Система являє собою циліндричне поліно з двома отворами: вертикальним для доступу вогню і горизонтальним – для повітря. Знизу, там де вони перетинаються, знаходиться розпалювальний брикет (суміш тирси з парафіном).
Використовувати «Вогнер» просто – біля верхнього отвору дістати сірника (він входить до комплекту), підпалити розпалювач і вертикально встановити поліно. Восени минулого року Микола отримав два патенти на «Вогнер».
– Я багато років займався туризмом, полюванням і риболовлею, цікавився темою виживання на природі, – розповідає Микола Паламарчук. – Перепробував багато різновидів вогнищ, з яких найбільше сподобались так звані «свічки»: фінська, шведська, індіанська. Вони зручніші за звичайні дрова, хоча й мають свої недоліки: наприклад фінські швидко згорають, а індіанські важко виготовити.
У лісі, де повно сухих дров, «свічки» не потрібні. Однак у сучасних реаліях люди змушені купувати дрова в супермаркетах чи на автозаправках. Як правило, потрібна не одна в’язанка дров, їх не зручно нести і перевозити. Тому у Миколи виникла ідея власного переносного багаття, яке б мало переваги «свічок» без їхніх недоліків.
– «Вогнер» – це екологічно чистий продукт, без стороннього запаху, який не забруднює ні одяг, ні багажник авто. Його можна повторно використовувати: наприклад, після приготування їжі закрити отвори травою або залити водою і тим самим загасити його, а пізніше знову розпалити.
Вогнер швидко розпалюється і довго горить – від 1,5 до 3,5 годин залежно від моделі (розміру). «Вогнер» універсальний – його можна ставити на сніг, на пісок, на мокру або декоративну поверхню.
Виробництво «Вогнера» починалося у звичайному київському гаражі, за власні кошти Миколи Паламарчука. Коли справа почала розвиватися і приносити дохід, виробництво переїхало в спеціальний цех. «Вогнери» роблять із сосни. Як пояснив Микола, використовують технічну сировину, відходи (обрізки і сухостій). У порівнянні з іншими породами дерев, сосна дає найбільше такої сировини. Крім того, сосна доволі дешева і забезпечує красиве горіння.
Декілька місяців у мене пішло тільки на випробування Вогнера. Перші зразки також були непогані, але треба було добитися легкого і красивого горіння. І нам це вдалося.
Цікава та корисна розробка.
Я ще у юності такі робив з друзями у зимових походах, коли потрібний вогонь, який несильно і довго горить. Ми жили в лісі і навіть не уявляли в ті роки, що колись дрова будуть купувати в магазинах :-)
Творю, отже існую.
Коментарі
Я ще у юності такі робив з друзями у зимових походах, коли потрібний вогонь, який несильно і довго горить. Ми жили в лісі і навіть не уявляли в ті роки, що колись дрова будуть купувати в магазинах :-)
Творю, отже існую.