Без зміни політичного проводу ми ніколи не виграємо цю війну, бо пиляє влада набагато ефективніше, ніж воює, – Друзенко

Після нашого блискучого Харківського наступу восени 2022 року орда засвоїла урок – воєнна вдача мінлива і захоплені території слід обороняти. А це означає активно будувати лінії оборони: фортифікаційні споруди, логістику та мінування. Російські загарбники засвоїли уроки 2022, наш контрнаступ 2023 захлинувся без жодних суттєвих здобутків. Лінія Суровікіна витримала український натиск та західне озброєння, пише у своєму дописі на Фейсбук Геннадій Друзенко, засновник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова.

Здавалося, після невдалого наступу 2023 стало очевидним – військово-політичному керівництву України слід змінювати риторику та стратегію. Замість звільнення "останнього діда в останньому селі" слід докласти максимум зусиль, аби втримати й зберегти те, що наразі контролює Київ.

Він вважає, що наше керівництво висновків не зробило, а Харківський наступ російських загарбників демонструє, що захисних споруд ми не так і побудували. Ані розгалужених (бажано бетонних) захисних ліній, ані кілометрових щільних мінних загороджень, ані трьох підготовлених ліній оборони на Харківщині просто не виявилось... Знову наші захисники своїм героїзмом платять за "травневі шашлики" влади.

"Не знаю, як кому, але мені наразі очевидно: без зміни політичного проводу ми ніколи не виграємо цю війну. Бо пиляє влада набагато ефективніше, ніж воює. І в цьому вона невиправна. Я певен, що можновладці так само завзято мародеритимуть країну незалежно від того, де проходитиме фронт з ордою... Залишається відкритим лише питання: як нам змінити владу, не втративши країну? І здається саме відсутність переконливої відповіді на це нериторичне запитання зупиняє більшість притомних людей від активних дій на внутрішньому фронті...", – пише Друзенко.