Демосократія: абетка замість ієрогліфів

Схема роботи демосократії представлена у серії публікацій. У цій статті звернемо увагу на найважливіші риси демосократичної моделі, зокрема ті, які залишилися «під капотом».

1. Простота, фрактал, стрибок

Усе геніальне – просте. Демосократія сконструйована так, щоб її могла тримати в голові будь-яка людина – від школяра до пенсіонера. Це досягається тим, що на кожному рівні ієрархії діє та ж сама схема: делегування онлайн, керівник і чотири помічника, консенсус, добровільність тощо.

Відтак людина, яка знає роботу найменшої організаційної одиниці – рою, має ясне уявлення про те, як працюють усі структури вищого рівня і держава в цілому. Якщо використовувати мову науки, то соціальна одиниця (демос) будь-якого рівня (рій, сотня, полк, кіш, гетьманат) є фракталом – самоподібною сутністю.

У результаті для розуміння всієї складності роботи державного організму і творення нових структур досить знати невеликий набір доволі простих шаблонів і правил їх застосування.

Це нагадує ситуацію з письмом. Наприклад, для пристойного володіння китайською мовою треба знати 10 тисяч ієрогліфів. Натомість для володіння багатством європейських мов досить пам’ятати три десятки букв і стільки ж основних граматичних правил.

Так от, сучасні держави – це скупчення сотень тисяч «ієрогліфів», тому тут ніхто толком не знає «як воно працює». Демосократія пропонує легку для запам’ятовування «абетку» і прості правила її застосування, доступно викладені в Конституції ТГ. Перехід держави на цю «абетку» означатиме негайний стрибок на вищий цивілізаційний рівень.      

2. Компетентність і взаємооцінка

Проблемою сучасної цивілізації є ускладнення глобальних процесів із одночасним зниженням рівня компетентності правлячої верхівки. Демосократія вирішує цю проблему шляхом постійної, протягом 24 годин на добу, перехресної взаємооцінки у компактних групах, де «всі знають всіх» і де шахрайство неможливе за визначенням.

Принципово важливим чинником компетентності є те, що висування відбувається у професійних групах: науковці оцінюють науковців, правники – правників, бізнесмени – бізнесменів, вояки – вояків... Відтак демосократія набуває ознак технократії, тобто «влади майстрів». Для шліфування майстерності професійні об’єднання можуть створювати свої школи, стартапи, науково-дослідні інститути тощо.    

3. Змагальність

Змагальність – це головний рушій еволюції. У демосах відбувається постійна, щоденна і щогодинна змагальність, правильність якої забезпечується оперативною колективною оцінкою. Громадянин, який ще учора ввечері був головою групи, зранку може виявити, що він уже не голова, а рядовий. «Соціальна вага» кожного учасника групи може змінюватися щосекунди, адже «екосело» делегує повноваження і відкликає їх будь-коли і будь-де, а «кабінкою для голосування» є звичайний смартфон.         

4. Ролі та процеси

Для того, щоб уникнути зайвих конфліктів і пом’якшити персональну критику (якої буде досить за постійної взаємооцінки і змагальності), у групі обговорюють не персоналії, а виконання ролей і процесів. Для цього говоримо не «посада голови» чи «посада скарбника», а «роль голови» і «роль скарбника». Роль треба грати якісно і відповідально. При цьому корисно завжди пам’ятати про наявність ігрового компоненту, адже гра – це найдосконаліша форма діяльності.   

5. Розумна прозорість

Вся діяльність демосу є відкрита і зрозуміла для його членів і, частково, прихильників. Водночас вона закрита для тих, кого не стосується. Що менше у процесі випадкових людей, то краще він відбувається.

6. Місія, мета, очікування

Будь-яка діяльність має бути цілеспрямованою. Для цього усі демоси формулюють мету (стан, який прагнуть досягнути), місію (сенс існування, суспільно-корисну функцію), а також очікування щодо внутрішніх ролей і партнерських демосів.

Особлива відповідальність покладається на керівництво вищого рівня (наприклад, полку), яке формулює цілі для демосів нижчого рівня (наприклад, сотень). Зі свого боку, сотні формулюють свої очікування щодо полків, полки – щодо кошів тощо.    

7. Метрика

По-справжньому керувати можна тільки тим, що можна порахувати. Тому мета кожного демосу ретельно описується кількісними показниками, а наближення до мети постійно відстежується за допомогою числових критеріїв. Важливим інструментом у цій справі є кваліметрія — наукова дисципліна, яка дозволяє давати кількісну оцінку якісним показникам (приклад застосування).

8. Добровільність

Добрі результати дає тільки те, що виконується добровільно. «Все, що робиться з власної волі, – добро» (Закони Ману). Демосократія не залишає шансів для застосування насильства: кожна людина в будь-який момент може покинути одну групу і приєднатися до іншої (якщо, звісно, її туди приймуть, адже тут також діє принцип добровільності).

Елемент здорового тиску може бути тільки тоді, коли демос хоче обрати громадянина керівником попри його волю. Проте тут також є вихід: якщо людина не хоче, попри наполегливі умовляння, виконувати керівну роль, вона може просто покинути групу.   

9. Консенсус

Усі питання у демосах вирішуються за взаємною згодою всіх учасників. Це вимагає додаткових інтелектуальних зусиль, зате однозгідні рішення мають абсолютну легітимність і виконуються усіма із задоволенням. Учасник, який не вписується у груповий консенсус, просто покидає групу.  

10. Доповнюваність і масштабованість

Демосократична модель задає обов’язковий мінімум, своєрідний «ідеальний зразок». За його прикладом можна легко додавати нові структури і нові функції.

Оскільки всі демоси мають стандартизований устрій, система легко тиражується на всіх ієрархічних рівнях. Зокрема, за прикладом Третього Гетьманату можуть формуватися гетьманати в інших країнах. Об’єднання принаймні чотирьох гетьманатів означатиме народження нової цивілізації.

11. Природовідповідність

Згідно зі світоглядом аріянства, розвиток управлінської моделі треба здійснювати на основі природних закономірностей, зокрема досягнень екології, психології, біосоціології, біоніки.

12. Адаптивність

Делегування, самонавчання і переструктурування Третього Гетьманату формують динамічну ієрархію, яка миттєво перелаштовується під нові внутрішні завдання і зовнішні виклики. Наприклад, якщо у мирний час громадяни висували одних лідерів, то у стані війни вони висуватимуть лідерів з іншими якостями. В сучасних умовах швидких перетворень висока адаптивність вважається головним чинником конкурентоспроможності.   

13. Еволюційність

Уся система демосократії орієнтована на те, щоб просувати нагору кращих, заохочувати найактуальніші процеси, чутливо реагувати на нові потреби, бережливо ставитися до природи і суспільства, заохочувати творчість і автоматизувати рутину. Усе це робить спільноту ТГ спроможною до прискореної еволюції. Усі планетарні спільноти, які не застосують демосократичну модель, за історично короткий час залишаться далеко позаду.  

Висновки

1. Демосократія є синтезом найкращих досягнень в царині самоорганізації та самоуправління.

2. Ефективність демосократичної моделі основана на поєднанні досягнень сучасної науки і передових технологій, передусім інформаційних.

3. Практичне застосування спільнотою демосократії означатиме її негайний стрибок на вищий цивілізаційний рівень.

Продовження: Самоуправління демосів екодержави

Попередні статті: 

• Нейромережа Третій Гетьманат, або Держава-трансформер
• Де три українці, там сотник, суддя і скарбник
• Як працює нейромережа Третього Гетьманату
• Зворотні зв’язки і самонавчання у сонейромережі ТГ
• Компетентний парламентаризм – форма державного правління Третього Гетьманату
• Реабілітація демократії
• Цілісність влади та її розподіл у Третьому Гетьманаті
• Екодемократія – технологія народовладдя Третього Гетьманату