Генетичний код нації: українці – прямі нащадки легендарних аріїв, а Україна – колиска арійської спільності

Ми живемо у світі, де постійно відбувається боротьба світлих і темних сил, добра і зла. Прекрасна земля, на якій ми живемо, упродовж багатьох віків ставала ареною жорстоких битв із ворогами. У них була єдина мета – захопити територію, де живе корінний народ, і поступово винищити його.  Завойовники не гребували жодними методами, позбавляючи місцевих мешканців їхньої історичної пам’яті, нав’язуючи їм чужинські звичаї, традиції, мову, фізично знищуючи їх. Окупанти скрізь діють однаково, адже їхньою метою в кращому разі є асиміляція корінного населення, а в гіршому – його ліквідація.

Найлегший спосіб зруйнувати культуру народу – відділити країну від її багатовікової історії, знищити її минуле. Коли між народом та його історією виникає розрив, люди залишаються без свого коріння і родової сили.     Позбавлення історичної пам’яті загрожує самому існуванню народу. Якщо з історії країни вилучити історію всього лише двох поколінь, у неї буде дуже мало можливостей для подальшого прогресу. Тому-то зусилля завойовників завжди спрямовані на знищення внутрішнього життя народу, справжньої основи його культури, яка міститься у знаннях, успадкованих від пращурів.

 Це дуже добре розуміли ідеологи Російської імперії. Весь час перебування України у складі імперії відбувалася послідовна руйнація її культури. Привласнення історії, інтелектуальних і мистецьких здобутків, численні заборони української мови, переслідування патріотів і голодомори – ось неповний перелік використаних проти українців методів культурного і фізичного знищення.

Було зроблено все для того, щоб позбавити українців віри у свої сили, нав’язати їм комплекс меншовартості. Відкриття надзвичайно яскравої і багато в чому загадкової Трипільської культури було перетворено на пересічний археологічний факт кінця XIX століття.  Дослідників, які доводили безперервність тисячолітніх традицій на землі України, переслідували і знищували, звинувачуючи в українському націоналізмі.

Боротьба за визнання величезного значення Трипільської цивілізації у спадщині України триває і в наш час. Ще кілька років тому академік Петро Толочко в інтерв’ю одній із українських газет заявляв: «З діда-прадіда абсолютна їх (росіян. – І. Н.) більшість живе на своїй землі, яка через різні обставини стала українською». Так готувалося ідеологічне підґрунтя для захоплення наших територій, для подальшого  духовного і фізичного поневолення українців.

 Коли йдеться про проблему спадкоємності культурних традицій на теренах сучасної України, я часто згадую оповідання американського письменника Едґара По «Викрадений лист». Зміст його мені видається символічним. В однієї знатної особи вкрали листа, і всі його пошуки тривалий час були марними. Проте лист таки вдалося знайти – виявляється, він весь час знаходився в помешканні на найпомітнішому місці, і саме через це на нього не звертали уваги.

Часто буває так, що найскладніші проблеми можна вирішити дуже просто, а для того, щоб зрозуміти, що є істина, необхідно уважніше придивитися до очевидних речей. Новітні відкриття, здійснені вченими-генетиками, допомогли отримати відповіді на багато важливих питань. Виявляється, правда про походження українців захована в їхніх фізичних тілах!

У 2012 році на одному з українських телеканалів було продемонстровано документальний фільм «ДНК-портрет нації». Факти, про які розповіли автори фільму, виявилися сенсаційними. Група вчених у галузі генетики під керівництвом Пітера Форстера, професора Кембридзького університету, який очолює лабораторію генетики у ФРН, здійснила масштабне   дослідження ДНК мешканців України. Науковці цієї лабораторії визначають європейські стандарти ДНК-досліджень. За результатами дослідження ДНК-проб українців фахівці-генетики дійшли висновку: люди безперервно мешкали на території сучасної України впродовж 40 тисяч років!

Виявилося, що завдяки дослідженню ДНК українців є можливість з’ясувати історію заселення не лише всієї Європи, а й Індії, Ірану, Пакистану, Афганістану та інших країн. Сьогодні можна з повним правом стверджувати, що українці – прямі нащадки легендарних аріїв[1], а Україна – колиска арійської спільності, початковою формою розвитку якої вважають Трипільську цивілізацію.

Археологи Ґрегем Кларк і Стюарт Піґґотт у своїй книжці «Праісторичні суспільства» (Лондон, 1956) писали: «Оці степовики (вихідці з території між Карпатами і Кавказом. – І. Н.) понад 5500 років тому колонізували Месопотамію, Іран, Індію та інші країни Давнього Сходу. Вони принесли туди коня, воза і хліборобство… Коли звертаємося тепер до найважливіших областей найдавнішого хліборобського населення, то знаходимо більше зв’язків із Трипіллям, ніж зі Стародавнім Сходом».  

Автори фільму «ДНК-портрет нації» надали важливу наукову інформацію, що підтвердила висновки українських і зарубіжних учених – археологів, істориків, мовознавців, культурологів – стосовно території сучасної України як прабатьківщини аріїв.

Є таке поняття – генетична пам’ять. У генах кожної людини зберігається надзвичайно важлива інформація – пам’ять про досвід пращурів, про їхні досягнення і поразки у процесі тривалої еволюції. Вона передається від покоління до покоління, проявляючись у поведінці людини, її мові, віруваннях, використовуваній символіці. «Дрімаюча» в генах інформація може активуватися в екстремальних ситуаціях, коли йдеться про виживання людини і її роду. Тоді у нас прокидаються якості, притаманні нашим далеким пращурам, і пробуджена генетична пам’ять про їхні звитяги надихає нас на самовіддану працю, боротьбу і перемогу.

Одним із головних законів функціонування і розвитку людських спільнот є Закон Ієрархічності. Важливий аспект дії цього закону – це визнання  пріоритету за людиною, яка прийшла в систему раніше. Закон Ієрархічності діє і на рівні ДНК – тобто більшу силу має інформація, що була записана раніше. На глибокому інтуїтивному рівні це добре усвідомлювали наші пращури, які навчали дівчат були цнотливими, обов’язково знати сім поколінь власного роду і роду свого обранця.     

Повага дітей до батьків, молодших членів родини до старших, учнів до вчителів, пошанування пам’яті предків і їхніх звичаїв та традицій – це не просто важливі морально-етичні настанови. Дотримання всіх цих простих правил є однією з основних передумов повноцінного і гармонійного життя родин, родів, народів. Прагнення багатьох сучасних дослідників вивчати прадавню історію і культуру рідного краю якраз і пояснюється свідомим чи підсвідомим намаганням утвердити цивілізаційну першість своїх народів, долучитися до джерел могутньої родової сили задля культурних та економічних перемог.     

Нам, українцям, дуже пощастило: наша історія сповнена величних подвигів предків, які мешкали на території сучасної України з незапам’ятних часів. Вони рознесли по всьому світу свій генофонд, культуру, мову. У наших генах закодовано пам’ять про їхні досягнення, про їхню мужність, витривалість, яскраву сонячну енергію і волелюбність. 

Саме зараз для кожного з нас настав час змінитися, назавжди позбутися негативних родових програм. Записана в ДНК українців інформація про переможну культурну експансію пра-пра-пращурів має величезну силу, вона вже пробудилася і кличе нас до дій, до нових творчих звершень на благо  людства.