Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 263
  • Переглядів: 280

Арійська нумерологія в Євангелії: числа 12, 5, 22, 30, 60 і 100 (+аудіо)

Категорія:

Описані в Євангелії події чітко вписуються в арійську нумерологію. Це підтверджує попередній висновок, що Добра Новина є концентратом Арійської традиції.

Попередні статті:

Про те, що Євангеліє являється концентратом Арійської традиції, свідчить застосована в ньому нумерологія.

Число 12

Почнімо з числа 12, адже Ісус обрав 12 апостолів, тому воно найчастіше зустрічається в Євангелії. Це одне з найдавніших угрупувань лічби, тому для числа 12 навіть є спеціальна назва – дюжина (тузінь).

Число 12 традиційно вважається ідеальним для організації. З одного боку, воно ділиться без залишку на 2, 3, 4, 6 (для порівняння, 10 ділиться лише на 2 і 5). З другого боку, дюжина є оптимальною для групового навчання, адже при більшій кількості учнів якість навчання різко падає.   

Ця одиниця широко застосовувалася до введення метричної системи і застосовується досі при комплектації, наприклад, сервізів, виделок, великих гарнітурів меблів, які випускаються майже завжди на 12 або 6 (півдюжини) персон (згадайте роман «Дванадцять стільців»).

Окрім того, в арійській традиції рік складається з 12 місяців, існує 12 знаків Зодіаку, 12 лицарів Круглого столу, музична октава поділяється на 12 напівтонів, 12 присяжних у суді, 12 годин дня і ночі. У футі 12 дюймів, максимальна сила вітру за шкалою Бофорта становить 12 балів, максимальна інтенсивність землетрусу – 12 балів. У школах застосовується 12 бальна оцінка знань. Ця прадавня традиція групування проявляється навіть у тому, що комп’ютерні клавіатури мають 12 функціональних клавіш (F1 … F12), а телефони з кнопковим набором – 12 кнопок (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0, *, #).

Таким чином, формуючи апостольський гурт, Ісус слідував Арійській традиції, тому обрав дюжину апостолів.

Число 5

Інше важливе число – п’ятірка. Згідно з традицією, це чисельність керівного ядра громади. Наприклад, в українській козацькій традиції до вищого керівництва різного рівня (сотня, полк, кіш…) входило 5 осіб: голова, писар, суддя, осавул і скарбник. Цю ж саму структуру подає Євангеліє в описі апостольської громади:

  • голова – Ісус Хрестос,
  • писар – Іван Заведей (Іван Богослов),
  • суддя – Яків Заведей (Яків Справедливий),
  • осавул – Симон Петро (Скеля),
  • скарбник – Андрій, брат Симона.

Чому саме п’ятірка? Річ у тім, що людина неспроможна одночасно утримувати в оперативній пам’яті більше ніж 5 об’єктів. Можлива причина полягає в тому, що людина має на руці 5 пальців, відтак її розум тренований на одночасну роботу з п’ятьма сутностями. Якщо ж чисельність групи зростає до 6 людей, то вона неминуче розпадається на дві групи. З цієї причини керівні органи в самоврядних спільнотах традиційно складалися з 5 посадових осіб.

Число 22

В арійській нумерології число 21 відповідає завершенню старого циклу, а число 22 – початку нового. Серед іншого, це збереглося в картярській грі, яка називається «двадцять одне» або «очко». У ній 21 («очко») – це досягнення повноти і перемога, натомість 22 – це початок нового кола, а тому «перебір».

У будь-якій справі найважливішим є початок, навіть існує принцип: «Якщо хочеш щось зрозуміти, то поглянь з чого воно почалося». Його ще можна сформулювати так: «Куди пустиш стрілу, туди вона й полетить». Тому найважливішою подією річного кола вважався його правильний початок: якщо перший день року – Новий рік – провести у красі, злагоді і достатку, то це позитивно вплине на перебіг усього наступного року. Цього звичаю ретельно дотримувалися усі, за будь-яких обставин. Зокрема, Ісус Хрестос відсвяткував Новий рік навіть у вкрай небезпечній ситуації у ворожому Єрусалимі. Згідно зі стійкою церковною традицією, це відбулося 22 березня 31 року.

В арійських народів річний цикл починався на весняне рівнодення. Початку нового кола відповідає число 22, тому докладали зусиль, щоб цій астрономічній події відповідало число 22. Якщо ж виявлялася розбіжність, то календар підлашто­вували до цієї сонячної події.

Наприклад, у 325 році під час проведення Нікейського собору з’ясувалося, що весняне рівнодення припало на 19 березня. Для виправлення календаря вирішили, що наступний день матиме число 22.  Подібним чином у 1582 році, згідно з декретом папи Григорія XIII, після 4 жовтня настало 15 жовтня: Григоріанський календар також узгоджував весняне рівнодення з 21 березня.

Число 30

«Сам же Ісус, розпочинаючи, мав тридцять років» – повідом­ляє Євангеліє. Як розповідав карпатський мольфар Михайло Нечай, ініціацію-посвячення в мольфари зазвичай роблять тільки після 30 років: «Тому що до 30 років визріває душа людська. Раніше 30 – ще не сформована душевна сутність людини» (Бердник Громовиця. Знаки карпатської магії. Таємниця старого мольфара. – К. : Зелений пес, 2006. – С. 144).

Число 30 також зустрічаємо в історії про аріянського «апостола готів» Вульфилу. У 341 році лідер світового аріянства Константинопольський архієпископ Євсевій Нікомедійський висвятив 30-річного Вульфилу на єпископа Готії.

Число 60

У притчі про сіяча Ісус застосовує традиційну арійську систему числення: «Ще інше (зерно) впало на добру землю і, піднявшись гарно вгору, принесло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше».

Число 60 – це 5 дюжин. В арійській традиції групування 60 має спеціальну назву – «копа» (від «купа», тобто множина). Число 30 традиційно називалося «півкопа».

Число 100

У наведеному вище виразі «одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше» числа 30, 60 і 100 показують зроста­ючу продуктивність зерна. Причому 30 – це початок, 60 (копа) – це проміжне значення, а 100 (сотня) – це завершення,  повнота, щедрість. Сто – це багато «по-справжньому», «наповно», «на 100%».  

Той самий сенс довершеного, справжнього «багатства» звучить у реченні «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте».

Сенс числа 100 як «по-справжньому багато» зустрічаємо в наших прислів’ях і загадках, наприклад «У розумної голови – сто рук», «Краще раз побачити, ніж сто почути», «Реве віл на сто гір, на сто кроків, на сто потоків» (грім).

Ідея повноти також присутня в сотні як традиційній одиниці військових і територіальних формувань. Перевага сотенної спільноти полягає в тому, що її члени мають можливість пам’ятати усіх інших членів. Спільнота, в якій «усі знають усіх», має спроможність до самоорганізації та висування кращих.  

Як бачимо, описані в Євангелії події та застосовувані числа чітко вписуються в арійську нумерологію. Це підтверджує попередній висновок, що  Добра Новина є концентратом Арійської традиції. Вона, нагадаємо, була започаткована в середині 6 тисячоліття до нової ери – після Великого потопу (Циркумпонтійської катастрофи), на зорі Трипільської цивілізації.

Продовження: Арійська традиція в Євангелії: світогляд, притчі, метафори, свастика

Wardruna - Algir - Stien Klarnar

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Наші інтереси: 

Досліджуємо Добру новину і всю Арійську традицію. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Яро Купало – Гермес - Аполлон – святий захисник і архангел Гіперборії

Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами (+аудіо)

Слухаємо нове озвучення про те, що мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Арсен Дубовик.
5
Середнє: 5 (1 голос)

"— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:

— А я, рак-неборак,
Як ущипну,— буде знак!
Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно!"

("Коза-дереза", українська народна казка)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Додав про число 60 - "копа".

У притчі про сіяча Ісус застосовує традиційну арійську систему числення: «Ще інше (зерно) впало на добру землю і, піднявшись гарно вгору, принесло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше».

Число 60 – це 5 дюжин. В арійській традиції групування 60 має спеціальну назву – «копа» (від «купа», тобто множина). Число 30 традиційно називалося «півкопа».

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Додав про число 100 - "сотня".

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Шістдесяткову систему числення створили ще шумери. Швидше за все вони створили і дванадцяткову систему числення.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
5
Середнє: 5 (1 голос)

"— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:

— А я, рак-неборак,
Як ущипну,— буде знак!
Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно!"

("Коза-дереза", українська народна казка)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Степан Сивик.
0
Ще не підтримано

«В арійських народів річний цикл починався на весняне рівнодення.»
Справа в тім, що сучасний календар веде відлік літочислення «від народження Христа». Відповідно в євангельські часи його ще не було і люди користувались іншим «дохристиянським» календарем.
Якщо припустити, що це був арійський календар, то він починався у день весняного рівнодення і першою його датою, що цілком логічно, було 1, а не 22 березня.
Сонячний арійський календар був повністю природним, оскільки відображав природні цикли: зародження життя – весна, дозрівання – літо, достигання і збір рожаю – осінь і завершення циклу, «засинання» природи – зима.
Він був і дуже точним, про що свідчить змінна тривалість останнього місяця зими і року – лютого, яким «вирівнювалась» тривалість календарного року у відповідності до річного циклу обертання Землі довкола Сонця.
Сучасне трактування початку календарного року посеред зими «прив’язане» до свята «обрізання господнього» позбавлене як історичного, так і логічного сенсу. Нема жодних достовірних даних щодо точної дати народження Ісуса Хреста і святкування його в останній день зимового сонцестояння є чисто умовним, а сама ця дата, знову ж таки, запозичена з арійського календаря – народження нового сонячного циклу (бога Коляди), коли сонячний день починає прибувати після трьох найкоротших в році.

Степан Сивик

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Цілком можливо, що у древніх календарях день весняного рівнодення був першим числом річного циклу. Проте творці Юліанського календаря, який також опирався на прадавню традицію, вважали за потрібне використати символіку чисел 21 і 22: 21 (три сімки) – це закінчення циклу, а 22 – це початок нового циклу.  

Степан Сивик wrote: «В арійських народів річний цикл починався на весняне рівнодення.» Справа в тім, що сучасний календар веде відлік літочислення «від народження Христа». Відповідно в євангельські часи його ще не було і люди користувались іншим «дохристиянським» календарем. Якщо припустити, що це був арійський календар, то він починався у день весняного рівнодення і першою його датою, що цілком логічно, було 1, а не

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!