Серед петрогліфів, знайдених в Україні, на Кольському півострові, в Єгипті, Китаї («інський лист), а також на півночі Європи є тотожні зображення Кола-Сонця.
На цей факт звернув увагу філософ Дьомін. Це дозволило зробити висновок, що «археологічні й археографічні пам'ятники однозначно підтверджують генетичну спорідненість доарійської, протокитайської і давньоєгипетської культур».
Колти (так у давнину називали кельтів) проживали на величезній території од Волги до Атлантики. І, власне, Європа називалася Кельтика. З історії нам також відомі народи колхи (з Колхіди, що на Кавказі) і коли (в Латинській Америці). Останні теж сповідали культ Бога Сонця – Кола. Колом іменувалася і козацька рада в запорожців, а також танець хороводу на Балканах. Процедурно так само виглядала нарада у Чингізідів, коли вони сідали на землю, обкреслюючи довкола себе коло. Оскільки рід Чингісхана йде по батьківській лінії від арійського роду Сивого Вовка, що прийшов з Тибету. Представники аріїв потрапили до Тибету з берегів українського Дніпра. Це визнається, зокрема, відомими сходознавцями Л. Васильєвим, А. Крижановським, А. Чокроборті та ін.
Таке ось коло, обкреслене ще на початку XII тисячоліття до Хрестової Ери солярним культом Бога Сонця, народжене в надрах Мізинської цивілізації, де вперше в історії людства зустрічається протосвастичний меандр.
Ці факти дають підстави вважати, що колобок, міг нашими предками розшифровуватися, як Коло-Бог, трансформувавшись на побутовому рівні в незрозумілу нащадкам назву «їстівної геометричної фігури». [1]
Про спотворення українського Колобка
За дорученням Йосипа Джугашвілі цим займався відомий єврейсько-радянський письменник Олексій Толстой, що видавав себе за «графа». Про його кон’юктурний характер можна дізнатися з листа його колишньої прихильниці, яка з відомих причин побоялася вказати своє ім'я: «Історія... Як її перекручують! На догоду неосяжному честолюбству Сталіна підтасовуються історичні факти. І ви теж доклали свою тонку руку, теж стали справжнім підспівувачем… це прийом шулера. Це підлота вищої марки!» [2]
Отже, нічого дивного, що у 1933 р. ЦК ВКП(б) доручає Толстому «переробити» українські народні казки і зробити їх належними до культури іншого народу.
Але втрата первісного змісту казки могла відбутись ще задовго до більшовицької культурної агресії. Борис Грінченко подає у своєму словнику значення слова колобок, як паляниця круглої форми. [3]
Ще до Грінченка, упорядкував і опублікував казку про колобка український народознавець Іван Якович Рудченко. Поверхневий аналіз казки, записаної Рудченком у Миргороді, показує, що дід і баба були убогими, дожились до того, що не мали що їсти. Вся їх надія була на колобок. Але колобка з’їла Лисиця. [4]
Тепер зрозуміло, чому у 1933 році ворогові сподобалась казка про колобка. Бо це казка про голодомор. Тож виходить, що спочатку українці втратили розуміння бога Кола, а потім втратили їжу. Також, як і колобок, українська нація у 17-20 століттях була не суб’єктом, а об’єктом політики.
Ми живемо у переходний період. І Колобог повертається до нас знову. Як уберегти наш зв’язок із ним під час культурної війни, що триває досі?
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Давній бог Сонця
Світ:
Серед петрогліфів, знайдених в Україні, на Кольському півострові, в Єгипті, Китаї («інський лист), а також на півночі Європи є тотожні зображення Кола-Сонця.
sonce_nad_morem.jpg
Зміст
Узагальнення фактів
На цей факт звернув увагу філософ Дьомін. Це дозволило зробити висновок, що «археологічні й археографічні пам'ятники однозначно підтверджують генетичну спорідненість доарійської, протокитайської і давньоєгипетської культур».
Колти (так у давнину називали кельтів) проживали на величезній території од Волги до Атлантики. І, власне, Європа називалася Кельтика. З історії нам також відомі народи колхи (з Колхіди, що на Кавказі) і коли (в Латинській Америці). Останні теж сповідали культ Бога Сонця – Кола. Колом іменувалася і козацька рада в запорожців, а також танець хороводу на Балканах. Процедурно так само виглядала нарада у Чингізідів, коли вони сідали на землю, обкреслюючи довкола себе коло. Оскільки рід Чингісхана йде по батьківській лінії від арійського роду Сивого Вовка, що прийшов з Тибету. Представники аріїв потрапили до Тибету з берегів українського Дніпра. Це визнається, зокрема, відомими сходознавцями Л. Васильєвим, А. Крижановським, А. Чокроборті та ін.
Таке ось коло, обкреслене ще на початку XII тисячоліття до Хрестової Ери солярним культом Бога Сонця, народжене в надрах Мізинської цивілізації, де вперше в історії людства зустрічається протосвастичний меандр.
Ці факти дають підстави вважати, що колобок, міг нашими предками розшифровуватися, як Коло-Бог, трансформувавшись на побутовому рівні в незрозумілу нащадкам назву «їстівної геометричної фігури». [1]
Про спотворення українського Колобка
За дорученням Йосипа Джугашвілі цим займався відомий єврейсько-радянський письменник Олексій Толстой, що видавав себе за «графа». Про його кон’юктурний характер можна дізнатися з листа його колишньої прихильниці, яка з відомих причин побоялася вказати своє ім'я: «Історія... Як її перекручують! На догоду неосяжному честолюбству Сталіна підтасовуються історичні факти. І ви теж доклали свою тонку руку, теж стали справжнім підспівувачем… це прийом шулера. Це підлота вищої марки!» [2]
Отже, нічого дивного, що у 1933 р. ЦК ВКП(б) доручає Толстому «переробити» українські народні казки і зробити їх належними до культури іншого народу.
Але втрата первісного змісту казки могла відбутись ще задовго до більшовицької культурної агресії. Борис Грінченко подає у своєму словнику значення слова колобок, як паляниця круглої форми. [3]
Ще до Грінченка, упорядкував і опублікував казку про колобка український народознавець Іван Якович Рудченко. Поверхневий аналіз казки, записаної Рудченком у Миргороді, показує, що дід і баба були убогими, дожились до того, що не мали що їсти. Вся їх надія була на колобок. Але колобка з’їла Лисиця. [4]
Тепер зрозуміло, чому у 1933 році ворогові сподобалась казка про колобка. Бо це казка про голодомор. Тож виходить, що спочатку українці втратили розуміння бога Кола, а потім втратили їжу. Також, як і колобок, українська нація у 17-20 століттях була не суб’єктом, а об’єктом політики.
Ми живемо у переходний період. І Колобог повертається до нас знову. Як уберегти наш зв’язок із ним під час культурної війни, що триває досі?
Джерела
1) http://for-ua.com/authornews/2011/05/02/105230.html
2) «Что же с нами делают?..» Письма к А. Н. Толстому // Звенья. Исторический альманах. Вып. 1. М., 1991. С. 521-523
3) http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/23663-kolobok.html#show_point
4) https://archive.org/stream/narodnyiaiuzhno00bilygoog#page/n245/mode/2up
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта