У дні саміту G7, що проходив у Хіросімі, західна коаліція накинула на Росію черговий, очікуваний пакет економічних санкцій щодо близько ста компаній і організацій. Обмеження торкнулися партнерів Росії в країнах СНД/ЄАЕС. У цьому випадку – проти низки компаній у Вірменії та Киргизії. Але, найімовірніше, це – лише "пробна куля", після запуску якої підуть подальші дії.
Єреванський коньячний завод припиняє експорт до Росії
Про це у своїй статті на haqqin.az пише Алєксандр Караваєв.
У практичному плані нинішній пакет санкцій охоплює великий список компаній, які так чи інакше беруть участь в економічній взаємодії з Туреччиною, а також країнами Південного Кавказу і Центральної Азії. Зокрема, цей акцент помітний у діях Великої Британії, яка ввела обмеження проти російської металургії. До британських списків потрапили Магнітогорський металургійний комбінат (одне з його ключових спільних підприємств, "ММК Металурджі", розташоване в турецькому порту Іскендерун), "Трубна металургійна компанія", "Об'єднана металургійна компанія", Челябінський металургійний комбінат і група "Мечел". Усі вони здійснюють постачання продукції в регіон СНД/ЄАЕС.
Також завдано удару по транспортній сфері та річковим перевезенням. Під санкціями опинилися Волзьке пароплавство, компанія "Совфрахт" (під американськими санкціями, починаючи з 2016 року), FESCO, "МГ-Флот", "СК Юг" і Sun Ship Management (структура "Совкомфлота").
Тобто, практично йдеться не тільки про основні, а й про потенційні російські перевізники на Волзі та Каспійському морі. У 2022 році частина цих компаній уже була включена в американські санкційні списки. Інша річ, що вони, як правило, вже адаптувалися до ситуації, що склалася. Проте нові обмеження – це новий головний біль для бізнесу і товаровідправників у СНД/ЄАЕС.
Також під персональними санкціями Великої Британії опинився віцепрем'єр уряду Росії Андрій Бєлоусов як голова Ради директорів ВАТ "РЖД" і один з основних чиновників, які здійснюють міжвідомчу координацію в коридорі "Північ-Південь".
Щодо антиросійських санкцій у проєкції СНД/ЄАЕС важливо не випускати з уваги кілька моментів:
вони діятимуть набагато довше, ніж тривають бойові дії в Україні, в історичному горизонті десятиліть;
у певний момент адресні санкції буде запроваджено проти групи компаній СНД/ЄАЕС, що працюють із РФ, а також проти конкретних фігур у бізнесі та в політиці. До цього потрібно готуватися, оскільки йдеться про речі неминучі, де недоторканних немає і бути не може. Перші "дзвіночки" цієї невеселої перспективи вже лунають. Наприклад, мерія грузинської столиці оголосила, що анулює договір із російським "Метровагонмашем" на поставку 40 вагонів для метрополітену Тбілісі через потрапляння компанії до листа обмежень Міністерства фінансів США.
Єреванський коньячний завод, що належить світовому виробнику міцного алкоголю Pernod Ricard, зіткнувся з новим рішенням власника, який уже оголосив, що припиняє експорт до Росії всіх міжнародних брендів. Як маневруватимуть у цій ситуації винороби, сказати важко;
динаміка санкцій наростатиме рік від року, від сфери до сфери. За низкою секторів нові санкційні обмеження наростатимуть, за деякими іншими, навпаки, знижуватимуться (тобто, санкції, начебто, є, проте за їхнє порушення не каратимуть, а журитимуть);
можна прогнозувати виникнення двоконтурної економіки СНД/ЄАЕС: один контур – на ЄС і західний блок, інший – на Росію і країни ШОС (Шанхайська організація співробітництва, до якої входять 8 країн-членів – Індія, Казахстан, Киргизстан, Китайська Народна Республіка, Пакистан, Російська Федерація, Таджикистан і Узбекистан, прим. моя, О.К.). Виникають реалії змагання західної та російсько-євразійської економічних платформ і обслуговуючих архітектур у сфері фінансів, логістики та страхування. Причому альтернатив західній фінансовій архітектурі буде безліч, внаслідок чого виникне мережа, що об'єднує двосторонні лінії економічних відносин Росії. При цьому помітно збільшиться роль китайського юаня;
у політичному плані ситуація розгойдуватиметься до моменту виникнення більш-менш очевидної межі розмежування – проєвропейського і російсько-євразійського блоків. У найскладнішому становищі опиняться країни Південного Кавказу.
Головне завдання Заходу – не стільки налякати, скільки перетягнути на свій бік групу СНД/ЄАЕС, знижуючи таким чином рівень і масштаби її взаємодії з Росією. При цьому зрозуміло, що в ситуації фактичної війни з РФ колективний Захід не стане особливо занурюватися в соціально-економічні проблеми наслідків відсмикування держав СНД від російської економіки, а просто запропонує країнам цієї групи певний розмір "компенсацій".
Загалом, за Південний Кавказ і Центральну Азію почнеться неабияка боротьба, в яку і Росія, і Захід уже вкладають чималі політичні та фінансові ресурси. Що в цьому зв'язку очікувати від Євроатлантичного блоку?
Вище вже сказано про перспективи введення більш чітко оформлених санкцій у рамках чергових пакетів (наразі обговорюють обмеження транзиту у РФ) плюс загроза персональних санкцій щодо посадових осіб. Другий момент – це загрози політичної дестабілізації в тих країнах, які нарощуватимуть взаємодію з Росією. Неважко уявити собі сценарій об'єднання в єдиний антипутінський фронт опозиційних сил всередині Російської Федерації, Туреччини та країн пострадянського регіону. Не кажучи вже про те, що в низці випадків ці національні групи локалізовані в європейських діаспорах, що, звичайно, спрощує можливу координацію.
Тому потрібно розуміти, що, приміром, такий природний фактор, як інтереси Туреччини в поясі СНД/ЄАЕС за президента Ердогана, – це одне, а в разі перемоги Киличдароглу на виборах 28 травня – вже зовсім інше, принципово інший варіант розвитку подій. Отже, чому б Заходу не підтримати за таким сценарієм прихід до влади фігур, подібних до Киличдароглу, по всьому тюркському поясу? Для колективного Заходу стабільність у цих країнах є справою вторинною, головне – якомога болючіше вдарити по інтересах Росії та зміцнити проукраїнську коаліцію.
Звідси й третій момент – медіапідтримка опозиції та робота з громадською думкою на Південному Кавказі. Уже зараз окреслилася ситуація, коли будь-які форми публічних угод із РФ (проекти, інвестиції, спільна координація) піддаються посиленій обструкції та демонізації. Що, очевидно, буде тиснути на уряди держав регіону.
Ситуацію в Грузії (громадська кампанія проти авіакомпанії Georgian Airways, яка почала регулярні польоти в Росію) можна репродукувати на інші пострадянські країни з поправкою на місцеву специфіку. У Вірменії, до слова, це виходить зовсім непогано. Так само це можливо і в Азербайджані.
Крім "загроз", Захід, природно, запропонує і бонуси взаємодії. Дипломати та чиновники ЄС будуть активно просувати переваги нарощування зв'язків з ЄС через розширення фінансування програм, торговельних квот і полегшення доступу до грошей МВФ і ЄБРР. По суті, це відбувається вже зараз.
Однією з головних переваг РФ у регіоні є економічний вплив. Якщо брати пропорцію для Центральної Азії, то в цифрах, накопичених за десять років інвестицій, Росія посіла третю сходинку. На першому місці зі 105 мільярдами доларів – Євросоюз, потім Китай із 40 мільярдами та Росія – близько 25 мільярдів доларів.
Якщо ж брати Південний Кавказ, то ми бачимо схожу пропорцію, за винятком того, що місце Китаю в цьому регіоні посідає Туреччина (накопичені інвестиції Росії в Азербайджані становлять близько 8 мільярдів доларів). Також у Росії за традицією досить високий рівень торгівлі з групою країн СНД. Зокрема, у 2022 році товарообіг з країнами Центральної Азії збільшився на 20 відсотків, піднявшись до 41 мільярда доларів, а з Південним Кавказом оборот досяг близько 10,1 мільярда.
З іншого боку, у Росії є незаперечна перевага, пов'язана з ринком праці та загальним економічним простором, що обростає безліччю зв'язків завдяки релокаціям бізнесу, "антивоєнному туризму" російської молоді та середнього класу, що призводить до зростання ринку нерухомості та банківського сектора регіону. Зворотний бік цього фактора пов'язаний з високою інфляцією, викликаною припливом зовнішніх інвестицій у сферу послуг, туризм і нерухомість. Навіть без уточнення цифр це помітно по всіх країнах Південного Кавказу.
Традиційний престиж євро-вектора, сформований за останні тридцять-сорок років, необхідно постійно підживлювати новими стимулами. З погляду інтересів СНД було б раціонально створити в Євросоюзі сприятливі умови для заохочення малого та середнього бізнесу в напрямку ринків ЄС, а також залучити до Європи міграції з регіонів Кавказу та Азії. Євросоюз уже накопичив певний досвід щодо країн Північної Африки – Марокко, Алжиру, Лівії, Тунісу, Єгипту...
Наші інтереси:
Стежимо за економічними війнами, які диктує новий геополітичний розклад.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Американський удар по Грузії та Вірменії – сигнал, що з Росією торгувати небезпечно
Категорія:
Світ:
У дні саміту G7, що проходив у Хіросімі, західна коаліція накинула на Росію черговий, очікуваний пакет економічних санкцій щодо близько ста компаній і організацій. Обмеження торкнулися партнерів Росії в країнах СНД/ЄАЕС. У цьому випадку – проти низки компаній у Вірменії та Киргизії. Але, найімовірніше, це – лише "пробна куля", після запуску якої підуть подальші дії.
23052404.jpeg
Про це у своїй статті на haqqin.az пише Алєксандр Караваєв.
У практичному плані нинішній пакет санкцій охоплює великий список компаній, які так чи інакше беруть участь в економічній взаємодії з Туреччиною, а також країнами Південного Кавказу і Центральної Азії. Зокрема, цей акцент помітний у діях Великої Британії, яка ввела обмеження проти російської металургії. До британських списків потрапили Магнітогорський металургійний комбінат (одне з його ключових спільних підприємств, "ММК Металурджі", розташоване в турецькому порту Іскендерун), "Трубна металургійна компанія", "Об'єднана металургійна компанія", Челябінський металургійний комбінат і група "Мечел". Усі вони здійснюють постачання продукції в регіон СНД/ЄАЕС.
Також завдано удару по транспортній сфері та річковим перевезенням. Під санкціями опинилися Волзьке пароплавство, компанія "Совфрахт" (під американськими санкціями, починаючи з 2016 року), FESCO, "МГ-Флот", "СК Юг" і Sun Ship Management (структура "Совкомфлота").
Тобто, практично йдеться не тільки про основні, а й про потенційні російські перевізники на Волзі та Каспійському морі. У 2022 році частина цих компаній уже була включена в американські санкційні списки. Інша річ, що вони, як правило, вже адаптувалися до ситуації, що склалася. Проте нові обмеження – це новий головний біль для бізнесу і товаровідправників у СНД/ЄАЕС.
Також під персональними санкціями Великої Британії опинився віцепрем'єр уряду Росії Андрій Бєлоусов як голова Ради директорів ВАТ "РЖД" і один з основних чиновників, які здійснюють міжвідомчу координацію в коридорі "Північ-Південь".
Щодо антиросійських санкцій у проєкції СНД/ЄАЕС важливо не випускати з уваги кілька моментів:
Єреванський коньячний завод, що належить світовому виробнику міцного алкоголю Pernod Ricard, зіткнувся з новим рішенням власника, який уже оголосив, що припиняє експорт до Росії всіх міжнародних брендів. Як маневруватимуть у цій ситуації винороби, сказати важко;
Головне завдання Заходу – не стільки налякати, скільки перетягнути на свій бік групу СНД/ЄАЕС, знижуючи таким чином рівень і масштаби її взаємодії з Росією. При цьому зрозуміло, що в ситуації фактичної війни з РФ колективний Захід не стане особливо занурюватися в соціально-економічні проблеми наслідків відсмикування держав СНД від російської економіки, а просто запропонує країнам цієї групи певний розмір "компенсацій".
Загалом, за Південний Кавказ і Центральну Азію почнеться неабияка боротьба, в яку і Росія, і Захід уже вкладають чималі політичні та фінансові ресурси. Що в цьому зв'язку очікувати від Євроатлантичного блоку?
Вище вже сказано про перспективи введення більш чітко оформлених санкцій у рамках чергових пакетів (наразі обговорюють обмеження транзиту у РФ) плюс загроза персональних санкцій щодо посадових осіб. Другий момент – це загрози політичної дестабілізації в тих країнах, які нарощуватимуть взаємодію з Росією. Неважко уявити собі сценарій об'єднання в єдиний антипутінський фронт опозиційних сил всередині Російської Федерації, Туреччини та країн пострадянського регіону. Не кажучи вже про те, що в низці випадків ці національні групи локалізовані в європейських діаспорах, що, звичайно, спрощує можливу координацію.
Тому потрібно розуміти, що, приміром, такий природний фактор, як інтереси Туреччини в поясі СНД/ЄАЕС за президента Ердогана, – це одне, а в разі перемоги Киличдароглу на виборах 28 травня – вже зовсім інше, принципово інший варіант розвитку подій. Отже, чому б Заходу не підтримати за таким сценарієм прихід до влади фігур, подібних до Киличдароглу, по всьому тюркському поясу? Для колективного Заходу стабільність у цих країнах є справою вторинною, головне – якомога болючіше вдарити по інтересах Росії та зміцнити проукраїнську коаліцію.
Звідси й третій момент – медіапідтримка опозиції та робота з громадською думкою на Південному Кавказі. Уже зараз окреслилася ситуація, коли будь-які форми публічних угод із РФ (проекти, інвестиції, спільна координація) піддаються посиленій обструкції та демонізації. Що, очевидно, буде тиснути на уряди держав регіону.
Ситуацію в Грузії (громадська кампанія проти авіакомпанії Georgian Airways, яка почала регулярні польоти в Росію) можна репродукувати на інші пострадянські країни з поправкою на місцеву специфіку. У Вірменії, до слова, це виходить зовсім непогано. Так само це можливо і в Азербайджані.
Крім "загроз", Захід, природно, запропонує і бонуси взаємодії. Дипломати та чиновники ЄС будуть активно просувати переваги нарощування зв'язків з ЄС через розширення фінансування програм, торговельних квот і полегшення доступу до грошей МВФ і ЄБРР. По суті, це відбувається вже зараз.
Однією з головних переваг РФ у регіоні є економічний вплив. Якщо брати пропорцію для Центральної Азії, то в цифрах, накопичених за десять років інвестицій, Росія посіла третю сходинку. На першому місці зі 105 мільярдами доларів – Євросоюз, потім Китай із 40 мільярдами та Росія – близько 25 мільярдів доларів.
Якщо ж брати Південний Кавказ, то ми бачимо схожу пропорцію, за винятком того, що місце Китаю в цьому регіоні посідає Туреччина (накопичені інвестиції Росії в Азербайджані становлять близько 8 мільярдів доларів). Також у Росії за традицією досить високий рівень торгівлі з групою країн СНД. Зокрема, у 2022 році товарообіг з країнами Центральної Азії збільшився на 20 відсотків, піднявшись до 41 мільярда доларів, а з Південним Кавказом оборот досяг близько 10,1 мільярда.
З іншого боку, у Росії є незаперечна перевага, пов'язана з ринком праці та загальним економічним простором, що обростає безліччю зв'язків завдяки релокаціям бізнесу, "антивоєнному туризму" російської молоді та середнього класу, що призводить до зростання ринку нерухомості та банківського сектора регіону. Зворотний бік цього фактора пов'язаний з високою інфляцією, викликаною припливом зовнішніх інвестицій у сферу послуг, туризм і нерухомість. Навіть без уточнення цифр це помітно по всіх країнах Південного Кавказу.
Традиційний престиж євро-вектора, сформований за останні тридцять-сорок років, необхідно постійно підживлювати новими стимулами. З погляду інтересів СНД було б раціонально створити в Євросоюзі сприятливі умови для заохочення малого та середнього бізнесу в напрямку ринків ЄС, а також залучити до Європи міграції з регіонів Кавказу та Азії. Євросоюз уже накопичив певний досвід щодо країн Північної Африки – Марокко, Алжиру, Лівії, Тунісу, Єгипту...
Стежимо за економічними війнами, які диктує новий геополітичний розклад.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта