Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець

Дональд Трамп, новий консерватизм і принциповий реалізм у XXI столітті – Тодд Гайзінга

Важливість: 
4

Американський дипломат, президент  Center for Transatlantic Renewal (CTR) та старший науковий співробітник з питань Європи в Religious Freedom Institute Тодд Гайзінга (Todd Huizinga) виголосив промову про те, як змінився американський національний консерватизм і що таке зовнішня політика принципового реалізму.

200516-todd-huizinga.jpg

Тодд Гайзінга (Todd Huizinga)
Тодд Гайзінга (Todd Huizinga)

Зважаючи на масштабні зміни в політичному ландшафті Заходу, а йдеться не лише про президентство Дональда Трампа у США, а й про багато інших явищ, таких як Brexit та зростання популістських рухів по всій Європі та Америці, тема цього виступу — вплив Трампа на американський консерватизм — є актуальною, сподіваюся, не лише у США, а й у Європі та світі. Консерватизм у Сполучених Штатах змінився, і я хотів би надати вам широкий огляд наслідків цих змін для трансатлантичних відносин.

Чому змінився американський консерватизм?

Неможливо заперечувати, що Дональд Трамп є надзвичайно впливовим президентом. Подобається вам він чи ні, але нема сумнівів, що він зробив відбиток на політичному ландшафті США та цілого світу. За його каденції, яка триває вже понад три роки, американський консерватизм глибоко змінився. Для цих змін є три основні причини.

Передусім це тяжіння до так званого «бойового консерватизму». Іншими словами, мова йде не про тиху та ввічливу риторику, а навпаки — про голосну і бойову. Такий підхід має сьогодні надзвичайний успіх у політиці. 

Другим фактором є те, що прогресисти, демократи та ЗМІ намагалися знищити Дональда Трампа. Саме таку мету переслідувала запущена в Конгресі процедура імпічменту. "Російське розслідування" спеціального прокурора Роберта Мюллера, що тривало протягом двох років, не знайшло жодних доказів змови між Трампом і Росією. Дійшло до того, що в США не залишилося консерваторів, котрі не висміювали б радикальний та руйнівний напрям, який прийняв прогресизм у США.

Третя та, мабуть, найважливіша причина змін у консерватизмі полягає в тому, що поява Трампа на політичній арені збіглася з політичними, економічними та соціальними змінами в суспільстві. Сучасні Сполучені Штати суттєво відрізняються від післявоєнного контексту другої половини ХХ століття. А американський післявоєнний консерватизм не зміг повною мірою дати відповіді на нові виклики.

Найкращим прикладом американського післявоєнного консерватизму був Рональд Рейган. Багато років республіканці намагалися повторити його успіх. На мою думку, виглядає трохи дивно посилатися на президента, що керував країною 30 років тому. Зараз республіканці це нарешті зрозуміли і почали працювати над новим типом консерватизму. 

Отже, очевидно, що новий тип політичних, економічних та соціальних відносин не магічно виник з появою Дональда Трампа. Радше він розвивався та заміняв післявоєнний тип протягом кількох десятиліть. Більшість людей просто не помічали цього. Обрання Трампа президентом США пролило світло на це і змусило консерваторів виробити новий спосіб мислення. 

За що сьогодні виступають консерватори?

Прихильність до національного суверенітету замість глобалізму

Ідея, що країни мають поступитися частиною національного суверенітету на користь міжнародних організацій, як-от ЄС чи ООН, щоб врегулювати відносини між країнами, співпрацювати і досягти світового миру, звучить дуже привабливо. І це добре, якщо дотримуватися принципу, коли інституції поважають національний суверенітет кожної країни. 

Проблема глобалізму, коли він заходить надто далеко, у тому, що він суперечить людській природі.

Спільна історія, мова та цінності роблять людей нацією. І люди хочуть, щоб ними керували ті, кого вони обирають, — національні лідери, адже вони є перед ними підзвітними. Національний суверенітет не означає ворожнечу до інших країн. Це означає повагу до своїх сусідів, не сподіваючись, що вони будуть такими ж, як ви. Про це говорив Трамп у вересні 2019 року в своїй промові в ООН. Цікаво, що він виступив з промовою про національний суверенітет у глобальній організації, яка хоче подолати національний суверенітет.

Зовнішня політика «принципового реалізму»

Зовнішня політика Трампа фактично є політикою національних інтересів США. Офіційна назва його зовнішньополітичного підходу — принциповий реалізм. Це підхід, що керується моральними принципами, де не домінує ідеологія про те, яким має бути світ. У цьому якраз і полягає реалізм. Бо, на думку Трампа, необхідно мати сміливість побачити світ таким, яким він є, а не таким, яким би нам хотілося його бачити.

Політика 45-го президента також передбачає відхилення торгових або інших міжнародних угод заради інтересів США. Прикладом є його відмова підписати Паризьку кліматичну угоду про протидію змінам клімату, бо він не вірить, що угода вигідна для Сполучених Штатів. Так само він вийшов із ядерної угоди з Іраном, яка дозволяла Тегерану обійти економічні санкції, що протягом років успішно тиснули на країну з метою припинення її ядерної програми.

Трамп також вважає необхідним бути жорстким із тими гравцями на міжнародній арені, які використовують США. Насамперед ідеться про Китай. Тепер, коли Радянського Союзу немає, Китай є наступним світовим суперником, з яким стикаються США. І КНР стає набагато наполегливішим під час правління Сі Цзіньпіна. До сьогодні, під час каденцій і Джорджа Буша, і Барака Обами, США намагалися відкласти стримування Китаю. Ми хвилювалися через економічну потужність Пекіна та його вплив на США завдяки дешевому експорту, а також тому, що багато заводів американських компаній розташовані там. Ми сподівалися — на мою думку, дарма, — що економічно відкритий Китай обов'язково означатиме політично відкритий Китай. Але Піднебесна досі показувала, що цілком можна економічно відкритися до певної межі, не змінюючи комуністичної ідеології країни.

Ще однією важливою складовою зовнішньої політики Трампа є прагнення уникати участі США у воєнних конфліктах, які не є в безпосередніх американських інтересах. Трамп сподівається повністю вивести війська з Афганістану, також він поділяє скептицизм Обами щодо занадто сильного залучення у громадянську війну в Сирії. Крім того, він наполягає на тому, щоб європейські члени НАТО вносили «справедливий» внесок в бюджет Альянсу. Протягом десятиліть американський уряд просив європейців вкладати гроші у власну оборону. Але оскільки прохання були ввічливі та дипломатичні, вони цього не робили, а США гнівалися. Натомість політика принципового реалізму призвела до того, що все більше і більше європейських країн роблять внески, близькі до необхідних (ред.: внесок має становити 2% ВВП країни — члена НАТО). 

Принциповий реалізм не означає ігнорування друзів та союзників. Трамп переніс посольство США в Ізраїлі з Тель-Авіва до Єрусалима, що є символічним важливим кроком. Цей вчинок мав показав Ізраїлю, що США їх підтримують і не бояться образити арабські держави, які несправедливо виступають проти нього. Це приклад виявлення підтримки друзям.

Річ, яку завжди казатимуть про Трампа, — він яскрава колоритна особистість.

Трамп — голосний дядько на різдвяній вечірці, який розповідає незграбний жарт, змушуючи людей думати: "Боже, що він говорить". Але краще подивіться, що він робить.

Наприклад, він набагато більше допоміг Україні, ніж це робив Барак Обама. Україна опинилася в центрі дебатів у США. Раптом усі американці почали думали про Україну — що дивовижно. Чому це дивовижна річ? Треба усвідомити, що Америка — величезна країна, вся північ — це Канада, яка дуже схожа на Сполучені Штати. Тож США не звикли думати про іноземні країни. Більшість американців до скандалу нічого не знали про Україну. Україна має двопартійну підтримку в Конгресі. Я сподіваюсь, що наслідок імпічменту полягатиме у посиленні підтримки США від України. 

Підтримка «простої людини» 

Підтримка простої людини — нова теза для Республіканської партії. Дональд Трамп — перший республіканський президент за тривалий час, що виступає на підтримку середньостатистичної людини, яка не має вищої освіти, не володіє значними статками, не живе в Нью-Йорку, Чикаго чи Маямі. Це відповідь на зростаючий розрив у США між дедалі заможнішою елітою та нижчим середнім класом. Можу навести особистий приклад, як частина середнього класу: моя дочка не навчається у коледжі, бо він неймовірно дорогий для мене. Коли я пішов до коледжу, то мав змогу одержати достатньо стипендій, працювати неповний робочий день, щоб оплатити свою освіту. Мої батьки не повинні були платити за навчання. Тепер немає жодного способу, щоб студент міг заробити достатньо для оплати своєї освіти. 

Захист громадянського суспільства

Консерватори наразі протистоять політизації інститутів, які знаходяться між людиною і державою та формують громадянське суспільство. Йдеться про сім’ю, Церкву, малий бізнес, школи, малі коледжі тощо. Для консерваторів політика є другорядною, це не найважливіше у світі. Найважливіше — мати уряд, який забезпечує умови, щоб люди могли досягати важливіших цілей у житті.

Захист свобод від політичної коректності

Політична коректність у США досягла такої точки, що людям вказують, як їм думати, кажуть, що говорити. І якщо вони не думають і не розповідають того, що їм сказали, то вони вважаються расистами, гомофобами, ксенофобами і так далі.

Дональд Трамп представляє новий консерватизм. Його метою є Америка, в якій можливості знову відкриті для всіх і де соціальна солідарність є первинною цінністю. Виходячи з нашого рівного статусу перед законом, перед Богом, ми маємо спільне бажання відновити ідеї та спосіб життя, які зробили Америку настільки успішним експериментом. Необхідно відновити ідеї, які зробили Америку великою, як каже сам Трамп, щоб подолати економічну та ідеологічну поляризацію.


Цю промову під назвою “Donald Trump and Conservatism in the Twenty-First Century” Тодд Гайзінга виголосив англійською мовою 28 лютого 2020 року в Українському Католицькому Університеті у Львові.

Текст для публікації підготувала Тася Семенова.

Джерело: Новий консерватизм Дональда Трампа (Збруч) 

Наші інтереси: 

Досліджуємо американський національний консерватизм. 

Підписуюсь на новини
Поширити цю сторінку: 

Коментарі

Зображення користувача Сергій Білецький.

не бояюся чинити так, як велять мені інстинкти.магічно підтримую доналда джона трампа.радію