Земляки-одесити вшанували Юрія Липу

 У сімнадцять літ Юрій став редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури: «Союз визволення України», «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг». Тоді ж, з огляду на загрозу більшовицького перевороту в Одесі, вступає до лав Гайдамацької дивізії, а пізніше - до куреня морської піхоти Збройних сил УНР, бере участь у січневих боях на вулицях міста.

Згадали добрим словом і вшанували Юрія Липу не очільники міста й області, а лише просвітяни і свободівці. Вони прийшли в день його народження до будинку на вулиці Пастера і поклали квіти до меморіальної дошки на честь Івана і Юрія Лип. Голова одеської обласної організації ВО «Свобода» Андрій Маляс розповів про життєвих шлях і боротьбу Юрія Липи за волю України. Він, зокрема, зазначив: «Свого часу Юрій Липа написав, що «Вільна Україна постане не після звільнення Києва, а після знищення Москви як столиці російської наддержави». І сьогодні, коли бачимо вакханалію та істерію навколо святкування перемоги неіснуючої ворожої держави, маємо зробити так, щоб очистити від «Москви» голови людей. Щоб українці врешті прокинулись й ушановували власних героїв, які жодного відношення до тих осіб, які нав'язує сучасна лже-еліта, не мають. Праці ж провідника одеських націоналістів Юрія Липи мають бути дороговказом і політичним орієнтиром для українців».

Про величезну творчу спадщину Юрія Липи розповів у своєму виступі голова обласної організації товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Олександр Степанченко. Доробок Юрія Липи – то більше двохсот різноманітних творів: книг, статей, рецензій, перекладів. Збірки його поезій сповнені духом боротьби за українську ідею, а в літературознавчіх есе він накреслив глобальні завдання розвитку української культури, яка у майбутньому має стати перлиною світової цивілізації. Та найбільш цінними для наступних поколінь є його філософські твори, зокрема, «всеукраїнська трилогія»: «Призначення України»,  «Чорноморська доктрина» та «Розподіл Росії». В цих працях Юрій Липа заявив про себе  як теоретик сучасної української геополітики.

Участь у заході взяв і народний депутат України, уповноважений представник парламентської фракції ВО "Свобода" на Одещині Павло Кириленко. З притаманною йому політичною гостротою він заявив: «Наше завдання зробити так, щоб Одесу асоціювали не з Мішками Япончиками чи якоюсь «червоною» наволоччю, а дійсно з людьми-борцями за нашу свободу - Юрієм Липою, Іваном Луценком, Семеном Заболотним. Коли в світі асоціюватимуть Одесу з цими іменами, в державі буде соціальна і національна справедливість, а українці стануть заможними господарями своє землі, ми сміливо зможемо сказати, що свою місію ми виконали».

Учасники акції з обуренням говорили про намагання міськради і її голови Олексія Костусєва перетворити Одесу на анклав «Русскава міра». Місто рясніє імперською символікою Новоросії,  червоними совітськими «стягами Победы», зображеннями останнього російського імператора на білбордах із закликом бозна в чому покаятися перед убієнним «царем-батюшкой». Під егідою Партії регіонів, «Родіни» та «Дозора» на противагу «Свободі» створюються «антифашистские фронты», все українське нищиться й принижується. На догоду місцевим українофобам мерія, прагнучи очистити топоніміку Одеси від «націоналістів-бандерівців», перейменувала вулицю Івана і  Юрія Лип. Свого часу була спаплюжена і меморіальна дошка, встановлена на будинку по вулиці Пастера де жили Липи. Оновили її самі свободівці.

На щастя, далеко не всі страждають в Одесі національним історичним безпам’ятством. Спадкоємцями Юрія Липи вважають себе й активісти «Студентської Свободи». На честь дня народження ідеолога українського націоналізму вони висадили в центрі міста алею із десяти дубів у честь справжніх героїв України: Юрія Липи, Степана Бандери, Романа Шухевича, Євгенія Коновальця, Симона Петлюри, Павла Скоропадського, Миколи  Міхновського, Олени Теліги, Олега Ольжича та Максима Чайки. За словами голови «Студентської Свободи» Олександра Сюдака, дуб вибрали не випадково, адже він - символ вічності, сили й незламності духу. Згодом дубова алея стане не лише окрасою  Одеси, а й пам’ятним місцем для українських патріотів.