Творчість і паразитизм: орієнтири для Третього Гетьманату

Головною суперечністю сучасної епохи є суперечність між творцями і паразитами. Творчість виступає в ролі еволюційної тези, а паразитизм – в ролі антитези.

Призначення антитези в тому, щоб чинити опір розгортанню тези, тим самим стимулюючи її до повнішого виявлення прихованих потенцій. Якщо теза виявляється слабкою, то вона гине разом з антитезою.

Завдання тези полягає в тому, щоб ліквідувати антитезу і вийти на вищий рівень розвитку. У філософії це називається синтезом.

Взаємовигідний симбіоз і паразитизм

Життя на Землі розвивається в напрямку до все ширшого і глибшого взаємовигідного симбіозу, тобто співжиття різних біологічних видів. Симбіоз, при якому його сторони посилюють одне одного, називається мутуалізмом (від англ. mutual – взаємний). Загальновідомим прикладом такого симбіозу є комахи, які живляться нектаром квітів, здійснюючи при цьому їх опилення.

Взаємовигідний симбіоз є тенденцією загальної еволюції. А все тому, що види, які вступають у цей тип взаємозв’язків, отримують швидку і значну перевагу перед іншими. Відповідно, обидва види стають сильнішими і чисельнішими, витісняючи конкурентів зі своєї екологічної ніші. В ситуації жорсткої боротьби за існування еволюційні перспективи таких союзників різко поліпшуються.

Протилежністю мутуалізму є паразитизм, коли один вид живе за рахунок іншого, неминуче пригнічуючи його і послаблюючи його еволюційні перспективи. В екстремальному варіанті вимирання виду-хазяїна веде до вимирання самого ж паразита, який залишається без їжі. Тому паразитичні відносини в стратегічній перспективі послаблюють еволюційні шанси як хазяїна, так і паразита.

Ідея взаємовигідного симбіозу закладена в основу самого життя. З погляду сучасної науки, вже сама клітина є продуктом симбіозу двох різних форм життя. Це пояснює, чому ядро клітини та її мітохондрії мають власний окремий генокод.

У природі існує тільки міжвидовий паразитизм. Внутрішньовидового паразитизму не існує: не може комар смоктати комара, а блоха кусати іншу блоху. Причина в тому, що паразитування на своїх не сприяє життєспроможності виду в боротьбі за виживання. При наявності внутрішньовидового паразитизму такий вид обов’язково самознищується.

Соціальний паразитизм

Паразитизм поширений у людському суспільстві. Якщо одна соціальна група живе за рахунок іншої, то це прояв внутрішньовидового паразитизму. Відвертим прикладом такого паразитизму є ситуація, коли панівна верхівка  збагачується, а суспільство при цьому зубожіє.

Оскільки внутрішньовидовий паразитизм веде вид до самознищення, то життєспроможне суспільство обов’язково бореться з паразитизмом, намагаючись його повністю припинити. Ідеальне суспільство перетворює паразитизм на взаємовигідний симбіоз (мутуалізм).

Соціальний паразитизм має організаційні й культурні причини, тому він долається засобами правильної організації і правильного виховання.

Творчі й паразитичні процеси

Процеси, які відбуваються всередині нації, розділяються на творчі і паразитичні. Творчі – це ті, які приносять користь людям і природі, паразитичні – це ті, які погіршують загальний стан нації.

Наприклад, процес, який  приносить користь нації, але руйнує її рідну природу, є паразитичним. У цьому разі паразитування відбувається не тільки на природному середовищі, а й на наступних поколіннях, яким також належить це природне середовище.

Якщо процес корисний для нації, то він є творчим, незалежно від того, в якій ролі виступає людина – вченого, воїна, бізнесмена чи найманого працівника. Розрізняємо чотири види творчості: гармонійна (творчість-інновація), захисна (творчість-руйнування), нормативна (творчість-тиражування) та підготовча (творчість-імітація) – про це у статті Як стати брахманом.

У творчих процесах нема експлуатації (присвоєння чужої праці), адже всі приносять корить своєму народу, а отже й собі. Це нагадує ситуацію в сім’ї, де благо сім’ї є благом кожного її члена. Нація – це народна сім’я, укорінена в рідну природу.  

Якщо процес шкідливий для нації, то сукупними паразитами в ньому виступають всі учасники – і власники, і наймані працівники, адже всі вони на цьому заробляють. Наприклад, у тютюновій, алкогольній чи вакцинаційній індустріях паразитами є всі їх учасники.

У здоровому суспільстві творчі процеси максимально заохочуються, а паразитичні – пригнічуються. Якщо творити буде вигідно і престижно, а паразитувати – невигідно, небезпечно і ганебно, то паразитизм можна звести до мінімуму.

Прикладом заохочення творчих процесів може бути автоматична реєстрація малого і середнього бізнесу – самореєстрація методом повідомлення. Від власника бізнесу вимагається тільки точне виконання трьох умов:

1. Бізнес має бути корисним для народу і природи.

2. Реклама товарів і послуг має бути правдивою.

3. Всі податки та акцизи (якщо вони є) сплачуються своєчасно і повністю.

У випадку порушення хоча б однієї з цим умов реєстрація скасовується,  порушник компенсує завдані збитки і втрачає право ведення бізнесу в даній галузі.   

Прикладом пригнічення паразитичних процесів може бути контроль за відповідністю надходжень та витрат для власників розкішних речей чи маєтків. Якщо власник не може вказати походження частини надходжень, то він цю частину повертає в бюджет держави протягом визначеного терміну (від одного до 10 років) або втрачає свободу.  

Правильне виховання, народна сім’я

Адміністративний контроль за творчими і паразитичними процесами – це зовнішній інструмент гармонізації нації. Проте ефективнішим є наявність внутрішнього регулятора, коли творча поведінка людини визначається її совістю.

Розвиток у людини мотивації, спрямованої на загальне благо, досягається правильним вихованням у гармонійних, бажано багатодітних сім’ях, моральним і матеріальним заохоченнями, поширенням ігрових методів мотивації, плеканням екологічного мислення, практичною природоохоронною діяльністю, відпочинком та роботою у сільській місцевості тощо. 

Служба в армії, виконання громадських робіт, волонтерство, поєднання розумової і фізичної праці, внутрішній туризм сприяють взаєморозумінню між різними соціальними групами, і тоді нація сприймається як одна дружна сім’я.  

Відповідність принципам життя

Творчі процеси відповідають першому принципу життя – жити власною силою, бути самодостатнім. Очевидно, що паразитизм порушує цей принцип.

Паразитичні процеси також суперечать третьому принципу, згідно з яким загальне благо вище особистого. Діяльність кожного громадянина заради себе має приносити хоч маленьку користь усій нації, тобто людям і природі.

Описане ставлення до творчості і паразитизму основане на природних законах. Все, що природне, робиться відносно легко. «Слава блаженному Богу за те, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним» – навчає мудрий Григорій Сковорода.

Нинішня пост-радянська держава в Україні має паразитичну природу, тому не зробить нічого суттєвого для припинення паразитичних процесів. Це може зробити тільки нова Українська держава (Третій Гетьманат), яку треба заснувати. Для цього новонароджений український етнос однорівневих мереж має перетворитися на вертикально структуровану націю.    

Додатково: Добро переможе, або Атакуй першим!