Арійська синергія: любов, вимогливість, заохочення (+аудіо)

Аудіоверсія: Арійська синергія: любов, вимогливість, заохочення

Слово «синергія» означає взаємне посилення, внаслідок якого системний ефект взаємодії суттєво перевищує суму ефектів кожного окремого компонента. Наприклад, при синергії 5 + 5 може дорівнювати не 10, а 25 чи 55. Окрім зростання загального системного ефекту, при синергії також відбувається розкриття і посилення кожного компонента системи.

Слово «арій» означає «шляхетна, тобто чиста і сильна людина». Відтак «арійська синергія» – це взаємне посилення шляхетних людей завдяки їх системній взаємодії. 

Три рівні синергетичної взаємодії

Як ми вже з’ясували у попередній статті, в демосах (структурованих спільнотах особисто знайомих людей) є три рівні синергії:

• оперативний (на рівні старшини з 5 осіб),
• тактичний (у роях до 20 осіб),  
• стратегічний (у сотнях до 150 осіб).

Ця модель (5, 20, 150) відтворюється при об’єднанні сотень у полки, коші, республіки і цивілізацію, адже на кожному рівні є старшина (5), стартовий рій (5х4=20) і демос (до 105) – див.: Демос – універсальна організаційна структура постіндустріальної екомережі Міжмор’я.

Демос – це спільнота, тобто добровільне об’єднання людей на основі спільної території проживання, спільного бізнесу чи інших інтересів. Членство в демосі основане на принципі «один за всіх і всі за одного». Тобто входячи в демос, людина потрапляє під його захист і, зі свого боку, зобов’язується захищати демос в цілому і кожного його члена зокрема.

Люди, які бажають добра один одному і завжди готові допомагати, в євангельській термінології називаються «ближніми». Тобто демос – це солідарне об’єднання ближніх.

Солідарність – головний ресурс демосу. Цей ресурс вищий за гроші чи інші матеріальні цінності. Він реалізується через синергію. Арійська синергія тримається на трьох принципах.

Любов, тобто прагнення добра

Любов (гелл. φιλία – філія) – бажання добра людині, до якої відчуваєш братерські-сестринські почуття. Члени демосу – духовні брати і сестри.

Найвище добро для аріїв (шляхетних людей) – піднесення людини і суспільства до боголюдського стану. Тому любов аріїв спрямована на вдосконалення себе і своїх ближніх.

Вимогливість, тобто активна любов

Людина, яка стала на шлях арійського розвитку, потребує підтримки і «підштовхування» у правильному напрямку. Це тому, що життя людини пов’язане з певною циклічністю, відтак у кожного бувають періоди підйому і періоди спаду. Коли ми на підйомі, то маємо можливість надихати ближніх і підштовхувати їх до спільної мети. Якщо ж ми на спаді, то самі потребуємо, щоб нас морально підтримували і навіть «примушували» рухатися в напрямку, який ми ж самі й вибрали.

Саме через це люди наймають за гроші «тренерів», які активно спрямовують їх до мети, примушуючи виконувати свої зобов’язання. Інший відомий прийом – це коли людина свідомо наперед платить значну суму за відвідування спортзалу, а потім мусить його відвідувати – «щоб не пропали гроші».

Вимогливість потребує додаткової енергії від того, хто спонукає до роботи над собою, здійснює «творчий примус». Тому тренерів наймають за гроші. У демосі кожен для кожного є безплатним тренером.

Ми вимагаємо від ближнього правильних дій тільки тоді, коли віримо в його потенціал. Натомість відсутність вимогливості до ближнього є формою зневаги до нього, проявом недовіри до його здібностей і небажанням витрачати на нього власну енергію. Арії люблять ближніх, а тому вимогливі не тільки до себе, а й до своїх братів і сестер. Взаємна вимогливість є потужним чинником арійської синергії.   

Арій ніколи не запропонує ближньому те, чого той хоче у стані своєї тимчасової слабкості. Арій не потурає шкідливим звичкам і слабостям ближнього – дитини чи дорослого. При цьому він керується Золотим правилом етики «Роби іншим те, що хотів би, аби вони робили тобі». Оскільки подібності притягуються, тому це правило водночас є законом розплати: «Все, що ти робиш ближньому, буде зроблено тобі» – у цьому житті чи наступному.

Головним аргументом вимогливості до інших є вимогливість до себе, а також те, що людина добровільно приєдналася до демосу і погодилася з його правилами. Одне з цих правил – взаємна вимогливість.  

Заохочення, тобто мудра любов

Кожна людина має сильні і слабкі сторони. Мудрість полягає в тому, щоб підтримувати все шляхетне (чисте і сильне) й ігнорувати все нешляхетне (брудне і слабке).

Чому ігнорувати, а не боротися? Тому що існує принцип: «де твоя увага, там твоя енергія». Тобто якщо ти борешся зі злом, то водночас  живиш його своєю енергією. Більше того, щоб боротися з негативом, треба опуститися на його рівень. Якщо ж спрямовувати всю енергію на підтримку позитиву і повністю ігнорувати негатив, то останній залишиться без підживлення і сам «засохне».

Іншими словами: займаючись боротьбою з брудом, сам будеш по вуха у бруді. Якщо кімната темна, ми не викидаємо з неї темряву, а наповнюємо світлом, і темрява зникає сама. Генеруючи світло, ми починаємо світитися.

На практиці це виглядає так, що ми хвалимо, підтримуємо, славимо, всіляко заохочуємо позитивні сторони наших ближніх і максимально, наскільки це можливо, ігноруємо їхні слабкості. Перемикаємо активність людини з негативу на позитив. Про слабкість доцільно говорити тільки віч-на-віч і тільки тоді, коли знаєш, як її позбутися.    

Демоси як організаційна культура

Наведені міркування дозволяють уточнити визначення демосу. Демос – це добровільна синергетична самокерована спільнота особисто знайомих людей чисельністю до 150 осіб, яка діє за принципом «один за всіх і всі за одного), орієнтована на індивідуальну і колективну еволюцію на основі взаємних любові, вимогливості і заохочення до досконалості.

Головним ресурсом демосу є синергетична солідарність.

Цілеспрямована еволюція демосу відбувається завдяки системі спрямовуючих норм – правил («правило» – «дух прави») і обмежуючих норм – законів (слово «кон» означає «межа»).

До правил належать:

• любов до ближнього,
• самовдосконалення,
• взаємодопомога,
• взаємовимогливість,
• взаємоконтроль,
• вихваляння, славлення та активне заохочення до всього світлого, корисного, святого,
• активне спілкування з ближніми,
• обов’язкова наявність старшини з 5 осіб.

До законів належать:

• чисельність рою – не більше 20 осіб;
• чисельність сотні – не більше 150 осіб;
• чисельність демосу будь-якого рівня – не більше 105 осіб;
• заборона критики без конструктивних пропозицій;
• заборона примусового членства.

Система спрямовуючих правил і обмежуючих законів перевіряється на практиці, зберігається, очищується від зайвого, вдосконалюється, одне слово – культивується. Відтак система правил і законів являє собою культуру самоорганізації і самокерування. Основою життєспроможності демосів є культура.     

Продовження: 

Три рівні соціальних комунікацій у демосах Міжмор’я: оперативний, тактичний, стратегічний

Не «що?», а «як?»: істинне розуміння двох найбільших заповідей аріянства