«Київводоканал» закликав підписати петицію про законодавчу заборону в Україні фосфатних мийних засобів. Про необхідність заборони пральних порошків з фосфатами неодноразово заявляли екологи. Чим загрожують фосфати здоров’ю людини й водоймам і як їхнє використання регулюють в США та Європі? Причинно-наслідковий зв'язок між наявністю фосфатів і цвітінням води встановили ще у 1960-х роках.
Фосфати – це хімічні сполуки фосфорної кислоти та різних металів. В Україні понад 90% мийних і пральних засобів містять фосфати натрію та калію. Вони пом’якшують воду і роблять засоби для миття більш ефективними. Але після використання мийних засобів із фосфатами останні потрапляють у водойми та стають чудовим добривом для рослин, пише Хморочос.
Завдяки посиленому живленню синьо-зелені водорості розростаються і в процесі свого біологічного розвитку зменшують вміст кисню у воді. Вода починає цвісти. Вчені називають цей процес евтрифікацією. Надмірна кількість мікроорганізмів отруює воду продуктами життєдіяльності, вищі тварини (риби, раки тощо) через нестачу кисню у воді починають гинути. Крім того, синьо-зелені водорості не просто знижують рівень кисню у воді, але й накопичують отруйні речовини. Коли вони розкладаються, ці накопичення потрапляють у довкілля.
Разом із водою фосфати потрапляють в організм людини. З усіма токсичними компонентами пральних порошків людина контактує через шкіру, адже виполоскати їх з білизни та одягу майже неможливо.
Фосфати сприяють посиленому знежиренню шкірного покрову, активному руйнуванню клітинних мембран, різко знижують бар’єрну функцію шкіри, а також можуть викликати прояви алергічних реакцій різного типу.
Надлишок фосфату натрію організм може сприйняти як проносне, а надлишок фосфату калію може викликати порушення мікрофлори кишечника. Крім того, фосфати можуть призводити до розвитку алергії, негативно впливати на роботу нирок, печінки.
Як склад порошків і мийних засобів регулюють у світі?
Конфлікт між промисловістю, яка бажає продовжувати використовувати фосфати, та захисниками, які прагнуть зберегти якість води, виник ще в кінці минулого століття. Причинно-наслідковий зв’язок між наявністю фосфатів і цвітінням води вчені з’ясували ще у 1960-х роках. А в 1970-х роках вони довели, що високий рівень фосфатів у воді є наслідком забруднення. У світі розпочалася дискусія про те, як реагувати на забруднення фосфатами морської і прісної води.
Основним джерелом забруднення водойм фосфатами є комунальні стоки з залишками пральних порошків. Проте довгий час противники обмеження використання фосфатів (здебільшого вони лобіюються транснаціональними виробниками фосфатних порошків) наполягали, що високий рівень фосфору зумовлений потраплянням мінеральних (фосфатних) добрив. Досліди показали, що від добрив у воду надходить всього 10-30% фосфору. Натомість понад половина фосфатів поступає в водойми якраз через використання пральних порошків.
Ще в 70-ті роки під егідою ООН підписали міжнародний договір про захист Світового океану і прісноводних ресурсів. Договір визначає основні напрямки діяльності для зменшення забруднення. Першим напрямком є зменшення і повне припинення забруднення водних ресурсів біогенними речовинами, особливо фосфором.
На початку 1970-х років у деяких штатах США почали обмежувати та забороняти використання фосфатів у пральних засобах. У 1994 році їх заборонили у всій країні. У липні 2010 року 17 штатів заборонили також використовувати фосфати в засобах для посудомийних машин.
У 1976 році застосування фосфатів у пральних порошках припинили в Японії.
У 2011 році Європарламент заборонив фосфати у засобах для прання, починаючи з червня 2013 року, а в засобах для посудомийних машин – з січня 2017 року.
Виробники пральних порошків почали замінювати фосфати речовинами, які біологічно розкладаються. Одночасно в багатьох країнах світу почалось будівництво спеціальних очисних споруд для видалення фосфору і азоту зі стічних вод.
Як пояснюють вчені, оптимальна концентрація фосфатів у пральному порошку не повинна перевищувати п’яти відсотків. У такому разі використання мийного засобу не є шкідливим для людини. Ба більше, при такій концентрації фосфати повністю виполіскуються з тканини водою.
Які законодавчі ініціативи про заборону фосфатів з’являлися в Україні?
У 2010 році у постанові Верховної Ради йшлося про необхідність розробки Загальнодержавної програми зменшення і поступового припинення використання мийних засобів на основі фосфатів.
У жовтні 2019 парламент навіть проголосував у першому читанні за проєкт Закону про державне регулювання у сфері мийних засобів. Проєкт пропонував з 1 січня 2020 року заборонити виробництво, використання та поширення на території України мийних засобів з масовою часткою фосфатів більше, ніж 5% від маси мийного засобу, а з 1 січня 2021 року — заборонити виробництво, використання та поширення мийних засобів з масовою часткою фосфатів більш ніж 0,2%. Проте, зрештою, Верховна Рада відхилила цей проєкт.
Як наслідок, автори петиції просять Президента України залучити науковців та інститути громадянського суспільства до розробки нового законопроєкту і внести його на розгляд Верховної Ради України. Поки що з 25 000 голосів зібрано лише 6 500.
Наші інтереси:
Розуміти шкідливість хімічних засобів. Маємо дбати про навколишнє середовище.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Чим шкідливі фосфати і чому їх варто заборонити в пральних порошках
Світ:
«Київводоканал» закликав підписати петицію про законодавчу заборону в Україні фосфатних мийних засобів. Про необхідність заборони пральних порошків з фосфатами неодноразово заявляли екологи. Чим загрожують фосфати здоров’ю людини й водоймам і як їхнє використання регулюють в США та Європі? Причинно-наслідковий зв'язок між наявністю фосфатів і цвітінням води встановили ще у 1960-х роках.
20100601.jpg
Фосфати – це хімічні сполуки фосфорної кислоти та різних металів. В Україні понад 90% мийних і пральних засобів містять фосфати натрію та калію. Вони пом’якшують воду і роблять засоби для миття більш ефективними. Але після використання мийних засобів із фосфатами останні потрапляють у водойми та стають чудовим добривом для рослин, пише Хморочос.
Завдяки посиленому живленню синьо-зелені водорості розростаються і в процесі свого біологічного розвитку зменшують вміст кисню у воді. Вода починає цвісти. Вчені називають цей процес евтрифікацією. Надмірна кількість мікроорганізмів отруює воду продуктами життєдіяльності, вищі тварини (риби, раки тощо) через нестачу кисню у воді починають гинути. Крім того, синьо-зелені водорості не просто знижують рівень кисню у воді, але й накопичують отруйні речовини. Коли вони розкладаються, ці накопичення потрапляють у довкілля.
Разом із водою фосфати потрапляють в організм людини. З усіма токсичними компонентами пральних порошків людина контактує через шкіру, адже виполоскати їх з білизни та одягу майже неможливо.
Фосфати сприяють посиленому знежиренню шкірного покрову, активному руйнуванню клітинних мембран, різко знижують бар’єрну функцію шкіри, а також можуть викликати прояви алергічних реакцій різного типу.
Надлишок фосфату натрію організм може сприйняти як проносне, а надлишок фосфату калію може викликати порушення мікрофлори кишечника. Крім того, фосфати можуть призводити до розвитку алергії, негативно впливати на роботу нирок, печінки.
Як склад порошків і мийних засобів регулюють у світі?
Конфлікт між промисловістю, яка бажає продовжувати використовувати фосфати, та захисниками, які прагнуть зберегти якість води, виник ще в кінці минулого століття. Причинно-наслідковий зв’язок між наявністю фосфатів і цвітінням води вчені з’ясували ще у 1960-х роках. А в 1970-х роках вони довели, що високий рівень фосфатів у воді є наслідком забруднення. У світі розпочалася дискусія про те, як реагувати на забруднення фосфатами морської і прісної води.
Основним джерелом забруднення водойм фосфатами є комунальні стоки з залишками пральних порошків. Проте довгий час противники обмеження використання фосфатів (здебільшого вони лобіюються транснаціональними виробниками фосфатних порошків) наполягали, що високий рівень фосфору зумовлений потраплянням мінеральних (фосфатних) добрив. Досліди показали, що від добрив у воду надходить всього 10-30% фосфору. Натомість понад половина фосфатів поступає в водойми якраз через використання пральних порошків.
Ще в 70-ті роки під егідою ООН підписали міжнародний договір про захист Світового океану і прісноводних ресурсів. Договір визначає основні напрямки діяльності для зменшення забруднення. Першим напрямком є зменшення і повне припинення забруднення водних ресурсів біогенними речовинами, особливо фосфором.
На початку 1970-х років у деяких штатах США почали обмежувати та забороняти використання фосфатів у пральних засобах. У 1994 році їх заборонили у всій країні. У липні 2010 року 17 штатів заборонили також використовувати фосфати в засобах для посудомийних машин.
У 1976 році застосування фосфатів у пральних порошках припинили в Японії.
У 2011 році Європарламент заборонив фосфати у засобах для прання, починаючи з червня 2013 року, а в засобах для посудомийних машин – з січня 2017 року.
Виробники пральних порошків почали замінювати фосфати речовинами, які біологічно розкладаються. Одночасно в багатьох країнах світу почалось будівництво спеціальних очисних споруд для видалення фосфору і азоту зі стічних вод.
Як пояснюють вчені, оптимальна концентрація фосфатів у пральному порошку не повинна перевищувати п’яти відсотків. У такому разі використання мийного засобу не є шкідливим для людини. Ба більше, при такій концентрації фосфати повністю виполіскуються з тканини водою.
Які законодавчі ініціативи про заборону фосфатів з’являлися в Україні?
У 2010 році у постанові Верховної Ради йшлося про необхідність розробки Загальнодержавної програми зменшення і поступового припинення використання мийних засобів на основі фосфатів.
У жовтні 2019 парламент навіть проголосував у першому читанні за проєкт Закону про державне регулювання у сфері мийних засобів. Проєкт пропонував з 1 січня 2020 року заборонити виробництво, використання та поширення на території України мийних засобів з масовою часткою фосфатів більше, ніж 5% від маси мийного засобу, а з 1 січня 2021 року — заборонити виробництво, використання та поширення мийних засобів з масовою часткою фосфатів більш ніж 0,2%. Проте, зрештою, Верховна Рада відхилила цей проєкт.
Як наслідок, автори петиції просять Президента України залучити науковців та інститути громадянського суспільства до розробки нового законопроєкту і внести його на розгляд Верховної Ради України. Поки що з 25 000 голосів зібрано лише 6 500.
Розуміти шкідливість хімічних засобів. Маємо дбати про навколишнє середовище.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков