Виставка «Вбивство голодом – Геноцид» подорожує Україною

Коментуючи цю подію ініціатор виставки, народний депутат-свободівець Юрій Сиротюк зазначив, що її робили власним коштом, на волонтерських засадах люди з усієї України – свободівці, науковці. Ця експозиція неспростовно підтверджує факт Голодомору як Геноциду. Тут немає жодного вигаданого слова чи фотографії. Це все документальні факти, які свідчать про Голодомор як найбільше лихо, яке пережила українська нація, і як найбільшу трагедію, яку пережила будь-яка європейська нація і не лише у ХХ столітті.

27 листопада відкриття документально-наукової виставки «Вбивство голодом – Геноцид» відбулося у приміщенні Одеської обласної організації товариства «Просвіта». У вступному слові голова обласної організації ВО «Свобода» Андрій Маляс повідомив, що на цей захід були офіційно запрошені новопризначені очільники міста й області, однак ні вони, ні чиновники нижчого рівня, що уособлюють владу, не з’явились. «Як і їхні «папєрєднікі» (словечко з лексикону Миколи Азарова), вони зухвало ігнорують подібні заходи, підкреслюючи ідейну спадковість з тими, хто організовував геноцид чи був причетним до нього, - сказав Андрій Маляс. - Лише під тиском громадської думки вони змушені брати участь в офіційних заходах. Але при цьому деякі з них мають ще й зухвалість наголошувати, що в них до фізичного винищення українців неоднозначне ставлення».

У створенні й наповненні виставкової експозиції документальними фактами активну участь брав і одеський науковець, кандидат історичних наук Сергій Боган. Саме він і провів екскурсію для просвітян, що прийшли на її відкриття. За його словами, Голодомор мав катастрофічні наслідки для нації - не лише демографічні, а й глибокі психологічні, ментальні: «Найперше, це страх перед представниками влади, занижена самооцінка, відсутність ініціативи, схильність до залежної поведінки. В наш час суспільство потребує правди про цей період минулого, розуміння того хто і для чого організовував Геноцид. Правда про московсько-большевицьку окупацію й усвідомлення його наслідків дадуть відповідь на багато проблем, що стоять перед суспільством».

Хоч на виставку здебільшого прийшли люди середнього й старшого віку, які не лише з газет і книжок, але і з розповідей своїх дідів і бабусь знали про голодні 1932—1933 роки, однак тут вони відкрили для себе багато нового. Адже не можна без болю читати документи, де сказано що 27 грудня 1932 року Одеський обком КПУ за вказівкою Л.Кагановича виселив на північ із конфіскацією майна «за саботаж хлібозаготівель» 500 сімей і 700 одноосібних господарств, а 13 січня 1933 року ще 700 господарств. У селі Піски, яке було занесене «на чорну дошку», у ті роки із двох тисяч жителів комуністи заморили голодом 1478 осіб. На виставці можна бачити датований червнем 1933 року лист керівництва Березівського району до облвиконкому з проханням допомогти дитячому будинку, де 6500 дітей два тижні не їли ні хліба, ні інших продуктів.

Виставка наочно показує, що Голодомор – це не просто трагедія, а злочин проти людяності, злочин Геноциду. Але й досі своєї провини не визнали ті, хто організовував Голодомор. ВО «Свобода» вважає, що Російська Федерація як правонаступниця кривавого СРСР має відповісти перед українською нацією, яку так нещадно нищила, яку морила голодом. Слід називати речі своїми іменами та зробити все для того, аби вбивці покаялися перед своїми жертвами. Ми ж маємо берегти пам'ять про Голодомор, а отакі виставки мали би висіти в кожній школі. Адже пам’ять — наша зброя. В сучасних умовах — найголовніша зброя, якою розвінчуємо злодіяння й терор Московської імперії проти українців задля існування держави з людиноневисницькою ідеологією. Якщо ми, українці, будемо пам'ятати нашу історію, то про це буде знати увесь світ і долучатися до нашої національної скорботи.

Після ознайомлення з експозицією відвідувачі заходу переглянули фільм «Особливий погляд. Голодомор. 80-ті роковини». Виставка в Одесі працюватиме щодня до 30 листопада, після чого буде експонуватися у районах області.