Орест Лютий (Антін Мухарський) в гостях у Правого Сектору (ФОТО, ВІДЕО)

Вчорашній концерт Ореста Лютого (Антона Мухарського) на п’ятому поверсі Будинку профспілок, для Правого Сектору - це було щось.
Я й раніше не раз чула його творчість - ну, сатиричні пісні про

Попередження! Пісні підправлені міцним слівцем.

москалів, переробки відомих радянських хітів. Ну, смішно, але щоб так спеціально їх слухати і фанатіти - такого не було. 

Але, вочевидь, для справжнього враження від концерту одного митця мало. Не менше половини - це слухачі і їхня реакція. Вчора була дуже вдячна аудиторія - оці хлопці в балаклавах, деякі в брониках, з палками і битами, які зовсім нещодавно воювали на барикадах і зараз продовжують нести варту. Вони знали слова на пам’ять, підспівували, аплодували, стрибали, палили запальнички. 

Народу було - повний хол (там, де ліфти). Люди сиділи на підлозі так щільно, що я ледь змогла поставити камеру - просто під носом у виконавця. Оскільки концерт фільмувався, усіх, хто з Правого Сектору, попередили, щоб вони вдягнули балаклави. Гостям теж порадили закрити обличчя, бо дехто вирішить, що вони з Правого Сектору, і створить їм неприємності.

Одна-дві дівчини у перших рядах витанцьовували разом з Лютим і взагалі поводились, як зазвичай дівчата на концерті. Тільки були у балаклавах. І це ж не просто так, бо мода зараз така - вони ж усі з барикад. Дехто з дівчат, мабуть, там не лише розносив їжу.

Спочатку митець виступав під своїм справжнім ім’ям - Антін Мухарський. Він спілкувався зі слухачами, висловлював їм респекти за активну боротьбу і зачитував уривки з власної автобіографічної книги під назвою "Доба". Далі, після короткої паузи, з’явився Орест Лютий - у капелюсі і кумедних круглих окулярах, і почався, власне, концерт. 

Опісля була роздача автографів - на листівках з патріотичними картинками, книжках і касках. Хлопчина з Білорусі дуже переживав, що не зможе провести через кордон каску з автографом.

А решту - треба слухати і дивитися. На жаль, камера майже весь час показує лише Лютого-Мухарського, людей я майже не знімала, щоб, бува, у кадр не потрапив хтось з незакритим обличчям. Тож їхньої реакції майже не видно - зате добре чути.

Остання пісня - "Слава Україні!" на мелодію "Этот день Победы порохом пропах" - була серйозною, на перших рядках хлопці і дівчата почали підводитись з підлоги, слухали стоячи... Подумати - це вже не хлоп’ята-мрійники, а нова молода повстанська армія, з хай невеликим, але досвідом бойових дій. Ще півроку тому - чи міг хтось подумати, що це таки трапиться у наш час?..