Зображення користувача Альберт Саїн.
Альберт Саїн

Хто із сильних світу цього може підтримати ідею створення Курдистану?

Серйозною перешкодою на шляху створення так званого Великого Курдистану є той факт, що в цьому ніхто з сильних світу цього не зацікавлений.

Серйозною перешкодою на шляху створення так званого Великого Курдистану є той факт, що в цьому ніхто з сильних світу цього не зацікавлений. На жаль, але скільки разів ми були свідками того, як створювалися держави не стільки в силу внутрішнього прагнення народу, скільки за політичним рішенням великих держав. Світ - «велика шахівниця» і вирішальну роль у ній як і раніше відіграють великі фігури. Так от, на відміну від жидів, косівських албанців, інтереси яких на якийсь момент збіглися з інтересами США, Європи чи СРСР, у проекту «Великий Курдистан» зовнішньої підтримки немає, в усякому разі, поки. У цьому сенсі прокляттям курдів довгий час були, та й є, їх місце розташування і багаті природні ресурси. 

Цей народ опинився на перетині безлічі інтересів багатьох держав. У його створенні сьогодні не зацікавлені: 

- НАТО. Туреччина - член цієї організації, значить, створення Курдистану неминуче призведе до її розколу, що, у свою чергу, серйозно вдарить по натовським структурам. А Туреччина ж є провідником планів НАТО на Кавказі, Балканах, Середньої і Центральної Азії та Близькому Сході. Тобто південний фланг цього блоку може опинитися в критичній ситуації. 

- Європа, ЄС. Курдські землі для них дуже важливі. Недарма ж кажуть, що той, хто володіє Курдистаном, той контролює весь Близький Схід: 

- геостратегічно ці землі є буфером, що з'єднує транспортні, торгові шляхи з Заходу на Схід; 

- тут сходяться кордони різних держав; 

- знаходяться витоки найбільших річок Близького Сходу, потужні електростанції, прісноводні озера. Приміром, 75% сільського господарства Іраку знаходиться на території Курдистану; 

- запаси нафти і газу давно перетворили цей регіон у важливу для великих економічних гравців. За деякими даними, на землях курдів знаходиться 70% сирійської нафти, 60% іракської, 50% іранської і 40% турецької. Тут пройшли й повинні пройти найважливіші трубопроводи і газопроводи ХХI століття - NABUCCO, Баку-Джейхан, Самсун-Джейхан. Більш того, як вважають експерти, в якості одного з головних джерел заповнення NABUCCO розглядаються багаті газові родовища іракського Курдистану. Колосальні запаси нафти в районі Кіркука викликають непідробний інтерес іноземних інвесторів, у тому числі і російського «Газпрому». Найближчим часом конкуренція за них буде тільки рости. Тому в цьому регіоні має бути спокійно і стабільно. Саме це є предметом найпершої турботи всього Заходу. 

- Регіональні держави. Створення Курдистану породило б цілу серію кривавих прикордонних воєн, в чому ніхто, звичайно, не зацікавлений. Навіть проголошення Курдистану в одній з 4-х країн стане небезпекою для всіх інших, бо неминуче викличе ланцюгову реакцію курдського сепаратизму в регіоні. 

- Арабський світ. Араби або ігнорують курдську проблему, або налаштовані по відношенню до неї вкрай вороже. Та ж Ліга арабських держав або Організація Ісламської конференції, що приймають нескінченні резолюції на захист мусульман Косово, Боснії, Палестини, жодного разу не засудили утиски мусульман Курдистану. Очевидно, що відторгнення Курдистану для арабів стане новим приниженням, ненабагато поступається тому, яке вони зазнали після утворення Ізраїлю, як вони кажуть, на землях Палестини. Американська підтримка курдів ними розглядається як частина плану по ослабленню арабського світу, звідси і негативне ставлення до цього проекту. Проголошення незалежного Курдистану, оточеного, м'яко кажучи, недружніми країнами, грунтовно підірвало б його економіку. 

- Ізраїль. Аналітики вважають, що найкраща ізраїльська загроза Ірану, Іраку, Сирії та Туреччини сьогодні - це підтримка курдів. Але поодинці така небезпечна гра з непередбачуваними результатами Ізраїлю сьогодні явно не під силу. 

- США. З одного боку, у американців вже є в цьому регіоні свій «непотоплюваний авіаносець» 

- Ізраїль (нехай нікого не бентежать останні ізраїльські ініціативи Обами, для нього зараз головне - переобратися, для чого всі засоби хороші), крім усього іншого, історія створення цієї держави є ще й прикладом створення нової гарячої точки. Навряд чи їм найближчим часом знадобиться новий «авіаносець», нехай і багатий ресурсами. З іншого боку, курдів можна використовувати в геополітичній грі в якості розмінної монети, важеля впливу відразу на 4-и держави. 

Провокуючи і підтримуючи сепаратизм курдів можна: 

- спробувати повалити іранський уряд (керівництво Ірану не раз заявляло, що має «документальні свідчення зустрічей американських агентів з людьми з РПК» з приводу розміщення бойовиків з Організації моджахедів іранського народу на курдських базах в Північному Іраку поблизу іранського кордону); 

- послабити режим Башара Асада 

- використовувати для «курдського стримування» Туреччини і взагалі арабського світу і т.д.

«Ні», «ні» і ще раз «так»

Загалом, ще зовсім недавно можна було б сказати, що курди

- це народ, якому катастрофічно не пощастило. Надію подарувало вторгнення США до Іраку в 2003 році. В умовах, коли багато арабських країн виступили проти американської операції, відмовилися надати свої землі під американські опорні бази, саме курди Іраку запропонували себе в якості «5 колони», свої землі і свої збройні сили - пешмерга. В обмін на цю послугу курдського регіону конституцією Іраку сьогодні гарантована широка автономія - власний уряд, парламент, служби безпеки, армія, право виходу зі складу Іраку, податкові канікули протягом 10 років тощо. 

Іншими словами, на перший погляд здається, що курди Іраку знаходяться всього в декількох кроках від створення незалежної держави. Однак поки це не на руку США, для них сьогодні куди важливіше продемонструвати успішність своєї «демократизації» єдиного Іраку, зберегти надійний тил в особі лояльного іракського Курдистану, чим займатися довгостроковими проектами. 

Ось тільки не все тепер залежить від американців. Процес, що називається, пішов: 

- усе нові знахідки нафти і газу на курдських землях перетворюють той же іракський Курдистан на реальний чинник світової економіки, 

- там відкриваються консульства та дипломатичні представництва (у тому числі і російського), 

- спостерігається швидке зростання економіки, а так само інтенсивний товарообіг суміжних частин Курдистану, 

- в іракському Курдистані закладаються основи національної освіти, в університетах регіону навчається курдська молодь з усіх частин Курдистану, 

- йде бурхливий підйом курдської культури і літератури, 

- в результаті високої народжуваності курдів неухильно підвищується їх частки в етнічному балансі країн, що поділили Курдистан, закладається свого роду демографічна бомба для всього Близького Сходу, 

- більше десятка курдських супутникових телеканалів, об'єднані курдські медіа об'єктивно грають на підвищення національної самосвідомості, 

- піднімаються питання формування загальнокурдских інститутів. Тобто на наших очах йде процес національної консолідації курдів. 

І взагалі, час - штука донезмоги цікава. Як відомо, рано чи пізно в світі відбувається чергова зміна в розстановці сил, так було і буде завжди. Історія тільки не знає, коли саме почнеться процес перегляду кордонів і появи нових держав і хто зможе з толком для себе скористатися новою ситуацією. Тому всі, хто бажає змін, повинні бути готові до нових реалій. Адже держави народжуються не за бажанням країн-сусідів, а внаслідок збігу внутрішньої необхідності (так званого дозрівання) і зовнішнього договору (так званої згоди з іншими). Інша справа, що народитися мало - треба ще відбутися.

Підписуюсь на новини

Коментарі

Зображення користувача Зір Чіткий.

Яка передісторія україно-курдських взаємин і чи є вона взагалі?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)