Моя земля сьогодні плаче,
Слізьми залитий лик Мадонни...
Бо ненаситний і потворний
Синів кидав в криваві жорна.
Минула ніч. І сонце встало.
Думки пішли… І я не знаю,
Чи ще живу, бодай хоч мало?..
Бо серце стільки раз вмирало!
За тих синів моїх святих,
Повсталих волею свободи -
Свободи нашої, за всіх,
За все живе людського роду…
Моя земля в скорботі плаче.
Слізьми залитий лик Мадонни…
А в наднебесному майдані
Сини вартують в охороні...
Київ. 19 лютого 2014 р. (ранок по кривавому вівторку)
Дякую, п. Наталіє!
Творімо разом мову Сенсар!
Commentaires
Дякую, п. Наталіє!
Творімо разом мову Сенсар!