Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

До 108-річниці з дня народження засновника УПА Тараса Бульби-Боровця

Категорія:

Навіть у низці наших буденних справ Тарас Бульба-Боровець подає нам зразок того, як не залишитися вічно вчорашнім.

160303tarasbulba.jpg

На місці майбутнього пам'ятника Тарасу Бульбі-Боровцю в Рівному (фотографія 2008 року)
На місці майбутнього пам'ятника Тарасу Бульбі-Боровцю в Рівному (фотографія 2008 року)

Не маючи навіть початкової освіти, бо злидні не дозволили її здобути, він завдяки самоосвіті перевершив багатьох не тільки своїх сучасників, але й наших. За десять років роботи в гранітному кар’єрі, здобув фах майстра каменотеса, а ще через кілька років став власником кар’єру, у якого надгробну плиту на могилу матері у Вільнюсі замовляв польський прем’єр-міністр Юзеф Пілсудський.

Тарас Бульба-Боровець завдяки роботі над розширенням свого світогляду, глибокому аналізові історичних процесів став прекрасним знавцем української історії, блискучим публіцистом і навіть футурологом. Ви давно читали фейлетони, памфлети наших світочів журналістики? Гадаю, що не помилюся, коли скажу, що за довге своє творче життя дехто з них не написав жодного. А ви прочитайте листи Боровця під псевдонімом Гаврило Обруч до Сталіна чи Гітлера і побачите, як автор уміло перевтілюється у простого поліщука і як тонко із селянською безпосередністю та з їдким сарказмом висміює диктаторів.

Або познайомтеся хоча б з його далекоглядною статтею початку 1947 року «Демократія в полоні», де він кричить на всі заставки: «Світова демократія, замість того, щоб рішуче поставитися проти явної агресії, ховає голову в пісок, виставляючи цілий світ на безкарне господарювання в ньому компартії та Совєтської Росії. Бо чим, як не отою страусівською стратегією, можна пояснити всі капітуляційні кроки демократичного світу останніх воєнних і післявоєнних літ у відношення до цієї нової Російської імперії?...

Чи світова демократія не помічає, що пропаганда та явно агресивна політика СССР планово й послідовно підриває та компрометує навіть її престиж і авторитет? Чому ж світова демократія, маючи в руках такі "козирі", як ОН (Об’єднані Нації - І.О.) та - абсолютну матеріально-технічну перевагу над СССР, не примусить того світового "Махна" респектувати справжній правопорядок світу? Чому вона перед ним згинає хребет, а не поставить справу руба?

Відповідь на це може бути одна: тому, що вся демократія перебуває в ідеологічно-психологічному полоні Совєтської Росії. Одна її частина явно боїться, друга - явно симпатизує комунізмові, третя - ставиться до всього зовсім байдуже. А вся демократія вкупі діє на користь Сталіна».

Чи не про наш час тут мова?

Серед історичних праць відомі його «Кредо революції», «Збройна боротьба України (1917-1950)», які побачили світ окремими брошурами у 1946 та 1951 роках. А кому треба рекомендувати його капітальну працю, якою зачитуються тисячі любителів історії, «Армія без держави».

Тарас Бульба-Боровець – один з небагатьох наших діячів, який любив Україну до глибини кишені. Донесення польської поліції рясніють повідомленнями про те, що він поширює історію України, твори українських письменників на Поліссі. Оунівця Геннадія Янкевича, з яким перебував у концтаборі Береза Картузька, влаштував у своїй фірмі на роботу, фінансував його навчання, а дружина ще й доглядала чоловіка, коли у того загострилися набуті в концтаборі хвороби.

Боровець спонсорував будівництво церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Карпилівка Рокитнянського району на Рівненщині, не кажучи вже про різні патріотичні акції, поїздки, доставки матеріалів про голодомор в Україні для Державного центру УНР на вигнанні та передачу їх до Ліги націй.

Цьому би варто повчитися нашим високопосадовцям, які, за повідомленнями інтернет-видань, святкують у воєнний час збільшення своїх накопичень, перетин мільярдної грошової планки, але про виділення з цих прибутків якоїсь частинки воїнам-калікам, що власним життям жертвували, аби те багатство припливло до їхніх рук, не заїкаються.

Нині, коли триває війна, нам, гадаю, важливим є урок Бульби-Боровця берегти кожну нашу душу. Що він для цього робив? Планував неочікувані напади на ворога малими силами, наголошував на тому, щоб не ув’язуватися в затяжні бої особливо з ініціативи противника, швидко зникати з місця операції. Така тактика мала назву «з-під землі і під землю». Акції проти окупантів проводити так, щоб від цього не постраждало мирне населення. Якоюсь мірою цей досвід, на мій погляд, використовували на нині окупованій частині Луганської та Донецької областей партизанські загони «Тіні» та «Равлик». На жаль, для такого великого регіону цього дуже мало.

Бульба-Боровець подає приклад вирішення проблем із полоненими побратимами. Його недруги, правда, подають це у викривленому світлі. Мовляв, бачте, з бутлем сивухи пішов до червоних домовлятися про перемир’я. А те, що на цих переговорах було врятовано життя двом священикам Павлу Травці із села Балашівка та Сергію Попрузі із містечка Березне – мовчок. А те, що за час перемир’я вдалося наростити кількісно повстанські формування, провести низку вишколів – теж ні слова.

Нині наші військові командувачі стоять перед проблемою, яку довелося вирішувати поліському отаманові під час Другої світової війни. Як бути з партійними військовими формуваннями? Бульба-Боровець стояв на позиції: усі повинні бути підпорядковані українському уряду. Але оскільки на той час український уряд не мав можливості діяти, ухвалювати рішення, адже перебував під німецьким наглядом, тому отаман запропонував створити Революційну раду з представників різних політичних течій, яка би виробляла узгоджену політичну лінію, керувала збройними акціями єдиної збройної сили – УПА.

Реалізувати цієї ідеї отаманові не вдалося. Але нині, схоже, ця ідея в нашій державі реалізується успішно. Добровольчі батальйони різних політичних партій підпорядковуються Верховному головнокомандуванню.

Ще одна проблема нас підстерігає на шляху утвердження державності. Як бути з тією національною меншиною, дії окремих представників якої є ворожими для нашої держави?

Цю проблему також довелося вирішувати Тарасові Бульбі-Боровцю. Маю на увазі польську. Під час війни представники польської меншини також займали неукраїнську позицію, прислуговуючи окупантам. Постав вибір: відкривати третій після антинімецького та антисовєтського фронт чи вести боротьбу проти кожного польського злочинця окремо?

Бульба обрав другий варіант. Він вважав, що будувати державу на винищенні національної меншини не можна. Ба більше, Боровець не дав розгорітися громадянській війні на Поліссі, коли УПА під керівництвом ОУН (Бандери) збройно вирішило підпорядкувати його відділи. Він дав наказ усіляко уникати збройних зіткнень: у братів не стріляти!

Незважаючи на страту бандерівцями його дружини, він не вдався до кровної помсти. Хтось може вважати ці вчинки його слабкістю, а, наприклад, американський дослідник українського націоналізму Джон Армстронг, який особисто спілкувався з отаманом, каже, що «з християнського погляду, його опір (отамана – І.О.) був зразковий, але опір обмеженого типу складно було чинити в умовах тотальної війни».

Словом, вірність Тараса Бульби-Боровця принципам, за якими громадське, партійне – вище особистого, державне – вище громадського, партійного, а Божественна істина -  вище державного,- підняла його над часом.

 

 

 

 

 

 

Тара́с Дми́трович Борове́ць (псевдоніми: Тарас Бульба, Чуб, Ґонта; нар. 9 березня 1908, Бистричі, Російська імперія — †15 травня 1981, Нью-Йорк, США) — діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА.

Наші інтереси: 

Треба знати правдиву історію, не вірити кон'юктурним міфам, не попадатися на гачок агентам впливу.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Теги: 
УПА
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Вперед, до нової Галілеї!

Дороговказ для Галілеї: наша стратегія у післякризовому світі (+аудіо)

В Україні розгортається потужний духовний спалах, співвимірний зі спалахом у Галілеї часів Ісуса Хреста. Слово «Галілея» означає «Слава». Разом зі славою в Україну повертається шляхетна Галілея –...

Кращий коментар

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Нам потрібна "війна" з цим явищем, яке ми називаємо "бандерівщиною". Саме це явище ставить на українцях клеймо "кровожерливості", відводячи цим самим увагу від "мирних" андрофаґів Московії. Московити підтримують жар в мізках польських радикалів. І наше завдання - виставити дурнями, як одних, так і других. Це нам вдасться тільки в одному випадку - виставити явище "бандерівщини" на загальне судження у тому світлі, в якому воно є справжнім.

Si vis pacem, para bellum

Коментарі

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Тарас Бульба-Боровець - безумовно талановита і віддана українській справі людина знайшов вірну лінію поведінки і щодо совєтів - тут компроміси неможливі, і щодо німців - тут можлива в певних межах навіть співпраця. Він був націоналістом з високими особистими моральними критеріями.

Зображення користувача Сергій Остапенко.
0
Ще не підтримано

"....любив Україну до глибини кишені..." Мені так відчувається, що більшість наших інвесторів люблять Україну (ну крім тих, хто дуже любить свою кишеню)

Хай Буде!

Зображення користувача Олена Каганець.
0
Ще не підтримано

Оце зараз модне висловлення "Любити Україну не до глибини душі, а до глибини кишені" належить Євгену Чикаленку, визначному українському громадському діячу, благодійнику, меценату української культури, агроному, землевласнику, etc. У 2006-му почула цей вислів від Олександра Поліщука (засновника музею Аратта-Україна).

Зображення користувача Андерс Фальке.
0
Ще не підтримано

Вже бачу істеричну реакцію поляків...

Миролюбність і озброєність!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

А реакція бандерівців не менш істерична. І як я розумію, пам'ятника до сих пір ще нема? Чия істеричність не дає його встановити?

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Андерс Фальке.
0
Ще не підтримано

Поляки не розрізняють - "бандерівці" чи ні. Для них, все і всі, хто пов'язаний з УПА та ОУН - це фашисти, бандити і злочинці, а для польських радикалів (яких стає все більше) - всі українці - це нащадки УПА та ОУН. Ось такі радикали й задають тон неофіційної польської політики, бо своїми лозунгами пробуджують лише емоції та інстинкти.

Миролюбність і озброєність!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Нам потрібна "війна" з цим явищем, яке ми називаємо "бандерівщиною". Саме це явище ставить на українцях клеймо "кровожерливості", відводячи цим самим увагу від "мирних" андрофаґів Московії. Московити підтримують жар в мізках польських радикалів. І наше завдання - виставити дурнями, як одних, так і других. Це нам вдасться тільки в одному випадку - виставити явище "бандерівщини" на загальне судження у тому світлі, в якому воно є справжнім.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Творимир Здобудьволя.
0
Ще не підтримано

Дякую за статтю і за нову інформацію про Тара́са Дми́тровича Боровця! На жаль, ще дуже багатьом треба рекомендувати його капітальну працю «Армія без держави». Ще багатьом треба перевірити та усвідомити правдивість всього написаного в ній, належно оцінити титанічне. подвижницьке життя автора, навчитись з його допомогою розрізняти правдиве від вигаданого...
І тоді, однозначно, життя в Україні істотно покращиться і не правитимуть в нас хуцпісти , і новоявлені "месії"!

Немає релігії понад істину