Зелений дивосвіт України

Боже дерево – так в народі називаються полин польовий, божі пальчики – первоцвіт весняний.

Є Петрів хрест з родини ранникових, свято-іванське зілля – звіробій звичайний.

 На Україні-Русі стародавні слов’яни - наші предки - молилися травам, деревам, а особливо - дуплявим.

Оспівані в українських народних піснях, легендах, повір’ях як найулюбленіші рослини нашого народу калина, мальва, рута, любисток, тополя, береза, а також вже вищезгадувані дуб, барвінок, верба та ін.

А які гарні ліричні назви дав наш народ рослинам.

Ось деякі з цих чудових, красивих українських назв рослин; деякі з них ввійшли в науку, а деякі залишились, як народні назви: 

• ключ-трава,
• Євшан-зілля,
• сон-трава,
• розрив-трава,
• троян-зілля (аконіт),
• чар-зілля (рута,
• цвіт папороті),
• рай-цвіт (пижмо звичайне),
• бояр-зілля (вовчуг польовий),
• роман-зілля (ромашка, королиця),
• Іван-чай,

а також:

• роса божа (росичка круголиста),
• материнка,
• баранець,
• безсмертники,
• білозір,
• волошки,
• горицвіт,
• грицики,
• рум’янок (ромашка лікарська),
• калачики,
• котячі лапки,
• курячі очка,
• ведмеже вухо,
• нечуйвітер тощо.

Чи є у навколишньому світі щось звичайніше і повсюдніше, ніж рослини? Вони скрізь оточують і супроводжують нас. Озиваються згори тривожним шумом листя в лісі, парку, тішать зір квітами на луках, полонинах, клумбах. Грають хвилями колосків у полі. Тягнуться до світла з підвіконь, прикрашають святкові столи. Чи любимо ми їх? Навчитися поважати, любити, оберігати рослини необхідно не тільки агрономові, садівникові, лісівникові, але й всім без винятку людям Землі.

Рослини дають нам їжу, одяг, тепло, будівельний матеріал, папір, життєдайний кисень, ліки, естетичну насолоду. А ще рослини є фільтром, який очищає повітря від пилу, екраном, який зупиняє шум, зберігає вологу, закріплює береги річок, ярів.

Перед людиною, озброєною сучасною технікою, рослина зовсім беззахисна. Звірі, птахи, навіть риби ще можуть втекти в інші безпечніші місця. А от деревам, кущам і травам нічого не лишається, як чекати на людську ласку. Та далеку не завжди вони її від нас отримують. Навіть у центрі великого міста, де рослини потребують особливо ретельної охорони. 

Отож, захищаючи рослини, ми захищаємо життя.