Білецький Андрій Євгенович

Життєпис

Народився Андрій Білецький у місті Харків в українській родині. Батько — Євген Михайлович Білецький походить з с. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області з козацького роду, представники якого заснували село. Мати — Олена Анатоліївна Білецька (Лукашевич) походить з Житомирщини з українського шляхетського роду, до якого належав Василь Лукашевич — засновник таємного «Малоросійського товариства» (1821–1822).

У 2001 р. закінчив з відзнакою Історичний факультет Харківського Національного Університету. Дипломне дослідження, що було визнане однією з найкращих студентських робіт України за 2001 р., було присвячене діяльності Української Повстанської Армії. Закінчивши університет, працював викладачем харківських вишів, продовжував вивчати військову історію України. Неформальне керівництво його науковою діяльністю здійснював відомий український історик Ярослав Дашкевич.

З юнацьких років активно займався спортом, мав І-й юнацький розряд з боксу. Згодом займався ножовим боєм, фехтуванням, практичною стрільбою та іншими видами спорту, в чому досяг значних успіхів. Ці навички допомогли поставити на високий рівень систему вишколів у очолюваних ним організаціях.

У 2003 р. одружився з Юлією Володимирівною Білецькою (Брусенко). У 2007 р. у подружжя народився син Олександр.

Громадська діяльність

Активну участь у націоналістичному русі брав зі студентських часів. У 1999 р. разом з групою харківських спортсменів-націоналістів здійснив спробу виїхати на війну в Косово для боротьби з ісламською експансією на Балканах.

У 2001 р. взяв участь у березневих акціях протесту у Києві в рамках кампанії «Україна без Кучми», під час яких був затриманий міліцією та потрапив під адміністративний арешт. За це СБУ намагалося змусити керівництво ХНУ виключити його з вишу.

Від 2002 р. очолював Харківський загін Організації «Тризуб» ім. С.Бандери. Згодом співпрацював з Українською консервативною партією. У 2003 р. розпочав активну співпрацю з Харківським осередком СНПУ та дієво підтримував спротив лібералізації СНПУ і перетворенню її у ВО «Свобода».

Після розпуску Товариства сприяння ЗС та ВМФУ «Патріот України» при СНПУ, створив нову, незалежну від будь-яких партійних структур, Організацію «Патріот України», від початку існування якої є її беззмінним командиром. Першими членами Організації стали молоді бійці з Харківських осередків СНПУ, УНА-УНСО і «Тризубу», що ясно бачили потребу утворення нової, дійсно дієвої націоналістичної сили.

Від початку діяльності Організації планує, координує та бере безпосередню участь в усіх її заходах. Особисто очолював практично всі групи бійців, що здійснювали операції з виявлення та розгрому точок наркоторгівлі, затримання нелегальних мігрантів тощо. Керував усіма масовими акціями Організації (марші, мітинги, спортивні заходи, акції громадської непокори та масові силові акції). Під час подій 18 жовтня 2008 р. перебував на чолі атакуючої колони та був заарештований разом з усіма бійцями організації.

Набутий громадсько-політичний досвід та вроджені якості Провідника дозволили Андрію Білецькому очолити Соціал-Національну Асамблею.

У середовищі соціал-націоналістів Андрія Білецького називають Вождем.

З серпня 2011 р. розпочалася ціла низка арештів активістів організованого соціал-націоналістичного руху.

Наприкінці серпня 2011 р. у Києві та Василькові були заарештовані старшини місцевих осередків Організації «Патріот України» (Сергій Бевз, Володимир Шпара, Олексій Чернега) та активісти СНА (Ігор Мосійчук, Віталій Зателепа). Їм інкримінували підготовку теракту. Так розпочалася Справа «васильківських терористів».

23 серпня 2011 р. на офіс Харківського осередку Організації «Патріот України» (м. Харків, вул. Римарська, 18) вчинив збройний напад відомий в мережі інтернет українофоб Сергій Колесник. Під час нападу С.Колесник поранив двох старшин Організації (Ігора Михайленка та Віталія Княжеського), але сам був госпіталізований з черепно-мозковою травмою. Між тим 11 вересня 2011 р. І.Михайленка і В.Княжеського було заарештовано за підозрою у замаху на вбивство С.Колесника. С.Колесник не тільки став у справі потерпілим, але й отримав на руки травматичну зброю.

19 листопада 2011 р. на Андрія Білецького було вчинено замах. У під'їзді власного будинку в нього кілька разів вистрелили з револьвера. Одна куля влучила в щелепу, друга — прострелила руку. Після цього нападники швидко втекли через «чорний» вихід з будинку, де вони попередньо зіпсували замок. Поранений Андрій Білецький здоровою рукою дістав власний травматичний пістолет і намагався переслідувати нападників, але ті втекли на автомобілі, що чекав їх біля виходу. Ввечері того ж дня сам поранений поїхав до 4-ої лікарні невідкладної хірургії м. Харкова, де його двічі прооперували, вилучивши 2 свинцеві кулі.

27 грудня 2011 р. Андрій Білецький був заарештований у справі «Оборонців Римарської». 29 грудня 2011 р. щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Такі дії СБУ та МВС організований соціал-націоналістичних рух розцінив як політичні репресії.[1] 14 лютого 2014 року в інтернеті з’явилось повідомлення, що Андрія Білецького планують вбити в 12-й виправній колонії [2]. 25 лютого Андрію Білецькому видали довідку про звільнення.[3] Вже 15 березня керував обороною головного офісу організації "Патріот України" під час атаки з боку промосковських провокаторів. [4]

Згодом став командиром язичницького батальйону Азов. Білецький особисто ініціював, та розробляв з товаришами операцію з визволення Маріуполя. 15 серпня 2014 року командир ПСМОП «Азов» Андрій Білецький отримав позачергове звання підполковника мiлiцiї. Ще раніше був нагороджений орденом "за мужність".

26 жовтня Андрія Білецького обрано народним депутатом по 217 мажоритарному округу.[ 5]

Цитати

Вождь і рух зростають разом. [2]

Вождь – це центр будь-якої політики і будь-якого виховання. Виховати йому подібного не можливо. Виховати можна соратників і суспільство, керуючись ідеалом, втіленим у Вожді.[2]

Дух править матерією [2].

…ми не питали: «А скільки у нас грошей?», ми питали себе: «А чи достатньо у нас Духу?»[2]

Ми твердо знаємо те, що всі вершини людського духу, всі перлини культури та мистецтва, всі досягнення науки і цивілізації дала світу Європа і Україна. [2]

Будь-який етнос, який зазнав національної катастрофи (військові жертви, епідемії, втрата державності), але зберіг свій расовий тип – відтворював за деякий час основні риси власної національної культури.[2]

Нова доба, означена появою сотень громадських рухів, небувалою громадянською активністю, в очікуванні небувалої світової кризи, народила органічну ідею Української державності – Ідею Золотої Доби. [2]

Державний муж думає на сторіччя, політик – на наступні вибори.[2]

Вождя не можна призначити або обрати. Вождя можна лише відчути.[2]

Якщо будемо покладатись на власні сили, то ми переможемо. [6]

Джерела

1. Стаття вікіпедії

2. Сторінка вКонтакті

3. Прокуратура вже випустила на волю п’ятьох політв’язнів

4. Спроби штурму офісу “Патріоту України” в Харкові

5. Результати виборів до Верховної Ради

6. Андрій Білецький про союзників