Бровари. 23 км до Києва. Нове міське кладовище. Перед очима звичайний цвинтар, яких в Україні сотні. Справді, ніби нічого особливого: в одному місці родичі померлого до Великодня причепурюють могилу, в іншому - робітники копають яму.
Але «Пошукову ініціативу» цікавить інша ділянка. Наприкінці території, під самим парканом – до десяти свіжих могил. Натомість, дерев‘яні хрести, схоже, вже були у використанні. Під ними такі ж пошарпані вінки. Табличок з даними про похованих немає.
Занурюємось глибше, до самого центру цвинтаря. Тут справжні хащі з висохлих будяків – нікого не ховають. Принаймні, офіційно. Через пів сотні метрів натрапляємо на яму розміром з людський зріст. Далі – ще кілька таких. Жодних передчасних висновків - лише те, що бачили на власні очі.
У відповідь на пряме запитання «Чи міг хтось підхоронити сюди вбитих активістів?», охоронець кладовища Володимир декілька разів повторив, що це «нереально». Мовляв, ями «для чогось викопали комунальники», безіменні могили – «то не встигли написати прізвища», а звалище – «треба ж кудись дівати сміття».
А тепер повернемося трохи назад у часі. Що, власне, змусило нас вирушити на Броварське кладовище?
Перший факт, що викликав підозру – відео, яке зафільмував один з бійців Самооборони ще наприкінці березня. На ньому видно, як більше десятка міліціонерів на чолі з полковником оперативно примчали на міське кладовище.
Невже такий переполох могла спровокувати невелика купка майданівців, що не мала масок, зброї чи, навіть, лопат? Як потім запевнили активісти, жодної агресії вони не проявляли - всього лиш оглядали цвинтар. Натомість, силовики без пояснень спробували їх звідти витурити.
Погодьтесь, щонайменше дивна поведінка правоохоронців.
Крім того, на гарячу лінії «Пошукової ініціативи» в різний час звернулися різні люди, які анонімно розповіли, що, нібито, бачили чи то автозаки на під’їзді до цвинтаря, чи то якісь нові могили. Зустрітися віч-на-віч очевидці відмовились. Кажуть – бояться за власне життя і зайвого розголосу не хочуть.
Чи достатньо поверхневого огляду і запевнень охорони, щоб з‘ясувати правду про броварське кладовище? Напевне, ні.
Втім, далі б мала діяти міліція, та налагодити співпрацю з нею навпростець – це малоперспективна затія. Насамперед тому, що МВС «не бачить» зниклих. Буцімто, таких було всього кілька десятків душ. А тепер усіх знайдено. Та й випадок на самому кладовищі кидає тінь на цілу структуру та її безсторонність.
Тому «Пошукова ініціатива» звернулась до практики депутатських запитів. Олександр Бригинець зголосився відіслати кілька листів. Зокрема, до міліціонерів, Генпрокуратури та керівних органів кладовищ.
http://bryhynets.com/index.php?nma=depros&fla=stat&cat_id=&nums=818
http://bryhynets.com/index.php?nma=depros&fla=stat&cat_id=&nums=820
Пройшло 6 днів, а ми все ще чекаємо відповіді.
Від того напрошуються певні думки. Або зниклими майданівцями не вельми переймаються через властиву байдужість бюрократії, або ця тема комусь незручна, а то й відверто небезпечна.
Доля понад 120 майданівців досі невідома. Маємо надію – більшість з них знайдуться живими-здоровими. Однак, реальність диктує інше. Ймовірно, частина - закатовані, а тіла - заховані.
Саме пошук вбитих активістів та збір інформації про ці злочин – головна мета «Пошукової ініціативи Майдану».
Археологи, журналісти та інженери, дігери, екологи, юристи та колишні військові – така пістрява команда, фактично, змушена виконувати роботу правоохоронців.
Так, «Пошукова ініціатива» - це спільнота переважно непрофесіоналів-ентузіастів. Так, вона іноді працює навпомацки, керуючись інтуїцією та гіпотезами. Але що зостається?!
Забути своїх? Покластись на «нових-старих» міліціонерів? Наплювати в душу рідних, що без надії сподіваються?
За понад місяць роботи купка волонтерів обстежила велику частину Києва і околиць. Зокрема - лісові масиви Бабиного Яру, Биківні; кладовища Північне, Дарницьке; дренажні система під Маріїнським парком; закинуті будови Подолу, тощо. Загалом пошуковці здійснили 20 різноманітних рейдів довжиною більше 100 кілометрів.
Тож, якщо маєте будь яку інформацією, про місця поховань, або бажаєте допомогти, телефонуйте за номером (067) 866-45-74 , (093)049-59-43, шукайте сторінку на Facebook та пишіть на пошту: search _ group@ ukr. net.
Дякую за цей дуже важливий матеріал, пане Арсене. В розгар подій я дала публікацію Де поділися викрадені люди. Всіх можна було б ще тоді знайти. Але чомусь це робити не хочуть на владному рівні...
Commentaires
Тим часом Генпрокуратура не має ресурсів і бажання для розслідування трагічних подій на Майдані
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Не бажає!
Дякую за цей дуже важливий матеріал, пане Арсене. В розгар подій я дала публікацію Де поділися викрадені люди. Всіх можна було б ще тоді знайти. Але чомусь це робити не хочуть на владному рівні...
Дякую, пані Олено! Читав Вашу статтю і поширював. На жаль, цього виявилося замало.... Додав статтю "В тему" до цієї публікації.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Пояснення до цієї публікації: перепосилання "Читайте" вважаю доречними.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)