Не викликає сумніву, що світова (регіональна) економічна і фінансова кризи були б неможливі, якби не відсталість економічної науки. Фінансово-економічна криза – наслідок кризи економічної науки. Економічна наука надто догматизована та диференційована за "школами".
Вона суттєво відстала від потреб світової економіки, макроекономіки держав і навіть від потреб мікроекономіки. Фінансово-економічна криза стала додатковим гальмом науково-технічного прогресу, гальмує розвиток людства і його захист від вже існуючих і майбутніх екологічних, продовольчих та інших проблем-викликів.
Тому я вважав би, що слід створити міжнародний науковий центр для концентрації зусиль науковців світу з метою подолання відставання в галузі економічної теорії у всіх її складових. А також для вироблення механізмів "тестування" стану економіки і рекомендацій щодо її стабільного функціонування. Механізмів такого рівня якості, які існують при тестуванні та усуненні недоліків у технічних (технологічних) системах. На жаль, сьогодні кожна з держав, що зіштовхнулася з кризою, «нащупує» свої рецепти, бо теоретично вивірених рецептів для її подолання – НЕ існує.
Щойно ознайомився з порадами МВФ, який знову пропонує Україні запровадити плаваючий курс гривні. Але ж плаваючий курс – це середнє між вільним і фіксованим курсом і передбачає вільний курс в наперед заданих межах: в межах коридору, в межах валютного регулювання. Виникає запитання: «А в яких межах?». Міжнародні експерти однозначної відповіді на це питання не дають. Їх рекомендації коливаються в дуже широкому діапазоні від – «до 10 %» та «до 20 %». А внутрішні експерти ще більш категоричні і передрікають девальвацію гривні навіть на всі 30%. Тому згадані пропозиції іноземних і домашніх фахівців не більше ніж «гадання на кавовій гущі», а не науково обгрунтовані поради, адже немає чітких і однозначних розрахунків, що станеться з економікою України, який буде її якісний і кількісний стан в наступних часових межах пропонованої девальвації. Погодьтеся, що наслідки для економіки відрізнятимуться досить суттєво від девальвації гривні на 7% та від її девальвації на 29%. І залежатимуть від глибини девальвації, її швидкості та негативного впливу на стан економіки, від мультиплікаційного ефекту різних рівнів девальвації.
Виникає запитання: «А для чого девальвувати гривню? Чи є для цього об’єктивні умови і підстави?»
Кризова ситуація в Україні і фактори, що її спричинили мають не лише спільні характеристики з ситуацією в Єврозоні, але й кардинальні відмінності витоків, передумов, причин, а тому і шляхи виходу з неї мають бути специфічними.
Категорично і однозначно не погоджуюся з позицією внутрішніх і зовнішніх радників девальвувати гривню. Не погоджуюся тому, що українська валютна криза – рукотворна, а сама гривня є НЕДООЦІНЕНОЮ!
Дефіцит доларів на внутрішньому ринку України створений штучно, в результаті перерахованих нижче передумов:
- грошова оцінка експорту штучно занижена самою «схемою» торгівлі через офшори - коли ціна вартості одиниці експортованої продукції в офшори суттєво нижча від ціни, за якою її отримує кінцевий іноземний споживач;
- приховування частини валютної виручки від експорту за кордоном призводить до уникнення оподаткування прихованого прибутку експортера;
- відсутність вимоги 100%-го продажу валютної виручки на внутрішньому ринку України;
- відсутність блокування каналів «втечі» наявної в Україні валюти з внутрішнього ринку;
- псевдо-репатріація прибутків і виручки псевдо-нерезидентами: коли власник офшорної компанії є громадянином України;
- псевдо-реінвестуванням прибутків в Україну з офшорів, за яким за Україною залишаються зобов’язання їх повернення за вимогою псевдо-нерезидента ;
- зниження фізичних обсягів українського експорту є результатом неналежних зусиль олігархів та економічних підрозділів українських посольств по пошуку нових ринків збуту української продукції;
- зростання імпорту є результатом невиконання Урядом своїх функцій по реалізації програми імпортозаміщення, невиправданої практики зростання обсягів закупівель імпортних товарів і послуг, майна , що не є предметами критичного імпорту;
- псевдо-імпорт: закупівля товарів (послуг) за кордоном, які в Україну ніколи не плануються до ввезення.
У результаті – збільшується валютна дебіторська заборгованість нерезидентів, яка потім списується. «Зникають» (псевдо-банкрутують) нерезиденти-дебітори, а потім (чи одночасно) і резиденти-кредитори ;
- штучне завищення ціни імпорту (вишки Бойка). Псевдо-роялті: оплата процентів українськими банками за розміщені офшорними компаніями депозити та ін. Є ще кілька незначних способів і видів;
- гіпертрофований попит на валюту олігархами і спекулянтами в переддень криз (в т.ч. ними створених), як для цілей валютних спекуляцій , так і для організації «втечі» капіталів за кордон ;
- відсутність обмежень на покупку валюти для імпорту продукції, що не є критичною для потреб України ;
- нагнітання у суспільстві «страхів» девальвації гривні, що призводить до ажіотажного попиту на валюту населенням і господарюючими суб’єктами з метою недопущення знецінення їх заощаджень та ін.
«Ким це робиться?» - Щоб мене не потягли до суду, я не буду стверджувати, що це робиться скоординовано владою, спекулянтами, що є одночасно і олігархами та банкірами і власниками бізнесу.
«Для чого робиться?» – Для легкого заробітку і безконтрольного збагачення.
«За рахунок кого це робиться?» - Тут вже я можу стверджувати однозначно - за рахунок того населення, що не належить до вище перелічених категорій!
Тобто, Україна має доларовий дефіцит, падіння резервів НБУ, пасивне сальдо платіжного балансу не випадково, а в результаті спланованих дій «творцями» валютного дефіциту. Але Україна має достатні резерви для переходу до активного балансу, до стійкого позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу України. Для цього просто слід нейтралізувати фактори (відзначені вище), які спричинили валютний дефіцит на внутрішньому ринку.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Для девальвації гривні немає ні економічних, ні юридичних підстав
Світ:
rylyp_20121120.jpg
Тому я вважав би, що слід створити міжнародний науковий центр для концентрації зусиль науковців світу з метою подолання відставання в галузі економічної теорії у всіх її складових. А також для вироблення механізмів "тестування" стану економіки і рекомендацій щодо її стабільного функціонування. Механізмів такого рівня якості, які існують при тестуванні та усуненні недоліків у технічних (технологічних) системах. На жаль, сьогодні кожна з держав, що зіштовхнулася з кризою, «нащупує» свої рецепти, бо теоретично вивірених рецептів для її подолання – НЕ існує.
Щойно ознайомився з порадами МВФ, який знову пропонує Україні запровадити плаваючий курс гривні. Але ж плаваючий курс – це середнє між вільним і фіксованим курсом і передбачає вільний курс в наперед заданих межах: в межах коридору, в межах валютного регулювання. Виникає запитання: «А в яких межах?». Міжнародні експерти однозначної відповіді на це питання не дають. Їх рекомендації коливаються в дуже широкому діапазоні від – «до 10 %» та «до 20 %». А внутрішні експерти ще більш категоричні і передрікають девальвацію гривні навіть на всі 30%. Тому згадані пропозиції іноземних і домашніх фахівців не більше ніж «гадання на кавовій гущі», а не науково обгрунтовані поради, адже немає чітких і однозначних розрахунків, що станеться з економікою України, який буде її якісний і кількісний стан в наступних часових межах пропонованої девальвації. Погодьтеся, що наслідки для економіки відрізнятимуться досить суттєво від девальвації гривні на 7% та від її девальвації на 29%. І залежатимуть від глибини девальвації, її швидкості та негативного впливу на стан економіки, від мультиплікаційного ефекту різних рівнів девальвації.
Виникає запитання: «А для чого девальвувати гривню? Чи є для цього об’єктивні умови і підстави?»
Кризова ситуація в Україні і фактори, що її спричинили мають не лише спільні характеристики з ситуацією в Єврозоні, але й кардинальні відмінності витоків, передумов, причин, а тому і шляхи виходу з неї мають бути специфічними.
Категорично і однозначно не погоджуюся з позицією внутрішніх і зовнішніх радників девальвувати гривню. Не погоджуюся тому, що українська валютна криза – рукотворна, а сама гривня є НЕДООЦІНЕНОЮ!
Дефіцит доларів на внутрішньому ринку України створений штучно, в результаті перерахованих нижче передумов:
- грошова оцінка експорту штучно занижена самою «схемою» торгівлі через офшори - коли ціна вартості одиниці експортованої продукції в офшори суттєво нижча від ціни, за якою її отримує кінцевий іноземний споживач;
- приховування частини валютної виручки від експорту за кордоном призводить до уникнення оподаткування прихованого прибутку експортера;
- відсутність вимоги 100%-го продажу валютної виручки на внутрішньому ринку України;
- відсутність блокування каналів «втечі» наявної в Україні валюти з внутрішнього ринку;
- псевдо-репатріація прибутків і виручки псевдо-нерезидентами: коли власник офшорної компанії є громадянином України;
- псевдо-реінвестуванням прибутків в Україну з офшорів, за яким за Україною залишаються зобов’язання їх повернення за вимогою псевдо-нерезидента ;
- зниження фізичних обсягів українського експорту є результатом неналежних зусиль олігархів та економічних підрозділів українських посольств по пошуку нових ринків збуту української продукції;
- зростання імпорту є результатом невиконання Урядом своїх функцій по реалізації програми імпортозаміщення, невиправданої практики зростання обсягів закупівель імпортних товарів і послуг, майна , що не є предметами критичного імпорту;
- псевдо-імпорт: закупівля товарів (послуг) за кордоном, які в Україну ніколи не плануються до ввезення.
У результаті – збільшується валютна дебіторська заборгованість нерезидентів, яка потім списується. «Зникають» (псевдо-банкрутують) нерезиденти-дебітори, а потім (чи одночасно) і резиденти-кредитори ;
- штучне завищення ціни імпорту (вишки Бойка). Псевдо-роялті: оплата процентів українськими банками за розміщені офшорними компаніями депозити та ін. Є ще кілька незначних способів і видів;
- гіпертрофований попит на валюту олігархами і спекулянтами в переддень криз (в т.ч. ними створених), як для цілей валютних спекуляцій , так і для організації «втечі» капіталів за кордон ;
- відсутність обмежень на покупку валюти для імпорту продукції, що не є критичною для потреб України ;
- нагнітання у суспільстві «страхів» девальвації гривні, що призводить до ажіотажного попиту на валюту населенням і господарюючими суб’єктами з метою недопущення знецінення їх заощаджень та ін.
«Ким це робиться?» - Щоб мене не потягли до суду, я не буду стверджувати, що це робиться скоординовано владою, спекулянтами, що є одночасно і олігархами та банкірами і власниками бізнесу.
«Для чого робиться?» – Для легкого заробітку і безконтрольного збагачення.
«За рахунок кого це робиться?» - Тут вже я можу стверджувати однозначно - за рахунок того населення, що не належить до вище перелічених категорій!
Тобто, Україна має доларовий дефіцит, падіння резервів НБУ, пасивне сальдо платіжного балансу не випадково, а в результаті спланованих дій «творцями» валютного дефіциту. Але Україна має достатні резерви для переходу до активного балансу, до стійкого позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу України. Для цього просто слід нейтралізувати фактори (відзначені вище), які спричинили валютний дефіцит на внутрішньому ринку.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)