Останні кілька місяців формується тренд до повернення українців з-за кордону. Пов'язаний він значною мірою із закінченням опалювального сезону. Починаючи з лютого Держприкордонслужба регулярно декларує позитивне добове міграційне сальдо, коли до країни в'їжджає більше людей, ніж залишає її.
"Не має жодного значення, скільки грошей увіллють у відновлення України донори, якщо фізично не буде кому цим відновленням займатися". Ця фраза прозвучала в кулуарах одного з недавніх бізнес-форумів у столиці й належить топменеджеру великої транснаціональної компанії. У момент, коли вона була озвучена, компанія саме опрацьовувала можливість відновлення виробництва в одній із раніше наближених до фронту областей та, крім оцінки руйнувань і формування нової схеми логістики, констатувала проблему номер один: відсутність необхідної кількості персоналу для перезапуску.
Про це у своїй статті на Mind пише Віталій Кравченко, який зауважує, що останні кілька місяців формується тренд до повернення українців з-за кордону і пов'язано значною мірою із закінченням опалювального сезону.
Скільки людей залишило Україну з 24 лютого 2022 року?
Показник змінюється щодня і коригується в офіційній статистиці із запізненням у кілька тижнів та з похибкою у десятки тисяч осіб. При цьому потрібно враховувати величезний провал даних у перші дні війни, коли Україна випускала, а сусідні країни – приймали біженців без огляду на документальні формальності.
Українські експертні оцінки часто надмірно драматичні, завищені та не підтверджуються офіційними цифрами відомств країн Європи, в яких перебувають українські переселенці. Навіть із поправкою на те, що не всі, хто знаходяться в них, є одержувачами дотацій і таким чином «видимі» для статистики, розрив між оцінкою «майже всі поїхали» і реальністю є занадто великим.
Цифра в 9 млн українців, які залишили країну з початку ескалації та до кінця літа 2022 року, яка була широко розтиражована з посиланням на ООН, дійсно була озвучена представником Організації, проте уточнена ремаркою, що не менше 3,5 млн людей повернулися назад.
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України також вважає цифру у 9 млн осіб біженців суттєво завищеною. За словами директорки інституту Елли Лібанової, офіційно кількість українців за кордоном з 24 лютого 2022-го та до лютого 2023 року збільшилася всього на 1 830 000 осіб.
Консенсусно можна говорити про 5–5,5 млн українців, які постійно проживають за кордоном. За даними ООН, на 4 лютого 2023 року в Європі зареєструвалося близько 4,8 млн біженців з України: у Польщі – близько 1,5 млн, Німеччини – близько 900 тисяч та Чехії – близько 500 тисяч.
Наскільки кількість тих, хто виїхав, є критичною для дієздатності економіки та помітною на ринку праці?
Важливо розуміти, що навіть такий скоригований у бік зменшення показник є колосальним для держави з населенням 41,2 млн осіб на кінець 2021 року. З цієї цифри лише 16,5 млн осіб належали на початок ескалації до так званого основного працездатного віку – 25–54 роки.
В Україні, за даними Мінекономіки, рівень безробіття станом на початок 2023 року становив близько 30% – у пошуках роботи перебувало 2 млн осіб усередині країни та 2,7 млн українців за кордоном, які готові повернутися, якщо знайдеться відповідна вакансія.
У міру того як економіка виходитиме з кризи й тим більше коли почнуться відновлювальні процеси у державі, співвідношення змінюватиметься, а рівень дефіциту кадрів наростатиме.
Чи впливає фактор мобілізації на ринок праці? Так, безперечно.
Армія також активно конкурує за персонал.
Іронічний вислів «тракторист – це майже танкіст» характеризує ситуацію в аграрному секторі, який змушений через різні бізнес-асоціації та лобізм усіма правдами та неправдами бронювати персонал, а держава поставлена у необхідність шукати баланс між продовольчою безпекою та інтересами національної оборони.
Наскільки стійкий тренд до повернення?
Соціологічні дослідження серед біженців проводяться регулярно, і їх результат безпосередньо корелюється з тим, що відбувається в Україні на момент опитування. Наприклад, опитування, проведене після місяця затишшя в Києві (яке було порушено атакою дронів у ніч на 21 квітня. – Mind), явно продемонструє вищі показники потенційних «поверненців», ніж якби воно проводилося відразу після масованого ракетного обстрілу.
Проте усереднені показники мають такий вигляд:
Близько половини тих, хто виїхав, планують повертатися додому тільки після закінчення війни, хай би що це означало.
Тих, хто безповоротно поїхав і не планує повертатися до України за жодних обставин, – не більше 10–12%.
Інші – це близько третини біженців – демонструють відсутність чітких планів, хоч і висловлюють це у різних формулюваннях.
Які основні причини повернення до України?
Перша – психологічна. Квітень 2022 року – це період, коли основна кількість біженців осіли за кордоном, а рік – це умовна позначка, після якої треба вирішувати «що далі». Багато хто відповідає на це питання на користь України.
Друга – сімейна. Більшість тих, хто виїхав, – жінки з дітьми, і через рік розлука з чоловіком і батьком може мати незворотні наслідки для сім'ї. Не маючи можливості возз'єднатися за кордоном, багато хто вирішує повернутися.
Третя – фінансова. Цю причину не завжди афішують, але поступове зниження європейських дотацій і неохоче розставання європейських платників податків зі своїми грошима для підтримки українців у своїй країні часто є вагомою причиною повернення на батьківщину.
На сьогодні більшість європейських країн переглянули розмір допомоги у бік зменшення, крім того, місцеві фіскальні органи починають ставити неприємні запитання щодо декларування доходів та сплати податків.
Наскільки активними є українці у працевлаштуванні за кордоном? Дуже активні.
"Лінивий український біженець, який живе на фінансову допомогу і вважає, що йому всі винні", – це міф, можливо, вигаданий російською пропагандою, вважає автор статті.
За даними віцепрезидента Польського фонду розвитку Бартоша Марчука, у Польщі перебуває близько мільйона українських біженців (це цифра тих, хто приїхав після ескалації, загалом у Польщі понад 3 млн українців. – Mind), і абсолютна більшість – до 70% – уже влаштувалися на роботу. Цей переможний показник має нюанс: у більшості випадків це некваліфікована робота, яка не потребує якоїсь спеціалізації. Покоївка в готелі – без проблем, але працювати PR-фахівцем чи маркетологом – майже нереально.
За даними Міністерства сім'ї та соціальної політики Польщі, половина працівників з України працевлаштувалась на просту фізичну роботу. Серед них: у сфері послуг – 37%, на промислових підприємствах – 34%, у транспортній галузі та логістиці – по 15%, у торгівлі чи будівництві – по 7%.
Понад 80% українців, які приїхали до Польщі після російського вторгнення, ніколи до цього у Польщі не працювали.
У Німеччині 90 тисяч українців успішно працевлаштувалися. За словами члена правління Федерального агентства зайнятості Даніеля Терценбаха, наплив біженців допомагає боротися з браком кадрів. За його словами, уже навесні 2023 року очікується збільшення цього показника, оскільки багато хто закінчить інтеграційні та професійні мовні курси, і це відкриє українцям шлях до більш кваліфікованих вакансій.
Основна проблема в українських працівників, більшість з яких жінки, – необхідність доглядати дітей.
Що каже світовий досвід? У ХХ столітті на батьківщину поверталася третина тих, хто виїхав.
В Україні цей показник буде гарантовано вищим, найреальніший прогноз – близько 60%.
Як можна стимулювати повернення українців? Основний фактор все ж таки зовнішній і не залежить від національної політики.
Якщо за останній рік конкретні біженці змогли знайти престижну високооплачувану роботу, то навряд чи вони повернуться в першу хвилю. Однак таких все ж таки меншість.
Автор статті пропонує, що Україна може максимально підтримувати зв'язок із тими, хто поїхав, і давати їм зрозуміти, що вони є частиною країни, залучати біженців до національних проектів, навіть за допомогою «Дії», сприяти створенню робочих місць, нівелювати протистояння «той, що поїхав vs той, що залишився».
Наші інтереси:
Стежимо за демографічною ситуацією, думаємо про майбутнє України та яким буде склад її населення. Розуміємо, що багато українців виїхали не тому, що "тікали від війни", а просто тому, що "підвернулася зручна нагода" (наприклад, мешканці Івано-Франківська та Луцька, яким на початку цієї фази війни насправді нічого не загрожувало).
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
До України дедалі активніше повертаються біженці з-за кордону. Як це позначиться на ринку праці
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Останні кілька місяців формується тренд до повернення українців з-за кордону. Пов'язаний він значною мірою із закінченням опалювального сезону. Починаючи з лютого Держприкордонслужба регулярно декларує позитивне добове міграційне сальдо, коли до країни в'їжджає більше людей, ніж залишає її.
23041702.jpg
"Не має жодного значення, скільки грошей увіллють у відновлення України донори, якщо фізично не буде кому цим відновленням займатися". Ця фраза прозвучала в кулуарах одного з недавніх бізнес-форумів у столиці й належить топменеджеру великої транснаціональної компанії. У момент, коли вона була озвучена, компанія саме опрацьовувала можливість відновлення виробництва в одній із раніше наближених до фронту областей та, крім оцінки руйнувань і формування нової схеми логістики, констатувала проблему номер один: відсутність необхідної кількості персоналу для перезапуску.
Про це у своїй статті на Mind пише Віталій Кравченко, який зауважує, що останні кілька місяців формується тренд до повернення українців з-за кордону і пов'язано значною мірою із закінченням опалювального сезону.
Скільки людей залишило Україну з 24 лютого 2022 року?
Показник змінюється щодня і коригується в офіційній статистиці із запізненням у кілька тижнів та з похибкою у десятки тисяч осіб. При цьому потрібно враховувати величезний провал даних у перші дні війни, коли Україна випускала, а сусідні країни – приймали біженців без огляду на документальні формальності.
Українські експертні оцінки часто надмірно драматичні, завищені та не підтверджуються офіційними цифрами відомств країн Європи, в яких перебувають українські переселенці. Навіть із поправкою на те, що не всі, хто знаходяться в них, є одержувачами дотацій і таким чином «видимі» для статистики, розрив між оцінкою «майже всі поїхали» і реальністю є занадто великим.
Цифра в 9 млн українців, які залишили країну з початку ескалації та до кінця літа 2022 року, яка була широко розтиражована з посиланням на ООН, дійсно була озвучена представником Організації, проте уточнена ремаркою, що не менше 3,5 млн людей повернулися назад.
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України також вважає цифру у 9 млн осіб біженців суттєво завищеною. За словами директорки інституту Елли Лібанової, офіційно кількість українців за кордоном з 24 лютого 2022-го та до лютого 2023 року збільшилася всього на 1 830 000 осіб.
Консенсусно можна говорити про 5–5,5 млн українців, які постійно проживають за кордоном. За даними ООН, на 4 лютого 2023 року в Європі зареєструвалося близько 4,8 млн біженців з України: у Польщі – близько 1,5 млн, Німеччини – близько 900 тисяч та Чехії – близько 500 тисяч.
Наскільки кількість тих, хто виїхав, є критичною для дієздатності економіки та помітною на ринку праці?
Важливо розуміти, що навіть такий скоригований у бік зменшення показник є колосальним для держави з населенням 41,2 млн осіб на кінець 2021 року. З цієї цифри лише 16,5 млн осіб належали на початок ескалації до так званого основного працездатного віку – 25–54 роки.
В Україні, за даними Мінекономіки, рівень безробіття станом на початок 2023 року становив близько 30% – у пошуках роботи перебувало 2 млн осіб усередині країни та 2,7 млн українців за кордоном, які готові повернутися, якщо знайдеться відповідна вакансія.
У міру того як економіка виходитиме з кризи й тим більше коли почнуться відновлювальні процеси у державі, співвідношення змінюватиметься, а рівень дефіциту кадрів наростатиме.
Чи впливає фактор мобілізації на ринок праці? Так, безперечно.
Армія також активно конкурує за персонал.
Іронічний вислів «тракторист – це майже танкіст» характеризує ситуацію в аграрному секторі, який змушений через різні бізнес-асоціації та лобізм усіма правдами та неправдами бронювати персонал, а держава поставлена у необхідність шукати баланс між продовольчою безпекою та інтересами національної оборони.
Наскільки стійкий тренд до повернення?
Соціологічні дослідження серед біженців проводяться регулярно, і їх результат безпосередньо корелюється з тим, що відбувається в Україні на момент опитування. Наприклад, опитування, проведене після місяця затишшя в Києві (яке було порушено атакою дронів у ніч на 21 квітня. – Mind), явно продемонструє вищі показники потенційних «поверненців», ніж якби воно проводилося відразу після масованого ракетного обстрілу.
Проте усереднені показники мають такий вигляд:
Які основні причини повернення до України?
Перша – психологічна. Квітень 2022 року – це період, коли основна кількість біженців осіли за кордоном, а рік – це умовна позначка, після якої треба вирішувати «що далі». Багато хто відповідає на це питання на користь України.
Друга – сімейна. Більшість тих, хто виїхав, – жінки з дітьми, і через рік розлука з чоловіком і батьком може мати незворотні наслідки для сім'ї. Не маючи можливості возз'єднатися за кордоном, багато хто вирішує повернутися.
Третя – фінансова. Цю причину не завжди афішують, але поступове зниження європейських дотацій і неохоче розставання європейських платників податків зі своїми грошима для підтримки українців у своїй країні часто є вагомою причиною повернення на батьківщину.
На сьогодні більшість європейських країн переглянули розмір допомоги у бік зменшення, крім того, місцеві фіскальні органи починають ставити неприємні запитання щодо декларування доходів та сплати податків.
Наскільки активними є українці у працевлаштуванні за кордоном? Дуже активні.
"Лінивий український біженець, який живе на фінансову допомогу і вважає, що йому всі винні", – це міф, можливо, вигаданий російською пропагандою, вважає автор статті.
За даними віцепрезидента Польського фонду розвитку Бартоша Марчука, у Польщі перебуває близько мільйона українських біженців (це цифра тих, хто приїхав після ескалації, загалом у Польщі понад 3 млн українців. – Mind), і абсолютна більшість – до 70% – уже влаштувалися на роботу. Цей переможний показник має нюанс: у більшості випадків це некваліфікована робота, яка не потребує якоїсь спеціалізації. Покоївка в готелі – без проблем, але працювати PR-фахівцем чи маркетологом – майже нереально.
За даними Міністерства сім'ї та соціальної політики Польщі, половина працівників з України працевлаштувалась на просту фізичну роботу. Серед них: у сфері послуг – 37%, на промислових підприємствах – 34%, у транспортній галузі та логістиці – по 15%, у торгівлі чи будівництві – по 7%.
Понад 80% українців, які приїхали до Польщі після російського вторгнення, ніколи до цього у Польщі не працювали.
У Німеччині 90 тисяч українців успішно працевлаштувалися. За словами члена правління Федерального агентства зайнятості Даніеля Терценбаха, наплив біженців допомагає боротися з браком кадрів. За його словами, уже навесні 2023 року очікується збільшення цього показника, оскільки багато хто закінчить інтеграційні та професійні мовні курси, і це відкриє українцям шлях до більш кваліфікованих вакансій.
Основна проблема в українських працівників, більшість з яких жінки, – необхідність доглядати дітей.
Що каже світовий досвід? У ХХ столітті на батьківщину поверталася третина тих, хто виїхав.
В Україні цей показник буде гарантовано вищим, найреальніший прогноз – близько 60%.
Як можна стимулювати повернення українців? Основний фактор все ж таки зовнішній і не залежить від національної політики.
Якщо за останній рік конкретні біженці змогли знайти престижну високооплачувану роботу, то навряд чи вони повернуться в першу хвилю. Однак таких все ж таки меншість.
Автор статті пропонує, що Україна може максимально підтримувати зв'язок із тими, хто поїхав, і давати їм зрозуміти, що вони є частиною країни, залучати біженців до національних проектів, навіть за допомогою «Дії», сприяти створенню робочих місць, нівелювати протистояння «той, що поїхав vs той, що залишився».
Стежимо за демографічною ситуацією, думаємо про майбутнє України та яким буде склад її населення. Розуміємо, що багато українців виїхали не тому, що "тікали від війни", а просто тому, що "підвернулася зручна нагода" (наприклад, мешканці Івано-Франківська та Луцька, яким на початку цієї фази війни насправді нічого не загрожувало).
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта