кого з ким?

 Конфігурації альянсів ще були незрозумілі. Те, що Франція - одвічний противник Німеччини в силу свого географічного положення, це зрозуміло. Але як бути з Британією? 

Всі попередні невдачі німців були через те, що вони вплутувалися в конфлікт з англійцями. А що якщо на цей раз не воювати з ними, а домовитися спільно правити світом?

Такі думки синхронно стали виникати як у німців, так і у англійців стосовно Німеччини. Так виникли дві організації. 

У Німеччині з'явилося Товариство німецько-британської дружби, яке опікали Ріббентроп і Гесс. В Англії з'явилося Товариство англо-німецького товариства.

Не варто обманюватися непомітною назвою: у спілці були дуже впливові прихильники дружби з Німеччиною. 

Наприклад, глава Банку Англії Монтегю Норман, відомий дуже близькою дружбою з міністром економіки рейху Ялмаром Шахтом (Норман навіть був хрещеним його онука). 

Зрештою, головним прихильником дружби з Німеччиною був новий британський король Едуард VIII, що  публічно висловлював симпатії німецькому режиму.

Всі 30-і роки в Англії йшла незрима боротьба між двома владними угрупуваннями, що кардинально розходилися в поглядах з німецького питання. 

Одна виступала за превентивну війну, друга вважала, що Німеччині та Британії нічого ділити і вони повинні домовитися.

Спочатку верх брала "партія миру". Німцям в 1935 році вдалося укласти з Англією морську угоду, що фактично знімала обмеження на розвиток німецького флоту і в односторонньому порядку скасовувала обмеження, накладені на Німеччину Версальським миром.

Німці дуже активно намагалися підтримати своїх "друзів". Одним з найбільш активних провідників британської політики, поряд з Ріббентропом, став Гесс, який мав репутацію одного з головних англофілів рейху.

Він запрошував до Німеччини британських аристократів і депутатів, організовував їм пишний прийом, а потім особисто переконував, що Німеччині та Англії ділити нічого і вони могли б разом правити світом, об'єднавши свої зусилля проти головного ворога цивілізації - більшовизму.

Однак в 1936 році "партія війни" завдала своїм суперникам нищівного удару, домігшись зречення Едуарда VIII, чиї симпатії до Гітлера і Муссоліні вже не були ні для кого секретом. 

Щоб дотримати пристойності, повалення короля було оформлено як добровільне зречення від престолу "заради любові". Відразу ж після цього Едуарда вигнали з країни, і в першу чергу він відправився до Німеччини, де його приймали на найвищому рівні. Гесс особисто запросив Едуарда до себе в гості, і той провів у нього цілий вечір.

Проте до 1939 року англійці продовжували політику умиротворення, яка створювала помилкове враження, що позиції "партії миру" все ще сильні. 

Це підштовхнуло Гітлера до вирішення польського питання. За умовами Версальського миру Східна Пруссія була відрізана від Німеччини по суші, оскільки Польщі були передані Данциг і частина суші, що отримала назву Польський коридор. 

Було очевидно, що Гітлер спробує це змінити. Англія дала Польщі гарантії незалежності, підписавши союзний договір. 

Нацистське керівництво все ще вірило, що англійці не зважаться на війну, і зажадало від Польщі Данциг і Польський коридор для з'єднання з Кенігсбергом. Однак поляки, окрилені підтримкою англійців і французів, відмовили.

У короткостроковій військовій кампанії польські війська були розбиті, і Гітлер, який домігся своєї мети, запропонував всім воюючим державам скликати мирну конференцію для визначення нових кордонів. 

За цих умов західна частина Польщі переходила до німців, а центральна частина ставала напівнезалежною державою. Однак англійці і французи відмовилися вести переговори на цих умовах. Гітлер, наче не відчуває себе зв'язаним якими-небудь обмеженнями, починає військові дії по всій Європі. Починається найжорстокіша війна в історії людства.

Війна і мир

Швидкий розгром Франції привів до того, що Англія виявилася на самоті, а ситуація перетворилася на патову.

 Англійці не мали армії, щоб воювати з вермахтом наодинці, але були надійно захищені морем. Німці через переваги британського флоту не могли висадити десант.

У цій обстановці знову посилилася боротьба між партіями "миру" і "війни". Прихильники миру закликали знайти якесь компромісне рішення, яке влаштує всіх і не допустить повторення кошмарної європейської бійні 1914 року. 

Прихильники війни, в перших рядах яких був Черчілль, що тепер став прем'єр-міністром, вважали, що мир лише дасть невеликий перепочинок, Гітлер вже скуштував перемог і сам вже не зупиниться. Тому треба боротися самотужки і чекати, коли з'являться нові союзники.

Німці весь 1940 рік вели неформальні переговори через посередників, намагаючись прозондувати ґрунт на предмет укладення миру. 

Гітлеру до Британії не було ніякого діла, йому була потрібна тільки свобода дій на континенті. Після перемоги над Францією німці роблять англійцям ще одну пропозицію приступити до мирних переговорів.

Але Черчілль вважає: німецький мир - не найкраще, що чекає Британію. 

По-перше, це означає крах кар'єри Черчілля і повернення на престол Едуарда VIII, по-друге, в разі тріумфу Німеччини на континенті британської гегемонії прийде кінець і почнеться занепад імперії. По-третє, Німеччина перетвориться в таку силу, з якою британці точно не зможуть впоратися, і рано чи пізно їм доведеться підкоритися.

Політ Гесса

Однак спроби "примусити Британію до миру" шляхом бомбардувань її території і потоплення морських судів призвели до зворотного результату. 

"Партія миру", перш впливова, втратила будь-яку підтримку. Не досягнувши бомбардуваннями нічого, Гітлер повернув погляд на схід. 

Він розраховував розгромити СРСР в швидкоплинної кампанії і тим самим одним пострілом вбити двох зайців: і "розширити життєвий простір", і позбавити Британію останньої надії.

Гесс драматично переживав бомбардування Британії і розривався між вірою в геній фюрера, який краще за всіх знає, що робити, і своїми власними поглядами, згідно з якими Англії і Німеччини визначено спільно правити світом.

Крім того, що почалася війна, дещо ослабли позиції Гесса. Більшої ваги отримали військові відомства. У державній ієрархії він перетворився з другої людини після Гітлера в третього, оскільки його обійшов Герінг.

В голові у Гесса народжується план: врятувати цивілізацію, помиривши споріднені народи. Для цієї мети він вирішує відправитися в Англію наодинці.

Свій план він готує кілька місяців, починаючи з осені 1940 року. В Англії він встановлює контакт з герцогом Гамільтоном - видатним аристократом і далеким родичем королівської сім'ї, з яким він познайомився ще на Олімпіаді 1936 року і який до війни був прихильником "партії миру".

Листування з Гамільтоном запевнило його, що позиції прихильників миру з Німеччиною сильні як ніколи, і він вирішив діяти.

 Двічі він скасовував свій секретний виліт і тільки на третій раз, 10 травня 1941 року, відправився в політ. 

Гороскопи обіцяли успіх всім починанням цього дня.

У полоні

Передавши через своїх ад'ютантів прощального листа фюреру, Гесс полетів потай від усіх.

Британська ППО швидко засікла його літак, проте Гесс спустився до землі і втік від перехоплювачів. 

Йому так і не вдалося знайти маєток Гамільтона, тому він вистрибнув з парашутом і тут же здався в полон місцевим ополченцям, назвавшись чужим ім'ям і зажадавши зустрічі з Гамільтоном.

Гесс був у німецькій військовій формі, тому що побоювався, що без форми його приймуть за шпигуна і розстріляють на місці.

Гамільтон прибув на наступний ранок і не впізнав Гесса (або зробив вигляд, що не впізнав). Тоді ж Гесс назвав своє справжнє ім'я і заявив, що прибув з місією миру. Наступні кілька днів його допитували в спробі з'ясувати справжні наміри. 

Він заявив, що Німеччина великодушно пропонує Британії мир, щоб уникнути непотрібної війни. У відповідь вона бажає зміщення уряду Черчілля і свободи дій у континентальній Європі.

Всупереч очікуванням, Британія не стала використовувати такий потужний козир і не вела пропагандистську кампанію в зв'язку з перельотом Гесса, що викликало численні підозри в тому, що англійці ведуть свою гру.

Уже через кілька днів, коли стало ясно, що Гесс не дуже добре обізнаний про подальші плани німецького керівництва, спецслужби втратили до нього інтерес, і до кінця війни Гесс утримувався як військовополонений.

У Німеччині Гесс був оголошений божевільним, його ім'я було викреслено звідусіль, а сам політ Гесса викликав у Гітлера напад люті, втім, не можна виключати, що це було лише майстерною грою, покликаної пом'якшити ефект від провалу.

Таємниця Гесса

До сих пір залишається загадкою, навіщо все-таки Гесс зважився на настільки сумнівний захід. Існує безліч версій про причини, що спонукали заступника Гітлера до цього польоту.

1. Гесс полетів до Англії за наказом фюрера. Це була остання відчайдушна спроба Німеччини уникнути війни на два фронти, тому Гітлер відправив на таку відповідальну справу свого найдовіренішого друга. 

Мир був потрібніший Німеччини, що побоювалась  повторення помилки 1914 року - війни на два фронти. 

Непрямим підтвердженням цієї версії є спогади Карла Вольфа, який незадовго до кінця війни за дорученням Гітлера намагався налагодити контакти з американцями щодо миру.

 За словами Вольфа, Гітлер сказав йому, що якщо його місія провалиться, то він "вчинить з ним, як з Гессом", тобто оголосить божевільним і зрадником. 

2. Політ Гесса був його особистою ініціативою. Гесс, відомий своїми симпатіями до Англії, важко переживав війну, що почалася між народами. 

3. Гесса заманили в пастку британські спецслужби. Операція, безумовно, була б величезною перемогою, оскільки мова йшла не про генерала і навіть не про міністра, а про саму довірену людину Гітлера. 

При будь-якому розкладі потрапляння Гесса в руки англійців завдавало серйозної шкоди режиму Гітлера.

На користь цієї версії свідчить кілька фактів. Гамільтон, який прибув на вимогу Гесса на зустріч з ним, заявив, що не впізнає його і знати не знає ні про яке листування, яке він нібито вів кілька місяців. 

Від імені Гамільтона могли вести його або спецслужби (навіть не повідомляючи йому про це), або він сам робив це під їх суворим контролем.

Листування "Гамільтона" і Гесса зникло практично відразу ж, і його ніхто не бачив, але можна припустити, що мова в листах йшла про серйозні рухи за мир в британських владних колах і, можливо, навіть про змову проти Черчілля. 

4. Гесс з самого початку був агентом англійських / американських спецслужб. 

Досить маргінальна конспірологічна теорія. У ній записано, що Гесс з самого початку був впроваджений в оточення перспективного політика Адольфа Гітлера і швидко завоював довіру, а потім справно передавав інформацію про нього. 

Однак ця версія абсолютно не пояснює, навіщо знадобилося "висмикувати" такого цінного агента в 1941 році.

Життя і смерть у Шпандау

Нюрнберзький трибунал засудив Гесса до довічного ув'язнення.

Він відбував його у в'язниці Шпандау разом з іншими засудженими трибуналом. 

У 1966 році були звільнені Шпеєр і фон Ширах, і з цього моменту на протязі 21 року Гесс залишався єдиним ув'язненим цієї в'язниці. 

З цього моменту в Німеччині розгортається рух за помилування Гесса. На підтримку помилування висловлювався знаменитий художник Курт Хіллер, що при Гітлері опинився в концтаборі як тричі ворог райху. 

За його звільнення висловився і Сефтон Делмер - один з найвпливовіших британських фахівців у пропагандистській війні з Німеччиною.

Прихильники помилування Гесса вказували на те, що найжорстокіші злочинці, засуджені за знищення і переслідування десятків тисяч чоловік, за найжорстокіші експерименти над людьми, давно вже відпущені і гуляють на свободі, а Гесс - вже давно нешкідливий старий. 

Але прихильники звільнення свого не домоглися.

У серпні 1987 року тіло 93-річного Гесса була виявлено в садовому будиночку в'язниці. За офіційною версією, він наклав на себе руки, пробувши в ув'язненні 46 років. 

Багато хто засумнівався в офіційній версії, особливо активно - син Гесса.

На його думку, 93-річний чоловік, який був настільки старий і немічний, що практично був не в змозі навіть доглядати за собою, не міг вчинити самогубство зазначеним в офіційному висновку способом. Для цього треба було проявити неабиякі для його віку і фізичного стану вправність і спритність, щоб укластися в кілька хвилин, поки поруч був відсутній охоронець. 

Крім того, патологоанатом виявив у нього удари і переломи ребер, однак офіційно записав їх як "отримані в рамках реанімаційних заходів". 

Гесс залишив передсмертну записку, однак його родичі по ряду непрямих фактів помітили, що вона була написана в 60-і роки, коли Гесс сильно захворів і кілька днів перебував на межі життя і смерті.

Син Гесса був упевнений, що батька вбили агенти британських спецслужб.

Він навіть називає мотив: Горбачов в рамках нової політики і "вітру перемін" був згоден на помилування Гесса з гуманітарних міркувань. Але це не входило в плани англійців, які побоювалися, що звільнення Гесса викличе приплив журналістів і він розповість якусь таємницю, яку світ не повинен дізнатися. 

Тому вони підіслали до нього двох агентів спецслужб, які і задушили Гесса, інсценувавши самогубство.